Постанова 4824 № 752/14225/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 року м. Київ провадження № 22-ц/824/10349/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В., при секретарі Мудрак Р. Р. за участі: відповідача ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката Наїдка Л. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Наїдка Любомира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , та Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва у складі судді Кордюкової Ж. І. від 12 березня 2026 року у цивільній справі № 752/14225/25 Голосіївського районного суду міста Києва за позовом Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України про стягнення неправомірно нарахованої та виплаченої премії, У С Т А Н О В И В: В червні 2025 року Нікончук І. В., в інтересах ДП «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» звернулася в суд з позовною заявою, в якій просила поновити строк позовної давності, який був пропущений з поважних причин; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму шкоди, завдану внаслідок неправомірного нарахування та виплати премії, у розмірі 799 879 грн 04 коп., стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати, пов`язані з поданням позову. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що у період з 04.01.2017 по 17.10.2023 ОСОБА_1 перебував на посаді генерального директора підприємства. Позивач посилався на те, що 21.10.2021 під час виконання трудових обов`язків з молодшим науковим співробітником ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві, який згідно із заключенням клінічної лікарні від 05.11.2021 № 0849 та Схемою визначення тяжкості виробничих травм віднесено до числа важких. Комісія зі спеціального розслідування Актом від 11.08.2023 за формою Н-1/П визнала цей випадок пов`язаним з виробництвом, а особою, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони праці, визначено генерального директора ОСОБА_1. Роботодавець вказував, що з моменту інциденту колишньому керівнику на підставі наказів, які він підписував стосовно самого себе, неправомірно виплачено щоквартальні премії за четвертий квартал 2021 року в сумі 165 659 грн 28 коп., за третій квартал 2022 року в сумі 55 219 грн 76 коп., за четвертий квартал 2022 року в сумі 289 500 грн та за перший квартал 2023 року в сумі 289 500 грн, що загалом становить 799 879 грн 04 коп. Позивач наголошував, що зазначені виплати здійснені в порушення пункту 16 Положення про преміювання керівників, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 17.07.2017 № 1024, та абз. 6 пункту 3.1 Контракту від 24.01.2019 № 1, якими заборонено нарахування премій у разі настання нещасного випадку з вини підприємства. Також позивач зазначав, що Міністерством економіки України було складено Аудиторський звіт від 11.09.2023 № 2501-04/6, яким підтверджено безпідставність виплат та рекомендовано повернути зазначені кошти. Роботодавець вважав, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин через тривале судове оскарження Акта розслідування у справі № 761/30925/23, яке завершилося у Верховному Суді лише 09.08.2024, тому просив поновити строк позовної давності та стягнути з відповідача суму заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 799 879 грн 04 копійки. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року позов залишено без задоволення. В апеляційній скарзі адвокат Наїдко Л. В., в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду від 12.03.2026 змінити у мотивувальній частині з урахуванням доводів цієї апеляційної скарги. Стягнути з Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» на користь ОСОБА_1 судові витрати в суді апеляційної інстанції: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Зазначає, що системне тлумачення абзацу 2 пункту 16 Положення № 1024 та пункту 3.1 Контракту дозволяє невиплату премії лише за той конкретний квартал, у якому остаточно встановлено вину підприємства у настанні виробничого травматизму. Оскільки нещасний випадок з працівником ОСОБА_2 стався 21.10.2021, а Акт спеціального розслідування за формою Н-1/П був затверджений лише 11.08.2023, на момент виплати премії в лютому 2022 року жодних нормативних обмежень не існувало. Скаржник вважає мотивувальну частину суперечливою, оскільки суд одночасно визнав відсутність встановленої вини підприємства на момент виплати і неправомірність самої виплати. Також відповідач вказує, що висновок експерта від 10.05.2022 № СЕ-19-21/38257-РМ у кримінальному провадженні № 42021102010000232 підтвердив наявність виключно прихованих заводських дефектів газового балона, що повністю виключає особисту вину керівника у події. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що суд першої інстанції всупереч вимогам статті 265 ЦПК України взагалі не дав оцінки його клопотанню про застосування річного строку позовної давності за частиною 3 статті 233 КЗпА України, який сплив 11.09.2024, тоді як позов було подано лише 10.06.2025. Скаржник стверджує, що посилання позивача на очікування судових рішень у справі № 761/30925/23 є безпідставними, оскільки ухвала про закриття провадження набрала чинності ще 17.04.2024, а Мінекономіки у листі від 20.05.2025 прямо вказувало підприємству на пропуск процесуальних строків. На підставі викладеного відповідач просить змінити мотивувальну частину судового рішення, виключивши з неї висновки про неправомірність нарахування премії за четвертий квартал 2021 року, та стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 55 000 грн. В апеляційній скарзі ДП «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду від 12.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував висновки аудиторського звіту від 11.09.2023 № 2501-04/6, який зафіксував факт завдання підприємству матеріальної шкоди внаслідок неправомірного нарахування премій колишньому керівнику. Звертає увагу на те, що висновок суду про правомірність виплати премій за ІІІ квартал 2022 року у сумі 55 219,76 грн, за IV квартал 2022 року у сумі 289 500,00 грн та за І квартал 2023 року у сумі 289 500,00 грн є помилковим. Наголошує, що юридичним фактом для обмеження преміювання керівника є саме настання нещасного випадку 21.10.2021 з вини підприємства, внаслідок якого працівник ОСОБА_2 отримав важку виробничу травму, а не дата складання Акта спеціального розслідування, тому правові підстави для виплати квартальних премій за весь період з 21.10.2021 по 11.08.2023 були відсутні. Стосовно премії за IV квартал 2021 року у розмірі 165 659,28 грн апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив у її стягненні, неправильно застосувавши норми статті 1215 ЦК України. Стверджує, що в матеріалами справи підтверджено прямі ознаки недобросовісності відповідача, який достовірно знав про факт аварії та особисто підписував накази про виплату премій самому собі. Звертає увагу на внутрішню суперечливість судового рішення, у якому виплату за IV квартал 2021 року визнано неправомірною, але у її стягненні відмовлено, що суперечить природі цивільно-правового захисту та призводить до безпідставного збагачення особи. Відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а судове рішення щодо відмови у стягненні коштів - без змін. Скаржник зазначає, що наданий позивачем Аудиторський звіт від 11.09.2023 є суто внутрішнім документом із суб`єктивним текстовим описом і не може вважатися належним та достатнім доказом вчинення ним трудових чи фінансових порушень. Посилається постанову Київського апеляційного суду від 03.12.2025 у справі № 752/22549/23, якою його звільнення з посади генерального директора з аналогічних підстав визнано незаконним, та якою встановлено, що нарахування щоквартальних премій відбувалося автоматично на підставі офіційної звітності за затвердженою формулою, що повністю спростовує твердження позивача про наявність конфлікту інтересів або одноосібне рішення відповідача «преміювати самого себе». Наголошує на відсутності ознак недобросовісності в його діях у розумінні статті 1215 ЦК України, оскільки він діяв виключно в межах чинного Контракту та Положення, а вина підприємства у настанні нещасного випадку від 21.10.2021 на момент виплати коштів у лютому 2022 року не була встановлена жодним органом. Відповідач зауважує, що підприємству не було завдано жодної матеріальної шкоди, оскільки за третій квартал 2023 року, коли було затверджено Акт розслідування, премія йому взагалі не нараховувалася. Також у відзиві зазначається, що орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в апеляційному суді становить 55 000 грн, а відповідні докази будуть надані у порядку статті 141 ЦПК України. Позивач у своєму відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважаючи її доводи безпідставними, а мотивувальну частину рішення в частині встановлення неправомірності премії за четвертий квартал 2021 року цілком правильною. Підприємство зазначає, що пункт 16 Положення № 1024 імперативно пов`язує скасування премії із самим кварталом, у якому фактично стався нещасний випадок, а не з датою оформлення чи затвердження відповідних адміністративних документів. На думку позивача, тлумачення відповідача є штучними спробами доповнити норму права відсутніми в ній умовами, що нівелює превентивну мету обмеження преміювання керівників у разі виробничого травматизму з вини підприємства. Стосовно доводів про порушення статті 62 Конституції України, роботодавець зауважує, що предметом цивільного спору є майнові наслідки недотримання умов преміювання, а не притягнення особи до кримінальної відповідальності. Позивач також наголошує, що момент виявлення шкоди для обчислення строків за статтею 233 Кодексу законів про працю України встановлюється судом на основі сукупності матеріалів справи, а наявність тривалого судового оскарження Акта розслідування свідчить про поважність причин звернення до суду у 2025 році. Підкреслює, що судова практика Верховного Суду вимагає першочергової оцінки наявності порушеного права, тому бажання відповідача змінити мотиви відмови в позові на підставі спливу строків давності не створює для суду автоматичного обов`язку. Позивач вважає вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 55 000 грн передчасними та просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Третя особа Мінекономіки у своїх письмових поясненнях повністю підтримує апеляційну скаргу позивача та вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованими та спрямованими на штучне викривлення змісту правових норм. Міністерство як уповноважений орган управління зазначає, що за змістом пункту 16 Положення № 1024 та Контракту обмеження преміювання настає безпосередньо в момент виникнення нещасного випадку 21.10.2021, який призвів до важких тілесних ушкоджень працівника ОСОБА_2 . Акт спеціального розслідування від 11.08.2023 лише зафіксував об`єктивні обставини порушення законодавства про охорону праці з боку генерального директора, а не створив їх, що свідчить про повну неправомірність виплати премії за четвертий квартал 2021 року у розмірі 165 659 грн 28 коп. Стверджує, що неправомірними є також виплати премій за третій і четвертий квартали 2022 року та перший квартал 2023 року, оскільки вони здійснювалися під час дії встановленого нормативного обмеження. На думку міністерства, суд першої інстанції припуститися помилки, коли встановив факт неправомірності виплати, але безпідставно відмовив у її стягненні на підставі статті 1215 ЦК України. Зазначає, що матеріали справи містять явні докази недобросовісності ОСОБА_1 , який знав про аварію на виробництві, проте підписував накази про матеріальну винагороду на власну користь, що свідчить про наявність кондикційних зобов`язань з повернення коштів державного підприємства у сумі 799 879 грн 04 коп. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та в його інтересах адвокат Наїдко Л. В., апеляційну скаргу підтримали із викладених у ній підстав та доводів, водночас заперечили про задоволення апеляційної скарги позивача із підстав та доводів, викладених у відзиві. Позивач та третя особа представників у судове засідання не направили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегією суддів залишено без задоволення клопотання представника ДП «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» про відкладення розгляду справи, оскільки причини неявки - перебування у відпустці - визнано неповажними через відсутність підтверджуючих доказів. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення відповідача та його представника дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 745-р ДП «Укрметртестстандарт» передано до сфери управління Мінекономіки. Таким чином, Мінекономіки є уповноваженим органом управління ДП «Укрметртестстандарт». 17.07.2017 Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано наказ № 1024, яким затверджено Положення про умови, критерії, диференційовані показники та розміри преміювання керівників підприємств, заснованих на державній власності, та об`єднань державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Пунктом 13 Положення про преміювання встановлено, що керівник підприємства за результатами відповідних звітних періодів у терміни, передбачені для подання фінансової звітності, надає Мінекономрозвитку звіт про виконання умов та диференційованих показників преміювання за квартал і рік згідно з додатками 3 і 4 до цього Положення. Відповідно до п. 14 Положення про преміювання премія за підсумками роботи за рік нараховується за погодженням з Мінекономрозвитку. Так, п. 16 цього Положення визначено, що премія за підсумками роботи за квартал керівнику підприємства не нараховується в разі настання нещасного випадку (травми), що спричинила середні або тяжкі тілесні ушкодження працівнику або його смерть, що стались з вини підприємства у процесі виконання працівником трудових обов`язків. ДП «Укрметртестстандарт» засноване на державній власності, належить до сфери управління Мінекономіки та є державним комерційним підприємством та здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого наказом Мінекономіки від 28.09.2021 №

631. Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано наказ (з особового складу) від 04.01.2017 № 1 «Про призначення ОСОБА_1.», яким ОСОБА_1 призначений на посаду генерального директора ДП «Укрметртестстандарт» та укладено Контракт від 04.01.2017 №

1. Згідно з наказом ДП «Укрметртестстандарт» від 05.01.2017 № 18-к ОСОБА_1. прийняв повноваження генерального директора ДП «Укрметртестстандарт». Пунктом 4 наказу ДП «Укрметртестстандарт» від 05.01.2017 № 18-к встановлений обов`язок відповідального працівника погоджувати з відповідними службами Мінекономрозвитку України у встановленому порядку виплату відповідачу щомісячної премії за виконання завдань визначених контрактом. В подальшому відповідно до наказу Мінекономрозвитку від 24.01.2019 № 1-п «Про продовження трудового договору з ОСОБА_1 » продовжено трудовий договір з відповідачем як генеральним директором ДП «Укрметртестстандарт» шляхом переукладення з ним контракту. Контракт № 1 від 04.01.2017 визнано таким, що втратив чинність. Між Мінекономрозвитку та ОСОБА_1 укладено новий Контракт від 24.01.2019 № 1 терміном до 24.01.2024. Наказом ДП «Укрметртестстандарт» від 17.10.2023 № 486-к «Про припинення контракту з ОСОБА_1 » відповідачем як генеральним директором складено повноваження. Трудові відносини були припинені відповідно до наказу з особового складу Мінекономіки від 16.10.2023 № 59-П, згідно з яким генерального директора ДП «Укрметртестстандарт» ОСОБА_1 звільнено з посади. Отже, відповідач перебував у трудових відносинах з ДП «Укрметртестстанадарт» в період з 04.01.2017 по 17.10.2023 та обіймав посаду генерального директора. Згідно з п. 3.1. контракту від 24.01.2019 № 1, укладеним між Мінекономрозвитку та ОСОБА_1 , за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, генеральному директору нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи з установлених йому […] премії за підсумками роботи за квартал за виконання умов і диференційованих показників, установлених розпорядчими документами Мінекономрозвитку […]. Премія за підсумками роботи за квартал генеральному директору підприємства не нараховується в разі настання нещасного випадку (травми), що спричинила середні або тяжкі тілесні ушкодження працівнику або його смерть, що стались з вини підприємства у процесі виконання працівником трудових обов`язків. Згідно з наказом ДП «Укрметртестстандарт» від 02.02.2022 № 11-з «Про виплату матеріальної винагороди» ОСОБА_1 виплачена щоквартальна премія за 4 квартал 2021 року в розмірі 165 659,28 грн. Згідно з наказом ДП «Укрметртестстандарт» від 25.10.2022 № 23-з «Про виплату матеріальної винагороди» ОСОБА_1 виплачена щоквартальна премія за 3 квартал 2022 року в розмірі 55 219,76 грн. Згідно з наказом ДП «Укрметртестстандарт» від 13.02.2023 № 7-з «Про виплату матеріальної винагороди» ОСОБА_1 виплачена щоквартальна премія за 4 квартал 2022 року в розмірі 289 500 грн. Згідно з наказом ДП «Укрметртестстандарт» від 25.04.2023 № 16-з «Про виплату матеріальної винагороди» ОСОБА_1 виплачена щоквартальна премія за 1 квартал 2023 року в розмірі 289 500 грн. Виплата премії позивачем в зазначених розмірах підтверджується розрахунковими листками, а її отримання не оспорювалось відповідачем. Також судом встановлено, що 21.10.2021 о 10-20 год. на ДП «Укрметртестстандарт» стався нещасний випадок, потерпілим за яким є молодший науковий співробітник науково-виробничого відділу стандартних зразків складу газових, рідких або твердих середовищ ДП «Укрметртестстандарт» ОСОБА_2 . Згідно із заключенням про тяжкість виробничої травми КНП «Київська міська клінічна лікарня № 4» від 05.11.2021 № 0849 потерпілий ОСОБА_2 21.10.2021 доставлений у травматологічне відділення з діагнозом: неповна травматична ампутація лівого стегна на рівні верхньої третини S78.1., відкритий уламковий перелом лівої стегнової кістки S.72.3., геморагічний шок 2 ступеню Т.79.4. Згідно «Схеми визначення тяжкості виробничих травм» затвердженого наказом МОЗ України від 07.08.2007 № 370 вказане пошкодження відноситься до числа важких виробничих травм. Згідно з висновком судового експерта від 10.05.2022 №СЕ-19-21/38257-РМ, зробленим за результатами проведення судової експертизи у кримінальному провадженні №42021102010000232 від 21.10.2021, причиною виникнення наскрізного пошкодження корпусу суцільнолитого газового балону є збільшення тиску внаслідок швидкоплинного фізичного процесу, що відбувся з виділенням енергії (фізичного вибуху), що суттєво позбавив несучі спроможності неоднорідного металу суцільнолитого корпусу балону в зонах осередку руйнування і зменшення механічних властивостей металу корпусу балона. Виявлені дефекти заводського (виробничого) походження: не відповідність перерізу стінки верхньої та нижньої півсфери згідно бази патентів України сферичних частин конструкції суцільнолитих балонів; неоднорідність структури металу стінок суцільнолитого газового балону. Виявити вказані дефекти заводського (виробничого) походження при візуальному огляді виявити неможливо. Дефектів експлуатаційного походження, які могли бути у причинно-наслідковому зв`язку у подальшій руйнації суцільнолитого газового балону не виявлено. 11.08.2023 затверджений Акт Н-1/П щодо розслідування нещасного випадку, що стався 21.10.2021 о 10-20 год. на ДП «Укрметртестстандарт», згідно з яким потерпілим є ОСОБА_2 , діагноз встановлений закладом охорони здоров`я - неповна травматична ампутація лівого стегна на рівні верхньої третини S78.1., відкритий уламковий перелом лівої стегнової кістки S.72.3., геморагічний шок 2 ступеню Т.79.4., встановлені під час розслідування порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з причиною вибуху сталевого балону високого тиску № 1983 місткістю 2 літра із ПГС. Висновок комісії - нещасний випадок, що стався з молодшим науковим співробітником науково-виробничого відділу стандартних зразків складу газових, рідких або твердих середовищ ДП «Укрметртестстандарт» ОСОБА_2 , визнано пов`язаним з виробництвом. Особа, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, генеральний директор ДП «Укрметртестстандарт» ОСОБА_1. 23.02.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.02.2024 № 03-20/47 негайно перерахувати на користь підприємства заподіяну шкоду в розмірі 799 879,04 грн. 17.04.2024 набрала законної сили ухвала Шевченківського районного суду міста Києва у справі за позовом ДП «Укрметртестстандарт» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування акту спеціального розслідування нещасного випадку, згідно з якою прийнято відмову позивача від позову та закрито провадження у справі. Згідно з п. 5 висновків аудиторського звіту від 11.09.2023 № 2501-04/6, складеного за результатами позапланового внутрішнього аудиту діяльності ДП «Укрметртестстандарт», в порушення абз. 6 п. 3.1.розілу 3 «Умови матеріального забезпечення генерального директора» контракту від 24.01.2019 №1 та п. 16 Положення про преміювання, генеральному директору нараховано та виплачено щоквартальні премії у загальній сумі 799 879,04 грн. Згідно з п. 4 рекомендацій аудиторського звіту від 11.09.2023 № 2501-04/6 враховуючи, що під час аудиту проведено розслідування спеціальною комісією нещасного випадку та складено акт Н-1/П від 11.08.2023, яким визнано нещасний випадок пов`язаним з виробництвом, а особу, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, визнано генерального директора ДП «Укрметртестстандарт» ОСОБА_1., розглянути питання щодо повернення останнім неправомірно нарахованої та виплаченої премії у загальній сумі 799 879,04 грн. У рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 27.02.2025 у справі № 752/22857/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Всеукраїнській державний науково-виробничий Центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» про стягнення моральної шкоди встановлено, що дійсно позивачу внаслідок виробничої травми, яка сталась 21.10.2021 з вини Державного підприємства «Всеукраїнській державний науково-виробничий Центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», з яким на момент отримання травми позивач перебував у трудових відносинах, було спричинено шкоду здоров`ю у вигляді втрати кінцівки. Зазначена шкода настала з вини відповідача, що підтверджується Актом спеціального розслідування нещасного випадку. Зазначене рішення набрало законної сили 17.09.2025. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у загальному розмірі 799 879 грн 04 коп., суд першої інстанції виходив із того, що щоквартальні премії за третій і четвертий квартали 2022 року та перший квартал 2023 року були нараховані відповідачу правомірно, оскільки у зазначених звітних періодах виробничих інцидентів на підприємстві не відбувалось. Встановивши, що внаслідок нещасного випадку від 21.10.2021 працівник отримав важку травму з вини підприємства, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування та виплати генеральному директору премії за четвертий квартал 2021 року в сумі 165 659 грн 28 коп. Суд зазначив, що отримані відповідачем кошти є заохочувальними виплатами, які входять до структури заробітної плати та надаються як засіб до існування. Оскільки на момент добровільної виплати винагороди у лютому 2022 року акт спеціального розслідування ще не був складений, суд вважав недобросовісність відповідача недоведеною, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на нього обов`язку щодо повернення зазначених коштів. Доводи позивача щодо необхідності стягнення коштів у порядку притягнення до матеріальної відповідальності працівника за нормами Кодексу законів про працю України суд відхилив через виникнення між сторонами виключно кондикційних зобов`язань. Частково погоджуючись із висновками суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до положень частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна. Статтею 1215 ЦК України встановлено вичерпний перелік випадків, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно не підлягає поверненню. Зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі, коли виплата заробітної плати (премій, надбавок тощо) здійснена не внаслідок рахункової помилки, спірні кошти можуть бути стягнуті з набувача лише за умови доведення його недобросовісності. Право на своєчасне одержання винагороди за працю, гарантоване статтею 43 Конституції України, не є абсолютним правом керівника підприємства самостійно та безконтрольно визначати розмір такої винагороди всупереч встановленим власником обмеженням. Реалізація права на отримання премій (як заохочувальної виплати) нерозривно пов`язана з дотриманням умов їх нарахування, визначених Контрактом та внутрішніми положеннями підприємства. Ключовим для правильного вирішення цього спору є встановлення наявності або відсутності недобросовісності з боку набувача коштів, що виключає застосування захисних положень статті 1215 ЦК України. У постанові від 09.10.2019 у справі № 638/12192/16-ц Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно з яким директор державного підприємства, будучи обізнаним з умовами контракту та фактичним фінансовим станом підприємства, діє недобросовісно, якщо отримує виплати всупереч обмеженням, встановленим контрактом або законодавством, навіть за наявності формальних розпорядчих документів про такі виплати. Верховний Суд вказав, що набуття керівником коштів всупереч обмежувальним пунктам контракту свідчить про умисел особи на отримання коштів, на які вона не мала права. Як вбачається з матеріалів справи, нарахування та виплата спірних премій здійснювалися на підставі наказів Державного підприємства «Укрметртестстандарт» від 02.02.2022 № 11-з «Про виплату матеріальної винагороди» за четвертий квартал 2021 року в розмірі 165 659 гривень 28 копійок, від 25.10.2022 року № 23-з за третій квартал 2022 року в розмірі 55 219 грн 76 коп, від 13.02.2023 року № 7-з за четвертий квартал 2022 року в розмірі 289 500 гривень та від 25.04.2023 № 16-з за перший квартал 2023 року в розмірі 289 500 грн. Аналізуючи доводи сторін крізь призму правової позиції, викладеної у постанові від 09.10.2019 у справі № 638/12192/16-ц, колегія суддів зазначає, що цивільне законодавство передбачає можливість повернення безпідставно отриманої заробітної плати та прирівняних до неї платежів, проте цей механізм безпосередньо обмежений критеріями добросовісності поведінки набувача. Відповідно до статті 1215 ЦК України, не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача. За змістом вказаних норм, за відсутності доведеного факту помилки у розрахунках, визначальним для вирішення спору є дослідження добросовісності дій ОСОБА_1 під час отримання щоквартальних премій, які згідно із законом є складовою додаткової заробітної плати. Суд першої інстанції припустився суперечливості та відсутності логічного зв`язку у висновках, коли зазначив, що нарахування та виплата ОСОБА_1 премії за четвертий квартал 2021 року є неправомірним, оскільки Акт розслідування згодом встановив вину підприємства у нещасному випадку. Колегія суддів не погоджується із таким висновком, оскільки на момент видання наказу від 02.02.2022 № 11-з та фактичного отримання відповідачем коштів у лютому 2022 року жодного легітимного документа чи рішення компетентного органу, які б констатували вину підприємства та створювали очевидну заборону для преміювання, не існувало. Складений пізніше Акт спеціального розслідування за формою Н-1/П від 11.08.2023 не може ретроспективно створювати стан неправомірності нарахування та отримання премії у лютому 2022 року, оскільки добросовісність поведінки набувача грошових коштів у розумінні статті 1215 ЦК України має оцінюватися судом виключно на момент здійснення відповідної виплати. Оскільки на дату підписання наказу про преміювання заборона на здійснення таких виплат не була актуалізована у передбаченому законом порядку, правові підстави для визнання самого процесу нарахування грошових коштів неправомірним повністю відсутні. Таким чином, висновки суду першої інстанції про незаконність нарахування премії за четвертий квартал 2021 року є безпідставними та ґрунтуються на помилковому поширенні чинності пізніше складеного юридичного акта на правовідносини, які вже були повністю реалізовані та завершені у минулому часі. Юридичний факт офіційного оформлення та затвердження Акта розслідування, який встановив причинно-наслідковий зв`язок між діями керівництва та аварією, припадає на 11.08.2023, що відноситься до третього кварталу 2023 року. Саме в цьому періоді виникли правові підстави для застосування обмежень щодо матеріального заохочення генерального директора, однак виплати за третій квартал 2023 року відповідача не здійснювалися і не є предметом оспорювання у цій судовій справі. Оцінюючи зібрані у справі докази за стандартом балансу вірогідності доказів, колегія суддів констатує, що позивач Державне підприємство «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» не надав суду належних, переконливих та достатніх доказів на підтвердження умисної чи недобросовісної поведінки ОСОБА_1 при отриманні оспорюваних сум. Натомість судовим розглядом встановлено, що умови преміювання за четвертий квартал 2021 року, третій і четвертий квартали 2022 року та перший квартал 2023 року залишалися для відповідача правомірними, оскільки базувалися на поточних позитивних фінансово-господарських показниках офіційної звітності підприємства. Добросовісність відповідача повністю підтверджується обставинами, встановленими у постанові Київського апеляційного суду від 03.12.2025 у справі № 752/22549/23, за змістом якої розрахунок щоквартальних премій керівника відбувався автоматично на підставі затверджених нормативних формул, що виключає наявність реального конфлікту інтересів або одноосібного зловживання повноваженнями. За відсутності встановлених фактів рахункової помилки або недобросовісності набувача, імперативні положення статті 1215 ЦК України повністю унеможливлюють примусове стягнення добровільно виплаченої заробітної плати, що свідчить про безпідставність вимог роботодавця. З огляду на викладене, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті судове рішення про відмову в задоволенні позову, проте помилився у правовому обґрунтуванні мотивів щодо премії за четвертий квартал 2021 року. За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - повністю: оскаржуване рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року підлягає зміні, із викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Підстави для перерозподілу розподілу судових витрат та розподілу витрат із сплат судового збору на стадії апеляційного перегляду відсутні. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу Державного підприємства «Всеукраїнський Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» задовольнити частково. Апеляційну скаргу адвоката Наїдка Любомира Володимировича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 13 липня 2026 року. Судді Є. П. Євграфова Б. Б. Левенець В. В. Саліхов