Постанова КЦС ВС № 615/1808/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ справа № 615/1808/23 провадження № 61-10954св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , Валківська міська рада Богодухівського району Харківської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025року, ухвалену в складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області, у якому просила суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений 30 травня 2018 року секретарем Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області (далі - Кобзарівська сільська рада) Горбатовою Л. В., зареєстрований за №

12. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 та після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу № 32/23 у спадковому реєстрі № 70467517. З листа приватного нотаріуса від 28 серпня 2023 року вона дізналася про наявність складеного ОСОБА_4 заповіту, який посвідчено 30 травня 2018 року секретарем Кобзарівської сільської ради Горбатовою Л. В., зареєстровано за № 12, за яким ОСОБА_4 заповіла все своє майно невідомому їй чоловіку ОСОБА_2 , який прийняв спадщину. Вважає, що заповіт не відповідає волі спадкодавця, оскільки не підписаний особисто ОСОБА_4 , яка на той час проживала в с. Соснівка, для складення заповіту до с. Кобзарівка не приїжджала, заповіт не відповідає волі спадкодавиці та його складено не за місцем проживання заповідувача, що є достатньою підставою для визнання його недійним. Зазначила, що на час посвідчення оспорюваного заповіту, покладення обов`язків щодо вчинення нотаріальних дій законом було віднесено до відання Виконавчого комітету Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області за прийнятим рішенням більшості голосів виконавчого комітету сільської ради, тоді як виконання таких обов`язків на секретаря відповідної ради Горбатової Л. В. було покладено одноосібно за розпорядженням від 12 листопада 2015 року № 25-к сільського голови Кобзарівської сільської ради. Рішення виконкому Кобзарівської сільської ради з даного питання відсутнє. Отже, і складання оспорюваного заповіту не відповідало вимогам закону. Посилалася на те, що спадкодавиця неодноразово озвучувала їй наміри після смерті залишити все майно їй. За таких обставин, складення заповіту на користь ОСОБА_2 суперечить її волевиявленню. Крім того, вона не виключає підробку в заповіті підпису ОСОБА_4 . Звертала увагу, що ОСОБА_2 не є родичем, другом чи знайомим померлої, але працює в Коломацькому відділі Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області. Враховуючи, що мати за життя мала приводи в поліцію та багато виконавчих проваджень за матеріалами поліції, зловживала алкогольними напоями. Зазначене в сукупності викликає суттєві сумніви в достовірності заповіту. На підставі викладеного та посилаючись на положення статей 203, 215, 1234, 1247, 1248 ЦК України, ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчений 30 травня 2018 року секретарем Кобзарівської сільської ради Горбатовою Л. В., зареєстрований за №

12. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року у складі судді Токмакової А. П. позов задоволено частково. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений 30 травня 2018 року, посвідчений секретарем Кобзарівської сільської ради Горбатовою Л. В. за реєстровим №

12. Додатковим рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 610, 40 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний заповіт посвідчений уповноваженою особою. Текст заповідального розпорядження складено від першої особи, заповіт власноручно підписано заповідачем у присутності секретаря сільської ради, яка вчинила нотаріальну дію щодо посвідчення поданого їй заповіту. Достовірність підпису ОСОБА_4 у заповіті позивачем не спростовано, на тексті правочину підпис заповідача засвідчений секретарем Кобзарівської сільської ради Горбатовою Л. В., яка мала повноваження на вчинення відповідної нотаріальної дії згідно зі статтею1251 ЦК України та статтею 37 Закону України «Про нотаріат». Разом з цим, з наданих сторонами доказів суд встановив, що спадкодавець постійно проживала в с. Соснівка, що відноситься до Олександрівської сільської ради, зловживала алкогольними напоями, в зв`язку з чим неодноразово була учасником конфліктних ситуацій зі спричиненням тілесних ушкоджень та викликом поліції. З огляду на викладене, місцевий суд вважав доведеними обставини того, що волевиявлення ОСОБА_4 під час складення нею заповіту не було вільним і не відповідало її волі, що має наслідком визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_4 . Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 28 січня 2025 року та додаткове рішення Валківського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 610,40 грн. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у справі, що переглядалася, спір виник між спадкоємцем за законом і спадкоємцем за заповітом. Валківська міська рада Богодухівського району Харківської області не є особою, особистих прав і обов`язків яких стосується спір сторін, оскільки відсутня її заінтересованість у результатах вирішення справи судом і реалізації ухваленого в ній рішення, у зв`язку з чим у позові до Валківської міської радо Богодухівського району Харківської області слід відмовити, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Доказів на підтвердження того факту, що заповіт було підписано не ОСОБА_4 , а іншою особою, позивачем не надано та матеріали справи таких доказів не містять. Вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, якою, в тому числі є його секретар, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування (від імені якої діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих їм в силу прямої норми закону. 10 листопада 2015 року Горбатову Л. В. обрано секретарем Кобзарівської сільської ради та уповноважено її на здійснення повноважень секретаря виконавчого комітету, яка одночасно вчиняє від виконавчого комітету нотаріальні дії та здійснює реєстрацію актів цивільного стану відповідно до законодавства. Установлено, що заповіт від 30 травня 2018 року посвідчений уповноваженою на те особою - секретарем Кобзарівської сільської ради Горбатовою Л. В., яка згідно з текстом заповіту записала його зі слів ОСОБА_4 , встановила особу заповідача, перевірила її дієздатність, заповіт власноручно підписаний заповідачем у її присутності. Установивши, що під час посвідчення оспорюваного заповіту посадова особа виконавчого комітету сільської ради дотрималася вимог статей 1247, 1248 ЦК України, а позивач не надала суду належних та допустимих доказів порушення вимог чинного законодавства України при його складанні чи посвідченні, та не довела, що волевиявлення спадкодавця не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання заповіту недійсним чи нікчемним із наведених позивачкою обставин. Жодної з передбачених статтею 1257 ЦК України обставин для визнання заповіту недійсним у процесі судового розгляду судом не встановлено. Отже, помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що позивачка довела, що волевиявлення ОСОБА_4 під час складення нею заповіту не було вільним і не відповідало її волі. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 22 серпня 2025 року представник ОСОБА_3 - адвокат Агаєва С. М., засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025 року. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 25 серпня 2025 року для розгляду справи визначено такий склад колегії: суддя-доповідач - Тітов М. Ю., та судді, які входять до складу колегії: Зайцев А. Ю., Коротенко Є. В. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., від 12 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Валківського районного суду Харківської області цивільну справу № 615/1808/23, відмовлено представнику ОСОБА_3 - адвокату Агаєвій С. М., у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025 року. 26 вересня 2025 року матеріали цивільної справи № 615/1808/23 надійшли до Верховного Суду. Розпорядженням в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 22 травня 2026 року, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Тітова М. Ю. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Системою автоматизованого розподілу справ (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2026 року) визначено суддю-доповідача - Черняк Ю. В., та суддів, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В., Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., від 02 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Агаєва С. М., просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025 року в справі № 615/1808/23, а також зупинити виконання зазначеної постанови. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставами касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: - застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року в справі № 242/61/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); - судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційну скаргу мотивовано наступним. Дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Позивач вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність волевиявлення заповідача щодо складання заповіту саме через відсутність доказів перебування ОСОБА_4 на території Кобзарівської сільради в перод його посвідчення, хронічного зловживання алкоголем та того факту, що шлях до цієї місцевості пролягає через м. Валки, де є нотаріуси як приватні, так і державні, а тому не можна підтверджувати факт відсутності у місцевості засвідчення заповіту органами самоврядування з підстав відсутності нотаріуса. Ухвалюючи протилежне за змістом судове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку указаних обставин не спростував,тоді як відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З`ясування обставин справи, дослідження та аналіз наявних в матеріалах справи доказів здійснювалось судом апеляційної інстанції формально, поверхнево, суб`єктивно та однобічно, що суперечить встановленим процесуальним законодавством засадам здійснення судочинства. Суб`єктивність та формальність розгляду вбачається в тому, що суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин застосував правові позиції Верховного Суду в частині недоведеності не відповідності підпису заповіту ОСОБА_4 та безпідставно не врахував інші докази у справі, які в своїй сукупності підтверджують спосіб життя ОСОБА_4 . Апеляційний суд не взяв до уваги відсутність будь-яких доказів проживання або перебування ОСОБА_4 в с. Кобзарівка, а його пояснення стосовно часу та обставин знайомства з ОСОБА_4 тричі змінювались та суперечили один одному, що є порушенням приписів статей 76-81 ЦПК України. Представник заявника звертає увагу на відсутність правових позицій Верховного Суду щодо випадків засвідченого заповіту секретарем сільради, як органом місцевого самоврядування, у випадках, коли спадкодавець не проживав та не перебував на території вказаної сільської ради, а шлях до цієї місцевості пролягає через місто, де наявні нотаріуси, що у розумінні закону нівелює цю необхідність засвідчення заповіту секретарем органу самоврядування. Доводи інших учасників справи Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 (а. с. 10, т. 1). ОСОБА_4 є уродженкою с. Рідкодуб Валківського району Харківської області, з 11 травня 1993 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією її паспорта (а. с. 11, т. 1). Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 05 січня 2005 року у справі № 2-1003/2004 ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та зобов`язано сплачувати аліменти на її утримання в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) громадян, починаючи з 25 листопада 2004 року до досягнення дитиною повноліття, на користь органу опіки та піклування Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, згодом - на користь КЗ «Люботинський НВК ЗОШ інтернат». ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 (а. с. 9, 55, т. 1). Рішенням І сесії VII скликання Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області від 10 листопада 2015 року № 04-VII Горбатову Л. В. обрано секретарем сільської ради, яка приступила до виконання обов`язків з 12 листопада 2015 року (а. с. 111, т. 1). Рішенням І сесії VII скликання Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області від 10 листопада 2015 року № 09-VII вирішено, що секретар сільської ради здійснює повноваження секретаря виконавчого комітету, одночасно вчиняє від виконавчого комітету нотаріальні дії та здійснює реєстрацію актів цивільного стану відповідно до законодавства (а. с. 110, т. 1). Розпорядженням сільського голови Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області Онопченко Н. В. від 12 листопада 2015 року № 25-к «Про відповідального за ведення нотаріальних дій», призначено відповідального за ведення нотаріальних дій секретаря Виконавчого комітету Кобзарівської сільської ради Горбатову Л. В. , із вчинення таких дій: вживати заходи щодо охорони спадкового майна; посвідчувати заповіт (крім секретного); видавати дублікати раніше посвідченими ними документів; засвідчувати справжність підпису на документі; посвідчувати довіреність (крім довіреності на право розпоряджатися нерухомим майно, та управлінням і розпорядженням корпоративними правами на користування транспортними засобами) (а. с. 25, т. 1). 14 квітня 2017 року ОСОБА_4 склала довіреність, посвідчену секретарем Костівської сільської ради Валківського району Харківської області Бутко Н. О., зареєстровану в реєстрі за №114, якою уповноважила ОСОБА_2 в установленому законом поряду бути її представником з усіма необхідними повноваженнями у відповідній нотаріальній конторі з питань оформлення її спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її батька ОСОБА_7 (а. с. 57, т. 1). 30 травня 2018 року в с. Кобзарівка Валківського району Харківської області ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області Горбатовою Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 12, яким на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що їй буде належати на день смерті та на що вона за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_2 . У заповіті зазначено, що заповіт ОСОБА_4 прочитано в голос та підписано власноручно (а. с. 54, 204, т. 1). Із витягу з Алфавітної книги обліку заповітів за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, вбачається, що до алфавіту на сторінці записів на літру «Р», нумерація сторінки в книзі № 21, зроблений один запис, а саме: в графі 1 (№з/п) зроблений запис «1»; в графі 2 (Прізвище, ім`я, по батькові заповідача) - « ОСОБА_4 »; в графі 3 (Дата посвідчення заповіту) - «30.05.2018»; в графі 4 (Реєстровий номер) - «12»; в графі 5 (Відмітка про скасування заповіту, внесення змін до заповіту) - запис відсутній (а. с. 205, т. 1). Матеріали справи містять витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 163550540 від 15 квітня 2019 року, з якого відомо, що за заявою уповноваженої особи - ОСОБА_2 15 квітня 2019 року державним реєстратором Валківської РДА Харківської області Шевченко О. В. сформовано даний витяг про державну реєстрацію 08 квітня 2019 року земельної ділянки, кадастровий номер 6321280300:04:000:0003, площею 5,7183 га, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_4 (а. с. 56, т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рідкодуб Богодухівського (Валківського) району Харківської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується відомостями зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 132, від 07 березня 2023 року (а. с. 8, 20, т. 1). З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71992900 від 31 березня 2023 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 31 березня 2023 року заведено спадкову справу № 32/2023, номер у спадковому реєстрі 70467517 (а. с. 19, т. 1). Згідно з листом приватного нотаріуса Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Левчука С. В. від 28 серпня 2023 року № 01-16/361 31 березня 2023 року ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 , яка постійно проживала і на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Заява зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ 31 березня 2023 року за № 100, спадкова справа № 32/2023, номер спадкової справи в Спадковому реєстрі 70467517. Також повідомлено про те, що ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області Горбатовою Л. В. 30 травня 2018 року за реєстровим № 12 на все майно на ім`я іншої особи. Вказаний в заповіті спадкоємець спадщину прийняв. Роз`яснено, що у разі наявності спору щодо спадкування майна позивач має право звернутися до суду для вирішення всіх спірних питань (а. с. 21, т. 1). Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 17 червня 2024 року за клопотанням ОСОБА_3 призначено у справі почеркознавчу експертизу (посмертну), проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса», попереджено експертів про кримінальну відповідальність. На вирішення експертів поставлено наступне питання: чи виконано рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_4 в заповіті від 30 травня 2018 року, посвідченому секретарем Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , чи іншою особою, навмисно зміненим почерком, під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)? (а. с. 219, т. 1). У зв`язку з невиконанням ОСОБА_6. клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та не сплатою нею вартості експертизи, Національним науковим центром «Інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса» надіслано суду повідомлення про неможливість надання висновку, складене 19 вересня 2024 року (а. с. 246, т. 1). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Спірні правовідносини стосуються захисту спадкових прав позивачки (як спадкоємиці за законом) і пов`язані з наявністю заповіту, складеного на ім`я відповідача ОСОБА_2 , який було посвідчено у 2018 році секретарем Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської областіГорбатовою Л. В. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання недійсним заповіту, який було складено ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 і посвідчено секретарем Кобзарівської сільської ради Валківського району Харківської області Горбатовою Л. В., позивачка посилалася на обставини не підписання заповіту особисто заповідачем, відсутність в останньої вільного волевиявлення на вчинення такого правочину, а також посвідчення оспірюваного заповіту неуповноваженою особою. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (статтія1233 ЦК України). Згідно зі статтею 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування. При цьому право дієздатності фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (див. постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 693/1314/19 (провадження № 61-4348св23), 27 лютого 2023 року у справі № 334/5171/13-ц (провадження № 61-8309св22), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/4875/17 (провадження № 61-5403св22)). Право на заповіт може бути здійснено протягом всього життя особи і включає в себе як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну чи скасування. Усі наведені правомочності заповідача в сукупності із засобами їх правової охорони та захисту є реалізацією свободи заповіту, яка є принципом спадкового права. Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21)). Нормами Книги шостої ЦК України визначено вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України). Порушеннями вимог закону щодо форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, її статтях 1247-1249, 1253 (див. пункти 60, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20)). Згідно зі статтею 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 37 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів. Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України «Про нотаріат». Відповідно до статті 37 цього закону (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів. Пунктом 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, в редакції, чинній на час складення ОСОБА_2 заповіту (далі - Порядок № 3306/5), визначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій. Таким чином, обов`язковою вимогою правомірності посвідчення заповіту секретарем сільської ради є уповноваження її (його) на вчинення такої нотаріальної рішенням виконавчого комітету цієї ради. Відповідно до пунктів 2.1, 2.3, 2.11 розділу ІІ Порядку № 3306/5 нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. При вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України «Про нотаріат». У разі якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади, хвороби не може власноручно підписати заповіт чи заяву, підписується інша фізична особа, посадова особа органу місцевого самоврядування встановлює особу громадянина, що бере участь у нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього. Посвідчення заповітів, засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них, засвідчення справжності підпису на документах, видача дубліката посвідченого документа здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою органу місцевого самоврядування і скріплюються гербовою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України). За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України). Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У цій справі апеляційний суд встановив, що текст заповіту складено у письмовій формі. Ознаки того, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 , відсутні. Оформлення заповіту за допомогою технічних засобів не свідчить про невідповідність заповіту нормам ЦК України. Текст заповіту записано зі слів заповідача ОСОБА_4 та прочитано нею вголос, підписано особисто заповідачем ОСОБА_4 у присутності секретаря сільської ради Горбатової Л. В. Підписання ОСОБА_4 оспорюваного заповіту свідчить про те, що волевиявлення спадкодавця було вільним. Спростувати зазначене, вважаючи, що ОСОБА_4 не підписувала заповіт, позивачка могла проведенням у справі судової почеркознавчої експертизи (посмертної), проте таким процесуальним правом вона належним чином не скористалася, не сплатила вартість експертизи та не надала вільних зразків підпису заповідачки. Отже, доказів на підтвердження того факту, що заповіт було підписано не ОСОБА_4 , а іншою особою, позивачкою не надано та матеріали справи таких доказів не містять. Що стосується доводів касаційної скарги про відсутність у секретаря Кобзарівської сільської ради Горбатової Л. В. повноваженя на посвідчення заповіту ОСОБА_4 , то Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21 зазначив, що у ЦК України не передбачено такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача. У справі, що переглядається в порядку касації, встановлено, що рішенням І сесії VII скликання Кобзарівської сільської ради № 09-VII від 10 листопада 2015 року вирішено, що секретар сільської ради здійснює повноваження секретаря виконавчого комітету, одночасно вчиняє від виконавчого комітету нотаріальні дії та здійснює реєстрацію актів цивільного стану відповідно до законодавства України. Крім того, розпорядженням сільського голови Кобзарівської сільської ради № 25-к від 12 листопада 2015 року призначено відповідального за ведення нотаріальних дій, у тому числі посвідчення заповітів (крім секретного), секретаря виконавчого комітету Кобзарівської сільської ради Горбатову Л. В. Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що заповіт не був посвідчений уповноваженою особою, є безпідставними, оскільки позивачка не надала належних доказів суду на підтвердження того, що заповіт посвідчений секретарем сільської ради з порушенням зазначених норм права. Висновки апеляційного суду про те, що вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, якою, в тому числі є його секретар, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, - це здійснення відповідним органом місцевого самоврядування (від імені якої діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих їм в силу прямої норми закону, є обґрунтованими. У постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 536/2127/18, від 16 серпня 2022 року у справі № 338/379/21, від 18 серпня 2021 року у справі № 551/335/18, від 28 червня 2023 року у справі № 291/1024/19 (провадження № 61-12010св22) зазначено, що при вчиненні наведених нотаріальних дій посадові особи органу місцевого самоврядування діють відповідно до Порядку № 3306/5. Сама по собі обставина посвідчення уповноваженою особою органу місцевого самоврядування заповіту поза межами територіальної громади, де проживає чи зареєстрований заповідач, не тягне за собою нікчемність заповіту, оскільки законодавець не встановлює вимоги щодо посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем реєстрації заповідача. Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача (постанова Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 369/1913/17 (провадження № 61-12004св21)). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 (провадження № 14-173цс20) вказано, що слід звернути увагу на вимогу частини першої статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Йдеться, по-перше, про зміст правочину, а не про його форму та порядок посвідчення; по-друге, про невідповідність змісту не законам, а саме актам цивільного законодавства. При цьому вивчення змісту спірного заповіту та текстів судових рішень не дали жодних доводів для визначення актів цивільного законодавства, яким би суперечив зміст заповіту. Посилання на вимоги статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, є недоречним, оскільки наведені нормативно-правові акти не є актами цивільного законодавства у розумінні статті 4, частини першої статті 203 ЦК України; недотримання і порушення правових норм, що в них містяться, не може нести будь-яких негативних наслідків для особи, яка такого порушення не вчиняла, оскільки таке застосування норм права було б порушенням принципу розумності, добросовісності та справедливості (стаття 3 ЦК України). Порушення норм про необхідність додержуватися нотаріусом свого нотаріального округу може тягти відповідальність нотаріуса, передбачену законом, але не тягне нікчемність заповіту, посвідченого з таким порушенням. Адже правове регулювання порядку посвідчення нотаріусом правочинів лежить поза сферою ЦК України і не є матеріальним правом. Законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право - встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо саме таких підстав для його нікчемності матеріальне право не містить. Якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та тягнуть нікчемність заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України. Тому обґрунтованими є висновки апеляційного суду про те, що посвідчення секретарем Виконавчого комітету Кобзарівської сільської ради Горбатовою Л. В. заповіту ОСОБА_4 від 30 травня 2018 року, яка на той час проживала в с. Соснівка, жодним чином не впливає на законність заповіту у цій справі. Верховний Суд зазначає, що посвідчення заповіту ОСОБА_4 від 30 травня 2018 року секретарем Виконавчого комітету Кобзарівської сільської ради Горбатовою Л. В. не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в ЦК України та мають наслідком нікчемність заповіту відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати заповіт ОСОБА_4 від 30 травня 2018 року таким, що не відповідає вимогам закону. Позивачка не надала доказів того, що волевиявлення ОСОБА_4 під час складення нею заповіту не було вільним і не відповідало її волі. При цьому суд встановив, що при посвідченні заповіту були дотримані вимоги щодо його форми та посвідчення згідно з положеннями статей 1247, 1248 ЦК України - заповіт складено у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, підписано особисто заповідачкою та посвідчено уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, яка встановила особу заповідача та перевірила її дієздатність. Отже, установивши, що позивачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх вимог щодо визнання заповіту недійсним з підстав, передбачених статтею 1257 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судом апеляційної інстанції, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03). Переглянувши у касаційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, з урахуванням того, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні спадкові правовідносини, з урахуванням доказів, наданих сторонами, зробив обґрунтовані висновки по суті спору, не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення судом касаційної інстанції. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Згідно із пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому його, відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Враховуючи, що касаційна скарга залишається без задоволення, тому відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 23 липня 2025 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк