Постанова Київський апеляційний суд № 756/18428/25

Унікальний номер справи 756/18428/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/10329/2026 Головуючий у суді першої інстанції А. В. Шевчук Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 10 липня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Комар Л. А. сторони позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» відповідач ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», подану представником Лисенком Дмитром Вячеславовичем, на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року, ухвалене у складі судді А. В. Шевчук, в примішенні Оболонського районного суду м. Києва у с т а н о в и в : У листопаді 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 163 972,29 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 29 894,69 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 107 620,80 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 26 456,80 грн. Окрім того, позивач просив в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4868774 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 29 900,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 06.08.2024 року по 01.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4868774 від 06.08.2024 року у період з 06.08.2024 року по 02.06.2025 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 107 620,80 грн. 02.06.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Позивач зазначає, що відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4764114 строк кредиту 360 днів: з 06.08.2024 року по 01.08.2025 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 02.06.2025 року № 02- 1/06/2025, строк дії договору № 4868774 від 06.08.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 03.06.2025 року донараховано відсотки за (59 календарних днів). 29900 грн * 1,5 % = 448,42035 грн* 59 календарних дні = 26 456,80 грн. Таким чином, за твердженням позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4868774 від 06.08.2024 року загальною сумою 163 972,29 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 29 894,69 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 107 620,80 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 26 456,80 грн. В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4868774 від 06.08.2024 року у сумі 29 894,69 грн., частину сплаченого судового збору у розмірі 441,64 грн. та частину витрат на правову допомогу у розмірі 1 000,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за договором ТОВ «Українські фінансові операції» через представника Лисенка Д.В. подано апеляційну скаргу. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення про зменшення стягнення на користь позивача заборгованості за відсотками порушив ч.4 ст. 263 ЦПК України та не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №156/268/21, про те, що при вирішені спору спростування доводів позову покладається на відповідача, а не на суд, в даному випадку суд лише має розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону. В даному випадку суд першої інстанції в порушення п.3.1 Договору та ст. 1054 ЦК України фактично звільнив відповідача від сплати відсотків, у розмірі визначеному договором та повністю у відсотках нарахованих новим кредитором. Суд першої інстанції не звернув увагу, що матеріали справи не містять підтвердження повного та належного виконання відповідачем зобов`язання перед новим кредитором щодо сплати відсотків за договором. Первісний кредитор та клієнт погодились із умовами Договору. Клієнт не скористався правом передбаченим п.5.3.2 Договору відмовитись від укладання Договору. Судом першої інстанції не враховано зміни доЗакону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з: з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, з 21 серпня 2024 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%. Отже, суд першої інстанції не застосував розмір денної відсоткової ставки, з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, а ототожнив розмір заборгованості зі сплати процентів за користування чужими коштами із сумою кредиту -12 000 грн. 01 липня 2026 року у судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, про час та дату розгляду справи сторони повідомлені належним чином. З метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи та їх представників, оскільки неявка вказаних осіб не перешкоджає вирішенню розгляд справи, та скласти постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувалися судом 01.07.2026. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що 06.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4868774 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 29 900,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 06.08.2024 року по 01.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4868774 від 06.08.2024 року у період з 06.08.2024 року по 02.06.2025 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 107 620,80 грн. 02.06.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 02-1/06/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Позивач зазначає, що відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4764114 строк кредиту 360 днів: з 06.08.2024 року по 01.08.2025 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 02.06.2025 року № 02- 1/06/2025, строк дії договору № 4868774 від 06.08.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 03.06.2025 року донараховано відсотки за (59 календарних днів). 29900 грн * 1,5 % = 448,42035 грн* 59 календарних дні = 26 456,80 грн. Звернувшись з позовном до суду, позивачем зазначено що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4868774 від 06.08.2024 року загальною сумою 163 972,29 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 29 894,69 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором у розмірі 107 620,80 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 26 456,80 грн. Вирішуючи спір у даній справі, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 29 894,69 необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити. Суд звернув увагу на ту обставигу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Отже, на переконання суду, передбачена умова в укладеному між сторонами договорі про надання фінансового кредиту, про встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. З огляду на назначене, враховуючи те, що позивачем не надано до позовної заяви розрахунку заборгованості із врахуванням Закону України «Про споживче кредитування», а саме з урахуванням денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1% в день, суд вважав за потрібне відмовити позивачу у стягненні нарахованих відсотків за користування кредитом. Перевіряючи таке твердження суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, ТОВ «Українські фінансові операції» оскаржується заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09.03.2026 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за договром кредиту № 4868774 від 06.08.2024 у розмірі 109 434,00 грн., отже у іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей525-526, 530,1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК Українипередбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відповідно із зазначеним законом відсотки мають нараховувактися наступним чином: - з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, - з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, - з 21 серпня 2024 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%. Зі змісту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що законодавець чітко розмежував та водночас пов`язав між собою такі категорії, як реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Так, частиною першою цієї статті визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а частиною другою передбачено, що для цілей обчислення як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. Денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом. Отже, для цілей обчислення денної процентної ставки, як і для цілей обчислення реальної річної процентної ставки, визначаються загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини першої статті 1 Закону). Таким чином законодавець прямо вказує на необхідність розрахунку денної процентної ставки саме в залежності від розміру наданого тіла кредиту, при чому включає в це процентне значення не тільки відсотки за користування кредитними коштами, але й комісії та інші платежі. У той час «процентна ставка у день», яку кредитодавці часто зазначають у своїх договорах означає який відсоток від конкретно несплаченого тіла кредиту має нараховуватись відповідачу у якості відсотків за користування кредитними коштами у певний день/період. Фактично законодавець зазначає, що денна процентна ставка це всі загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, які виражаються у відсотках від наданого тіла кредиту, і вводить законодавчі обмеження на розмір цього проценту, тобто вводить обмеження на суму яку позичальник має сплачувати щодня за користування кредитними коштами, у прямій залежності від тіла наданого йому кредиту. Водночас законодавець імперативно встановив, що загальні витрати за споживчим кредитом, у тому числі проценти за користування кредитом, повинні бути розраховані кредитодавцем таким чином, щоб максимальний розмір денної процентної ставки не перевищував 1 %. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції не застосував розмір денної відсоткової ставки, з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, а повністю відмовив у стягненні процентів за користування чужими коштами. Враховуючи законодавчі обмеження щодо денної відсоткової ставки, розмір процентів склав би: За період: 06.08.2024 по 20.08.2024 - 1,5 %; 29 900 * 14 днів * 1,5 % = 6279 грн. За період: 21.08.2024 по 01.08.2025 - 1 %; 29 900 * 345 дня * 1 % = 103 155 грн. Розмір процентів за Договором № 4868774 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2024 за період із 06.08.2024 р. по 01.08.2025 складає: 6279 + 103 155 = 109 434 грн. При цьому, розмір процентів за Договором № 4868774 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.08.2024 за період із 06.08.2024 р. по 01.08.2025 за ставкою 1% в день згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» складає: 107 640 грн. (29900*360 днів * 1 %) Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» законодавчо визначеного розміру процентів в розмірі 1,5% та 1%, в сумі 109 434 грн. (За період: 06.08.2024 по 20.08.2024 - 1,5 %; 29 900 * 14 днів *1,5%= 6279 грн. За період: 21.08.2024 по 01.08.2025 - 1 %; 29 900 * 345 дня * 1 % = 103 155 грн.) Висновки районного суду про відмову у стягненні з відповідача відсотків за договором є помилковим. Відповідно до статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. На підставі вище викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині оскарження та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову в частині вимог про стягнення процентів за користування кредитом. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції скасовує рішення в частині відмови Товариству у стягненні процентів та стягує проценти з відповідача та користь позивача, то заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судового збору підлягає зміні, суд збільшує розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства судового збору з 441,64 грн. до 2 058,33 грн. (139 328,69 х 2 422,40 : 163 972,29 = 2 058,33) Враховуючи, що наслідком апеляційного перегляду справи є задоволення апеляційної скарги, є часткове скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову про стягнення процентів, сплачений позивачем судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн. підлягає стягненню на користь позивача з ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», подану представником Лисенком Дмитром Вячеславовичем, задовольнити. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості за процентами за кредитним договором № 4868774 від 06.08.2024 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ:40966896, 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27) заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором № 4868774 від 06.08.2024 у сумі 109 434 грн. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 березня 2026 року в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судового збору змінити, збільшити розмір стягнутого судового збору з 441,64 грн. до 2 058,33 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ:40966896, 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27) судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна