Постанова 4813 № 523/789/26

Номер провадження: 22-ц/813/5655/26 Справа № 523/789/26 Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року постановленого під головуванням судді Малиновського О.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1237-5062 від 11 липня 2023 в сумі 33 943,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 8 300,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 25 643,00 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 11 липня 2023 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту https://creditkasa.ua уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1237-5062, який разом з Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач була попередньо ознайомлена. Зазначено, що відповідно до умов договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 8 300,00 грн, строк кредитування 300 днів (з 11 липня 2023 по 05 травня 2024 року), базовий період строку кредитування - 14 днів, знижена процентна ставка - 2,5 % в день, стандартна процентна ставка - 3 % в день. Позивач зазначив, що станом на 10 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 73 700,00 грн., а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 8 300,00 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 65 400,00 грн. Разом з тим, позивач зазначив, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживача фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 39 757,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 943,00 грн. На підставі вищевикладеного позивач просив суд, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 33 943,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 8 300,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 25 643,00 грн. Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 450 грн., судовий збір у розмірі 888,51 грн. Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1237-5062 від 11 липня 2023 року в розмірі 33 943,00 грн. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме «природу» процентів які просив стягнути позивач, а також неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи та як результат неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт зазначив, що відповідно до п.4.12. кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику складає 300 календарних днів, кінцевою датою повернення (виплати) кредиту є 05 травня 2024 року. А період з 11 липня 2023 року по 24 липня 2023 року є базовим періодом строком протягом якого боржник (позичальник) бажає сплачувати саме проценти за користуванням кредитом, який він сам обрав при заповненні заявки на отримання грошових коштів. Відповідно до паспорта споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс»№40-П від 15 червня 2023 року, який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, зазначено, що стандартна ставка - 3,0% в день; Знижена ставка - 2,5% в день. Також зазначено тип процентної ставки - фіксована. Крім того, вбачається, що у паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано 11 липня 2023 року ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А6406. Отже, на переконання апелянта, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою. Тобто, позивач має законне право на нарахування процентів протягом строку договору, що визначений у п.4.12. кредитного договору. Крім того, апелянт зазначив, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не здійснювалося будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно наданого розрахунку заборгованості, Товариство здійснює лише нарахування по процентам за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами. Тому, суд помилково ототожнив проценти за користування кредитом, що нараховувалися в межах строку кредитного договору, з неустойкою(пенею) у разі невиконання зобов`язань боржником за договором. Відзиву до суду надано не було. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи. Відповідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд враховуючи, що ціна позову в даній справі становить 33 943,00 грн., що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дійшов висновку, що зазначена справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, може розглядатися в порядку спрощеного провадження та не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України). Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає, з наступних підстав. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи частково заявлені ТОВ «Укр Кредит Фінанс» позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять належні докази на підтвердження факту надання відповідачу кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 1237-5062 укладеним у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства, однак вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 25 643,00 грн., (реальна річна процентна ставка - 1 139 965%) є непропорційно високою і несправедливою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача). Тому, суд, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру процентів, які просив стягнути позивач на свою користь з 25 643,00 грн. до 4 150,00 грн. тобто 50% від простроченої заборгованості, яку позивачем визначено у розмірі 8 300,00 грн. Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги та вважає за необхідне зазначити наступне. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Окрім того, відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 11 липня 2023 року уклала з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договір про відкриття кредитної лінії № 1237-5062 підписавши вказаний договір за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора А6406, за умовами якого отримала кредит у розмірі 8 300,00 грн. Тобто, даний договір підписаний сторонами у порядку визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію». Дійсність договору у встановленому законом порядку не спростована. Відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві поданому до суду першої інстанції визнала факт укладення кредитного договору та отримання нею грошових коштів. Визначений умовами договору розмір кредиту перераховано 11 липня 2023 року на картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , за допомогою платіжної системи LiqPay, платіж № 2338383237, що підтверджується довідкою про перерахування кредиту та квитанцією LiqPay. Згідно п. 4.8 договору базовий період складає 14 календарний днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору. У пункті 4.12 договору сторонами визначено строк на який надається кредит позичальнику 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення кредиту 05 травня 2024 року. При цьому, зі змісту укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договору вбачається також обумовлення сторонами порядку сплати процентів за користування наданим кредитом та їх розмір, а саме згідно п. 4.10 сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язується здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту, а кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строк дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою). Знижена процентна ставка становить - 2,50 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору (п. 10.1 договору). Відповідно до п.2.3 договору для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: Дата видачі кредиту 11 липня 2023 року; Останній календарний день першого базового періоду 24 липня 2023 року; Сума кредиту 8 300,00 грн.; Нараховані проценти за користування кредитом 2 905,00 грн.; Разом до сплати 11 205,00 грн. Відповідно до п.4.14. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 83 000,00 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом. Відповідно, з наведеного в своїй сукупності вбачається, що сторонами обумовлено розмір кредиту, строк кредитування а також порядок нарахування процентів за користування кредитом. При цьому, матеріалами справи також підтверджено й факт надання кредиту ОСОБА_1 у визначеному умовами договору розмірі, шляхом перерахування на банківський рахунок. Доказів на підтвердження того, що вказана картка не належить відповідачу або, що на таку не було зараховано 8 300 грн. на виконання договору про відкриття кредитної лінії матеріали справи не містять. Наведені вище обставини відповідачем усупереч ст. 12, 81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов`язком, у той час як докази, надані позивачем, слугують підтвердженням існування між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин. Отже, за встановлених судом обставин справи, 11 липня 2023 року між позивачем та відповідачем укладено електронний кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), умови якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» були виконані, однак відповідач у строк, передбачений умовами договору, заборгованість не повернула. Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України). З огляду на наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним вище кредитним договором. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Отже, відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 8 300,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена процентна ставка - 2,50 % в день; стандартна процентна ставка - 3,00 % в день. Тобто, сторонами було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо процентної ставки за користування кредитними коштами та строку кредитування. Позивачем надано розрахунок відповідно до якого загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 33 943,00 грн., а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 8 300,00 грн.; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 25 643,00 грн. Разом з тим, позивач зазначив, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживача фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 49 300,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 39757,00 грн. Та просив суд, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 33 943,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 8 300,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 25 643,00 грн. Наведене вище, суд першої інстанції не врахував, та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості в частині простроченої заборгованості за процентами в розмірі 12 450,00 грн. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором №1237-5062 від 11 травня 2023 в сумі 33 943,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 8 300,00 грн, простроченої заборгованості за процентами в розмірі 25 643,00 грн, підлягають задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки, апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Щодо стягнення судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається з матеріалів справи, за подання до суду першої інстанції позовної заяви, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 12418 від 24 грудня 2025 року. За подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатило судовий збір у розмірі 3993,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 12752 від 03 березня 2026 року. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з задоволенням заявлених позивачем позовних вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанціях в розмірі 6416,00 грн. З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити. Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2026 року в частині стягнення простроченої заборгованості за нарахованими відсотками та стягнення судового збору в сумі 888,51 грн. - скасувати. Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими відсотками - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598 заборгованість у розмірі 33 943 (тридцять три тисячі дев`ятсот сорок три) гривні 00 копійок,яка складається з: - простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 8 300,00 грн., - простроченої заборгованості за процентами в розмірі 25 643,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598 сплачений судовий збір в розмірі 6416 (шість тисяч чотириста шістнадцять) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 25 червня 2026 року. Головуючий О.С. Комлева Судді Р.Д. Громік С.М. Сегеда