Постанова 4854 № 420/23475/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23475/25 Суддя першої інстанції - Марин П.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі №420/23475/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України про скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України, в якому просив: - скасувати Постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання у установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань від 26 березня 2025 року №1 про відмову у задоволенні скарги від 17 березня 2025 року на неналежні умови тримання у Державній установі Одеський слідчий ізолятор у період з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 ; - встановити строк тримання ОСОБА_1 в неналежних умовах у Державній установі Одеський слідчий ізолятор у період з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року адміністративний позов залишено без руху. 11 серпня 2025 року представник позивача подав клопотання про усунення недоліків, до якого додав адміністративний позов в іншій редакції. Так, відповідно до прохальної частини позивач просив суд: - визнати протиправною та скасувати Постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань від 26 березня 2025 року №1 про відмову у задоволенні скарги від 17 березня 2025 року на неналежні умови тримання у Державній установі Одеський слідчий ізолятор у період з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 ; - зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань (Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань) встановити факт тримання ОСОБА_1 в неналежних умовах у Державній установі Одеський слідчий ізолятор у період з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року. 25 лютого 2026 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій доповнив позовні вимоги наступною вимогою: - стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 320 000 (триста двадцять тисяч) гривень. Ухвалою суду від 04 березня 2026 року прийнято до провадження заяву про збільшення позовних вимог. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року позов задоволений частково. Суд: - визнав протиправною та скасував постанову засідання Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань від 26 березня 2025 року №1 про відмову у задоволенні скарги від 17 березня 2025 року на неналежні умови тримання у Державній установі Одеський слідчий ізолятор у період з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 ; - зобов`язав Південно-Центральне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції розглянути скаргу від 17 березня 2025 року на неналежні умови тримання у Державній установі Одеський слідчий ізолятор у період з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Департаменту з питань виконання кримінальних покарань на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі №420/23475/25. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки спір щодо оскарження рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання має вирішуватися не адміністративним судом, а місцевим судом у порядку кримінального процесуального законодавства. Разом з тим, на думку апелянта, доводи позивача про порушення його прав у зв`язку з неналежними умовами тримання є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються перевіркою, проведеною Комісією. Постанова Комісії від 26 березня 2025 року №1 є законною, прийнятою у межах повноважень і в установленому порядку, відповідає вимогам Конституції України, Кримінально-виконавчого кодексу України та положенням Кабінету Міністрів України. Відтак, підстав для її скасування не вбачається, а позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, Південно-Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції та Державної казначейської служби України відмовити в повному обсязі. 25 травня 2026 року надійшло клопотання від Південно-центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, в якому представник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 25 травня 2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить скаргу залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року без змін. 27 травня 2026 року від Державної казначейської служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає себе неналежним відповідачем та просить задовольнити апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 19 травня 2026 року недоліки усунуто. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року відкрите апеляційне провадження. 02 червня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 10 червня 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що 17 березня 2025 року захисником Чуєвою Катериною Олександрівною, в інтересах ОСОБА_1 , який утримувався на той час в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», подано до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань скаргу на скаргу щодо неналежних умов тримання у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» у період з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року. В скарзі зазначено, що ОСОБА_1 у період з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року безперервно утримувався в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». З 07 вересня 2022 року теперішнього часу ОСОБА_2 певні періоди часу утримується в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» та ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Ця скарга стосується періоду з 16 травня 2019 року 07 вересня 2022 року, в якому ОСОБА_1 безперервно утримувався у неналежних умовах в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». У зазначений період ОСОБА_1 утримувався у камерних приміщеннях №610 та №288, які були неналежні за матеріально-побутовими умовами, спричиненими, серед іншого, їх переповненістю. Загальна площа камери №610 складала 17,8 кв. м., одночасно утримувалося 8 осіб. Загальна площа камери №288 складала 7,5 кв. м., одночасно утримувалося 4 особи. Також, порушення норм стосовно вільного простору, супроводжується іншими негативними наслідками, такими як: В камері відсутні санітарні зручності. Санвузол не відгороджений від житлової зони. Ув`язненні змушені були сховати туалет за «шторою», зробленою з постільної білизни. Санвузол має вигляд отвору у підлозі, унітаз відсутній. Ув`язненні постійно вимушені дихати запахом екскрементів. Туалет знаходиться поблизу ліжок та столу, на якому ув`язненні харчуюся. Позбутися смороду неможливо. В камеру погано потрапляє сонячне світло, оскільки вікна занадто заґратовані. В установі не передбачене роздільне тримання людей, які палять, тому особи, які не палять, вимушені бути пасивними курцями. Постільна білизна в дуже поганому стані і не видається. Теплої води в умивальнику не має. У сізо обмежений доступ до душової. Ув`язненим надається право помитися лише 1 раз на тиждень, при цьому, не завжди була гаряча вода. Камера заражена паразитами та тарганами. На стінах пліснява. Штучна вентиляція у камері не працює. У камері завжди душно, висока вологість, холодно взимку, спекотно улітку. Опалення не працює. Харчування погане, їжа одноманітна. Для приготування їжі використовуються зіпсовані продукти. Свіжі овочі та фрукти не видаються. Ув`язнені утримуються у камерах 23 години та лише 1 годину на прогулянці. 24 березня 2025 року Комісією з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань винесено постанову №1. В постанові №1 від 24 березня 2025 року зазначено, що за результатами відвідування ДУ «Одеський слідчий ізолятор», окремими членами комісії встановлено наступне. Щодо питання відгородження санвузла від житлової зони та знаходження туалету біля ліжок і столу. Встановлено, що в камерних приміщеннях №610 та №288, у яких тримався ОСОБА_1 , наявні умови для підтримання особистої гігієни, санвузол відокремлений від житлової зони камерного приміщення. Зміна конструктивних особливостей санвузла в камерних приміщеннях технічно не вбачається можливою. Щодо питання обмеженого потрапляння до камери сонячного світла, оскільки вікна занадто заґратовані. У камерних приміщеннях №610 та №288, у яких тримався ОСОБА_3 , освітлення відповідають вимогам ДБН В.2.5-28-2018 «Природне та штучне освітлення». Прилади штучного освітлення забезпечують камерні приміщення №610 та №288, знаходяться у справному стані та є освітлення для читання та писання. Крім того, камерні приміщення завдяки вікнам забезпечені природним освітленням. Щодо питання роздільного тримання осіб, які палять та які не палять. Роздільне тримання осіб, які палять та які не палять, не передбачено вимогами чинного законодавства України. Однак, у випадку звернення ув`язнених щодо їх переведення у зв`язку з пасивним палінням, дані проханням враховуються та такі ув`язнені розміщуються в камерних приміщеннях, в яких утримуються особи, які також не палять відповідно до вимог режиму та ізоляції, визначених Законом України «Про попереднє ув`язнення». Із заявами про переведення в іншу камеру, у зв`язку із пасивним палінням, до адміністрації Установи ув`язнений ОСОБА_1 не звертався. Щодо питання незадовільної якості постільної білизни та її відсутності під час тримання ув`язненого ОСОБА_1 . Відповідно до вимог частини третьої статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення», особам, взятим під варту, надаються безплатно за єдиними нормами встановленими Кабінетом Міністрів України, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення. Згідно норми належності постільних речей (постанова Кабінету міністрів №527 від 08 жовтня 2014 року) забезпеченість на одну особу в кожній камері складає:

1. Ковдра байкова або напівбавовняна - 1шт.;

2. Подушка ватяна - 1 шт.;

3. Наволочка на подушку верхня - 1 шт.;

4. Матрац ватяний - 1 шт.;

5. Простирадло - 2 шт.;

6. Рушник - 1 шт. Забезпеченість постільними речами в Установі складає 100%. Щодо питання відсутності теплої води в умивальнику, обмеженого доступу до душу та миття 1 (один) раз на тиждень. Всі крани в душових кабінках знаходяться в працездатному стані. Централізоване постачання гарячої води з міських мереж не передбачено. Втім, на корпусному відділенні, де тримався ОСОБА_1 , встановлений бойлер для підігріву води. Миття в лазні проводиться щотижня в душових кімнатах, які знаходяться на кожному режимному корпусі. Для миття та особистих потреб ув`язненому ОСОБА_1 видавалось мило в кількості 200 грам один раз на місяць. Миття, санітарна обробка та дезінфекція ув`язнених в Установі проводиться в порядку та спосіб визначених Положенням про організацію установах лазне-прального обслуговування осіб, які тримаються в юстиції України виконання покарань та слідчих ізоляторах (наказ Міністерства юстиції України від 08 червня 2012 року №849/5). Щодо наявності питання плісняви, зараження камери тарганами та паразитами. Камерні приміщення №610 та №288, у яких тримався ОСОБА_1 , мають задовільний санітарний стан, який щоденно перевіряється старшим по корпусному відділенню. В холодну пору року в камерних приміщеннях забезпечено середньодобову температуру в межах 18-19°С, що, в свою чергу, створює конвекцію теплого повітря, що запобігає утворенню плісняви. Втім, за потреби проводиться додаткова обробка поверхонь дезінфекційними та протигрибковими засобами. Також, з метою недопущення зараження камерних приміщень паразитами та гризунами в Установі протягом 2019-2022 років проводилася дезінфекція режимних корпусів. Адміністрацією Установи укладено договір з ТОВ «Санітарно-профілактичне підприємство «АлюрДЕЗ»», яке проводить дезінсекцію та дератизацію об`єктів Установи, до яких також входять камерні приміщення, що підтверджується актами виконаних робіт. Щодо питання відсутності штучної вентиляції, опалення та з інших питань. У камерних приміщеннях №610 та №288 наявні вікна, які відчиняються за бажанням, що дає змогу здійснювати провітрювання та забезпечується доступ свіжого повітря. Окрім цього, примусове провітрювання в камерах проводиться кожен день протягом години під час прогулянки ув`язнених. Також слід вказати, що на території Установи, встановлено модульну котельню, яка включає в себе дві одиниці твердопаливних котлів «ALTEР». Постійно існує необхідний запас твердого палива. В котельні встановлено генератор задля безперебійної подачі теплової енергії на об`єкти Установи. Щодо питання належної якості харчування. Харчування в Установі організоване згідно наказу Міністерства юстиції України від 15 червня 2021 року №2160/5. Ув`язнений ОСОБА_1 харчувався згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 1992 року №336 «Про норми харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках розподільниках та інших». Продовольче забезпечення здійснюється за принципом централізованого придбання та постачання Установі продовольства, техніки і майна продовольчої служби за рахунок коштів загального фонду державного бюджету. Під час централізованого отримання Установою продуктів харчування, створюється комісія з приймання продовольства від постачальника, а також перевіряються сертифікати відповідності та документи, які засвідчують їх якість. Контроль за станом харчування осіб, які тримаються в Установі, здійснюється начальником Установи, заступником начальника установи з ІКПЗ, завідувачем їдальні, лікарем та черговим помічником начальника установи, про що свідчать записи в Книзі обліку контролю за якістю приготовленої їжі. Щодо питання надання прогулянки. Ув`язненому ОСОБА_1 щоденно надавалась прогулянка на свіжому повітрі в межах прогулянкових двориків, які обладнані спортивним інвентарем, де створено можливість безперешкодно займатися фізичними вправами. Засуджені та особи, взяті під варту, мають право на щоденну прогулянку тривалістю не менше однієї години. Матеріально-побутові та санітарні умови камерного приміщення №610 відповідають вимогам тримання, технічний стан задовільний. В камері наявний ремонт, підлога облицьована керамічною плиткою, повністю пошпакльовано та пофарбовано стелю і стіни фарбою світло-сірого кольору, оновлено освітлення та сантехніку. Сирість та цвіль в камері - відсутні. Умови для підтримання особистої гігієни в камерному приміщенні №610 в наявності, зокрема, санвузол відокремлений від житлової зони камери цегляною перегородкою. Матеріально-побутові та санітарні умови камерного приміщення №288 в цілому задовільні. Втім, дане камерне приміщення внаслідок природного зносу потребує проведення планових косметичних ремонтних робіт та відновлення сантехніки, внесено в план ремонтних робіт на 2025 рік. Згідно Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року керівництвом Установи в межах фінансування вживаються заходи, спрямовані на покращення технічного стану будівель, на дотримання прав засуджених та осіб, взятих під варту, а також покращення умов їх тримання в Установі. Варто зазначити, що відповідно до «журналу прийому ув`язнених та засуджених з особистих питань» (№78) ув`язнений ОСОБА_1 в період з 16 травня 2019 року по 07 вересня 2022 року зі скаргами чи заявами до адміністрації Установи щодо умов тримання не звертався. Також, слід зазначити, що в різний проміжок часу у камерних приміщеннях №610 та №288, у яких перебував ОСОБА_1 , трималась різна кількість осіб, але не більше визначеної норми житлової кількості згідно встановлених площі (не менше 2,5 м). Випадки переліміту камерних приміщень не допускаються. З огляду на вищевикладене, члени комісії дійшли висновку, що умови тримання ув`язненого ОСОБА_1 в період з 16 травня 2019 року по 07 вересня 2022 року в камерних приміщеннях №610 та №288, з урахуванням технічного стану будівлі слідчого ізолятора, в цілому задовільні, а тому факт тримання в неналежних умовах не знаходить свого підтвердження. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Пункт 15 частини 1 статті 18 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, зобов`язані створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення. Згідно з ч.4 ст.3 розділу І «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України», затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 2019 року №1769/5 ув`язнені утримуються у СІЗО в порядку, передбаченому цими Правилами та Законом України «Про попереднє ув`язнення». Відповідно до статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, - 4,5 квадратного метра. Особам, взятим під варту, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених статтею 11-1 цього Закону. Медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Відповідно до ст.9 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» особи, взяті під варту, мають право, зокрема, звертатися до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань щодо встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах з метою поновлення порушених прав та у разі незгоди з рішенням Комісії оскаржувати його в судовому порядку. Згідно ст.11-2 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань встановлює факт та/або строк тримання в неналежних умовах в установі попереднього ув`язнення на підставі цього Закону та положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Особа, взята під варту, член її сім`ї або близький родич, захисник мають право звернутися із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань. Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань невідкладно, але не пізніше двох робочих днів з дня отримання заяви, надсилає копію заяви до адміністрації місця попереднього ув`язнення. У п`ятиденний строк з дня отримання заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, уповноважені члени Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань відвідують відповідну установу для попереднього ув`язнення та вивчають стан дотримання адміністрацією установи умов тримання. Уповноважені члени Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань під час відвідування установи для попереднього ув`язнення мають право безперешкодно, із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністрацією установи для попереднього ув`язнення, пересуватися територією такої установи, здійснювати аудіо- та відеозапис, ознайомлюватися зі звітністю, здійснювати інспектування, подавати письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установи для попереднього ув`язнення, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб (з наступним вичерпним письмовим повідомленням відповідної особи про вжиті (невжиті) заходи відповідальності протягом десяти днів з дня отримання відповідної вимоги), спілкуватися з будь-якими працівниками установи для попереднього ув`язнення та особами, взятими під варту (у тому числі на умовах анонімності). У триденний строк з дня відвідування установи попереднього ув`язнення Комісія з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань приймає рішення, в якому встановлює наявність або відсутність факту та/або строку тримання в неналежних умовах. Рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань підписується її членами. Копія рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань невідкладно, але не пізніше двох робочих днів з дня його прийняття, надсилається до адміністрації місця попереднього ув`язнення та особі, взятій під варту, члену її сім`ї або близькому родичу, захиснику, які звернулися з відповідною заявою. Адміністрація місця попереднього ув`язнення після отримання копії рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах зобов`язана негайно вжити передбачених частиною третьою цієї статті заходів щодо запобігання триманню осіб, взятих під варту, в неналежних умовах та у десятиденний строк поінформувати про результати Комісію. Копія рішення Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, яким встановлено факт та/або строк тримання особи, взятої під варту, у неналежних умовах, невідкладно надсилається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та окружної прокуратури, в межах територіальної юрисдикції якої особа перебуває під вартою, з метою здійснення контролю за виконанням зазначеного рішення Комісії. Особа, взята під варту, у разі незгоди з рішенням Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, має право оскаржити таке рішення до суду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Згідно Положення про Комісію з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року №1549 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) комісія утворюється міжрегіональним управлінням. Міжрегіональне управління - міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Мін`юсту (функції міжрегіональних управлінь щодо центрального та південного регіонів здійснює Департамент з питань виконання кримінальних покарань); південний регіон - Кіровоградська, Миколаївська, Одеська та Херсонська області. Відповідно до п.п. 6, 7 Положення №1549 Комісія з метою виконання покладеного на неї завдання: 1) здійснює розгляд звернень осіб, взятих під варту, засуджених, членів їх сімей або близьких родичів, захисників на неналежні умови тримання в установах з метою поновлення порушених прав; 2) доручає уповноваженим членам Комісії відвідувати установи з метою вивчення стану дотримання умов тримання осіб, взятих під варту, та засуджених; 3) приймає рішення, в якому встановлює наявність або відсутність факту та/або строку тримання в неналежних умовах осіб, взятих під варту, або засуджених. Комісія має право: 1) без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи для здійснення контролю та проведення перевірок щодо стану дотримання умов тримання осіб, взятих під варту, та засуджених (за бажанням - у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду осіб, взятих під варту, та засуджених, а також до двох представників медіа); 2) безперешкодно із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністрацією установи для попереднього ув`язнення або установи виконання покарань: пересуватися територією установ; здійснювати аудіо-, фото- та відеозапис, ознайомлюватися із звітністю, здійснювати інспектування; подавати письмові запити, перевіряти додержання законодавства; оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установи, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб (з подальшим вичерпним письмовим повідомленням Комісії про вжиті (невжиті) заходи відповідальності протягом 10 днів з дня отримання відповідної вимоги); спілкуватися з будь-якими працівниками установи, особами, взятими під варту, та засудженими (у тому числі на умовах анонімності). Згідно п.п. 20-23 Положення №1549 особа, взята під варту, засуджений, член його сім`ї або близький родич, захисник мають право звернутися до Комісії із заявою про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах. Комісія невідкладно, але не пізніше двох робочих днів з дня отримання такої заяви, надсилає копію заяви до адміністрації установи. У п`ятиденний строк з дня отримання заяви Комісія чи уповноважені головою члени Комісії відвідують відповідну установу та вивчають стан дотримання адміністрацією установи умов тримання особи, взятої під варту, або засудженого. У триденний строк з дня відвідування установи Комісія на своєму засіданні приймає рішення, в якому встановлює наявність або відсутність факту та/або строку тримання в неналежних умовах особи, взятої під варту, або засудженого. Комісія приймає рішення відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні її членів. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови Комісії. Рішення Комісії оформляється постановою (додаток), яку підписують усі члени Комісії. Член Комісії у разі незгоди з рішенням, прийнятим Комісією, має право у письмовій формі викласти свою окрему думку, яка додається до протоколу засідання Комісії. Голова Комісії та члени Комісії є персонально відповідальними за законність прийнятих рішень. Копія постанови Комісії невідкладно, але не пізніше двох робочих днів з дня її прийняття, надсилається до адміністрації установи, особі, взятій під варту, засудженому, члену його сім`ї або близькому родичу, захиснику, які звернулися з відповідною заявою. Адміністрація установи після отримання копії постанови Комісії про встановлення факту та/або строку тримання в неналежних умовах зобов`язана негайно вжити заходів щодо запобігання триманню осіб, узятих під варту, або засуджених в неналежних умовах та у десятиденний строк поінформувати про результати Комісію. До заходів щодо запобігання триманню в неналежних умовах осіб, взятих під варту, та засуджених належать: 1) переведення до іншого жилого приміщення (камери) з належними умовами тримання; 2) переведення до іншої установи для попереднього ув`язнення або іншої установи виконання покарань; 3) усунення причин, що роблять умови тримання неналежними, шляхом зменшення наповнюваності жилого приміщення (камери), проведення ремонту, дезінфекції, дезінсекції тощо; 4) інші заходи, необхідні для припинення тримання в неналежних умовах. Згідно з пунктами 10-12 Мінімальних стандартних правил поводження з в`язнями (резолюція 663 CI (XXIV) ( 995_992 ) ООН від 30 серпня 1955 року) всі приміщення, якими користуються в`язні, особливо спальні, повинні відповідати всім санітарним вимогам, причому належну увагу слід звертати на кліматичні умови, особливо на кубатуру цих приміщень, на мінімальну площу їх, на освітлення, опалення і вентиляцію. В приміщеннях, де живуть і працюють в`язні: а) вікна повинні мати достатні розміри для того, щоб в`язні могли читати і працювати при денному світлі, і повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечувати доступ свіжого повітря, незалежно від того, є чи немає штучної системи вентиляції; b) штучне освітлення повинне бути достатнім для того, щоб в`язні могли читати і працювати без шкоди для зору. Санітарні вузли повинні бути достатні для того, щоб кожен в`язень міг задовольнити свої природні потреби, коли йому це потрібно, в умовах чистоти і пристойності. Згідно з пунктами 1, 2, 4 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил (Рекомендація № R (2006) 2 від 1 лютого 1987 року Комітету Міністрів держав-учасниць) прийнятими Комітетом Міністрів на 952-й зустрічі Заступників Міністрів 11 січня 2006 року встановлено, що при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Особи, позбавлені волі, зберігають усі права, яких вони не були законно позбавлені за рішенням суду, відповідно до якого вони засуджені до позбавлення волі чи взяті під варту. Утримання ув`язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів. Пунктом 18.1 Європейських пенітенціарних (в`язничних) правил встановлено, що у всіх будівлях, де ув`язнені повинні мешкати, працювати або збиратися: a. вікна мусять бути достатньо великими, аби ув`язнені могли читати чи працювати при природному освітленні в нормальних умовах, та забезпечувався приплив свіжого повітря, крім тих випадків, коли є відповідна система кондиціонування повітря; b. штучне освітлення мусить відповідати загальноприйнятим технічним нормам; c. повинна бути передбачена система сигналізації, яка дозволяє ув`язненим негайно встановлювати контакт із персоналом. Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку. Щодо доводів апеляційної скарги про непідсудність даного спору адміністративному суду. Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду не є питання виконання вироку, вирішення процесуальних питань кримінального провадження чи здійснення судового контролю в порядку, передбаченому статтями 537, 539 КПК України. Натомість, предметом спору є перевірка законності рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого за результатами розгляду скарги особи в межах відповідної спеціальної адміністративної процедури. Комісія під час прийняття спірного рішення реалізовувала надані державою владні управлінські функції та діяла, як суб`єкт владних повноважень. Посилання апелянта на статтю 11-2 Закону України "Про попереднє ув`язнення" та статтю 115-1 Кримінально-виконавчого кодексу України колегія суддів вважає необґрунтованими. Дійсно, зазначеними нормами передбачене право особи оскаржити рішення Комісії до суду в порядку, визначеному КПК України. Водночас, можливість такого оскарження не визначає ані конкретного суду, уповноваженого розглядати відповідні скарги, ані процесуального механізму їх перегляду. Станом на момент виникнення спірних правовідносин положення КПК України не містили норм, які б регулювали порядок судового перегляду рішень Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання. Посилання апелянта на законопроект №13645 не можуть бути враховані судом, як належний аргумент, оскільки законопроект не породжує правових наслідків до моменту його прийняття та набрання чинності відповідним законом. Отже, підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України відсутні. Щодо доводів апелянта про те, що підстав для скасування постанови Комісії від 26 березня 2025 року немає колегія суддів зазначає наступне. Як правильно встановив суд першої інстанції, оскаржувана постанова Комісії не містить належного обґрунтування причин відхилення доводів заявника. Зокрема, у спірному рішенні відсутні посилання на конкретні докази, які досліджувались Комісією, не наведено відомостей щодо фактичної кількості осіб, які утримувались разом із позивачем у відповідних камерах, не зазначено відомостей щодо розміру особистого простору, визначеного на одного ув`язненого, не наведено оцінки доводам скарги щодо санітарного стану приміщень, доступу до природного освітлення, вентиляції та інших обставин, на які посилався заявник. Фактично зміст постанови зводиться до загального висновку про відсутність порушень без конкретизації підстав, з яких Комісія дійшла такого висновку. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за таких обставин неможливо перевірити, чи були належним чином досліджені всі обставини, викладені у скарзі, а також чи відповідають висновки Комісії фактичним даним, покладеним в основу прийнятого рішення. Надання додаткових документів у ході судового розгляду не може виправити відсутність мотивів у самому рішенні та замінити належне обґрунтування, яке повинен містити оскаржуваний акт на момент його прийняття. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про втручання суду в дискреційні повноваження Комісії. Суд першої інстанції не встановлював самостійно факт тримання позивача неналежних умовах та не підміняв собою відповідний орган. Підставою для задоволення позову стало виключно встановлення того, що спірна постанова прийнята без належного мотивування та без дотримання вимог до індивідуального акта суб`єкта владних повноважень. Саме з цих підстав суд обрав належний спосіб захисту порушеного права шляхом скасування постанови Комісії та зобов`язання відповідача повторно розглянути скаргу з урахуванням висновків суду. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи, надані у відзиві, Державної казначейської служби України про її помилкове залучення до участі у справі, як відповідача. Предметом апеляційного перегляду у даній справі є насамперед правомірність постанови Комісії від 26 березня 2025 року. Доводи Державної казначейської служби України щодо його процесуального статусу не впливають на правильність вирішення спору в частині задоволених позовних вимог. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту з питань виконання кримінальних покарань залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв