Постанова 4854 № 420/3027/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3027/25 Суддя першої інстанції - Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №420/3027/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання незаконним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні повної відповіді на звернення ОСОБА_1 від 21 листопада 2024 року; - визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача, які полягають у не розгляді прохання позивача у зверненні від 21 листопада 2024 року про визнання незаконним та про скасування рішення відповідача від 26 квітня 2019 року; - визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради від 26 квітня 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » №5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217; - стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 350000 грн; - стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 5753,20 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не розглянуто його звернення та не прийнято відповідного рішення щодо скасування рішення Ізмаїльської міської Ради від 26.04.2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ». Крім того, зазначає, що відповідач своїми діями завдав позивачу моральної шкоди. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міської Ради про зобов`язання вчинити певні дії, за пунктом 2 частини четвертої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), у зв`язку з тим, що позовні вимоги пов`язані з правом власності на частину земельної ділянки, отже цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Верховним Судом постановою від 20 листопада 2025 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року скасовано, а справу №420/3027/25 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №420/3027/25, в якій він просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №420/3027/25. 04 червня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 10 червня 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що рішенням Ізмаїльської міської ради від 26 квітня 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку. господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » №5192-VII вирішено:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0658 га у спільну сумісну власність гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (згідно КВЦПЗ Секція В, розділ 02, код КВЦПЗ 02.01. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)) за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Надати гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0658 га у спільну сумісну власність, із земель комунальної власності територіальної громади міста Ізмаїл у межах норм безоплатної приватизації, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Кадастровий номер земельної ділянки: 5110600000:01:027:0217. 15 листопада 2022 року згідно договору купівлі-продажу, засвідченого приватним нотаріусом Гіренком М.М., продавець - ОСОБА_4 продала (передала у власність), а покупець - ОСОБА_1 прийняв у власність 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та який розташований на земельній ділянці відповідно до «Плану земельної ділянки» технічного паспорту вищевказаного домоволодіння. Також, 15 листопада 2022 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Гіренком М.М., продавець - ОСОБА_5 (прізвище до його зміни ОСОБА_6 ) продала (передала у власність), а покупець - ОСОБА_1 прийняв у власність 1/2 частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та який розташований на земельній ділянці відповідно до «Плану земельної ділянки» технічного паспорту вищевказаного домоволодіння. Позивач зазначає, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які користуються суміжною з позивачем земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (колишня АДРЕСА_1 ), та приватизували (отримали у власність) вищевказану земельну ділянку, порушили межі земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок позивача. 21 листопада 2024 року позивач звернувся до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області з письмовим зверненням вх. №У-2347, в якому просив: - прийняти рішення про визнання рішення Ізмаїльської міської ради від 26 квітня 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » №5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217» - протиправним, незаконним, та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. - прийняти рішення про скасування в повному обсязі рішення Ізмаїльської міської ради від 26 квітня 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » №5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217» - як таке, що грубо порушує права позивача, та як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи, та як таке, що було прийняте на підставі неправдивого (такого, що не відповідає фактичним обставинам справи) вищевказаного «Акту встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а тому як таке, що є протиправним та незаконним. - прийняти рішення про визнання вищевказаного «Акту встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 » таким, що не відповідає фактичним обставинам справи і грубо порушує права позивача. Також, у вказаному зверненні позивач просив надати йому наступну інформацію: - чому, Ізмаїльська міська рада ухвалила вищевказане рішення від 26 квітня 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » №5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217 - без погодження з суміжними землекористувачами, тобто: межі вищевказаної земельної ділянки не були погоджені з вищевказаними (на той час) власниками вищевказаного житлового будинку і користувачами вищевказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто межі вищевказаної земельної ділянки не були погоджені з суміжним землекористувачем: ОСОБА_4 (яка в період часу з 03 лютого 2006 року до 15 листопада 2022 року була співвласником вищевказаного житлового будинку і також була користувачем вищевказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ? - чому, Ізмаїльська міська рада ухвалила вищевказане рішення від 26 квітня 2019 року «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » №5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217 - без погодження з суміжними землекористувачами, тобто: межі вищевказаної земельної ділянки не були погоджені з вищевказаними (на той час) власниками вищевказаного житлового будинку і користувачами вищевказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто межі вищевказаної земельної ділянки не були погоджені з суміжним землекористувачем: ОСОБА_5 (прізвище до його зміни - ОСОБА_6 ) (яка в період часу з 04 лютого 2006 року до 15 листопада 2022 року була співвласником вищевказаного житлового будинку і також була користувачем вищевказаної земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ? - вказати повні прізвища, ім`я, та по батькові особи « ОСОБА_7 », з яким було проведено погодження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217; - вказати на підставі яких правовстановлюючих документів і в який період часу « ОСОБА_7 », нібито, був користувачем (чи власником) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ? - якщо вищевказана особа « ОСОБА_7 » взагалі ніколи не була користувачем (чи власником) вищевказаної земельної ділянки (за адресою: АДРЕСА_2 то на якій підставі і взагалі для чого погоджували з нею межі вищевказаної земельної ділянки (за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217)? - направити позивачу копію рішення Ізмаїльської міської ради від 26 квітня 2019 року, яким ухвалене рішення «Про надання гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у спільну сумісну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 » №5192-VII щодо земельної ділянки площею 0,0658 га 13 кадастровим номером 51106000000:01:027:0217. - направити позивачу належним чином посвідчену копію Акту про встановлення в - натурі і погодження меж земельної ділянки з наступними особами: АТ «Одесаобленерго», гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - направити позивачу належним чином посвідчені копії абсолютно всіх документів, які пов`язані з приватизацією вищевказаної земельної ділянці (за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217). Відповідач листом №У-2347 від 09.12.2024 року повідомив позивачу наступні обставини; «… земельна ділянка площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217 за адресою АДРЕСА_1 , рішенням Ізмаїльської міської ради №5192-VII від 26 квітня 2019 року (копія рішення додається) передана у спільну сумісну власність громадянам України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у межах безоплатної передачі із земель комунальної власності. Рішення ухвалене на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який розроблений на підставі договору між замовником та розробником приватним підприємством «ТАЙЗЕР ЕКСПО Україна» з урахуванням вимог чинного земельного законодавства. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; виконувати всі умови договору; виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Розробники документації із землеустрою несуть відповідно закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією. Проекти землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок землевпорядною документацією, яка складає Державний фонд документації із землеустрою а саме: місцевий фонд документації із землеустрою, який створюється, формується і ведеться територіальними органами Держгеокадастру, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні. Органи місцевого самоврядування не є зберігачами документації із землеустрою. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , зберігається у місцевому фонді документації із землеустрою (відділ №4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Одеській області), де позивач може ознайомитись із документацією із землеустрою, до складу якої входить Акт приймання-передачі межових знаків на зберігання. Крім того, земельна ділянка є приватною власністю, право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0658 га із кадастровим номером 51106000000:01:027:0217, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване у Державному реєстрі речових прав 16 травня 2019 громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ». Окремо судом встановлено, що Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Відділ №4 ГУ Держгеокадастру в Одеській області листом від 08 січня 2025 року повідомило позивачу, що «згідно з наявними у Відділі №4 Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та других примірників державних 31 грудня 2012 року відсутня інформація щодо реєстрації актів станом на правоустановчих документів за вищезазначеною адресою. Разом із тим інформуємо, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована 04 лютого 2019 року з кадастровим номером 5110600000:01:027:0217, площею 0,0658 га із цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (категорія Землі житлової та громадської забудови) на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого Приватним підприємством "ТАЙЗЕР ЕКСПО УКРАЇНА"... За наявною інформацією, в Держаному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, який ведеться відділом №4 наявний «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 у спільну сумісну власність для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 »: з № 2019МФ13ОДІМ000114. В складі відповідного проекту є акт встановлення натурі і погодження меж земельної ділянки». Позивач вважає, що відповідачем розглянуто його звернення з порушенням норм чинного законодавства та за захистом своїх прав звернувся до суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40 Конституції України). Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР, який забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (ч.1 ст.1 Закону України "Про звернення громадян"). Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб. Вимоги до звернення наведені у статті 5 Закону України "Про звернення громадян", за змістом цієї статті звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону. Частиною 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Відповідно до ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Згідно ст.18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень. Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті. За положеннями ч.1 ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Як вірно встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, звернення позивача від 21 листопада 2024 року розглянуто Ізмаїльською міською радою, за результатами чого позивачу надано письмову відповідь від 09 грудня 2024 року №У-2347. У вказаній відповіді наведено інформацію щодо підстав прийняття рішення міської ради від 26 квітня 2019 року №5192-VІІ, повідомлено про розробника проекту землеустрою та викладено позицію органу місцевого самоврядування щодо порушених заявником питань. Отже, обставини справи свідчать про фактичне здійснення відповідачем розгляду звернення позивача та надання відповіді по суті порушених питань. Факт незгоди позивача зі змістом відповіді не свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, оскільки закон покладає на орган обов`язок розглянути звернення та надати відповідь, але не зобов`язує погоджуватись з доводами заявника чи приймати рішення, на яких він наполягає. Щодо звернення позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не розгляді прохання позивача у зверненні від 21 листопада 2024 року про визнання незаконним та про скасування рішення відповідача від 26 квітня 2019 року суд зазначає наступне. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частини 9, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійшов висновку, що системний аналіз положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Тобто, Конституційний Суд України констатував право органу місцевого самоврядування з власної ініціативи чи з ініціативи інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт. Водночас, він дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, оскільки породжує у громадян впевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього іншого рішення. Відповідно ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка визначена у постанові від 24 липня 2019 року №182/2428/16-а щодо визнання незаконним та скасування сільською радою власного акту щодо погодження проекту внесення змін до генерального плану. Зокрема, Верховний Суд звернув увагу на те, що ненормативні (індивідуальні) правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані або змінені органами місцевого самоврядування після їх виконання; мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються відповідні права або на якого покладаються відповідні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, з урахуванням вищевикладеного підстави для задоволення цієї позовної вимоги відсутні. Стосовно позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльської міської ради від 26 квітня 2019 року №5192-VІІ колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 5 КАС України право на звернення до адміністративного суду пов`язується з наявністю порушеного рішенням суб`єкта владних повноважень права, свободи або законного інтересу особи. Колегія суддів враховує, що спірне рішення було реалізоване шляхом затвердження проекту землеустрою, передачі земельної ділянки у власність та проведення державної реєстрації речових прав у 2019 році. У результаті виконання зазначеного рішення у третіх осіб виникло право власності на земельну ділянку, яке користується захистом відповідно до статей 13, 14, 41 Конституції України, статей 316, 317, 321 Цивільного кодексу України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилання апелянта на можливі порушення під час погодження меж земельної ділянки мають характер припущень та не підтверджені належними доказами. Водночас, матеріали справи містять відомості про розроблення проекту землеустрою уповноваженою організацією, його погодження відповідними органами та подальшу державну реєстрацію. Це породило правомірні очікування щодо стабільності правового становища відповідних осіб та незмінності набутих майнових прав. Більш того, позивач у 2022 році набув прав на будинок, що розташований на суміжній земельній ділянці із земельною ділянкою, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що виключає підстави стверджувати про порушення його прав у 2019 році оскільки такі права в нього були відсутні. Посилання на порушення меж земельної ділянки, що належить позивачеві, не може оцінюватись у даному провадженні, оскільки підлягає вирішенню у окремому провадженні відповідної юрисдикції із викладеними позовними вимогами таким чином, щоб порушені ОСОБА_1 питання для дослідження перебували в межах доказування та охоплювались предметом спору. В даному ж провадженні позивач фактично просить скасувати рішення міської ради посилаючись формально на порушення меж його земельної ділянки не беручи до уваги того, що у спорах про такі порушення дослідженню підлягають правові статуси обох об`єктів речових прав для аналізу наявності чи відсутності майнових порушень та дотримання прав їх власників. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у ході розгляду справи не встановлено протиправності поведінки відповідача, а матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт завдання позивачу моральної шкоди, її характер, обсяг та причинний зв`язок із діями чи рішеннями Ізмаїльської міської ради. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що ним при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв