Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/9928/26

Справа № 344/9928/26 Провадження № 33/4808/433/26 Категорія ч.1 ст.51 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П. Суддя-доповідач Шигірт Ф.С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2026 року відносно нього, в с т а н о в и в: Вказаною постановою, ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.1 ст.51 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору. Згідно постанови суду, 15 травня 2026 року близько 10 год. 44 хв. по вул. Коновальця, 221, в м. Івано-Франківську, в приміщенні магазину «Велмарт», ОСОБА_1 вчинив дрібне викрадення чужого майна, а саме: ікри лососевої вартістю 294,99 грн., бренді V.S Shabo вартістю 52,08 грн, на загальну суму 347 гривень 07 копійок без ПДВ, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.51 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду є незаконна та не обґрунтована, винесена без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події. Зазначає, що суд дійшов передчасного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП. Суд першої інстанції підійшов до оцінки обставин справи та пояснень особи вкрай формально, не дослідивши належним чином суб`єктивну сторону інкримінованого проступку, що є обов`язковим елементом будь-якого правопорушення відповідно до вимог ст.280 КУпАП. Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП настає виключно за дрібне викрадення чужого майна, що з суб`єктивної сторони характеризується виною у формі прямого умислу та обов`язковою наявністю корисливого мотиву. Це означає, що особа повинна не лише усвідомлювати протиправність своїх дій, але й керуватися прагненням протиправно збагатитися за рахунок чужої власності, обернувши майно на свою користь або користь інших осіб. Апелянт вважає, що у ситуації, що сталася в магазині «Велмарт», у його діях повністю був відсутній корисливий мотив та умисел на незаконне заволодіння майном торговельного закладу. Його дії були викликані винятково нестандартним емоційним станом та щирим наміром привернути увагу адміністрації магазину та громадськості до факту систематичного продажу протермінованої та небезпечної для здоров`я харчової продукції, зокрема курятини. Такий мотив підтверджується тим, що раніше апелянт та його дружина вже зазнали тяжкого харчового отруєння через придбання неякісних продуктів у цьому ж закладі. Наявність реальних проблем із якістю продукції (зокрема, курячих стегон) у вказаному магазині ТОВ «ФУДКОМ» за адресою вул. Є. Коновальця, 221 також підтверджується фактом направлення відповідних скарг до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області. Оскільки товар у результаті виявлення ситуації одразу залишився в приміщенні магазину, право власності закладу порушено не було, а реального збитку чи протиправного збагачення не відбулося. Натомість суд першої інстанції безпідставно поклав в основу свого рішення виключно письмові пояснення інспектора з майнової безпеки магазину, який є зацікавленою особою, та проігнорував дійсні мотиви поведінки ОСОБА_1 . За відсутності корисливого мотиву та умислу на викрадення, в діях особи повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП. На думку апелянта у суду першої інстанції не було законних підстав для притягнення його до відповідальності. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Розгляд справи проведено без участі ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання апеляційного суду не з`явився. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 294КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Так, відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався вимог наведених норм права та дійшов правильних висновків. Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №219921 від 15.05.2026 року (а.с.1); протоколом про адміністративне затримання (а.с.3); заявою про вчинення правопорушення (а.с. 4); довідкою про вартість майна (а.с.6); відеозаписами що міститься в матеріалах справи (а.с. 10, 12). Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків. Із відеозаписів (а.с. 10,12) долучених до матеріалів справи із камер спостереження магазину «Велмарт», вбачається, що 15 травня 2026 року ОСОБА_1 заходить в приміщення магазину, впродовж тривалого часу перебуває в магазині та оглядає різні товари. Підходить до стелажів де бере ікру, а потім, в іншому відділу перекладає її до кишені, потім те саме повторює вже з коньяком. Після цього, ОСОБА_1 проходить через касову зону не оплативши товар та залишає будівлю магазину, де його наздогнав працівник охорони. Іншими відеозаписами зафіксовано затримання особи працівниками патрульної поліції та його доставку до відділення поліції для складання адміністративних матеріалів. Такі дії за своїм характером свідчать про усвідомлену поведінку особи, що повністю узгоджується з кваліфікацією дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки. Доводи апеляційної скарги про відсутність прямого умислу та корисливого мотиву апеляційний суд вважає необґрунтованими. Версія апелянта на бажання у такий спосіб привернути увагу адміністрації магазину до реалізації неякісної продукції не заслуговує на увагу апеляційного суду. Обраний ОСОБА_1 спосіб поведінки не може розцінюватися як правомірний засіб привертання уваги до існуючих, на його думку, проблем у діяльності магазину. Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про покладення в основу постанови лише пояснень працівника служби майнової безпеки магазину. Як убачається з матеріалів справи, вина ОСОБА_1 підтверджується сукупністю взаємопов`язаних доказів, серед яких вирішальне значення мають відеозаписи камер спостереження, що безпосередньо фіксують обставини вчинення адміністративного правопорушення. За таких обставин твердження про заінтересованість окремого свідка саме по собі не свідчить про недопустимість чи недостовірність інших доказів, покладених судом в основу рішення. Посилання апелянта на те, що майно фактично залишилося у володінні магазину, а тому шкоди власнику не заподіяно, також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. Повернення товару після викриття правопорушення працівниками магазину та його вилучення у особи не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки такі обставини стали наслідком своєчасного реагування працівників магазину, а не добровільної відмови особи від доведення свого умислу до кінця. Апеляційний суд також відхиляє доводи про неповне дослідження судом першої інстанції суб`єктивної сторони правопорушення. Зміст оскаржуваної постанови свідчить, що суд надав оцінку поясненням ОСОБА_1 щодо причин його поведінки, однак обґрунтовано визнав їх способом захисту від адміністративної відповідальності, оскільки вони не знайшли свого підтвердження жодним належним та допустимим доказом і суперечать об`єктивним даним, зафіксованим технічними засобами відеоспостереження. Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ф.С. Шигірт