Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/21552/25

Справа № 344/21552/25 Провадження № 33/4808/295/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В. Суддя-доповідач Шигірт Ф.С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 та його захисників Хоптія М.В. та Хомича А.М., розглянувши в режимі відеоконференцзв`язку у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2026 року відносно нього, в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору. Згідно постанови, ОСОБА_1 30 листопада 2025 року о 22 год. 33 хв. у м. Івано-Франківську по вул. Симона Петлюри, 14, керував транспортним засобом марки «BMW» моделі «528i», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння - запахом алкоголю з порожнини рота. Водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, огляд проведено за допомогою приладу «Драгер», результат 0,50 проміле. З результатами огляду водій ОСОБА_1 не згідний, проведено огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі у лікаря-нарколога, згідно висновку лікаря-нарколога №491, водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.2.9.а ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесеною без всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин події, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання законності використання газоаналізатора Drager «Alcotest 6810», яким проводився первинний огляд на стан алкогольного сп`яніння. На переконання скаржника, у матеріалах справи відсутні належні та достатні документи, які б підтверджували законність використання вказаного приладу працівниками патрульної поліції, а саме документи щодо його державної реєстрації, введення в експлуатацію, придбання у офіційного дистриб`ютора, дозволу МОЗ та Держспоживстандарту на застосування, а також інструкції щодо використання такого приладу. Сторона захисту звертала увагу суду на те, що управління патрульної поліції в Івано-Франківській області не є окремою юридичною особою, а лише структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції, у зв`язку з чим суд мав з`ясувати, яким чином газоаналізатор був ввезений в Україну, ким придбаний та на яких правових підставах перебуває у користуванні працівників поліції. Зазначає, що суд не встановив обставини ввезення газоаналізатора Drager «Alcotest 6810» на територію України, строк дії свідоцтва про державну реєстрацію цього приладу та обставини його введення в експлуатацію. При цьому апелянт звертає увагу на те, що Департамент патрульної поліції був створений лише у 2015 році, а тому суд мав перевірити походження приладу та законність його використання саме цим органом. На думку скаржника, без дослідження зазначених обставин суд дійшов висновків виключно на припущеннях. Апелянт також наголошує на суперечностях у документах щодо приладу, яким проводився огляд. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено лише «прилад Драгер», тоді як у квитанції вказано «Alcotest 6810» із незрозумілим маркуванням. На переконання апелянта, такі розбіжності не дають можливості достовірно встановити, яким саме приладом проводилося освідування, чи був цей прилад придатним до використання, а також який його фактичний термін придатності та допустима похибка вимірювання. Апелянт вважає, що результати вимірювання мають перевищення допустимої похибки понад 10 %, а тому такий доказ не може вважатися належним та допустимим. Зазначає, що працівники патрульної поліції здійснювали патрулювання без маршрутних листів та не мали при собі документів, які підтверджують можливість використання газоаналізатора, зокрема сертифіката відповідності, свідоцтва про повірку та інших документів. Стороною захисту був направлений відповідний адвокатський запит до патрульної поліції з проханням надати копії документів, які підтверджують можливість використання газоаналізатора Drager «Alcotest 6810» для встановлення стану алкогольного сп`яніння, однак жодної відповіді на цей запит отримано не було. На думку апелянта, суд першої інстанції повинен був витребувати зазначені документи та перевірити їх, однак цього зроблено не було. Також оспорює законність медичного огляду, проведеного у КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради». У скарзі зазначено, що суд не дослідив належним чином обставини використання у медичному закладі приладу DRAGER Alсotest 5820, а також не перевірив документи, які підтверджують його державну реєстрацію, введення в експлуатацію, параметри роботи, строки використання та законність його придбання. Апелянт звертає увагу на те, що відповідно до відповіді медичного закладу свідоцтво про державну реєстрацію приладу DRAGER Alcotest 5820 відсутнє, однак суд першої інстанції цій обставині оцінки не надав. Зазнає, що згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки допустима похибка приладу становить плюс-мінус 0,04 % у межах одного діапазону та плюс-мінус 10 % у межах іншого. На переконання апелянта, результати проведених вимірювань перевищують допустимі межі похибки, а тому достовірність результатів огляду викликає сумнів. Крім того, судом не було належним чином перевірено діяльність токсикологічної лабораторії медичного закладу, зокрема наявність сертифікованого обладнання, акредитації, свідоцтв про повірку, дозволів на проведення відповідних досліджень, а також дотримання умов зберігання біологічних зразків. Наголошує, що суд не дослідив, чи відповідає лабораторія вимогам ISO 17025 та санітарним правилам щодо відбору, дослідження та зберігання біологічних взірців. Сторона захисту звертала увагу суду на необхідність встановлення того, чи були в медичному закладі належні умови для зберігання зразків крові, сечі та слини протягом 90 днів, однак ці обставини залишилися поза увагою суду. Крім цього, апелянт вказує, що результати токсикологічного дослідження біологічного матеріалу також не можуть вважатися беззаперечними доказами, оскільки при їх отриманні не було досліджено технічні характеристики обладнання, яким проводилися вимірювання, порядок його використання, а також відповідність лабораторії встановленим вимогам, а тому, висновки суду про доведеність вини ґрунтуються на неперевірених та неналежних доказах. Апелянт вважає, що суд не перевірив належним чином дотримання усіх передбачених законом процедур під час проведення огляду як працівниками поліції, так і в медичному закладі, а відтак безпідставно визнав результати огляду належними та допустимими доказами. Просить постанову суду скасувати та закрити провадження щодо нього у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 та його захисники підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити. Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався наведених норм права та дійшов правильних висновків. Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №528278 від 01.12.2025 року (а.с.1); роздруківкою приладу Драгер (а.с.2); свідоцтвом про повірку приладу Драгер (а.с.7); висновком лікаря про перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння (а.с.6); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.9). Крім того, для перевірки апеляційних доводив, за клопотанням сторони захисту, апеляційний суд отримав лист генерального директора КНП «ПРИКАРПАТСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ`Я ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ», результат токсикологічного дослідження №2976 сечі ОСОБА_1 , копію акту медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння №491 від 30.11.2025 року. Докази, що містяться в зазначених документах, узгоджуються з тими, що були покладені судом першої інстанції в основу оскаржуваної постанови. Апеляційний суд перевірив фактичні дані враховані судом першої інстанції та переконався у правильності їх оцінки. Так, на відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с.9), зафіксовано, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено за порушення ПДР України, а саме за недотримання вимог дорожнього знаку 5.16 та неувімкнення покажчика повороту при з`їзді, про що водієві одразу повідомили поліцейські. Під час подальшого спілкування у ОСОБА_1 поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота. Після того, як правоохоронці повідомили водію про наявність цієї ознаки, він визнав факт вживання алкоголю в невеликій кількості. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 двічі погодився. Поліцейські провели огляд на місці зупинки, за результатами якого прилад зафіксував позитивний результат - 0,50 ‰. Коли у водія запитали, чи погоджується він із цим показником, він заперечив і пояснив, що випив не багато. Після цього ОСОБА_1 роз`яснили, що у разі незгоди з результатом він зобов`язаний поїхати до медичного закладу, на що водій дав свою згоду. По дорозі до лікарні на запитання працівника поліції про те, що саме він сьогодні пив, ОСОБА_1 уточнив, що вживав настоянку. Уже в закладі охорони здоров`я на аналогічне запитання лікаря про вживання алкоголю водій знову відповів ствердно, пояснивши, що десь о 7 вечора пив настоянку в невеликій кількості, а саме три стаканчики. Далі лікар-нарколог провів медичний огляд ОСОБА_1 , під час якого перше дослідження на приладі «Драгер» показало позитивний результат 0,46 проміле. Через 20 хвилин було проведено обов`язковий повторний огляд за допомогою того ж приладу, який знову зафіксував позитивний результат на рівні 0,43 проміле. Крім того, було виміряно тиск водія, проведено зовнішній огляд, перевірено рухову сферу (хода в позі Ромберга, пальце-носова проба), вегетативно-судинні реакції, мовну здатність, відібрано зразки біологічного середовища сечу. В ході огляду було встановлено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння. Дагноз: РПП внаслідок вживання алкоголю, інтоксикаційний синдром. Після закінчення огляду та отримання висновку, поліцейськими були складені відповідні матеріали про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП. Зазначені докази є переконливими для підтвердження всіх обставин вчинення адміністративного правопорушення за обставин зазначених в протоколі. Щодо доводів апелянта, вони не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді та не вказують на наявність підстав для визнання доказів недопустимими. Зокрема, не заслуговують на увагу доводи скарги про відсутність належних документів до газоаналізатора Drager Alcotest 6810, яким проводився первинний огляд на місці зупинки транспортного засобу. Матеріали справи містять свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П 51 QM 0544 103 25, відповідно до якого газоаналізатор Alcotest 6810 заводський номер ARBH-0664 відповідає встановленим метрологічним вимогам та придатний до застосування до 20 травня 2026 року (а.с. 7). Також у матеріалах наявні дані про проведення калібрування приладу 28 жовтня 2025 року, тобто менш ніж за місяць до проведення огляду водія (а.с.2). Відомості про модель та заводський номер приладу містяться як в акті огляду, так і в роздруківці результату тестування, що виключає будь-які сумніви щодо ідентифікації використаного технічного засобу. Саме наявність чинної повірки та придатності засобу вимірювальної техніки є юридично значимою обставиною для оцінки результатів огляду. Натомість обставини придбання приладу, його ввезення на територію України, наявність документів щодо закупівлі, відомостей про дистриб`ютора чи історії перебування на балансі відповідного органу не входять до предмета доказування у справі про адміністративне правопорушення та жодним чином не впливають на достовірність результатів вимірювання за умови підтвердження його справності та чинної повірки. Крім того слід зауважити, що відповідно до змісту п.2.5 ПДР України, водій на вимогу поліцейського повинен пройти саме медичний огляд на стан сп`яніння, а тому результати огляду проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу має вирішальне значення лише у разі згоди водія з його результатами. У даному ж випадку, водій ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду на місці зупинки та пройшов огляд в закладі охорони здоров`я. Саме результати медичного огляду беруться до уваги для визначення наявності в діях водія складу правопорушення. Також, апеляційний суд відхиляє доводи щодо недостовірності результатів огляду через допустиму похибку вимірювання. Згідно зі свідоцтвом про повірку похибка газоаналізатора у відповідному діапазоні вимірювання становить ±0,042 проміле. Водночас результат первинного огляду склав 0,50 ‰, а результати повторних вимірювань у медичному закладі становили 0,46 та 0,43 проміле відповідно. Крім того, токсикологічним дослідженням біологічного матеріалу (сечі) встановлено наявність етанолу у концентрації 0,44 г/л. Підтвердився стан алкогольного сп`яніння водія і іншими результатами медичного огляду.Таким чином, факт перебування водія у стані алкогольного сп`яніння підтверджується не одним вимірюванням газоаналізатора, а сукупністю тестів, вимірювань та досліджень. За таких обставин твердження про можливий вплив похибки приладу не спростовує встановлених обставин справи. За таких обставин, не заслуговують на увагу і доводи про можливість отримання позитивного результату застосування газоаналізатора внаслідок вживання кефіру чи квасу. Крім того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 неодноразово визнавав факт вживання алкоголю перед керуванням автомобілем близько 19 години того ж дня. Необґрунтованими є також доводи апеляційної скарги щодо незаконності медичного огляду у закладі охорони здоров`я. З матеріалів справи та додатково витребуваної апеляційним судом інформації вбачається, що огляд проводився уповноваженим лікарем-наркологом із використанням приладу DRAGER Acotest 5820, який пройшов повірку та відповідав вимогам технічного регламенту. Лікар, який проводив огляд, пройшов відповідну тематичну підготовку з питань проведення медичних оглядів на стан сп`яніння. Акт медичного огляду містить детальний опис клінічних ознак алкогольного сп`яніння, проведених випробувань та замірів, результати двох досліджень видихуваного повітря та висновок про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння. Будь-яких порушень процедури проведення такого огляду матеріали справи не містять. Посилання захисту на відсутність свідоцтва про державну реєстрацію приладу DRAGER Alcotest 5820 не може бути підставою для визнання результатів медичного огляду недопустимими. Вирішальним є те, що прилад відповідав вимогам технічного регламенту та перебував у належному метрологічному стані, що підтверджено документально. Суд також відхиляє доводи щодо неналежної перевірки діяльності токсикологічної лабораторії, відсутності доказів її акредитації, відповідності стандарту ISO 17025, сертифікації обладнання та умов зберігання біологічних зразків. Жодних об`єктивних даних, які б свідчили про порушення методики проведення токсикологічного дослідження, недостовірність його результатів або неналежне функціонування лабораторії, стороною захисту не надано. Натомість результат токсикологічного дослідження оформлений належним чином, містить відомості про метод дослідження, дату відбору та дослідження зразка, підписаний відповідальною особою та засвідчений печаткою медичного закладу. Сам факт відсутності в матеріалах справи повного пакета внутрішньої документації лабораторії не може свідчити про недопустимість отриманого результату. Щодо не дослідження крові та проведення лабораторного дослідження сечі після складання акту та висновку, воно не призводить до визнання доказів недопустимими, оскільки проведені лабораторні дослідження підтвердили результати огляду та висновок, який складено на підставі сукупності результатів отриманих до складання висновку. Відповідно до Інструкції «про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі Інструкція), метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Відповідно до ст.266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Детальний аналіз наведених положень Інструкції та КУпАП вказує, що огляд є повноцінним після проведення огляду протягом двох годин із застосуванням спеціальних технічних засобів. Лабораторні дослідження біологічних речовин є наступною стадією уточнення концентрації алкоголю в організмі водія та потребує дослідження в умовах лабораторії (газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором). Зазначене призводить до висновків, що лабораторні дослідження біологічної речовини проводяться в лабораторії в робочий час закладу охорони здоров`я і не може бути підставою для не складання акту та висновку безпосередньо після проведення огляду лікарем. Таким чином, наведені апеляційні доводи не вказують на підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі, а тому постанова підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ф.С. Шигірт