Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/4302/26

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 727/4302/26 провадження № 822/1102/26-ц Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Височанської Н.К ., Одинака О.О., за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», відповідач ОСОБА_1 , апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 04 травня 2026 року, головуючий у суді першої інстанції суддя Бойко М.Є. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ТзОВ «Він Фінанс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. ТзОВ «Він Фінанс» заявило клопотання про забезпечення позову. Просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на належну відповідачці на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер 7321080500:01:001:0722, площею 0.25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, місцезнаходження: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Валя Кузьмина (номер об`єкта в РРП: НОМЕР_1 ), а також шляхом накладення арешту в межах ціни позову (563 443,14 гривень) на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банківських чи інших фінансових установах та належать ОСОБА_2 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 04 травня 2026 року вимогу позивача про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено відчужувати земельну ділянку, кадастровий номер 7321080500:01:001:0722, площею 0.25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, місцезнаходження: Чернівецька область, Чернівецький район, с. Валя Кузьмина, що належить ОСОБА_2 . Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, при ухваленні рішення, допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не навів обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надав на їх підтвердження доказів, що свідчить про необгрунтованість указаної заяви. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Посилається на те, що аргументи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Предметом позову у цій справі, зокрема, є стягнення заборгованості. Зважаючи на предмет позову, а також реальну можливість відповідача здійснити протягом розгляду справи дії щодо відчуження вказаного рухомого майна, з метою недопущення ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на його відчуження. Вжиті судом заходи забезпечення позову є достатніми і співмірними, виходячи із характеру пред`явлених позивачем вимог, правовою природою відносин, що виникли між сторонами. Вказані заходи забезпечення позову спрямовані на попередження недобросовісної поведінки відповідача під час розгляду та вирішення юридичного спору, недопущення дій, що можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не перевірено належним чином, чи дійсно між сторонами виник спір та чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, слід зазначити, що судом, на підставі наведених у заяві про забезпечення позову доводів, а також на підставі наданих доказів встановлено існування між сторонами спору, та правильно зроблено висновки, що застосовані заходи забезпечення позову відповідають заявленим вимогам, тобто безпосередньо пов`язані з предметом спору, є співмірними заявленим вимогам, а також необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, а цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи. Також слід зазначити, що задоволення заяви про забезпечення позову не є фактичним вирішенням справи по суті і не порушує прав відповідача (чи третіх осіб) щодо користування та володіння майном, в рамках забезпечення позову, а лише обмежує його у здійсненні прав на його відчуження на певний період. Крім того, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про зустрічне забезпечення за наявності для цього передбачених законом підстав. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 13 травня 2020 року у справі № 646/1489/19-ц. Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до діючого ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, скасування заходів забезпечення позову у разі невиконання заявником вимог частини четвертої ст. 152 ЦПК України належить до повноважень місцевого суду, який вживав такі заходи. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 04 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Дата складання повної постанови 10 липня 2026 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: О.О.Одинак Н.К. Височанська