Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/22780/25

Справа № 344/22780/25 Провадження № 33/4808/282/26 Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І. Суддя-доповідач Шигірт Ф.С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисниці Бойчук Н.В. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2026 року відносно ОСОБА_1 , в с т а н о в и в: Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору. Згідно постанови суду, ОСОБА_1 15 грудня 2025 року о 16 год. 15 хв. в м. Івано-Франківськ, по вул. Гетьмана Мазепи, 114, керував транспортним засобом марки «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або в медичному закладі водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП. Крім того, 15 грудня 2025 року о 16 год. 25 хв. в м. Івано-Франківськ, по вул. Галицька, 80Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Ford Fusion» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі КНП «ПОКЦ ПЗ ІФ ОР» водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП. В апеляційній скарзі захисниця Бойчук Н.В. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Вказує, що суд першої інстанції порушив процесуальні права особи, яка притягається до відповідальності. Зокрема, суду було відомо, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , проте суд безпідставно відхилив клопотання від 23 лютого 2026 року про зупинення провадження на період проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації. Захисник наголошує, що в цьому випадку суд мав застосувати аналогію закону, спираючись на відповідні норми ЦПК, КАС, ГПК України, які зобов`язують суд зупиняти провадження, якщо сторона перебуває у складі ЗСУ або інших військових формувань під час воєнного стану. Через це оскаржене рішення було прийнято за відсутності ОСОБА_1 , що позбавило його нерозривного права особисто давати усні пояснення та повноцінно брати участь у судовому засіданні. Крім процесуальних порушень, апелянт вказує на суттєві порушення з боку працівників поліції під час збору доказів та оформлення матеріалів справи. Згідно з протоколами від 15 грудня 2025 року, ОСОБА_1 звинуватили у керуванні автомобілем Ford Fusion з ознаками алкогольного сп`яніння та відмові від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі. Однак поліцейські проігнорували те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що їм було відомо. Замість загальної процедури огляду за ст.266 КУпАП, до нього мала бути застосована спеціальна норма ст.266-1 КУпАП, згідно з якою огляд військовослужбовця міг бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Оскільки поліція провела огляд без залучення Військової служби правопорядку, вся ця процедура є недійсною відповідно до імперативних приписів ч.9 ст.266-1 КУпАП. Більше того, навіть у межах загальної процедури поліцейські не пояснили достовірно водієві його право пройти огляд у закладі охорони здоров`я у разі відмови від тестування газоаналізатором на місці зупинки або в разі незгоди з його результатами. Захисник також зазначає, що самі протоколи складені без дотримання вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, і є недопустимими доказами, а під час складання одного з протоколів було залучено лише одного свідка замість необхідних двох. Також захисниця звертає увагу суду на те, що інші зібрані у справі докази не доводять вину особи поза розумним сумнівом. Так, відеозаписи належним чином не відображені в протоколах, а направлення на медичний огляд чи рапорт поліцейського за своїм правовим характером не можуть бути доказами факту відмови водія від проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження щодо ОСОБА_1 у справі через відсутність події та складу адміністративного правопорушення. Сторона захисту була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, проте ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання апеляційного суду не з`явилися. За таких обставин, апеляційний розгляд проведе у відсутності зазначених осіб. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов?язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Верховний Суд України неодноразово звертав увагу місцевих судів на обов`язок проведення якісного розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачені ст.130 КУпАП, та ретельної перевірки обставин викладених в протоколі. Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дійшов правильних висновків. Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №541626 та серії ЕПР1 №541681 від 15.12.2025 року (т.1 а.с.1, т.2 а.с.1); копією постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП (т.1 а.с.5, т.2 а.с.6); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.7, т.2 а.с.8). Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків. З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (т.1 а.с. 7, т.2 а.с.8), (епізод 1) зафіксовано, як екіпаж патрульної поліції прибув на виклик про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася на вулиці Мазепи в м. Івано-Франківську. На місці події потерпіла пішохід ОСОБА_2 підтвердила факт наїзду та зазначила, що знає водія особисто, який на її думку перебував у стані сп`яніння. За її словами, чоловік працює у військовому госпіталі та ймовірно перебуває на робочому місці. Поліцейські вирушили до медичного закладу, де встановили особу правопорушника ним виявився ОСОБА_1 , якого було доставлено на місце вчинення ДТП для з`ясування всіх обставин. Як стало відомо, чоловік перший день перебував у офіційній відпустці. Під час спілкування у ОСОБА_1 виявили явні ознаки алкогольного сп`яніння. На законну пропозицію інспекторів пройти медичний огляд для встановлення стану сп`яніння (на місці за допомогою приладу «Драгер» або в найближчому медичному закладі) водій відповів категоричною відмовою. На нього було складено відповідні адміністративні матеріали. (епізод 2) Того ж дня, ОСОБА_1 вчинив ще одну ДТП, цього разу на вулиці Галицькій в м. Івано-Франківську. Під час оформлення цієї ДТП працівники поліції вдруге зафіксували у водія ознаки алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 знову відмовився від проходження огляду як на місці події, так і в медзакладі. Поліцейські повторно склали на порушника відповідні адміністративні протоколи. Протоколи про адміністративні правопорушення складені з дотриманням вимог КУпАП та узгоджуються з відеозаписами. Апеляційний суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких у справах про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП суд зобов`язаний особливо ретельно перевіряти відповідність доказів вимогам закону. У даній справі суд першої інстанції виконав цей обов`язок: дослідив усі надані документи та відеоматеріали, надав їм належну правову оцінку. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки суд розглянув справу у його відсутність та не зупинив провадження у справі. Апеляційний суд зауважує, що довідка про проходження військової служби сама по собі не є документом, що підтверджує неможливість особи з`явитися в судове засідання. Документів, які переконливо свідчать про виконання ОСОБА_1 бойових завдань поза межами Івано-Франківської області та неможливість з`явитися в судове засідання, захисником не надано. Безпідставними є й доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень ст.266-1 КУпАП, яка встановлює особливий порядок огляду військовослужбовців у межах правовідносин військової служби та спрямована на забезпечення військової дисципліни. У правовідносинах пов`язаних із безпекою дорожнього руху, особа виступає як водій та учасник дорожнього руху, незалежно від її спеціального статусу. Сам факт перебування особою у статусі військовослужбовця не змінює порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння під час керування ним транспортним засобом. Крім того, з матеріалів справи встановлено, що на момент зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебував у відпустці поза межами військової частини, службові обов`язки не виконував та використовував транспортний засіб у приватних цілях. Разом з тим, перебування ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення у відпустці, означає тимчасове звільнення його від виконання службових обов`язків та вихід із режиму службових правовідносин, у зв`язку з чим на нього поширюються загальні правила поведінки, встановлені для цивільних осіб, зокрема законодавство про безпеку дорожнього руху. Отже, застосуванню підлягали положення ст.266 КУпАП, а не ст.266-1 КУпАП, тому працівники поліції були уповноважені провести огляд на стан сп`яніння самостійно. Доводи апеляційної скарги щодо пріоритету спеціальної норми не приймаються судом, оскільки спеціальна норма застосовується лише до тих правовідносин, які входять до її предмету регулювання. Стаття 266-1 КУпАП є спеціальною щодо військової служби, тоді як ст.266 КУпАП є спеціальною щодо водіїв транспортних засобів. У даному випадку правопорушення пов`язане саме з керуванням транспортним засобом, а тому застосування процедури огляду, передбаченої для водіїв, є правильним. Доводи захисника про недопустимість доказів через порушення порядку оформлення адміністративних матеріалів також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. Протоколи про адміністративні правопорушення відповідають вимогам КУпАП, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи, а також із відеозаписами, які об`єктивно відображають обставини події. Посилання на відсутність двох свідків при оформленні матеріалів не може бути підставою для визнання доказів недопустимими, оскільки факт відмови від проходження огляду зафіксований технічними засобами відеозапису, що відповідає вимогам чинного законодавства. Так само не заслуговують на увагу твердження про неналежність відеозаписів чи інших письмових матеріалів, оскільки вони були безпосередньо досліджені судом, взаємно узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують обставини, викладені у протоколах. Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ф.С. Шигірт