Постанова КАС ВС № 160/4500/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ справа № 160/4500/25 адміністративне провадження № К/990/55022/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Дурасової Ю.В., суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.), У С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони, скаржник), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військова частина НОМЕР_1 , в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат щодо нерозгляду документів дружини загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця, майора ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ №168), в місячний строк; - визнати протиправним та скасувати пункт 21 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 27 грудня 2024 року №47/д, про повернення на доопрацювання документів дружини загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця, майора ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ №168; - зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 , як дружині загиблого військовослужбовця, майора ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови КМУ №168, у розмірі 15 000 000 грн.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що є вдовою військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України через агресію рф. З метою отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат нею було подано відповідний пакет документів до відповідачів, проте надані документи було повернуто на доопрацювання у зв`язку з відсутністю довідки про смерть ОСОБА_2 під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення. Не погоджуючись з такою позицією відповідача та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що встановлені у справі фактичні обставини не підтверджують наявності сукупності передбачених пунктом 2 постанови КМУ №168 умов для виникнення у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги у підвищеному розмірі. Зокрема, суд першої інстанції, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23, вказав, що сам по собі факт загибелі військовослужбовця у період дії воєнного стану не є достатньою правовою підставою для призначення такої допомоги, оскільки відповідні норми підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з умовами, передбаченими абзацом шостим пункту 2 цієї постанови, які вимагають підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між смертю та пораненням (травмою, контузією, каліцтвом), отриманим безпосередньо під час участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони у районах їх ведення.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року і ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 21 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 27 грудня 2024 року №47/д про повернення на доопрацювання документів дружині загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця, майора ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ №168. Зобов`язано Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняти заяву ОСОБА_1 (та доданих до неї документів) про призначення одноразової грошової допомоги як дружини загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 військовослужбовця, майора ОСОБА_2 та розглянути вказану заяву по суті згідно з пунктом 2 постанови КМУ №168 з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач фактично не прийняв рішення по суті заяви позивачки, обмежившись її формальним поверненням, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив обов`язок діяти у спосіб і в межах, визначених законом. Колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що позивачкою подано повний пакет документів, тоді як вимоги щодо подання додаткових документів (витяги з журналів бойових дій, рапорти тощо) не передбачені жодним нормативно-правовим актом, а отже є необґрунтованими та свідчать про перевищення відповідачем своїх повноважень. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року і залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року.

8. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 2 постанови КМУ №168, пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

9. Скаржник мотивує скаргу тим, що виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, передбачена пунктом 2 постанови КМУ №168, не є автоматичною для всіх випадків загибелі військовослужбовців у період дії воєнного стану. На думку Міністерства оборони України, для призначення допомоги саме в такому розмірі обов`язковою є наявність прямого зв`язку між загибеллю та виконанням обов`язків під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, що має бути підтверджено відповідними документами.

10. У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції безпідставно розширив дію пункту 2 постанови КМУ №168 на випадки загибелі, які не пов`язані безпосередньо з виконанням бойових завдань або захистом Батьківщини. Скаржник стверджує, що якщо смерть настала внаслідок захворювання або за обставин, що не підпадають під дію вказаної постанови, призначення допомоги має відбуватися на загальних підставах відповідно до постанови КМУ №975, де розмір виплати є значно меншим.

11. Міністерство оборони України акцентує увагу на тому, що судом апеляційної інстанції не було дотримано принципів системного тлумачення законодавства, що призвело до помилкового висновку про право позивачки на отримання допомоги у розмірі 15 000 000 грн. Скаржник наголошує, що встановлення лише самого факту загибелі в період воєнного стану без урахування функціональної умови (обставин загибелі) суперечить правовій природі спеціальних виплат, встановлених державою для осіб, які безпосередньо беруть участь у захисті територіальної цілісності України.

12. Обґрунтовуючи свої мотиви щодо необхідності дотримання функціональної умови для виплати допомоги, скаржник також посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24, у якій зазначено про обов`язковість підтвердження зв`язку загибелі саме із захистом Батьківщини для застосування постанови КМУ №168.

13. Також Міністерство оборони України посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22, від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, у яких зазначено, що правозастосовча практика вказує на неможливість призначення допомоги у збільшеному розмірі без належного правового обґрунтування обставин події. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

14. Касаційна скарга надійшла до Суду 26 грудня 2025 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 160/4500/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 160/4500/25 задоволено. Зупинено виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 160/4500/25 до закінчення її перегляду в касаційному порядку. 17. 12 березня 2026 року позивачкою заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

18. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 липня 2026 року.

19. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи 20. 12 березня 2026 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшли пояснення до касаційної скарги, де остання зазначає, що сам факт загибелі військовослужбовця у період воєнного стану не є достатньою підставою для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому постановою КМУ №168. На думку військової частини, така виплата можлива лише за наявності сукупності умов, визначених абзацом шостим пункту 2 цієї постанови, зокрема щодо причинного зв`язку смерті з пораненням, місця, часу та обставин його отримання. Відтак повернення документів на доопрацювання розглядається як правомірна дія у зв`язку з недоведеністю відповідних умов. На підтвердження своєї позиції третя особа прямо посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, в якій сформульовано висновок про необхідність встановлення додаткових умов для виплати допомоги, а не лише факту смерті під час воєнного стану. 21. 21 квітня 2026 року позивачка звернулася до Суду з відзивом на касаційну скаргу, де обґрунтовує, що предметом спору є не питання права на отримання одноразової грошової допомоги, а протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у неприйнятті рішення по суті заяви та безпідставному поверненні документів на доопрацювання. Вона наголошує, що подала повний пакет документів, а вимоги Комісії щодо надання додаткових матеріалів (журнали бойових дій, рапорти тощо) не передбачені законодавством. Додатково зазначається, що встановлення причинного зв`язку смерті здійснюється виключно військово-лікарською комісією, висновки якої є обов`язковими та не можуть бути поставлені під сумнів Комісією Міноборони.

22. Позивачка також заперечує застосовність практики Верховного Суду, на яку посилається скаржник і вказує на її нерелевантність через відмінність предмета спору.

23. Крім того, у відзиві позивачка зазначає про необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтовуючи це наявністю підстав для відступу від раніше сформованих правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Таке клопотання мотивовано тим, що законодавче регулювання у сфері призначення одноразової грошової допомоги зазнало істотних змін, у зв`язку з чим попередні висновки Верховного Суду (зокрема у справах №440/3321/23, №160/20229/22, №240/1743/24) втратили актуальність і не забезпечують правильного вирішення спору. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

24. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, майора Збройних Сил України ОСОБА_2 , який проходив службу у 64 пункті управління системою зв`язку та інформаційних систем військової частини НОМЕР_1 та загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час несення бойового чергування.

25. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 за фактом загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 було призначено службове розслідування.

26. За результатами службового розслідування встановлено, що старший офіцер 64 пункту управління системою зв`язку та інформаційних систем військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_2 загинув внаслідок смертельного поранення 03 травня 2023 року під час проходження служби за контрактом у Збройних Силах України та несення бойового чергування; смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час відсічі агресії рф та не пов`язана з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, перебуванням у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисним спричиненням собі тілесного ушкодження. Смертельне поранення отримано на території міста Дніпро.

27. У червні 2023 року ОСОБА_1 як дружина загиблого військовослужбовця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №168.

28. У березні 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що її документи до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, направлено не було, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 08 серпня 2023 року №7/18866/2, згідно з яким пакет документів повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_6 без розгляду по суті. 29. 23 квітня 2024 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно прийнято документи від ОСОБА_1 для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №168, про що видано розписку-повідомлення.

30. Пунктом 21 протоколу Комісії Міністерства оборони України від 27 грудня 2024 року №47/д документи позивачки знову повернуто на доопрацювання.

31. Позивачка вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді по суті її заяви та документів щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка - військовослужбовця Збройних Сил України. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

32. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

33. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

34. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

35. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.

37. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

38. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

40. Верховний Суд враховує, що право на соціальний захист має також міжнародно-правовий вимір. Відповідно до статті 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights) держави-учасниці визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ETS №163 (European Social Charter (revised)), у частині I проголошує, зокрема, право працівників та осіб, які перебувають на їхньому утриманні, на соціальне забезпечення (пункт 12), а також право сім`ї як основного осередку суспільства на належний соціальний, правовий та економічний захист (пункт 16). Україна ратифікувала цю Хартію Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та взяла на себе зобов`язання, зокрема, за частиною І та пунктами 3, 4 статті 12 і статтею 16 частини II Хартії. Водночас реалізація права на соціальний захист здійснюється у формах, порядку та розмірах, визначених законом, а суд не може поширювати спеціальний підвищений розмір соціальної виплати на випадки, які не охоплюються встановленими правовими умовами.

41. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

42. Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

43. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

44. Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

45. Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

46. Пунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

47. Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

48. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову КМУ № 168.

49. Пунктом 1 постанови КМУ № 168 (у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

50. Згідно з пунктом 2 цієї постанови КМУ № 168 (у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян рф або рб та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку. Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві. Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

51. Аналізуючи зміст постанови КМУ № 168 Верховний Суд у постанові від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23 вказав на те, що в абзацах першому, шостому пункту 2 Постанови КМУ № 168 йдеться про особливий вид виплати одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, в тому числі військовослужбовців Збройних Сил, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

52. Суд наголосив, що з буквального змісту абзацу першого пункту 2 Постанови КМУ № 168, висновується, що КМУ при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.

53. Водночас, інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов`язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім`ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови КМУ № 168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме: 1) наслідкова умова отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи; 2) часова умова отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану; 3) функціональна умова отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; 4) територіальна умова перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора; 5) функціонально-часова умова отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій; 6) наслідково-часова умова настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

54. Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови КМУ № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 гривень при настанні одного і того ж наслідку смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати.

55. Верховний Суд у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23 дійшов висновку, що той факт, що абзац перший пункту 2 Постанови № 168 не визначає таке формулювання причини загибелі військовослужбовця Збройних Сил, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, як «загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів», вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил лише за умов воєнного стану.

56. З огляду на зміст приписів пунктів 1 та 2 Постанови № 168, загибель військовослужбовця Збройних Сил в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

57. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21 серпня 2024 року у справі № 160/20229/22 та від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24.

58. Таким чином, системний аналіз пунктів 1 та 2 постанови КМУ №168 свідчить, що встановлений нею підвищений рівень соціальних гарантій пов`язаний не лише з проходженням військової служби у період дії воєнного стану, а з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях та забезпеченням здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

59. При цьому законодавець пов`язує такі виплати з виконанням відповідних завдань за умови перебування військовослужбовця безпосередньо в районах ведення бойових дій або здійснення зазначених заходів.

60. Територіальний критерій у цьому разі не має факультативного характеру, оскільки конкретизує сферу дії спеціальної гарантії, встановленої постановою КМУ №168 на період дії воєнного стану, та відмежовує випадки, у яких застосовується підвищений розмір одноразової грошової допомоги, від інших випадків загибелі або смерті військовослужбовця під час проходження ним військової служби.

61. Отже, для виникнення у членів сім`ї військовослужбовця права на одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000 грн недостатньо встановлення факту смерті військовослужбовця у період воєнного стану та її зв`язку з виконанням обов`язків військової служби. Необхідним є також підтвердження того, що смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, одержаних під час виконання завдань, визначених пунктом 2 постанови КМУ №168, за наявності передбаченого цією постановою функціонального та територіального зв`язку з відповідними бойовими діями або заходами.

62. Подібний підхід до оцінки територіальної складової безпосередньої участі у бойових діях застосовано Верховним Судом у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/7237/24.

63. У зазначеній справі Верховний Суд виходив із того, що сама по собі дія воєнного стану на всій території України, так само як і виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних), охоронних чи забезпечувальних завдань (протиповітряна оборона морського порту в м. Одеса), не є тотожними безпосередній участі у бойових діях або заходах, пов`язаних із відсіччю і стримуванням збройної агресії.

64. Суд наголосив, що для встановлення такої безпосередньої участі підлягають з`ясуванню у сукупності характер виконуваних завдань, конкретні обставини їх виконання, територія, на якій вони здійснювалися, а також наявність належних документів, що підтверджують відповідні факти.

65. При цьому Верховний Суд зазначив, що запровадження воєнного стану має загальнодержавний характер, однак райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються окремими рішеннями уповноважених органів та мають конкретну територіальну прив`язку. Тому належність відповідної території до району ведення бойових дій не може презюмуватися лише з огляду на факт проходження військової служби, виконання бойового чергування або загальний зв`язок відповідної діяльності із захистом держави.

66. Таким чином, для застосування спеціальної гарантії у розмірі 15 000 000 грн необхідно встановити на підставі належних та достатніх доказів, що військовослужбовець на момент одержання поранення перебував саме в районі ведення бойових дій або здійснення відповідних заходів, а не лише виконував обов`язки військової служби в умовах воєнного стану.

67. Такий підхід узгоджується також і з висновками Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24.

68. У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив на необхідності розмежовувати випадки, за яких застосовується спеціальна одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн відповідно до пункту 2 постанови КМУ №168, та випадки, коли питання призначення одноразової грошової допомоги вирішується за загальним правовим регулюванням, установленим Законом №2011-XII і Порядком №975.

69. Наведене загалом підтверджує необхідність установлення у кожній конкретній справі всіх юридично значущих обставин, з якими пункт 2 постанови КМУ №168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у підвищеному розмірі, та недопустимість застосування цієї спеціальної гарантії лише на підставі загального висновку про зв`язок смерті військовослужбовця з виконанням обов`язків військової служби або захистом Батьківщини.

70. У справі, що розглядається, такими юридично значущими обставинами є, зокрема, характер та обставини одержання смертельного поранення, функціональний зв`язок відповідної події з виконанням завдань, визначених постановою КМУ №168, а також наявність передбаченого цією постановою територіального зв`язку з районами ведення бойових дій або здійснення відповідних заходів.

71. Застосовуючи наведені правові висновки до встановлених у цій справі обставин, колегія суддів зазначає таке.

72. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є дружиною майора Збройних Сил України ОСОБА_2 , який проходив військову службу у 64 пункті управління системою зв`язку та інформаційних систем військової частини НОМЕР_1 .

73. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер під час проходження військової служби за контрактом та несення бойового чергування.

74. За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 , установлено, що смертельне поранення ОСОБА_2 отримав під час бойового чергування на території військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Згідно з висновком службового розслідування смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби під час відсічі збройної агресії рф та не пов`язана з вчиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення, перебуванням у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисним спричиненням собі тілесного ушкодження.

75. Отже, встановленими у справі обставинами підтверджено, що смерть військовослужбовця настала внаслідок смертельного поранення, одержаного ним під час несення бойового чергування на території військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

76. Водночас для застосування пункту 2 постанови КМУ №168 недостатньо встановлення лише факту смерті військовослужбовця внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

77. Як зазначено вище, одним із самостійних критеріїв для призначення одноразової грошової допомоги у визначеному цією постановою розмірі є одержання поранення під час участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за умови безпосереднього перебування військовослужбовця в районах їх ведення (здійснення).

78. Наявні у справі докази підтверджують, що смерть ОСОБА_2 пов`язана з виконанням ним обов`язків військової служби та захистом Батьківщини. Проте встановлені судами обставини та наявні у справі докази не дають підстав для висновку, що на час одержання смертельного поранення він безпосередньо перебував у районі ведення бойових дій або здійснення відповідних заходів у розумінні пункту 2 постанови КМУ №168.

79. Саме по собі проходження військової служби, несення бойового чергування та виконання обов`язків військової служби у період дії воєнного стану не є тотожними безпосередній участі у бойових діях або забезпеченню здійснення відповідних заходів за умови перебування в районах їх ведення (здійснення).

80. Судами встановлено, що смертельне поранення ОСОБА_2 отримав на території військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 . Водночас матеріали справи не містять належних і достатніх доказів, які б підтверджували належність цієї території на час події до району ведення бойових дій або здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у значенні, наданому пунктом 2 постанови КМУ №168.

81. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що встановлені у справі фактичні обставини не дають суду касаційної інстанції підстав для зобов`язання відповідача безпосередньо призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

82. Водночас висновок про відсутність підстав для застосування пункту 2 постанови КМУ №168 не означає заперечення права позивачки на одноразову грошову допомогу як вид державної соціальної гарантії загалом.

83. Закон №2011-XII та Порядок №975 передбачають самостійне правове регулювання призначення і виплати одноразової грошової допомоги членам сімей військовослужбовців у разі їх загибелі (смерті) за наявності визначених цими нормативно-правовими актами підстав. Відтак відсутність установлених у цій справі умов для призначення допомоги у спеціальному підвищеному розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови КМУ №168, не виключає можливості вирішення питання про призначення позивачці одноразової грошової допомоги відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975.

84. Повертаючи документи на доопрацювання, Комісія Міністерства оборони України не заперечувала факту смерті ОСОБА_2 під час проходження військової служби та її зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби. Предметом перевірки Комісії було встановлення наявності спеціальних умов для застосування пункту 2 постанови КМУ №168 та призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн.

85. Таким чином, доводи касаційної скарги Міністерства оборони України про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 2 постанови КМУ №168 частково знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду справи.

86. Установлені судами обставини та наявні у справі докази не дають підстав для зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн, оскільки вирішення цього питання потребує належної оцінки уповноваженим органом усіх юридично значущих умов, передбачених пунктом 2 постанови КМУ №168, зокрема обставин одержання смертельного поранення та наявності функціонального і територіального зв`язку з відповідними бойовими діями або заходами.

87. Водночас, надаючи оцінку доводам позивачки про те, що предметом спору є протиправність повернення документів на доопрацювання, а не наявність чи відсутність у неї права на одноразову грошову допомогу, колегія суддів зазначає таке.

88. Відповідно до абзацу другого пункту 23 Порядку №975 розпорядник бюджетних коштів після надходження висновку уповноваженого органу та документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги, про відмову в її призначенні або про повернення документів на доопрацювання.

89. Оскільки спірне рішення Комісії прийнято у формі повернення документів на доопрацювання, колегія суддів перевіряє його правомірність з урахуванням нормативного регулювання, яким визначено підстави та порядок прийняття такого рішення за результатами розгляду висновку уповноваженого органу і поданих документів.

90. Повернення документів на доопрацювання допускається, зокрема, коли вони потребують підтвердження обставин, зазначених у документах. Отже, таке рішення є самостійним процедурним рішенням, прямо передбаченим Порядком №975, однак його прийняття має відповідати меті та межам цього процедурного повноваження.

91. Водночас колегія суддів звертає увагу, що повернення документів на доопрацювання не може підміняти прийняття рішення по суті заяви у випадку, коли подані документи є достатніми для встановлення всіх юридично значущих обставин, а спір між заявником і суб`єктом владних повноважень стосується виключно правової оцінки таких обставин. За таких умов розпорядник бюджетних коштів має завершити адміністративну процедуру прийняттям мотивованого рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, із зазначенням фактичних і правових підстав такого рішення.

92. Такий підхід узгоджується з принципом юридичної визначеності як складовою верховенства права. В Оновленому мірилі правовладдя Венеційської комісії / The Updated Rule of Law Checklist, CDL-AD(2025)002, зокрема у пунктах 21, 28, 47- 50, 66- 67, зазначено, що повноваження органів публічної влади мають бути визначені законом і реалізовуватися в межах таких повноважень із дотриманням матеріальних та процедурних вимог права, а адміністративний розсуд не може бути необмеженим або свавільним.

93. У цій справі Комісія повернула документи позивачки на доопрацювання з посиланням на необхідність підтвердження обставин одержання смертельного поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення відповідних заходів, за умови перебування військовослужбовця безпосередньо в районах їх ведення (здійснення). Водночас матеріали справи містять службове розслідування, яким установлено місце, час та загальні обставини одержання смертельного поранення, а також його зв`язок із виконанням обов`язків військової служби під час відсічі збройної агресії рф.

94. Службові документи щодо місця, часу, обставин одержання поранення та належності відповідної території до районів ведення бойових дій або здійснення заходів за своєю природою перебувають у володінні військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки або інших органів військового управління. Тому відсутність додаткових службових документів не може автоматично покладатися у негативний наслідок для члена сім`ї загиблого військовослужбовця без з`ясування того, чи мав уповноважений орган можливість одержати такі відомості самостійно та чи конкретизував він, які саме обставини і якими документами мають бути підтверджені.

95. За таких обставин повторне повернення документів позивачки на доопрацювання не забезпечує ефективного завершення адміністративної процедури, оскільки спірні питання стосуються насамперед правової оцінки поданих службових документів та встановлених ними обставин.

96. Отже, належним способом завершення адміністративної процедури у цій справі є розгляд заяви позивачки по суті та прийняття уповноваженим органом мотивованого рішення про наявність або відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ №168, а не повторне повернення документів заявниці на доопрацювання.

97. При цьому оцінка судом достатності наявних доказів для вирішення спору про правомірність процедурного рішення не означає підміни Комісії Міністерства оборони України у здійсненні її повноважень щодо вирішення питання про наявність матеріально-правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги.

98. Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному частиною першою статті 2 КАС України, оскільки забезпечує ефективний судовий контроль за законністю процедурного рішення суб`єкта владних повноважень та не позбавляє уповноважений орган права і обов`язку надати належну оцінку всім юридично значущим обставинам під час розгляду заяви по суті.

99. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

100. Колегія суддів також відхиляє клопотання позивачки про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

101. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

102. Обґрунтовуючи необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, позивачка посилається на необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23, від 21 серпня 2024 року у справі №160/20229/22 та від 18 листопада 2024 року у справі №240/1743/24, оскільки, на її думку, наведені висновки втратили актуальність, а правове регулювання - змінилось.

103. Колегія суддів зазначає, що такі доводи зводяться до незгоди позивачки з правовими висновками Верховного Суду та із застосуванням судами норм матеріального права до обставин цієї справи. Водночас вони не містять належного обґрунтування існування виключної правової проблеми, вирішення якої було б неможливим у межах касаційного перегляду цієї справи колегією суддів Касаційного адміністративного суду.

104. Саме по собі посилання на зміну законодавчого регулювання або необхідність відступу від раніше сформованих висновків Верховного Суду не свідчить про наявність виключної правової проблеми. Позивачка не навела обставин, які б підтверджували існування неоднакової судової практики, прогалини чи суперечності у правовому регулюванні, що унеможливлювала б вирішення спору із застосуванням загальних правил тлумачення норм права та усталених підходів Верховного Суду.

105. Колегія суддів також враховує, що передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України є правом суду, а не його обов`язком, та допускається лише за наявності сукупності передбачених цією нормою умов.

106. За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

107. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

108. Частинами першою, четвертою статті 351 КАС України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

109. У цій справі суд апеляційної інстанції правильно скасував пункт 21 протоколу Комісії Міністерства оборони України від 27 грудня 2024 року № 47/д та зобов`язав відповідача розглянути заяву позивачки по суті. Водночас, оскільки заява та додані до неї документи вже були предметом розгляду Комісії, належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки по суті та прийняти за результатами такого розгляду мотивоване рішення з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у цій постанові.

110. Отже, касаційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, а постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року слід змінити в частині мотивів та способу захисту порушеного права позивачки, виклавши абзац третій її резолютивної частини в оновленій редакції. В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №160/4500/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року змінити. Мотивувальну частину постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року викласти у редакції цієї постанови. Абзац третій резолютивної частини постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року викласти у такій редакції: «Зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 з доданими до неї документами про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ №168 та за результатами такого розгляду прийняти мотивоване рішення з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у цій постанові.» В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.Г. Стеценко В.М. Шарапа