Постанова КАС ВС № 600/1860/25-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ справа №600/1860/25-а адміністративне провадження № К/990/56077/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року (прийняте суддею-доповідачем Брезіною Т.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді: Боровицького О. А., суддів: Курка О.П., Ватаманюка Р.В.), У С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Міноборони, відповідач 1, скаржник та Комісія Міноборони, відповідач 2, відповідно), в якому просила: визнати протиправним та скасувати протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №15/д від 07 лютого 2025 року про відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі факту спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та повернення документів ОСОБА_1 на доопрацювання; зобов`язати Міністерство оборони України повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 - цивільної дружини загиблого солдата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під населеним пунктом Білогорівка, Донецької області під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і стримуванні агресії рф, про призначення одноразової грошової допомоги, виходячи з розмірів, визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (далі - постанова КМУ № 168).

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що звернулась із заявою про отримання одноразової грошової допомоги згідно з постановою КМУ №168 у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Позивачка вказує, що надала необхідний пакет документів, зокрема судове рішення про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, однак відповідач повернув подані документи на доопрацювання з посиланням на необхідність надання документів, які підтверджують перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця. На переконання позивачки, такі дії є протиправними, оскільки вона звернулась за призначенням одноразової грошової допомоги як особа, яка проживала із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому просить суд задовольнити позов. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, позов задоволено.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка належить до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, оскільки факт її проживання із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ведення спільного побуту та наявність взаємних прав і обов`язків підтверджений судовим рішенням, що набрало законної сили, та відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не підлягає повторному доказуванню.

5. Суди попередніх інстанцій також виходили з того, що відповідач безпідставно ототожнив різні правові підстави для отримання допомоги, вимагаючи від позивачки підтвердження статусу утриманця, тоді як позивачка звернулась як особа, яка проживала із загиблим однією сім`єю, що є самостійною підставою для набуття права на відповідну виплату, у зв`язку з чим оскаржуване рішення прийнято без належної оцінки поданих доказів та з порушенням вимог законності і обґрунтованості. За таких обставин суди дійшли висновку про протиправність рішення Комісії Міністерства оборони України та наявність підстав для його скасування із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням наданої судами правової оцінки. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої і апеляційної інстанцій, Міноборони, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

7. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 58 Конституції України, статті 16-1 Закону №2011-XII, статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), пункту 2 постанови КМУ №168 у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, порушили положення статті 242 КАС України та не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №205/5929/17, від 19 березня 2021 року у справі №1840/2940/18, від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17.

8. На переконання скаржника, право на одноразову грошову допомогу виникає в момент загибелі військовослужбовця. Смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . На цей момент чинною була редакція статті 16-1 Закону №2011-XII від 25 серпня 2022 року, яка передбачала вичерпний перелік осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу. До цього переліку входили лише батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, неповнолітні діти та утриманці. Позивачка не перебувала з військовослужбовцем у зареєстрованому шлюбі, не мала встановленого статусу утриманки, а тому не відповідала жодній з категорій, визначених чинною на час смерті редакцією закону.

9. Суди першої та апеляційної інстанцій застосували до спірних правовідносин редакцію статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09 грудня 2023 року №3515-IX (далі - Закон №3515-IX), який набрав чинності 29 березня 2024 року, тобто понад рік після настання юридичного факту смерті військовослужбовця. Зазначене суперечить частині першій статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше прямо не передбачено законом. Закон №3515-IX не містить жодних положень про його ретроспективне застосування. Відтак, правозастосування судами нової редакції Закону до подій, які мали місце до набрання нею чинності, є прямим порушенням положень статті 58 Конституції України.

10. У постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №640/5320/19 зазначено, що призначення виплати здійснюється на підставі законодавства, чинного саме на дату смерті.

11. На момент смерті (березень 2023 року) стаття 16-1 Закону №2011-XII містила вичерпний перелік осіб (батьки, подружжя, діти, утриманці), куди не входили особи, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

12. У постановах від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17 та від 19 березня 2021 року у справі №1840/2940/18 Верховний Суд підтвердив, що проживання без реєстрації шлюбу не створює статусу подружжя та не породжує юридичних наслідків у сфері соціального забезпечення. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

13. Касаційна скарга надійшла до Суду 31 грудня 2025 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 600/1860/25-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2026 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 600/1860/25-а задоволено. Зупинено виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 600/1860/25-а до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

16. Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 19 травня 2026 року.

17. При розгляді цієї справи в касаційному порядку відповідачем заявлене клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

18. Іншими учасниками справи клопотань заявлено не було. Позиція інших учасників справи

19. Звертаючись з відзивом на касаційну скаргу, позивачка вказує, що доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та фактично зводяться до незгоди з законними й мотивованими рішеннями судів попередніх інстанцій, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права та актуальної судової практики.

20. Позивачка наголошує, що суди правильно застосували норми Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а також обґрунтовано вказали, що особа, яка проживала із загиблим однією сім`єю, не зобов`язана додатково доводити факт перебування на його утриманні для набуття права на одноразову грошову допомогу .

21. Крім того, позивачка зазначає, що посилання відповідача на інші постанови Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки вони стосуються нерелевантних правовідносин, тоді як у цій справі наявне судове рішення, що набрало законної сили, яким встановлено факт спільного проживання однією сім`єю, що відповідно до статті 78 КАС України має преюдиційне значення та не потребує додаткового доказування .

22. Також позивачка звертає увагу, що позиція відповідача щодо необхідності підтвердження статусу утриманця є неправомірною та фактично спрямована на створення необґрунтованих перешкод у реалізації права на соціальний захист, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

23. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 14 травня 2024 року позивачка звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 особи, яка проживала з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу, солдата ОСОБА_2 , вказуючи, що факт спільного проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 26 лютого 2003 року по дату смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2024 року у справі № 722/293/24.

24. У переліку документів, доданих до заяви від 14 травня 2024 року, було вказано наступні документи: копія свідоцтва про смерть загиблого ОСОБА_2 серія НОМЕР_1 від 13 березня 2023 року; копія паспорта та РНОКПП позивача; копія свідоцтва про народження спільного сина ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 ; копію акта обстеження умов проживання; копію довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні; копію рішення суду № 722/293/24 від 20 березня 2024 року про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю; копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копію витягів про смерть батьків; копію картки реквізитів банку; згоду на збір та обробку персональних даних. 25. 10 жовтня 2024 року обласний ІНФОРМАЦІЯ_3 склав висновок та доповідь щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою, в яких вказано, що позивачка не має вказаного права.

26. Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, за результатами розгляду заяви позивачки прийняла рішення, оформлене витягом із протоколу №15/д від 07 лютого 2025 року, яким їй було повернуто документи на доопрацювання у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують належність до кола осіб, визначених у частині першій статті 16-1 Закону №2011-XII (в редакції станом на 03 березня 2023 року). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

27. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

28. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.

32. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

33. Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Білогорівка Донецької області під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і стримуванні збройної агресії рф, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема свідоцтвом про смерть та іншими документами, поданими позивачкою до уповноваженого органу.

35. У зв`язку із цим ОСОБА_1 звернулася до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 , посилаючись на факт проживання з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 20 березня 2024 року у справі №722/293/24, що набрало законної сили.

36. За результатами розгляду поданих документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене витягом із протоколу №15/д від 07 лютого 2025 року, яким документи позивачки повернуто на доопрацювання у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують належність позивачки до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній станом на дату смерті військовослужбовця.

37. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачка на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, довела факт проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, що підтверджує наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, а відтак надає їй статус члена сім`ї та право на отримання одноразової грошової допомоги.

38. Водночас, звертаючись з касаційною скаргою, Міністерство оборони України зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права, наполягаючи на тому, що право на отримання одноразової грошової допомоги повинно визначатися виключно законодавством, чинним на момент виникнення такого права, тобто на дату смерті військовослужбовця. Скаржник наголошує, що станом на 03 березня 2023 року положення статті 16-1 Закону №2011-XII не передбачали віднесення до кола осіб, які мають право на таку допомогу, жінки (чоловіка), які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а визначальним критерієм для отримання відповідної виплати згідно з чинною на момент смерті військовослужбовця редакцією Закону №2011-XII була наявність зареєстрованого шлюбу або статусу утриманця у розумінні спеціального законодавства.

39. За таких обставин, з урахуванням доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, у цій справі підлягає вирішенню ключове питання не про сам факт проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу, який встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили, а про те, чи була така особа станом на дату смерті військовослужбовця віднесена спеціальним законом до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

40. Статтею 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.

41. Водночас зміст цього переліку не є сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

42. Так, стаття 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 2489-IX від 29 липня 2022 року, чинній на момент смерті ОСОБА_2 ) передбачала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

43. В подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» № 3515-IX від 09 грудня 2023 року (далі - Закон № 3515-IX) було оновлено редакцію вказаної статті і викладено її у наступній редакції: «

1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках. Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"»

44. Наведене свідчить про те, що законодавче регулювання спірних правовідносин зазнало змін, у тому числі в частині визначення кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. У зв`язку з цим для правильного вирішення спору необхідним є визначення, яка саме редакція зазначеної норми підлягає застосуванню у цьому випадку, що, у свою чергу, зумовлює необхідність з`ясування моменту виникнення права на відповідну виплату.

45. Згідно із частиною десятою статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

46. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

47. Пунктом 2 постанови КМУ № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-XII, крім громадян рф або рб та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

48. Абзацами 2 - 4 пункту 2 постанови КМУ № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

49. У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

50. Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

51. На виконання вимог Закону № 2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

52. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 (у редакції, чинній на дату смерті) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

53. Суд також враховує підходи, викладені у пункті 1.4. розділу I наказу Міністерства оборони України № 45 від 25 січня 2023 року «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану» (далі - Порядок № 45) відповідно до якого особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови КМУ № 168, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.

54. З урахуванням наведеного нормативного регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події, що передбачено як положеннями Закону №2011-XII, так і підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема постановою КМУ №168 та порядками №975 та № 45, що випливає із системного зв`язку статей 16, 16-1, 16-3 Закону №2011-XII та конкретизовано пунктом 2 постанови КМУ №168 і пунктом 3 Порядку №975.

55. При цьому визначення моменту виникнення такого права має вирішальне значення, оскільки саме з ним законодавець пов`язує встановлення кола осіб, уповноважених на його реалізацію. Такий підхід обумовлений природою спірної соціальної виплати як одноразової, цільової та такої, що підлягає розподілу між визначеним колом осіб у рівних частках, а відтак потребує чіткого та визначеного у часі встановлення суб`єктного складу її отримувачів.

56. Отже, саме станом на дату смерті військовослужбовця, яка є моментом виникнення права на відповідну виплату, підлягає визначенню коло осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII. Зазначене забезпечує принцип правової визначеності, стабільності бюджетних зобов`язань держави та унеможливлює зміну (збільшення або зменшення) суб`єктного складу отримувачів після настання юридичного факту, з яким закон пов`язує виникнення відповідного права.

57. З огляду на це подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, якщо таке право виникло до набрання чинності відповідними змінами. Звернення особи із відповідною заявою є способом реалізації вже набутого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

58. Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду щодо застосування положень Закону №2011-XII, постанови КМУ №168 та Порядку №975 у правовідносинах, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 зазначено, що за пунктом 2 постанови КМУ №168 одноразова грошова допомога у розмірі 15000000 грн розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, передбаченими статтею 16-1 Закону №2011-XII, а днем виникнення права на її отримання є дата загибелі особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Крім того, сформульований вище підхід щодо визначення дати смерті військовослужбовця як моменту виникнення права на одноразову грошову допомогу узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 10 травня 2023 року у справі №640/5320/19, від 22 серпня 2024 року у справі № 380/9868/23, від 08 жовтня 2024 року у справі №280/9248/23 та від 10 жовтня 2024 року у справі №420/11608/23, у яких при вирішенні спорів цієї категорії застосовуються положення пункту 3 Порядку №975, якими визначено, що днем виникнення права на отримання такої допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

59. Зазначений підхід також узгоджується зі статтею 58 Конституції України та усталеною практикою Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012), відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи; до події, факту або правовідносин застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Оскільки Закон № 3515-IX не містить положень про його зворотну дію, він не може змінювати коло осіб, які мали право на одноразову грошову допомогу станом на дату смерті військовослужбовця.

60. Вказане узгоджується також із принципом правової визначеності як складовою верховенства права. У Доповіді про верховенство права, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні 25- 26 березня 2011 року, CDL-AD(2011)003rev, передбачуваність закону визначено однією з вимог верховенства права: закон має бути сформульований з достатньою точністю, щоб особа могла передбачити правові наслідки його застосування.

61. Застосування нової редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, внесеної Законом №3515-IX, до правовідносин, у яких день виникнення права настав до набрання цим Законом чинності, суперечило б не лише статті 58 Конституції України, а й принципу правової визначеності, оскільки призводило б до непередбачуваної зміни суб`єктного складу отримувачів одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру часток осіб, які були визначені законом як отримувачі на дату смерті військовослужбовця.

62. Подібні підходи до розуміння значення правової визначеності у правозастосуванні відображене й у практиці ЄСПЛ, зокрема у справі «Beian v. Romania (no. 1)» (заява №30658/05, п 33-39), в якій Суд наголосив, що коли держава запроваджує законодавство про компенсаційні заходи, таке законодавство має застосовуватися з розумною ясністю та узгодженістю, щоб, наскільки це можливо, уникати правової невизначеності для заінтересованих осіб.

63. Таким чином, вирішення питання щодо належності особи до кола отримувачів повинно здійснюватися виключно виходячи з правового регулювання, чинного на момент виникнення права, тобто на дату смерті військовослужбовця.

64. Інше тлумачення призвело б до порушення справедливого балансу між правами осіб, які вже набули право на отримання допомоги станом на дату смерті військовослужбовця, та публічним інтересом у забезпеченні стабільності правового регулювання. Включення до кола отримувачів нових осіб після виникнення права неминуче зумовлює зменшення часток тих осіб, які на цей момент уже були визначені законом як отримувачі, що фактично звужує обсяг їхніх майнових прав. При цьому такий підхід є несумісним із принципом рівності перед законом, оскільки ставить осіб, які набули право раніше, у гірше становище порівняно з тими, хто такого права на момент його виникнення не мав, а також суперечить вимогам правової визначеності як складової верховенства права.

65. Звертаючись із касаційною скаргою, відповідач наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій помилково ототожнили встановлений судовим рішенням факт спільного проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з юридичним поняттям «член сім`ї» у розумінні спеціального законодавства, а також безпідставно віднесли зазначену категорію осіб до кола отримувачів одноразової грошової допомоги.

66. Аналізуючи зазначені доводи, колегія суддів зазначає таке.

67. Як було вище зазначено, статтею 16-1 Закону України № 2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто станом на дату смерті військовослужбовця) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

68. Таким чином, законодавець у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання спірної виплати, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів, а саме: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Отже, до визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку не входить застосована судами попередніх інстанцій загальна категорія «член сім`ї» як самостійна підстава для отримання допомоги. Натомість право на отримання одноразової грошової допомоги мають виключно ті особи, які прямо визначені законом, або ті, які відповідають спеціальному статусу утриманця та підтверджують його у встановленому порядку.

69. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про можливість віднесення позивачки до кола отримувачів одноразової грошової допомоги шляхом застосування категорії «член сім`ї» у широкому розумінні цього поняття є необґрунтованими, оскільки фактично призводять до розширення визначеного Законом переліку осіб.

70. Крім того, посилання судів попередніх інстанцій на рішення суду про встановлення факту проживання позивачки із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю та ведення ними спільного побуту також не може вважатися належною правовою підставою для віднесення її до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

71. Сам по собі встановлений у судовому порядку факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків), може підтверджувати належність позивачки до категорії членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, однак не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів такої допомоги.

72. Суд не ставить під сумнів добросовісність звернення позивачки та значення встановленого судовим рішенням факту її проживання із загиблим військовослужбовцем однією сім`єю. Водночас справедливість у справах цієї категорії полягає у передбачуваному й однаковому застосуванні спеціального закону до всіх осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги.

73. Верховний Суд також враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно повинно мати більш конкретний характер, ніж проста надія, і ґрунтуватися на законодавчому положенні або правовому акті, такому як судове рішення, що стосується відповідного майнового інтересу» (рішення у справах «Kopeckэ v. Slovakia» [GC] (заява № 44912/98, пп. 49-52), «Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC] (заява № 53080/13, п. 75). Оскільки станом на дату смерті військовослужбовця стаття 16-1 Закону № 2011-XII не відносила осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до самостійного кола отримувачів одноразової грошової допомоги, у позивачки не було достатньої правової основи для виникнення легітимного очікування на отримання цієї виплати саме з такої підстави.

74. Колегія суддів додатково наголошує, що положення статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення права, мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з чим застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, не може змінювати або розширювати суб`єктний склад отримувачів одноразової грошової допомоги, прямо визначений спеціальним законом.

75. Натомість суди попередніх інстанцій, ототожнивши фактичні сімейні відносини із юридично значущим статусом «члена сім`ї» у розумінні спеціального законодавства, фактично розширили визначений статтею 16-1 Закону №2011-XII перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, що суперечить принципу правової визначеності та виходить за межі допустимого судового тлумачення.

76. У цьому контексті колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 205/5929/17, від 19 березня 2021 року у справі №1840/2940/18 та від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17, відповідно до яких Закон №2011-XII не містить відсилки до положень Сімейного кодексу України щодо визначення кола осіб, які мають право на отримання соціальних виплат, а також з тим, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є достатньою підставою для набуття статусу члена сім`ї у цілях отримання відповідних соціальних гарантій.

77. Таким чином, з урахуванням положень статті 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця, встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не є юридичним фактом, з яким закон у цей період пов`язував виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а відтак не може бути підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мали право на таку виплату.

78. Колегія суддів також звертає увагу, що використання у зазначеній редакції цієї норми терміну «члени сім`ї» не має самостійного правового значення для визначення кола отримувачів одноразової грошової допомоги, а застосовується виключно у контексті визначення категорії утриманців, яка, на відміну від інших отримувачів, потребує додаткового підтвердження у вигляді наявності права на пенсію у разі втрати годувальника. Наведене додатково свідчить про те, що зазначене поняття не є самостійною підставою для віднесення особи до кола отримувачів відповідної виплати.

79. За таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є достатньою підставою для віднесення позивачки до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, є помилковими, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та призводять до безпідставного розширення визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII переліку таких осіб.

80. У цьому контексті колегія суддів також враховує, що Закон №3515-IX, яким до статті 16-1 Закону №2011-XII включено, зокрема, жінку (чоловіка), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, не містить положень, які б надавали цій зміні зворотну дію у часі або поширювали її на правовідносини, у яких день виникнення права на одноразову грошову допомогу настав до набрання чинності цим Законом. Тому зазначена законодавча зміна не може бути застосована для визначення кола отримувачів допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

81. Визначення підстав, умов та кола осіб, які мають право на соціальні виплати з державного бюджету, належить до сфери соціальної та економічної політики, у межах якої національні органи влади мають пріоритетну компетенцію оцінювати суспільні потреби та доцільність відповідного регулювання («Bйlбnй Nagy v. Hungary» [GC], заява № 53080/13, п. 113). Таким чином, застосовуючи спеціальний закон, суд не може шляхом тлумачення поширити нову категорію отримувачів одноразової грошової допомоги на правовідносини, у яких день виникнення права на таку виплату настав до набрання чинності відповідними змінами до цього закону.

82. З огляду на це доводи касаційної скарги в частині неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 58 Конституції України, положень статті 16-1 Закону №2011-XII є обґрунтованими.

83. Повертаючись до змісту оскаржуваного рішення відповідача, Суд вказує, що за результатами розгляду документів позивачки їх було повернуто на доопрацювання з метою надання підтверджень її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, що у разі доведення може свідчити про належність позивачки до однієї з категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII.

84. Відповідно до абзаців 2-3 пункту 23 Порядку № 975 розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку (заяви особи, яка має право на отримання допомоги), приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

85. Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.

86. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, оскільки подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця. За відсутності таких доказів відповідач обґрунтовано повернув документи на доопрацювання з метою надання документів, які могли б підтвердити її статус утриманця у розумінні спеціального законодавства.

87. Отже, підстави для визнання оскаржуваного рішення протиправним відсутні, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

88. Колегія суддів також відхиляє клопотання Міністерства оборони України про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені у ньому доводи не свідчать про наявність виключної правової проблеми у розумінні частини п`ятої статті 346 КАС України та не обґрунтовують необхідності такої передачі для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики.

89. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача є необхідною для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

90. Обґрунтовуючи необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скаржник посилається, зокрема, на питання застосування в часі Закону №3515-IX, визначення кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, співвідношення понять «подружжя» та «особи, які проживали однією сім`єю без шлюбу», а також на необхідність забезпечення правової визначеності та єдності судової практики.

91. Колегія суддів зазначає, що наведені доводи стосуються передусім незгоди скаржника з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм матеріального права до встановлених у цій справі обставин та фактично спрямовані на переоцінку правових висновків судів, а не свідчать про існування виключної правової проблеми, яка не може бути вирішена у межах звичайного касаційного перегляду.

92. Водночас питання, порушені у касаційній скарзі та клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, можуть бути вирішені шляхом застосування загальних принципів дії закону в часі, правової визначеності та правил тлумачення норм права без необхідності формування нового підходу чи відступу від усталеної судової практики.

93. Колегія суддів також враховує, що сама лише наявність значного суспільного інтересу, великої кількості аналогічних спорів або значного фінансового аспекту відповідних правовідносин не є самостійною та достатньою підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за відсутності виключної правової проблеми у розумінні частини п`ятої статті 346 КАС України.

94. Крім того, доводи скаржника про нібито надання судами попередніх інстанцій ретроспективної дії Закону №3515-IX стосуються правильності застосування судами норм матеріального права у конкретних правовідносинах та підлягають перевірці судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги по суті, однак самі по собі не свідчать про наявність виключної правової проблеми.

95. Верховний Суд також наголошує, що відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є правом суду, а не його обов`язком.

96. За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

98. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

99. За таких обставин колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд У Х В А Л И В: У задоволенні клопотання Міністерства оборони України про передачу справи № 600/1860/25-а на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити. Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді В.М. Кравчук В.М. Шарапа