Постанова 4873 № 920/87/26

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2026 р. Справа№ 920/87/26 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Спаських Н.М. суддів: Яценко О.В. Гончарова С.А. при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М. за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.07.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 13.05.2026 Фізичної особи-підприємця Кіяшка Олександра Григоровича на рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 (повне судове рішення складено 27.04.2026) у справі № 920/87/26 (суддя Резніченко О.Ю.) за позовом Фізичної особи-підприємця Кіяшка Олександра Григоровича (Сумська обл.) до Недригайлівської селищної ради (Сумська обл.) про визнання укладеною додаткової угоди, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. До Господарського суду Сумської області звернулась Фізична особа-підприємець Кіяшко Олександр Григорович (далі ФОП Кіяшко О.Г, позивач, орендар) з позовом до Недригайлівської селищної ради Сумської області (далі - відповідач, орендодавець) про визнання укладеною додаткової угоди (в редакції позивача) до Договору оренди землі від 20.09.2018 між сторонами (попередній орендодавець - ГУ Держгеокадастру в Сумській області), з моменту набрання рішенням законної сили. Запропонована редакція додаткової угоди викладена в п. 2 прохальної частини позовної заяви. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 5923587200:02:001:0100, яка розташована на території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області згідно з Договором оренди землі від 20.09.2018. Строк Договору оренди закінчився 20.09.2025. Позивач після закінчення строку дії договору продовжує користуватися земельною ділянкою та 31.10.2025 надіслав відповідачу (як новому власнику земельної ділянки і орендодавцю) клопотання про продовження дії договору на 7 років, додавши до нього проект додаткової угоди. Відповідач проект додаткової угоди про продовження строку дії договору не підписав, що і спричинило виникнення спору. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення. Рішенням Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 у позові ФОП Кіяшка Олександра Григоровича до Недригайлівської селищної ради відмовлено повністю, зокрема, через порушення процедури повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору згідно положень ч.2 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі". Витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн 00 коп. покладено на позивача. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що з огляду на абзац четвертий розділу ІХ Перехідних положень ЗУ "Про оренду землі" та правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21, застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція частин 1 6 статті 33 цього Закону, чинна на дату укладення спірного договору від 20.09.2018. Оцінивши визначені цією редакцією умови поновлення договору (з урахуванням правових позицій Великої Палати Верховного Суду у постановах від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18), місцевий господарський суд встановив, що позивач порушив передбачений ч. 2 ст. 33 вказаного Закону та пунктом 8 договору тридцятиденний строк повідомлення відповідача про намір поновлення договору на новий строк, оскільки надіслав таке повідомлення лише 31.10.2025 більш ніж через місяць після закінчення дії договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП Кіяшко О.Г. 13.05.2026 через систему «Електронний суд» звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Визнати укладеною додаткову угоду до Договору оренди землі від 20 вересня 2018 року на наступні 7 років, з моменту набрання рішенням законної сили, в редакції, яка зазначена в тексті позову та апеляційної скарги та розподілити судові витрати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що договір оренди закінчився 20.09.2025, і протягом одного місяця після закінчення строку його дії позивачу лист-повідомлення орендодавця-відповідача про заперечення проти поновлення договору не надходив, у зв`язку з чим, на переконання скаржника, договір підлягав поновленню в силу положень ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» на той самий строк і на тих самих умовах, що не враховано судом. Позивач стверджує, що він 31.10.2025 звернувся до відповідача із клопотанням № 3767 про продовження дії договору оренди на новий строк на тих же умовах з прикладенням проекту додаткової угоди. Однак відповіді на це своє клопотання від селищної ради не отримав, що, за твердженням скаржника, свідчить про бездіяльність відповідача та порушення правомірних очікувань позивача, як добросовісного орендаря. На обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, а також на постанову від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, відповідно до яких визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту є належним способом захисту порушеного права орендаря у разі ухилення орендодавця від укладення такої угоди. Ненадання відповіді і заперечення орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору кваліфікується як його мовчазна згода на поновлення договірних відносин. Позиції інших учасників справи. Недригайлівська селищна рада 01.06.2026 через систему «Електронний суд» надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 у справі №920/87/26 без змін, як законне та обґрунтоване. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що згідно з пунктом 8 спірного договору та частинами 1, 2 статті 33 ЗУ «Про оренду землі» (в редакції станом на 20.09.2018), орендар мав переважне право на поновлення договору лише за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, тобто не пізніше 20 серпня 2025 року. Відповідач наголошує, що відповідне клопотання від орендаря надійшло до селищної ради лише 31 жовтня 2025 року (вх. № 3767) - вже після спливу строку договору, чим позивачем порушено зазначені вимоги. Відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду та переоцінки доказів, що не спростовує законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення, а тому просить залишити скаргу без задоволення, рішення - без змін, судові витрати покласти на позивача. Явка представників сторін. В судовому засіданні 02.07.2026 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Відповідач у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, 20.09.2018 між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області (Орендодавець) та ФОП Кіяшком Олександром Григоровичем (Орендар) укладений Договір оренди землі (далі по тексту Договір). Відповідно до п. 1 Договору, Орендодавець - ГУ Держгеокадастру у Сумській області надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8,1622 га для ведення фермерського господарства (Код використання згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.02 - для ведення фермерського господарства) з кадастровим номером 5923587200:02:001:0100, яка розташована за межами населених пунктів території Червонослобідської сільської ради Недригайлівського району Сумської області. Згідно з п. 8 Договору, Договір укладено на строк 7 років ( у разі оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди не може бути меншим як сім років). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 20.09.2018 № 1/13348, вноситься орендарем у розмірі 7 227,42 грн на рік, що становить 8,080002 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації відповідно до вимог Податкового Кодексу України. На запитання колегії суддів обома сторонами пояснено в засіданні, що незважаючи на отримання позивачем земельної ділянки по спірному Договору для ведення фермерського господарства на конкурсних засадах, вона весь період дії Договору так і не була передана у користування ніякому Фермерському господарству. Представник позивача зауважив, що ним ФГ було створено, однак ніяких конкретних відомостей про це суду не надав. Представник Недригайлівської селищної ради повідомила суду, що весь період перебування земельної ділянки у комунальній власності, її орендарем обліковується виключно позивач. Про користування ділянкою з боку якогось ФГ селищній раді нічого не відомо. Пунктом 40 Договору оренди передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення Договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Взаємовідносини сторін за Договором, які не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України. Договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря. Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923587200:02:001:0100, розміром 8,1622 гектарів, зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за позивачем від 03.10.2018 за номером запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 28274119 (а.с. 25). Право комунальної власності за Недригайлівською селищною радою (територіальна громада) зареєстровано з 24.03.2021 за наслідками передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність з боку ГУ Держгеокадастру у Сумській області (а.с. 25). У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-IX від 28.04.2021 р. Перехідні положення Земельного кодексу України було доповнено пунктом 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Як визнають обидві сторони спору, 20.09.2025 закінчився строк дії договору оренди землі, яким обґрунтовано позов. Позивач 31.10.2025 подав відповідачу клопотання про продовження строку дії договору оренди на 7 років на тих самих умовах та на той самий строк, додавши до клопотання проект додаткової угоди до договору (а.с. 13-14). Відповідач відповідь на це клопотання позивача не надав, додаткову угоду не підписав, тому, на думку позивача, у нього виникло право на поновлення договору оренди землі шляхом звернення до суду із позовом про визнання укладеною додаткової угоди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 5.12.2019 року № 340-IX (далі по тексту ЗУ № 340-IX). Колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що в ході розгляду справи відповідач подав Господарському суду Сумської області копію власного листа-повідомлення від 28.04.2025 № 275 (а.с. 51) яким проінформовано позивача, що його перше звернення № 1 від 25.03.2025 про поновлення договору оренди не було задоволено (депутатами відповідне рішення не було прийнято). Даний доказ в засіданні 22.04.2026 судом першої інстанції прийнято не було з підстав пропуску строку на його подання за правилами ст. 80,81 ГПК України (докази відповідачу слід подати разом із відзивом на позов). На запитання колегії суддів щодо даного первісного звернення № 1 від 25.03.2025 про поновлення договору оренди землі, позивач пояснив, що не вважає його юридично значимою дією - депутати селищної ради мали приймати рішення про відмову поновити строк дії договору, однак про засідання сесії доказів немає. Отже позивач вважає єдиним своїм належним зверненням до Орендодавця-відповідача за поновленням дії Договору оренди на новий строк - клопотання від 31.10.2025 на підставі положень ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" (а.с. 13). Між сторонами немає спору, що Договір оренди землі від 20.09.2018 набрав чинності та належно виконувався його сторонами. Право оренди за позивачем було зареєстровано в ДР речових прав з 03.10.2018 (а.с. 25). У відповідності до положень п. 8 Договору позивач має право на поновлення Договору на новий строк і повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію на новий строк. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав і обов`язків. Зміст договору відповідно до частини першої статті 628 ЦК України становлять умови, погоджені сторонами, та умови, обов`язкові в силу актів цивільного законодавства, а стаття 629 ЦК України закріплює обов`язковість договору для сторін. Порядок укладення, зміни, припинення та поновлення договору оренди землі врегульовано Законом України «Про оренду землі», статтею 13 якого визначено, що за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати її відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Колегія суддів звертає увагу, що з 16.07.2020 набрав чинності пункт 8 Закону України № 340-ІХ від 05.12.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 33 Закону України «Про оренду землі» викладено в новій редакції, а з 16.01.2022 набрала чинності та частина цього Закону, якою Закон України «Про оренду землі» доповнено статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі», а розділ ІХ його Перехідних положень абзацами третім і четвертим. У чинній редакції частин 1 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано порядок реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, тоді як попередня редакція частини шостої цієї статті виключена, а замість неї Земельний кодекс України доповнено статтею 126-1. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на зміст колишньої ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка була виключена Законом України № 340-ІХ і замінена статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договору. Абзац четвертий розділу ІХ Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» передбачає, що правила статті 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі поширюються на договори, укладені або змінені після набрання чинності Законом України № 340-ІХ, тоді як поновлення договорів, укладених до набрання ним чинності, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Отже, зазначений абзац четвертий стосується саме застосування колишньої частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» і означає, що договір оренди, укладений або змінений після 16.07.2020, поновлюється виключно на підставі статті 126-1 Земельного кодексу України, тоді як до договорів, укладених раніше, застосовується колишня частина шоста статті 33 цього Закону, а позов про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору може бути задоволений за умови, що, по-перше, інші умови договору, крім строку його дії, не змінюються, і, по-друге, орендар своєчасно звернувся до орендодавця за поновленням договору, який не відреагував протягом місяця після закінчення строку оренди. Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності та правової визначеності суспільних відносин. Відповідно за змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Такий підхід до правозастосування у подібних спорах відображено і в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21. З огляду на викладене, виходячи з дати укладення спірного договору оренди землі (20.09.2018), у цій справі підлягає застосуванню законодавство, чинне саме на момент укладення договору оренди землі для вирішення процедурних питань щодо його поновлення за правилами частин 1 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», чинної станом на 20.09.2018. Зазначеною редакцією Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за договором, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк, однак зобов`язаний повідомити про це орендодавця у строк, установлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору, додавши до листа-повідомлення проект додаткової угоди. Орендодавець, у свою чергу, у місячний строк розглядає таке повідомлення і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору (ч. 1-5 ст. 33 Закону); водночас, якщо орендар продовжує користуватися ділянкою після закінчення строку договору і протягом місяця після цього не отримує від орендодавця листа-повідомлення про заперечення проти поновлення, договір вважається поновленим на тих самих умовах (ч. 6 ст.33 Закону). У пункті 38 постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 по справі № 903/1030/19 року зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин: За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону "Про оренду землі", орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення." Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Отже статтею 33 Закону "Про оренду землі" було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням). Колегія суддів враховує, що, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема, постанови у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18), що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених Законом України «Про оренду землі», необхідна сукупність таких юридичних фактів: належне виконання орендарем його обов`язків за договором; своєчасне повідомлення орендодавця про намір поновити договірні відносини з доданням проекту додаткової угоди; продовження користування земельною ділянкою; неповідомлення орендодавцем протягом місяця після закінчення строку договору про заперечення проти поновлення. Отже, для застосування процедури поновлення договору оренди землі за правилами ч. 6 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», орендар обов`язково попередньо повинен дотриматися вимог ч. 1-2 цієї ж ст. 33 Закону в редакції, що діяла на час укладення Договору оренди землі від 20.09.2018. У справі № 313/350/16-ц ВП ВС вирішила відступити від позиції, зазначеної у Постанові від 10.09.2018 року в частині тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". На думку ВП ВС, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. У такому випадку факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону "Про оренду землі". І лише у випадку відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі слід говорити про "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто ВП ВС, на відміну від Верховного Суду, вважає, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч.ч. 1-5 та ч. 6 Закону "Про оренду землі" є логічно послідовними та пов`язаними між собою. Відтак, на думку ВП ВС задля пролонгації договору оренди землі у порядку ч. 6 ст. 33 Закону про оренду необхідна наявність таких юридичних фактів: · Орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; · до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; · до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; · орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. В межах розгляду цієї справи ВП ВС зробив висновок, договір оренди землі не підлягає поновленню, оскільки орендар порушив процедуру поновлення договору на підставі частини 6 статті 33 Закону "Про оренду землі". Так, судом було встановлено, що орендар не надіслав орендодавцеві у строки, встановлені частиною 2 статті 33 Закону про оренду, повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, а відтак це унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини 5 статті 33 Закону про оренду. Разом з цим, розглядаючи справу № 159/5756/18 ВП ВС також вирішила відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 10.09.2018 року, щодо тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону про оренду. У цій справі ВП ВС дотримується аналогічної позиції, зазначеної у постанові у справі № 313/350/16-ц. Так, ВП ВС вказує, що при продовженні договору оренди землі в порядку частини 6 статті 33 Закону "Про оренду землі" орендар до закінчення строку дії договору повинен не лише повідомити орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, а й додати до такого повідомлення проект додаткової угоди. Матеріалами справи № 920/87/26 і позицією позивача підтверджено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про продовження дії договору лише 31.10.2025, тобто з порушенням установленого частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (у чинній на момент укладення договору редакції) та пунктом 8 договору тридцятиденного строку (до закінчення дії договору) на повідомлення відповідача-Орендодавця про намір продовжити дію договору, що відбулося більш ніж через місяць після закінчення строку його дії (20.09.2025). Оскільки одна з обов`язкових умов поновлення договору - своєчасність повідомлення орендодавця позивачем - до часу завершення дії договору оренди землі не була дотримана, тому відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли передбачені законом юридичні факти, необхідні для визнання договору поновленим та спірної додаткової угоди укладеною. Так скаржник наполягав в апеляційній сказі, що договір оренди підлягав поновленню в силу лише частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» яку слід застосувати самостійно та окремо від ч. 1-5 цієї ж статті 33 Закону, оскільки протягом місяця після закінчення строку дії Договору відповідач не надіслав позивачу листа-повідомлення про заперечення проти поновлення договору. Це, на переконання скаржника, має кваліфікуватися як мовчазна згода орендодавця на поновлення Договору. Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками позивача, оскільки застосування зазначеної норми можливе лише за наявності передбаченої законом сукупності юридичних фактів, першим із яких є своєчасне (не пізніше ніж за місяць до закінчення строку договору) повідомлення орендодавця про намір поновити договірні відносини в порядку ч. 1-2 статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час укладення Договору. Оскільки своє повідомлення позивач надіслав лише 31.10.2025, тобто вже навіть з перевищенням місячного терміну після спливу строку дії договору (20.09.2025), тому направлення заперечення відповідачем після цієї дати, вже не може розцінюватися як мовчазна згода на поновлення договору. В даному випадку поведінка відповідача, як протиправна бездіяльність, кваліфікована бути не може. Іншими словами, право позивача на отримання відповіді та вирішення питання про поновлення договору за правилами ч. 6 ст. 33 Закону "Про оренду землі" виникає лише за умови дотримання ним установленого законом тридцятиденного строку повідомлення за правилами ч. 1-2 ст. 33 Закону, тоді як його порушення звільняє відповідача від обов`язку вчиняти дії щодо поновлення договору, незважаючи на дотримання орендарем всіх інших умов Договору оренди і належного його виконання. Доводи апелянта з посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних спорах, за якими визнання укладеною додаткової угоди є належним способом захисту права орендаря, а неповідомлення орендодавця протягом місяця кваліфікується як мовчазна згода, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана судова практика підтверджує лише спосіб захисту порушеного права та правові наслідки бездіяльності орендодавця виключно за умови належного дотримання орендарем передбаченої ЗУ "Про оренду землі" процедури повідомлення, чого у виниклому спорі позивачем дотримано не було. Наведена практика не спростовує, а навпаки підтверджує необхідність дотримання встановленого законом тридцятиденного строку повідомлення орендодавця за правилами ч. 1-2 ст. 33 Закону "Про оренду землі", як обов`язкової передумови виникнення права на поновлення договору та застосування положень ч. 6 цієї ж статті. За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору оренди від 20.09.2018 поновленим та додаткової угоди укладеною за позовом орендаря. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, з огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано всі істотні обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку, заперечення позивача не спростовують висновки суду, рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 у справі № 920/87/26 відповідає нормам процесуального та матеріального права, сталій судовій практиці у аналогічних спорах, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Судові витрати. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника. Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 13.05.2026 Фізичної особи-підприємця Кіяшка Олександра Григоровича на рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 у справі № 920/87/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 22.04.2026 у справі № 920/87/26 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2026. Головуючий суддя Н.М. Спаських Судді О.В. Яценко С.А. Гончаров