Постанова 4873 № 910/4294/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" травня 2026 р. Справа № 910/4294/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сибіги О.М. суддів: Гончарова С.А. Тищенко О.В. секретар судового засідання: Михайленко С.О. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 28.05.2026 Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 повний текст рішення складено 10.11.2025 у справі № 910/4294/25 (суддя Алєєва І.В.) за первісним позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К про стягнення 5 172 217,75 грн, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К до Київської міської ради про визнання поновленим договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст первісних позовних вимог Київська міська рада (позивач за первісним позовом) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К (відповідач за первісним позовом) про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 5 172 217,75 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач використовував земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 по Набережному шосе, 25 у Печерському районі міста Києва без правовстановлюючих документів на неї, у зв`язку з чим позивачем заявлено про стягнення з відповідача 5 172 217,75 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 13.05.2022 по 19.03.2025. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4294/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Короткий зміст зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К (позивач за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Київської міської ради (відповідач за зустрічним позовом) про визнання поновленим договору оренди та визнання укладеною додаткової угоди. Зустрічні позовні вимоги мотивовано наявністю у орендаря переважного права на поновлення договору оренди землі після закінчення строку його дії. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та призначено підготовче засідання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/4294/25 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К на користь Київської міської ради 5 172 217,75 грн безпідставно збережених коштів та 62 066,61 грн витрат зі сплати судового збору. В задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що відповідач за первісним позовом, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 по Набережному шосе, 25 у Печерському районі міста Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Фірма Катран - К втратило переважне право на поновлення договору оренди землі, договір оренди земельної ділянки припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/4294/25, 21.11.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/4294/25 та прийняти нове, яким задовольнити вимоги за зустрічним позовом: - визнати поновленим Договір оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Катран-К, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. 12.05.2017 за реєстровим № 1637. - визнати укладеною Додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Катран-К в редакції, викладеній в апеляційній скарзі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення судом першої інстанції прийнято з неповним з`ясуванням обставин та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) саме позивачем порушено порядок оформлення договірних відносин щодо користування відповідачем спірною земельною ділянкою; (2) розрахунок безпідставно збережених коштів за 2022 рік є некоректним. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К у справі № 910/4294/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Кравчук Г.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4294/25. 25.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 910/4294/25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/4294/25 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги. 25.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4294/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 та призначено розгляд справи на 23.04.2026. 17.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Розпорядженням від 23.04.2026 № 09.1-08/1274/26 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/4294/25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 для розгляду справи № 910/4294/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А. 23.04.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду новоутвореною колегією прийнято до свого провадження справу № 910/4294/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран- К на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 розгляд справи відкладено на 28.05.2026. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран- К слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/4294/25 залишити без змін, з наступних підстав. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 04.04.2025 № 421134407 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран- К є власником нежитлових будівель (літ. Б, В, Г) (Ринок Рибалка) загальною площею 668,9 кв.м, за адресою: м. Київ, Набережне шосе,

25. Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 площею 0,3056 га за адресою: м. Київ, Набережне шосе,

25. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 внесено до Державного земельного кадастру 28.12.2007. З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.03.2025 № НВ-0000568682025 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 « 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку». Позивач зазначає, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 набуто Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К на підставі укладеного 28.12.2007 з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки № 82-6-00471. В подальшому, вказаний договір було поновлено на 5 (п`ять) років відповідно до договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017 № 1637. Строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 12.05.2022. Відповідно до листа Головного управління ДПС у місті Києві від 26.03.2025 № 9754/5/26-15-04-15-03 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К не подавало податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та не сплачувало плату за землю за 2023 - 2025 роки до Центральної ДПІ м. Києва (Печерський район). За період з травня по грудень 2022 року до Центральної ДПІ м. Києва (Печерський район) Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К сплачено податкових зобов`язань та заборгованості по платі за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 в розмірі 335 180,10 грн. Позивач стверджує, що у період з 13.05.2022 по 19.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К користувалось земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 по Набережному шосе, 25 у Печерському районі міста Києва без правовстановлюючих документів на неї та не сплачувало орендну плату, що призвело до недоотримання коштів за оренду цієї земельної ділянки. Наведене стало підставою для звернення Київської міської ради до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К 5 172 217,75 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 по Набережному шосе, 25 у Печерському районі міста Києва за період з 13.05.2022 по 19.03.2025. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Київської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки 12.05.2017 та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017 в редакції, викладеній у прохальній частині зустрічного позову. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За умовами частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди. Частиною першою статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України). Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. При цьому законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками. Водночас згідно зі статтями 122 - 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату - платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі". Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 та № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд зазначив, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран- К є власником нерухомого майна нежитлових будівель (літ. Б, В, Г) (Ринок Рибалка) загальною площею 668,9 кв.м, за адресою: м. Київ, Набережне шосе, 25, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.04.2025 № 421134407. Як вбачається з матеріалів справи, належне відповідачу за первісним позовом на праві власності нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 площею 0,3056 га за адресою: м. Київ, Набережне шосе, 25. 28.12.2007 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001. З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.03.2025 № НВ-0000568682025 вбачається, що цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 « 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку». Позивач за первісним позовом зазначає, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 набуто Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К на підставі укладеного 28.12.2007 з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки № 82-6-00471. На підставі договору про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017 № 1637 вказаний договір було поновлено на 5 (п`ять) років до 12.05.2022. Строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 12.05.2022. Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач за первісним позовом як власник нерухомого майна у період з 13.05.2022 по 19.03.2025 користувався земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування нею, відтак Товариство з обмеженою відповідністю Фірма Катран - К є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача за первісним позовом - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Доказів оформлення права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права у період з 13.05.2022 по 19.03.2025 матеріали справи не містять. Як зазначалося судом, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 по Набережному шосе, 25 у Печерському районі міста Києва внесено до Державного земельного кадастру. Отже, вказана земельна ділянка є сформованою у розумінні положень Земельного кодексу України. Відповідно до п. 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. Відповідно до пунктів 289.1. статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України. При цьому статтею 12 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»). Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Таким чином, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період. Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель», є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки. При цьому, власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Відтак технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав. У постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року в справі № 320/5877/17 (пункт 71). Правова позиція, що належним доказом розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути витяг, довідка або технічна документація з нормативної грошової оцінки, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20. Обґрунтованість розрахунку заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом № НВ-9954050902025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.03.2025, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 становить 45 372 162,46 грн. Крім того, відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель міститься на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyunormatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2023-rik/), де вказано: значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік - 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); за 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь); за 2022 рік 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь). Враховуючи вищевикладене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2022 - 2025 роки з врахуванням вищезазначених положень законодавства становила: за 2022 рік - 33 517 444,54 грн, за 2023 рік - 38 545 061,22 грн, за 2024 рік - 40 510 859,34 грн, за 2025 рік - 45 372 162,46 грн. З наданого позивачем за первісним позовом розрахунку орендної плати за користування відповідачем за первісним позовом земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 вбачається, що при здійсненні його розрахунку Київською міською радою застосовано ставку орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745, «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869, «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572, «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234. Пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 Про бюджет міста Києва на 2022 рік (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490) з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка. Так, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності». У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою, тому, оскільки за відповідачем будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення у судовому порядку податкових зобов`язань зі сплати земельного податку. З урахуванням системного аналізу змісту Податкового кодексу України та встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України. Верховний Суд у постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 виснував, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України. Судом встановлено, що у період з 13.05.2022 по 19.03.2025 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 у власності або користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К не перебувала. При цьому, що з наявного у матеріалах справи листа Головного управління ДПС у місті Києві від 26.03.2025 № 9754/5/26-15-04-15-03 вбачається, що за період з травня по грудень 2022 року до Центральної ДПІ м. Києва (Печерський район) Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К сплачено податкових зобов`язань та заборгованості по платі за земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 в розмірі 335 180,10 грн, за 2023 - 2025 роки податкові декларації по платі за землю (земельний податок до Центральної ДПІ м. Києва (Печерський район) Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К не подавались та/або орендна плата за землю не сплачувалась. Колегія суддів, перевіривши здійснений Київською міською радою розрахунок безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 площею 0,3056 га по Набережному шосе, 25 у Печерському районі міста Києва, без правовстановлюючих документів за період з 13.05.2022 по 19.03.2025 із застосуванням відсоткової ставки орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, дійшла висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом 5 172 217,75 грн (за вирахуванням сплачених у 2022 році коштів у розмірі 335 180,10 грн) підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, а їх розмір - арифметично правильним. Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К безпідставно збережених грошових коштів за період з 13.05.2022 по 19.03.2025 у розмірі 5 172 217,75 грн є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову колегія суддів не вбачає. Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне. Предметом зустрічного позову у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К до Київської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки 12.05.2017 та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017 в редакції, викладеній у прохальній частині зустрічного позову. Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України "Про оренду землі". Статтею 1 названого Закону визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Колегія суддів зазначає, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладено у новій редакції. Розділ IX "Перехідні положення" Закону доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України. Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення". Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Відповідно за змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору. Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлювала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). За приписами частини восьмої цієї статті у попередній редакції додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку, а положення частини одинадцятої цієї статті зазначали, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено таке: "Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин. За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду. Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення." Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням). Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України. При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Згідно з частиною другою статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Також відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення). Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 Земельного кодексу України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено. З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону про оренду землі базується саме на положеннях стаття 126-1 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах. Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною першою статті 33 Закону про оренду землі у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.12.2019 № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору. Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону про оренду землі та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними. Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону про оренду в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, адже вказівки про інше положення законодавства не містять. Як встановлено судом, договір оренди земельної ділянки укладено 28.12.2007, тобто до набрання чинності 16.01.2020 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" № 340-IX. Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №926/2720/21). Так, відповідно до п. 3.1. договору строк його дії 5 (п`ять) років. Як зазначалося судом, договором про поновлення договору оренди земельної ділянки від 12.05.2017 № 1637 вказаний договір було поновлено на 5 (п`ять) років до 12.05.2022. Пунктом 11.7. договору визначено, що після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п. 11.8. договору). Виходячи з положень п. 11.7. договору, орендар повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше 12.02.2022. В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К посилається на те, що у 2022 році орендар почав завчасно займатись збором документів, необхідних для продовження договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:008:0001 та 10.02.2022 звернувся до ГУ ДПС України в місті Києві для отримання довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом. Однак, через запроваджений на території України воєнний стан від ГУ ДПС України в місті Києві відповіді на заяву від 10.02.2022 ТОВ Фірма Катран - К не надходило. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К звернулось до Київської міської ради з листом-повідомленням від 17.04.2022 (зареєстровано Департаментом земельних ресурсів 06.05.2022 за реєстраційним номером 330591112) про поновлення договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 № 82-6-00471. В додаток до листа-повідомлення від 17.04.2022 супровідним листом від 24.06.2022 № 80 Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К до Департаменту земельних ресурсів надано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. Рішенням від 20.04.2017 № 241/2463 Київської міської ради затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, відповідно до п. 3.15 якого приймальня Київради з земельних питань у день надходження заяви на отримання адміністративної послуги або протягом наступного робочого дня формує кадастрову справу, присвоює їй реєстраційний номер та надсилає разом з доданими до неї документами до Департаменту земельних ресурсів для: (1) підготовки висновку щодо надання в установленому законом порядку земельної ділянки відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України"; (2) занесення відповідної інформації до міського земельного кадастру (за необхідності); (3) підготовки проекту рішення Київської міської ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування (у власність) або про відмову у передачі (наданні) земельної ділянки в користування (у власність); (4) підготовки пояснювальної записки до проекту рішення Київської міської ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування (у власність) або про відмову у передачі (наданні) земельної ділянки в користування (у власність). Пояснювальна записка до проекту рішення Київської міської ради обов`язково має містити інформацію щодо: правового статусу земельної ділянки; правового статусу об`єкта нерухомого майна (за наявності); особи заявника та іншу наявну інформацію, що має значення для прийняття рішення Київської міської ради. Таким чином, саме Департамент земельних ресурсів наділений повноваженнями щодо розгляду заяв (клопотань) зацікавлених осіб щодо надання земельних ділянок в межах міста Києва в оренду і саме він готує відповідний проект рішення за результатами такого розгляду. За результатами розгляду вказаного листа-повідомлення Департаментом земельних ресурсів листом від 26.07.2022 № 05716-9370 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К у поновленні договору оренди земельної ділянки з підстав пропуску строку повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору. Отже, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився 12.05.2022. У справі № 915/1003/20 Верховним Судом постановою від 03.02.2021 скасовано постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду, яким було відмовлено у позові про визнання додаткової угоди укладеною з тих підстав, що орендар не повідомив про намір поновити договір орендодавця у договірний строк (визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі), котрий має пріоритет над строком, встановленим законом. Аналогічно у справі № 910/7864/20 Верховним Судом постановою від 03.11.2021 скасовано судові рішення, котрими було задоволено позов про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та ухвалено нове рішення про відмову у позові з тих же підстав, оскільки сторони мають можливість врегулювати строк звернення на власний розсуд, і у такому разі він має перевагу стосовно строку, зазначеного у статті 33 Закону № 161-XIV. Тобто у наведених справах було відмовлено орендарю у позові у зв`язку з тим, що він не дотримався строку, визначеного договором і який відрізняється від строку, встановленого законом, на звернення до орендодавця з питанням щодо поновлення договору оренди землі. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К не вчинило передбачених законом дій, необхідних для поновлення договору оренди землі, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог. Додатково колегія суддів зауважує, що фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки також не відновлює та не продовжує договірні орендні правовідносини, а лише свідчить про безпідставне користування спірною земельною ділянкою. За встановлених обставин, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К втратило право користування спірною земельною ділянкою внаслідок спливу строку дії договору оренди землі, з огляду на те, що орендар не реалізував свого переважного права у встановлений договором строк - не пізніше 12.02.2022, отже в силу положень ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову. Надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, як кожному окремо так і в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність первісних позовних вимог та необґрунтованість зустрічних позовних вимог, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом першої інстанції зібраних у справі доказів, саме тільки посилання скаржника на те, що суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів оскаржуване судове рішення. Натомість зміст апеляційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів. На переконання колегії суддів, зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваного судового рішення у цій справі. Незгода скаржника з рішенням суду першої інстанції або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішенні, не свідчать про його незаконність. Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи скаржника, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/4294/25 залишити без змін. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Катран - К на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/4294/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/4294/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи № 910/4294/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2026. Головуючий суддя О.М. Сибіга Судді С.А. Гончаров О.В. Тищенко