Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 707/1386/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 707/1386/26 Суддя (судді) першої інстанції: Проценко А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Бужак Н.П., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ : ОСОБА_1 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - направлено за підсудністю до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу у зв`язку із тим, що позовна заява підписана особою, у якої відсутні повноваження на вчинення таких дій. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду. За приписами ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). За наведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Так, відповідно до ч.1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Відповідно до п.3 ч.1 статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Пунктом 3 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Суд першої інстанції на підставі цієї норми повернув позов, оскільки, на переконання суду, адвокат Накоп`юк Ярослав Володимирович надає правничу допомогу ОСОБА_1 у Черкаському районному суді Черкаської області та Шостому апеляційному адміністративному суді, проте будь-яких відомостей про можливість представляти інтереси ОСОБА_1 адвокатом Накоп`юком Ярославом Володимировичем в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області ордер не містить. Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Отже право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Відповідно до ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Представником у суді у відповідності до частини першої статті 57 КАС України, може бути адвокат або законний представник. Згідно із частиною 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Судом встановлено, що позовна заява подана та підписана представником позивача адвокатом Накоп`юк Ярославом Володимировичем. При цьому, до матеріалів справи було додано договір про надання правничої допомоги від 31.03.2026 №306-03 укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Право, бізнес і фінанси» в особі партнера об`єднання Накоп`юка Ярослава Володимировича. Разом з тим, п.2.2. договору про надання правничої допомоги від 31.03.2026 №306-03, передбачено, що адвокат здійснює представництво інтересів клієнта, зокрема, в судових органах усіх рівнів. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України. Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2026 року справу було направлено за підсудністю до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, а тому повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції допустив надмірний формалізм під час надання оцінки наявності у представника позивача повноважень на представництво в даній справі. При цьому, колегія суддів зазначає, що у разі виникнення у суду сумнівів щодо наявності у представника позивача повноважень на подання позовної заяви, суд першої інстанції мав можливість зобов`язати позивача та його представника надати відповідні докази для підтвердження чи спростування таких сумнівів, одночасно забезпечивши право позивача на доступ до правосуддя, натомість, вирішуючи питання про наявність у представника позивача повноваження представляти інтереси останнього, суд занадто формально підійшов до оцінки вказаних обставин. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції під час постановлення ухвали неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання наявності у представника позивача повноважень на підписання позовної заяви, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням до суду першої інстанції, оскільки ухвала про повернення позовної заяви постановлена за неповного з`ясування обставини, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання наявності у представника позивача повноважень на підписання позовної заяви. Керуючись статтями 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2026 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Н.В.Бужак суддя В.В.Файдюк