Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/18652/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18652/19 Головуючий у 1 інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Собківа Я.М. Шурка О.І. Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанов ВСТАНОВИВ: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу від 09.09.2019 р. №156237, від 09.09.2019 р. №156238. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу . Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, при цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву, оскільки, повноваження адвоката, як представника сторони, можуть бути підтверджені копією ордера, засвідченою у визначеному законом порядку. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2020 року визнано підстави пропуску строку на апеляційне провадження поважними та поновлено такий строк, відкрито апеляційне провадження у справі. Колегія суддів вважає, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. 11 лютого 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Максименка Я.О. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, у зв`язку із розглядом двох судових засідань 24 лютого 2020 року. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження Максименка Ярослава Олександровича діяти від імені ОСОБА_1 не підтверджені в установленому законом порядку. З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Пунктом 3 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Частиною 2 ст. 160 КАС України визначено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В силу ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частиною 1 ст. 57 КАС України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи. Частиною 4 ст. 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана до суду представником ОСОБА_1 адвокатом Максименко Я. О. До позовної заяви позивачем додано копію ордеру, яка засвічена особою, яка визначає себе представником позивача. Апелянт посилається на те, що повноваження адвоката, як представника сторони, можуть підтверджені копією ордера, засвідченою у визначеному законом порядку, зокрема, особою, яка має повноваження на засвідчення копії. Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), адвокатом може бути фізична особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно ч. 1 ст. 26 вищевказаного Закону, підставою для здійснення адвокатської діяльності є, зокрема, ордер або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону № 5076-VI). В силу ч. 2 ст. 26 Закону № 5076-VI, повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі, з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. Рішенням Ради адвокатів України № 41 від 12 квітня 2019 року затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (далі Положення № 41). За визначенням п. 2 Положення № 41 ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України. Відповідно до п. 4 Положення № 41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Згідно з п. 9 Положення № 41, ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Відповідно до п. 10 Положення № 41 ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Згідно з п. 11 Положення № 41 ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Тобто, адвокат, як представник для підтвердження своїх повноважень учасника справи, повинен надати ордер, що являє собою оригінальний документ встановленої законодавством форми та змісту, який повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені Положенням № 41, з якого можна встановити, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, і підтверджує правомочність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Інші замінники та форми відтворення змісту цього документа (копії ордера, зокрема, завірені адвокатом) не замінюють обов`язку надавати ордер як єдиний, унікальний та основний вид цього документу, який і є юридично значимим документом для цілей підтвердження повноважень адвоката. Згідно правового висновку Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеного у постанові від 27 листопада 2018 року по справі №826/5357/17, зазначено, що: «… адвокат як представник для підтвердження своїх повноважень учасника справи повинен надати ордер, тобто оригінальний документ встановленої законодавством форми та змісту, з якого можна презюмувати, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги і підтверджує правоможність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Інші форми цього документа, як-от копії ордера будь-якого виду, зокрема й копія, завірена самим адвокатом, не замінюють обов`язку надавати ордер як основний вид документа, перший і єдиний його примірник». Згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеного в постанові від 18 вересня 2019 року по справі № 160/2445/19 зазначено наступне: « Відповідно до частини четвертої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Ця норма не передбачає можливість в підтвердження повноважень адвоката як представника надавати довіреність або ордер у формі їх копій, а тому у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для повернення апеляційної скарги». Крім того, в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року по справі №460/620/15-а зазначено: « Аналіз наведених положень законодавства дає підстави Верховному Суду для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру, виданого на ведення справи в суді, або довіреністю. Згідно частини п`ятої статті ст. 59 КАС України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що можливості посвідчення відповідності оригіналу копії ордеру самостійно адвокатом положеннями КАС України й Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено». Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. В силу ч. 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Враховуючи вищевказані позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в адміністративному суді. Згідно ч. 5 ст. 59 КАС України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. За приписами ч. 6 ст. 59 КАС України, оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. Разом з цим, щодо можливості підпису позовної заяви представником, на підставі копії ордеру, положення КАС України не містять. З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви не додано оригінал ордеру на надання правової допомоги, який би підтверджував рішення ОСОБА_1 реалізувати своє право на подачу позовної заяви не самостійно, а через представника. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що повноваження адвоката Максименка Я. О. діяти від імені ОСОБА_1 не підтверджені в установленому законом порядку. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу. Колегія суддів, також, враховує практику Європейського суду з прав людини сформульовану в рішеннях від 20 травня 2010 року в справі «Пелевін проти України» (пункт 27), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 31), де зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися в часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями ст.ст. 229, 272, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Собків Я.М. Шурко О.І. Повний текст постанови виготовлено 02.03.2020 року