Окрема думка Велика Палата ВС № 320/5420/18

ОКРЕМА ДУМКА (спільна) суддів Великої Палати Верховного Суду Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «В-Н» (далі - Товариство) до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії

1. У жовтні 2018 року Товариство звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та зобов`язання відповідача зняти арешт, накладений на майно Товариства.

2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 листопада 2018 року позовну заяву Товариства повернув у зв`язку з неусуненням її недоліків у встановлений судом строк згідно з ухвалою цього суду від 17 жовтня 2018 року. На зазначену ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви адвокат Гурський М. Р. від імені Товариства подав апеляційну скаргу, яку Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 грудня 2018 року повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд апеляційної інстанції, коли повертав апеляційну скаргу, керувався тим, що на підтвердження своїх повноважень як представника Товариства адвокат Гурський М. Р. не додав до скарги оригінал ордера на надання правової допомоги та належним чином завіреної копії договору про надання такої допомоги, а також свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. У зв`язку із цим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи документа, який би підтверджував рішення Товариства реалізувати своє право на подання апеляційної скарги не самостійно, а через представника - адвоката Гурського М. Р.

3. Адвокат Гурський М. Р. від імені Товариства подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаргу мотивував тим, що ордер, який був виданий відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали; далі - Закон № 5076-VI), є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, а стаття 59 КАС України не вимагає обов`язкового надання разом з ордером копії або витягу із договору про надання правової допомоги для підтвердження повноважень адвоката як представника. Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11?989заі18). Скаржник також посилається на те, що положення частини четвертої статті 59 КАС України не вимагає від адвоката як представника обов`язку надавати саме оригінал ордера на підтвердження повноважень. При цьому для підтвердження власних повноважень разом з апеляційною скаргою представник Товариства - адвокат Гурський М. Р. надав належним чином завірені копії як договору № 24/10-16 про надання правової допомоги, так і ордера на надання правової допомоги.

4. За наслідками розгляду касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду 01 липня 2020 року ухвалила постанову, якою касаційну скаргу Товариства задовольнила:скасувала ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року та направила справу для продовження розгляду до цього ж суду.

5. Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки представник позивача - адвокат Гурський М. Р. веде судову справу від імені Товариства, він як адвокат має право посвідчувати копії документів у справах, у тому числі і копії ордера, який є належним документом, що підтверджує повноваження на представництво особи, зокрема, на вчинення такої процесуальної дії, як подання та підписання апеляційної скарги від імені Товариства. Суд апеляційної інстанції цього не врахував і дійшов помилкового висновку про подання та підписання апеляційної скарги особою, яка не має такого права, а відтак і про наявність підстав для повернення цієї скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України. На думку Великої Палати Верховного Суду, не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права й висновок апеляційного суду про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката як представника одночасно з ордером договору про надання правової допомоги, адже ордер, який видано відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером чинна на час подання апеляційної скарги редакція КАС України не вимагала. На підтвердження слушності свого висновку Велика Палата Верховного Суду послалася на подібну правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), у якій суд також вказав, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 4001 Кримінального кодексу України).

6. З постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року не погоджуємося в частині права адвоката власноручно засвідчувати копію ордера, тож, керуючись частиною третьою статті 34 КАС України, вважаємо за необхідне висловити окрему думку.

7. За положеннями частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону № 5076-VI. Згідно зі статтю 26 цього Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером визнається письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. За пунктами 2, 12, 14, 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер на надання правової допомоги є письмовим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом № 5076-VI та іншими законами України. Ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності). Ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, останній або керівник адвокатського об`єднання (бюро) зобов`язані вказати на звороті ордера. Ордер має містити такі реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

8. У контексті сказаного треба зазначити, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 20 (Професійні права адвоката) Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів (курсив наш). На наше переконання, право посвідчувати копії документів у справах, які веде адвокат, не означає право адвоката посвідчувати копії документа, що підтверджує його статус і повноваження представника сторони у судовому провадженні, яким має бути довіреність або ордер адвоката, оскільки для цього документа процесуальний закон встановив окремі вимоги та порядок його подання, серед іншого й свій, інший, обов`язковий спосіб посвідчення копії з нього. У цьому сенсі вважаємо за потрібне послатися на положення частини третьої статті 26 Закону № 5076-VI про те, що повноваження адвоката як <…>представника в <…> адміністративному судочинстві, <…>, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. На наш погляд, такими законом є положення частини четвертої статті 59 КАС України.

9. Із наведеного нормативного регулювання випливає, що адвокат як представник для підтвердження своїх повноважень учасника справи повинен надати ордер, тобто оригінальний документ встановленої законодавством форми та змісту, з якого можна презюмувати, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги і підтверджує правоможність адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Інші форми цього документа, як-от копії ордера будь-якого виду, зокрема й копія, завірена самим адвокатом, не замінюють обов`язку надавати ордер як основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Положення частини четвертої статті 59 КАС України не містять правил, які б дозволяли адвокату підтверджувати свої повноваження поданням копії ордера, а не основного документа, з якого була зроблена ця копія. Підсумовуючи, зазначимо, що, на наше переконання, апеляційний суд, коли повертав апеляційну скаргу, подану адвокатом Гурським М. Р., з огляду на ненадання останнім оригіналу ордера на надання правової допомоги, діяв відповідно до визначених процесуальним законом вимог до цього документа. Судді Великої Палати Верховного Суду: М. І. Гриців Ж. М. Єленіна О. С. Золотніков В. С. Князєв