Постанова 4856 № 240/12690/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12690/26 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач: Томчук А.В. 06 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Томчука А.В. суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 із вимогами: - визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; - зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за 184 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період з 24.05.2023 по 23.11.2023 включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з постановленою ухвалою від 20.04.2026, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить її скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду про залишення позову без руху, були усунуті у повному обсязі шляхом подання відповідної заяви та необхідних документів, однак суд першої інстанції безпідставно не врахував подані докази, формально підійшов до вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви. Крім того, апелянт вказує, що банківські виписки та інші документи були наявні в матеріалах справи, копії судових рішень подані через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» із кваліфікованими електронними підписами, а тому ухвала про повернення позову порушує право позивача на доступ до правосуддя та не відповідає вимогам статті 169 КАС України. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного. З матеріалів справи встановлено, що представником позивача адвокатом Дубком С.М. поштою подано до Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву в інтересах позивача ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за 184 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період з 24.05.2023 по 23.11.2023 включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу семиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: - додати до позовної заяви банківську виписку, яка підтверджує, що остаточний розрахунок із позивачем проведено лише 05.03.2026; - додати до позовної заяви належним чином завірені рішення суду від 11.09.2023 у справі № 240/18284/23; - до позовної заяви з усунутими недоліками додати її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою статті 161 КАС України. На виконання вказаної ухвали представник позивача через систему "Електронний суд" надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив копію рішення у справі № 240/18284/23; копію спірної виписки від 05.03.2026 банківського зарахування суми 305947,13 грн на рахунок позивача. Додатково вказав, що банківська виписка вже міститься у матеріалах адміністративної справи та долучалась позивачем при первинному поданні позовної заяви. Натомість, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивачем у встановлений судом строк не усунуто всі недоліки позовної заяви, зокрема не додано до позовної заяви платіжну інструкцію, яка підтверджує, що "остаточний розрахунок із позивачем проведено лише 05.03.2026", тому позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Колегія суддів не погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення. Колегія суддів зауважує, що залишення позовної заяви без руху та її подальше повернення є процесуальними механізмами, спрямованими на усунення саме тих недоліків позовної заяви, які об`єктивно перешкоджають відкриттю провадження у справі та можливості суду встановити зміст позовних вимог, сторін спору і предмет судового розгляду. Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 представником позивача у встановлений судом строк подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої банківські виписки щодо проведення остаточного розрахунку, а також примірник судового рішення. Отже, позивачем вчинено процесуальні дії, спрямовані на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, а подані ним документи свідчать про усунення тих ключових недоліків, про які зазначив суд першої інстанції. При цьому, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції фактично виходив з того, що надані позивачем докази не підтверджують належним чином обставини проведення остаточного розрахунку при звільненні, зокрема у частині дати його проведення. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що такі висновки суду стосуються оцінки належності, допустимості та достатності доказів, поданих на підтвердження позовних вимог, що є предметом дослідження під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Стадія залишення позовної заяви без руху та вирішення питання про відкриття провадження у справі має на меті перевірку дотримання позивачем формальних вимог до позовної заяви, визначених статтями 160, 161 КАС України, а не надання оцінки доказам у справі чи встановлення обставин, які підлягають з`ясуванню під час судового розгляду. Водночас суд першої інстанції, дійшовши висновку про неусунення позивачем недоліків позовної заяви, не навів переконливих мотивів того, чому саме подані позивачем документи не можуть вважатися належними доказами на підтвердження зазначених у позові обставин, не зазначив, які конкретно недоліки мають подані банківські виписки чи інші документи, а також не обґрунтував, у чому саме полягає неможливість відкриття провадження у справі за наявності поданих матеріалів. Колегія суддів наголошує, що сам по собі висновок суду про недостатність чи неналежність доказів не може бути достатньою підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст.169 КАС України, оскільки відповідні докази можуть бути витребувані судом, в разі необхідності, на наступних стадіях процесу. Частини 1-2 статті 55 Конституції України регламентують, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді. Більше того, застосування надмірного процесуального формалізму при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви до розгляду є несумісним із завданням адміністративного судочинства та принципом забезпечення особі права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 55 Конституції України та положеннями КАС України. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відображена в ухвалі від 20.04.2026 позиція суду першої інстанції про неусунення позивачем недоліків позовної заяви є передчасною та ґрунтується на поверховому підході до оцінки поданих матеріалів без належного врахування їх змісту. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції від 20 квітня 2026 року про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Томчук А.В. Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.