Постанова 4855 № 320/15630/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/15630/21 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, виконуючого обов`язки міського голови міста Бровари заступника міського голови Бровариської міської ради Київської області Бабича Петра Івановича про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до в.о. міського голови міста Бровари заступника міського голови Броварської міської ради Київської області Бабича Петра Івановича, Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву з урахуванням зауважень суду (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи); надати суду обґрунтованого розрахунку суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи); надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України - ОСОБА_1 (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи). 13.12.2021 на адресу Київського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява "на виконання високопрофесійної ухвали від 06.12.2021 року, справа № 320/15630/21, щодо усунення неіснуючих недоліків позовної заяви, та позбавлення позивача доступу до суду". Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 р. позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 02.03.2022. У зв`язку з тим, що розгляд справи 02.03.2022 не відбувся, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2022 призначено розгляд апеляційної скарги на 27.04.2022 у порядку письмового провадження. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. До суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні, однак, колегія суддів наголошує на тому, що дану апеляційну скаргу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень ч. 2 ст. 312 КАС України, згідно яких, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Підстав для розгляду даної справи у судовому засіданні немає. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з наступного. У заяві про усунення недоліків позовної заяви позивачем використано образливі та зневажливі висловлювання, зокрема, в абзаці 6 третьої сторінки, в абзацах 4, 6 четвертої сторінки, в абзаці 12 п`ятої сторінки, в абзаці 11 шостої сторінки заяви, які дискредитують судові органи України та їх посадових осіб, містять образливі висловлювання на адресу головуючого судді, звинувачення його у вчиненні злочину тощо. Так, залишаючи позовну заяву без руху, суд звернув увагу на те, що заявляючи вимогу про відшкодування відповідачами матеріальних збитків у розмірі 2000000 гривень та моральної шкоди в сумі 2000000 гривень, позивач не навів обґрунтований розрахунок цих сум, про яку заявлено у позовних вимогах, що не відповідає пункту 3 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Судом враховано, що надання позивачами обґрунтованого розрахунку заявленого до відшкодування розміру шкоди та підтвердження відповідними доказами має важливе практичне значення, оскільки є запобіжником зловживання позивачами наданими їм процесуальними правами з метою недопущення штучного створення умов для розгляду за правилами загального позовного провадження тих справ, які за своєю суттю та змістом (окрім вимоги про стягнення шкоди) є справами незначної складності та підлягають вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження. Однак, вказана вимога суду позивачем виконана не була та у заяві від 13.12.2021 позивач лише зазначив, що оцінює моральну шкоду саме в розмірі 2000000 грн. Крім того, судом також було доведено до відома позивача, що належним доказом наявності адміністративної процесуальної правосуб`єктності, є саме паспорт громадянина України, внаслідок чого, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України. Однак, за висновками суду, вказана вимога не була виконана позивачем, а в заяві від 13.12.2021 він повідомив про відсутність у нього наміру надавати копію паспорту та розцінив викладену в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вимогу про надання копії паспорта, як особисте бажання головуючого судді. Таким чином, судом констатовано, що вимоги ухвали суду від 06.12.2021 позивачем у повному обсязі виконані не були, будь-яких доказів усунення недоліків позовної заяви чи клопотання про продовження строку про усунення недоліків позовної заяви позивачем до суду не було надано, що є підставою для повернення позовної заяви. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції мав врахувати те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції позбавляє позивача доступу до правосуддя, є невмотивованою, а висновки суду в частині недоліків позовної заяви, суб`єктивними та такими, що не передбачені процесуальним законодавством. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Разом з тим, право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Положеннями статей 160 і 161 КАС України, визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються. Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Таким чином, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог ст.160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, визначений судом. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб визначений судом тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції звернув увагу на те, що заявляючи вимогу про відшкодування відповідачами матеріальних збитків у розмірі 2000000 гривень та моральної шкоди в сумі 2000000 гривень, позивач не навів обґрунтований розрахунок цих сум, про яку заявлено у позовних вимогах, що не відповідає пункту 3 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно норм пункту 3 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, правом позивача є заявити вимоги про стягнення моральної/матеріальної шкоди саме у тому розмірі, у якому він вважає за необхідне, водночас, обов`язком суду є вирішити вказані вимоги на предмет їх обґрунтованості та доведеності. Однак, на переконання колегії суддів, це право не є абсолютним, а абстрактне зазначення будь-якої суми не можу вважатись виконанням приписів пункту 3 частини п`ятої статті 160 КАС України, адже, надання позивачами обґрунтованого розрахунку заявленого до відшкодування розміру шкоди та підтвердження відповідними доказами має важливе практичне значення, оскільки є запобіжником зловживання позивачами наданими їм процесуальними правами з метою недопущення штучного створення умов для розгляду за правилами загального позовного провадження тих справ, які за своєю суттю та змістом (окрім вимоги про стягнення шкоди) є справами незначної складності та підлягають вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання позивача на судову практику розгляду спорів про присудження моральної шкоди в інших справах не може бути прийнята судом до уваги, оскільки обставини відшкодування моральної шкоди є індивідуальними та доводяться окремо у кожній справі. Слід врахувати, що, у даному ж випадку, позивачем не були наведені жодні обставини та не надані жодні докази, які б свідчили про те, що рішення, дії та бездіяльність відповідача, які оскаржуються у цій справі та мали місце в квітні 2021 року, призвели до заподіяння йому душевних страждань, приниження честі та гідності тощо, саме у заявленому розмірі, який є значним, тож, для висування вказаних вимог у значному розмірі, позивач мав навести обґрунтований та належний на його думку розрахунок, а не просто констатувати суму, а суд під час розгляду спору по суті, мав перевірити вказані обставини та вирішити питання про їх задоволення/відмову в задоволенні, але ж хоча б на підставі хоч якихось міркувань та обґрунтувань сторони позивача з відповідним посиланням на докази, що підтверджують завдання такої шкоди та причинно-наслідковий зв`язок. При цьому, Верховний Суд у численних рішеннях виклав правовий висновок про необхідність надання позивачами обґрунтованого розрахунку шкоди, заявленої до відшкодування (у тому числі моральної), та залишення позовних заяв без руху у випадку невиконання позивачами такого обов`язку. Зокрема, такий висновок викладено (серед багатьох інших судових рішень): в ухвалі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №9901/360/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92972228), правомірність якого підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96890769); в ухвалі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №9901/352/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92787437); в ухвалі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №9901/345/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92601959); в ухвалі Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №9901/189/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92482614); в ухвалі Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №9901/313/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92457998). З урахуванням викладеного, суд першої інстанції мав підстави для залишення позовної заяви без руху з цих підстав, повідомивши позивача, що з метою усунення недоліків позовної заяви, необхідно надати суду обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування, однак, вказана вимога суду позивачем виконана не була та у заяві від 13.12.2021 позивач лише зазначив, що оцінює моральну шкоду саме в розмірі 2000000 грн. Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано звернув увагу та вказав на використання позивачем образливих та зневажливих висловлювань, зокрема, в абзаці 6 третьої сторінки, в абзацах 4, 6 четвертої сторінки, в абзаці 12 п`ятої сторінки, в абзаці 11 шостої сторінки заяви, які дискредитують судові органи України та їх посадових осіб, містять образливі висловлювання на адресу головуючого судді, звинувачення його у вчиненні злочину тощо. Відповідно до норм частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, особи які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно користуватися належними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно з пунктами першим та другим частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи. Приписами частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини третьої та четвертої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою уникнення дискредитації суду та суддів учасники судового процесу повинні утримуватися від дій, які виражають неповагу до суду чи судді. Отже, сторони судового процесу повинні не припускати висловлень, що свідчать про неповагу до суду, та не використовувати образливих та зневажливих висловлювань на адресу суду та його посадових осіб як під час оформлення документів для подання до суду всіх інстанцій, так і у публічному житті, оскільки такі не підсилюють ефективність і переконливість інформації в документах офіційно-ділового стилю, а демонструють неповагу до суддів та судочинства. Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, заява позивача "на виконання високопрофесійної ухвали від 06.12.2021 року, справа № 320/15630/21, щодо усунення неіснуючих недоліків позовної заяви, та позбавлення позивача доступу до суду", містить некоректні висловлювання на адресу головуючого судді та інших суддів, з використанням безтактовних та зневажливих словосполучень. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі №9901/34/19 (провадження № 11-82заі19) вказано, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Позивач у наведеній вище заяві (на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху), неодноразово використав у своїй заяві образливі висловлювання щодо судді та інших суддів та такі дії явно не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача від імовірних порушень з боку відповідачів, а тому, такі дії суперечать завданню адміністративного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. Згідно з частиною третьою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Слід зазначити, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви. Тож, висновки суду першої інстанції в наведеній вище частині є правильними та обґрунтованими. Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення недоліку позовної заяви, ненадання позивачем копій усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України, оскільки, за вимогами ст. ст. 160 та 161 КАС України, таких вимог не передбачено. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни мотивувальної частини ухвали суду від 28.12.2021, шляхом виключення підстави для повернення позовної заяви: ненадання позивачем копій усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України. При цьому, повернення судом адміністративного позову з огляду на неусунення недоліків позовної заяви, та можливість повторного звернення до суду, якщо відпадуть обставини, що стали підставою для її повернення, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд. Таким чином, колегія суддів, за наслідком розгляду матеріалів справи та доводів апеляційної скарги дійшла висновку, що, у даному випадку, ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в мотивувальній частині, шляхом виключення висновків про ненадання позивачем копії всіх заповнених сторінок паспорта громадянина України з мотивувальної частини. У іншій частині оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала зміні в мотивувальній частині без зміни її висновків по суті в резолютивній частині. Керуючись ст. ст. 243, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 р. - змінити в мотивувальній частині, шляхом виключення підстави для повернення позовної заяви ненадання позивачем копій усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України. У іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко