Постанова 4855 № 320/11991/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11991/22 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариство "Центренерго" до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: ПАТ Центренерго (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача №70419248 від 28.11.0222 про стягнення з позивача 71456712,35 грн. виконавчого збору. Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою КОАС від 03.01.2023 позовна заява була залишена без руху, заявникові запропоновано усунути виявлені судом недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на докази, якими підтверджена поважність причин пропуску такого строку; подання квитанції про сплату судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі у розмірі 24810,00 грн.; зазначення ціни позову; місця знаходження оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача із розкриттям змісту порушених прав; належним чином засвідчених копій документів на підтвердження повноважень в.о. Генерального директора ПАТ Центренерго Довгаля В.Ю. на видачу довіреності від імені товариства (статут, рішення загальних зборів про обрання/призначення Довгаля В.Ю. на посаду в.о. Генерального директора ПАТ Центренерго, наказ про прийняття обов`язків в.о. Генерального директора товариства тощо). На виконання вимог ухвали представником позивача було подано заяву про усунення недоліків з додатками. Суд першої інстанції, «ураховуючи, що за змістом "заяви про усунення недоліків" неможливо розцінити її суть», залишив вказану заяву без розгляду, констатував невиконання позивачем вимог ухвали 03.01.2023, що зумовило повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАС України. Колегія суддів при винесенні даної постанови виходить з наступного. За приписами частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до ч. 1 ст. 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною 5 статті 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. За приписами ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). В силу пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що позивачем не усунуто недоліки ухвали суду про залишення позову без руху, виходячи з того, що заяву на усунення недоліків, яку подав позивач судом залишено без розгляду оскільки «такий вид заяви як "заява про усунення недоліків", "додаткова заява" чинним КАСУ не передбачені. Тим більше, що за приписами ст.160 КАСУ, єдиною формою звернення до суду на захист порушеного права є позовна заява і жодний інший вид заяв не може її підмінювати». Крім того, суд першої інстанції вказав, що заявником не подано оновленої позовної заяви. Так, досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач на виконання вимог ухвали КОАС від 03.01.2023 подав заяву про усунення недоліків з відповідними додатками. Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на норму частини 8 статті 171 КАС України, якою передбачено, що питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви,заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи. Тобто, зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець передбачив такий процесуальний документ як заява про усунення недоліків, у випадку залишення позовної заяви без руху. Аналогічна ситуація мала місце і в даній справі. Враховуючи наведене, колегія суддів зауважує, що позивач на вимогу суду, з метою усунення недоліків, які суд першої інстанції вказав у своїй ухвалі, цілком обґрунтовано звернувся саме із заявою про усунення недоліків позовної заяви. Однак, судом першої інстанції не була надана належна правова оцінка вищевказаній заяві позивача про усунення недоліків позовної заяви та не враховано пояснення позивача викладені у ній. За вказаних умов повернення позовної заяви з підстав зазначених в оскаржуваній ухвалі було передчасним. Щодо твердження суду першої інстанції, що заявником не подано оновленої позовної заяви, колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Так, зі змісту ухвали про залишення позову без руху вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху із наданням позивачу десятиденного строку для усунення недоліків шляхом: подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з посиланням на докази, якими підтверджена поважність причин пропуску такого строку; подання квитанції про сплату судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі у розмірі 24810,00 грн.; зазначення ціни позову; місця знаходження оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви; обґрунтування порушення прав, свобод та інтересів позивача із розкриттям змісту порушених прав; належним чином засвідчених копій документів на підтвердження повноважень в.о. Генерального директора ПАТ Центренерго Довгаля В.Ю.на видачу довіреності від імені товариства (статут, рішення загальних зборів про обрання/призначення Довгаля В.Ю. на посаду в.о. Генерального директора ПАТ Центренерго, наказ про прийняття обов`язків в.о. Генерального директора товариства тощо). Тобто, судом першої інстанції не визначався спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання «оновленої позовної заяви». Більше того, апеляційний суд зауважує, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить поняття «оновленої позовної заяви». Відтак, вимога суду першої інстанції щодо подання «оновленої позовної заяви» не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Крім того, частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»). Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Більше того, колегія суддів зауважує, що надмірний формалізм у даній ситуації фактично призвів до порушення права позивача на доступ до правосуддя, що суперечить завданням адміністративного судочинства. У справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golderv. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) Європейським судом з прав людини було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява № 13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany ), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява № 76943/11, пункти 84, 86). Так, у рішенні «Швидка проти України» (заява № 17888/12, пункти 49-51) ЄСПЛ також наголосив про усталений принцип важливості права на доступ до суду, з огляду на вагоме місце в демократичному суспільстві права на справедливий судовий процес Суд зазначив, що таке твердження має на меті забезпечити можливість виправити будь-які недоліки на стадіях судового розгляду, а недотримання цього принципу створить проблему позбавлення апеляційної юрисдикції ефективної ролі в перегляді судових рішень. Такими самими висновками керувався ЄСПЛ у рішенні «Малиновська проти України» (заява №74576/13). Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, безпідставно не розглянув заяву позивача про усунення недоліків, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Оскільки судом першої інстанції прийнято ухвалу про повернення позовної заяви з порушенням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 264, 311, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року - скасувати, а справу № 320/11991/22 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко