Постанова 4856 № 240/15356/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/15356/25 Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 01 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила: - визнати протиправними дії та скасувати п.18 рішення Міністерства оборони України №38/д від 02.05.2025, прийнятого у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині непризначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині загиблого ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок військових дій, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 29.08.2024 року та листом Кадрового центру ЗСУ від 04.02.2025 року №321/КЦ/1543; - зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 цивільного чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає саме на дату смерті військовослужбовця (в даному випадку це 13.02.2023), а отже, до спірних правовідносин має застосовуватися редакція Закону №2011-XII, чинна на той момент. Відповідач наголошує, що згідно зі ст.58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі, тому розширення кола отримувачів ОГД, яке відбулося згідно із Законом №3515-IX від 09.12.2023 та набрало чинності лише 29.03.2024, не може бути застосоване до подій, що сталися у лютому 2023 року. Оскільки позивачем не надано належних документів, зокрема довідки Пенсійного фонду про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, які б підтверджували факт його перебування на утриманні загиблого, як того вимагають Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» та Порядок №45, то відповідач зауважує, що Комісія МОУ діяла виключно в межах повноважень, а повернення документів на доопрацювання замість остаточної відмови є процедурною дією, спрямованою на належне адміністрування та надання позивачу можливості підтвердити свій статус утриманця. З огляду на те, що на момент виникнення права позивач не належав до вичерпного кола осіб, які мають безумовне право на ОГД, а докази утримання відсутні, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити у їх задоволенні. 18.05.2026 року від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення у справі. У поданих поясненнях представник відповідача звертає увагу суду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25. 20.05.2026 року від Міністерства оборони України надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача звертає увагу суду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.05.2026 у справі № 600/1860/25. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до сповіщення сім`ї військової частини НОМЕР_2 №924 від 29.07.2024 року ОСОБА_1 повідомлено, що її цивільний чоловік, номер обслуги 2 гранатометного відділення протитанкового взводу механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 , військовослужбовець військової служби, призваний за мобілізацією, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок скиду ворожим дроном термобаричного боєприпасу отримав поранення, несумісні з життям, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Роботине Запорізької області, виконуючи бойове завдання з призначенням в ході ведення бойових дій. Смерть пов`язана з захистом Батьківщини та виконанням службових обов`язків. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 18.09.2024 року у справі № 295/5000/24, яке набрало законної сили 19.10.2024 року, встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 2012 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , позивач звернулась до Міністерства оборони України із заявою про призначення такої допомоги. До заяви було додано документи щодо підтвердження проживання однією сім`єю із військовослужбовцем як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, а саме рішення Богунського районного суду м.Житомира від 18.09.2024 у справі №295/5000/24, яке набрало законної сили. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 02.05.2025 № 38/д спірну виплату позивачу призначено не було, натомість документи повернуто на доопрацювання з метою надання документів, які відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні загиблого, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги. Не погоджуючись із зазначеним рішенням Комісії, позивач звернулась до адміністративного суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Відповідно до положень статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Згідно до частини першої статті 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII, у редакції чинної на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Частиною першою статті 16-1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Згідно із пунктом 2 постанови КМУ №168 від 22.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва). Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві. Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст), визначає "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затверджений постановою КМ України від 25 грудня 2013 р. №975. Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть. Пунктом 10 Порядку №975 визначено, що члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Згідно із пунктом 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання. Отже, одноразова грошова допомога виплачується батькам, одному із подружжя, який не одружився, дітям, які не досягли повноліття і утриманцям, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Стаття 21 СК України визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Отже, виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків у подружжі. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Як підтверджено матеріалами справи, апелянтом не було подано жодного із зазначених документів, тобто ані свідоцтва про шлюб, ані рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме саме факт перебування заявниці на утриманні загиблого. При цьому, посилання суду першої інстанції на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 18.09.2024 року у справі № 295/5000/24, яке набрало законної сили 19.10.2024 року, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 2012 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія судів вважає помилковим, оскільки проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Право на отримання спірної допомоги має саме один із подружжя, відтак, факт спільного проживання позивачки та військовослужбовця ОСОБА_2 не свідчить про те, що остання має офіційний статус дружини. За вказаних обставин колегією суддів не встановлено жодних порушень зі сторони відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що п.18 рішення Міністерства оборони України №38/д від 02.05.2025, прийнятого у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, є неправомірним та підлягав скасуванню. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 19.05.2026 у справі №600/1860/25-а, яка має враховуватись під час вирішення спорів цієї категорії з метою забезпечення єдності судової практики та дотримання принципу правової визначеності. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) військовослужбовця та виникає саме з моменту настання цієї події. Саме дата смерті військовослужбовця є визначальною для встановлення кола осіб, які мають право на відповідну соціальну виплату. Верховний Суд наголосив, що при вирішенні спорів щодо призначення одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню редакція статті 16-1 Закону №2011-XII, чинна станом на дату смерті військовослужбовця, а не на дату звернення особи із заявою чи прийняття рішення уповноваженим органом. Звернення особи за реалізацією права не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення такого права, а є лише способом його реалізації. Суд касаційної інстанції також прямо зазначив, що Закон України №3515-IX від 09.12.2023, яким було розширено перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, не містить положень щодо його зворотної дії в часі, а тому не може застосовуватись до правовідносин, у яких смерть військовослужбовця настала до набрання цим Законом чинності. Такий підхід відповідає вимогам статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, прямо передбачених законом. Верховний Суд окремо звернув увагу на те, що у редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, чинній до внесення змін Законом №3515-IX, законодавцем був визначений вичерпний перелік осіб, які мали право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, неповнолітні діти та утриманці загиблого військовослужбовця. Особи, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на момент виникнення спірних правовідносин до самостійного кола отримувачів такої виплати законом не відносились. При цьому Верховний Суд наголосив, що встановлення судом факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме по собі не породжує права на отримання одноразової грошової допомоги, якщо відповідна категорія осіб не була прямо визначена спеціальним законом на момент виникнення права. Таке судове рішення має преюдиційне значення виключно щодо підтвердження фактичних обставин спільного проживання, ведення спільного побуту та наявності взаємних прав і обов`язків, однак не змінює визначеного законом суб`єктного складу отримувачів соціальної виплати. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також дійшов висновку, що застосування положень Сімейного кодексу України та широкого тлумачення поняття «член сім`ї» не може бути підставою для розширення кола осіб, прямо визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII. Суд підкреслив, що спеціальний закон має пріоритет у регулюванні спірних правовідносин, а відтак застосування норм інших галузей права не може змінювати чи доповнювати встановлений законом перелік отримувачів одноразової грошової допомоги. Верховний Суд також звернув увагу на те, що принцип правової визначеності як складова верховенства права вимагає чіткого та передбачуваного визначення кола осіб, які мають право на соціальні виплати з державного бюджету. Інше тлумачення призвело б до фактичної зміни суб`єктного складу отримувачів після виникнення права, що, у свою чергу, впливало б на розмір часток інших осіб, які були визначені законом як отримувачі станом на дату смерті військовослужбовця. У постанові від 19.05.2026 Верховний Суд дійшов висновку про правомірність дій Міністерства оборони України щодо повернення документів на доопрацювання у разі відсутності належних доказів належності заявника до категорій осіб, визначених статтею 16-1 Закону №2011-XII. Суд зазначив, що у випадках, коли особа не належить до прямо визначеного законом кола отримувачів, вона повинна надати належні та допустимі докази на підтвердження статусу утриманця у розумінні спеціального законодавства. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що станом на момент звернення позивача до суду питання щодо призначення або відмови у призначенні одноразової грошової допомоги остаточно не було вирішене відповідачем, а адміністративна процедура перебувала на стадії подальшого опрацювання та перевірки поданих документів. Колегія суддів зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист пов`язується саме з наявністю порушеного права, свободи чи інтересу особи суб`єктом владних повноважень. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально визначених прав або інтересів особи та бути безпосереднім наслідком рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. У контексті спірних правовідносин колегія суддів вважає за необхідне розмежувати рішення суб`єктів владних повноважень, які мають виключно процедурний або проміжний характер, та рішення, які самостійно породжують правові наслідки для особи. Рішення процедурного характеру є складовими відповідної адміністративної процедури, фіксують певний її етап, однак самі по собі не змінюють обсяг прав чи обов`язків особи та не створюють самостійного юридичного результату. Натомість самостійним предметом судового оскарження можуть бути рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які безпосередньо впливають на права чи законні інтереси особи та породжують для неї відповідні юридичні наслідки. Таким чином, визначальним критерієм віднесення рішення до такого, що може бути самостійним предметом судового контролю, є наявність безпосереднього впливу такого рішення на права та обов`язки особи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Комісії Міністерства оборони України не було остаточним рішенням за результатами розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги, а мало проміжний та процедурний характер. При цьому саме рішення про повернення документів на доопрацювання визначило подальший порядок реалізації позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги та зумовило необхідність подання додаткових документів для підтвердження підстав її призначення. З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій та скасування п. 18 рішення Міністерства оборони України №38/д від 02.05.2025, прийнятого у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оскільки питання щодо призначення одноразової грошової допомоги залишалося невирішеним по суті, а документи позивача були повернуті на доопрацювання. За вказаних вище обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення у відповідній частині. Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.