Постанова 4820 № 686/11824/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/11824/26 Провадження № 33/820/504/26 Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Дюг А.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Уроди О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Уроди О.В. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року, в с т а н о в и в : Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665 грн 60 коп. За постановою судді, ОСОБА_1 о 00 год 34 хв 10 квітня 2026 року на вулиці Народної Волі, 6, у місті Хмельницькому в порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху керував транспортним засобом марки та моделі «Skoda Fabia», номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. В апеляційній скарзі захисник Урода О.В. просив скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду від 25 травня 2026 року та постановити нову постанову, якою закрити провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Уважав, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з істотним порушенням вимог матеріального та процесуального права. Указував, що судом першої інстанції не було враховано та не надано оцінку щодо того, що зупинення транспортного засобу ОСОБА_1 відбулось неправомірно, бо в матеріалах справи відсутні будь-які допустимі та належні докази порушення ним Правил дорожнього руху. Звертав увагу на те, що перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Посилався на той факт, що зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У свою чергу, захисник зазначав, що посадова особа органів поліції не відсторонювала ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та акту про відсторонення водія від керування транспортним засобом не надала, порушивши вимоги ст.266 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника Уроду О.В. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, приходжу до висновку про таке. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення дотримався. Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджену Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015року № 1452/735 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Обставини вчиненого ОСОБА_1 порушення п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, тобто, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджені: -відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №636636 від 10 квітня 2026 року, якими зафіксовано порушення ОСОБА_1 п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України; -відомостями з направлення на медичний огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10 квітня 2026 року; -відомостями з акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) за результатами якого, ОСОБА_1 від огляду відмовився; -висновком лікаря КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради ОСОБА_2 від 10 квітня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; -відеозаписами з місця події. Наданими відеозаписами зафіксовано те, що під час дії заборони, встановленої режимом комендантської години, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у вказаний час та місці за порушення Правил дорожнього руху було зупинено працівниками поліції. Надалі працівники поліції виявили в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 спочатку погодився і виразив готовність пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, однак спробував вказане місце зупинки самовільно залишити, після чого виявив бажання проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. У медичному закладі було проведено огляд ОСОБА_1 лікарем, яким, на підставі даних, встановлених за результатами медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, був складений висновок, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, окрім того, відображено і процес проходження ним двох тестувань за допомогою приладу «Драгер», показники якого становили 1,84 та 1,83 ‰. Уважаю, що місцевий суд дав належну правову оцінку цим доказам і дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. У ході перегляду справи апеляційною інстанцією не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, визначеного вищевказаною Інструкцією. Відповідно до змісту ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під дією лікарських засобів підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Доводи захисника про те, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено з грубими порушеннями, а працівники поліції не мали права зупиняти транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , є безпідставними та не спростовують винуватість ОСОБА_1 . Згідно з вимогами п.24 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція, відповідно до покладених на неї завдань, бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного вбачається, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Окрім того, причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало окрім порушення режиму комендантської години, неподання останнім сигналу світлового покажчика повороту відповідного напрямку під час здійснення повороту (за що ОСОБА_1 постановою про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6998777 від 10 квітня 2026 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП). Таким чином, працівники поліції, зупинивши транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , діяли в межах своїх повноважень. Переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність. Обставини, на які було звернуто увагу в апеляційній скарзі, не є визначальними і не впливають на доведення вини та спростовуються зібраними та дослідженими в суді першої інстанції доказами. Порушень вимог закону, які би ставили під сумнів доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння останнього, не встановлено. Переконливих доводів, які би спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження, захисником Уродою О.В. не надано. Необґрунтованими є твердження про те, що місцевий суд розглянув справу без належного та обґрунтованого з`ясування всіх обставин. Указані доводи спростовані зібраними та дослідженими доказами у справі, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах. Адміністративне стягнення накладено відповідно до вимог ст.33 КУпАП. Підстави скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в : Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Уроди О.В. без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду М.С. Матущак