Постанова Київський апеляційний суд № 359/4846/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження 22-ц/824/10283/2026 Справа № 359/4846/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 липня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області в складі судді Борця Є.О., ухвалене в м. Бориспіль 17 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» про зобов`язання виконання умов, встановлених договором, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, просив зобов`язати ПАТ «КБ «Акордбанк» до виконання умов, встановлених договором, визначених в додатку № 1 до кредитного договору, з урахуванням сплачених та несплачених позивачем сум грошових коштів, як до, так і після подачі позивачем позовної заяви. Позов мотивував тим, що 15 листопада 2021 року ПАТ «КБ «Акордбанк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту, що підтверджується договором-заявою № PRFO 300921/151-14 про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи в національній валюті, заявою-пропозицією № СІК-151121/062-05, додатком № 1 до заяви-пропозиції № СІК-151121/062-05. Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору, який є невід`ємною частиною цього договору, погашення кредитної заборгованості здійснюється щомісячно у сумі та строки у відповідності з графіком платежів, наведеному у зазначеному договорі. Принцип повернення, строковості, платності, закріплений у ст. 1054 ЦК України, означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений в кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Вказував, що відповідач здійснив зміни у розмірі платежів відповідно до додатку № 1 до кредитного договору, проте узгоджений зі змінами розмірів платежів додаток № 1 позивачу не надав. Таким чином, позивач має право звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача виконання умов, встановлених договором. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2026 року в позові відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2026 року та ухвалити нове рішення, яким визнати дії ПАТ «КБ «Акордбанк» протиправними, зобов`язати відповідача до виконання умов, встановлених договором, визначених у додатку № 1 до кредитного договору, з урахуванням сплачених та несплачених позивачем сум грошових коштів, як до, так і після подачі позивачем позовної заяви та закінчення розгляду апеляційної скарги. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що оскільки позивач, за змістом дослідженого у судовому засіданні звукозапису телефонної розмови позивача та працівника ПАТ «КБ «Акордбанк», виразно не заявляв про реструктуризацію, а сам зміст дослідженого звукозапису не містить ознак подачі усної заяви позивача, суд першої інстанції мав задовольнити позов згідно ч. 1 ст. 654 ЦК України, а не відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням ч. 1 ст. 5 ЦПК України. Проте, як цього вимагає ч. 1 ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування», то з порушенням закону в частині укладення правочину без додержання письмової форми, замість в частині зупинення нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування та зменшення розміру процентів за користування кредитом до 0,01 % в період часу з 28 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року, а також зменшення розміру процентів за користування кредитом до 13 % та відміна нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування в період з 07 липня 2022 року до 01 листопада 2022 року, так як судом першої інстанції розглянуто питання, яке взагалі не ставилось позивачем у позовній заяві від 13 травня 2024 року. Таким чином, судом першої інстанції встановлюється порушення закону на користь відповідача, який порушив цей закон. За таких обставин вважав, що судом першої інстанції допущено порушення норм ч. 1 ст. 6 ЦПК України у частині майнового стану сторін, їх рівності перед законом. Вважав, що суд першої інстанції відмовив у позові, дійшовши хибного висновку, проявивши надмірний формалізм, з огляду на наступне. Позивач заявив вимогу про визнання протиправними дій відповідача при судовому розгляді справи, а суд першої інстанції, встановивши порушення закону, дозволив відповідачу не виконувати норм закону. Від відповідача ПАТ «КБ «Акордбанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилався на те, що судом першої інстанції було залишено заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову від 09 жовтня 2025 року без розгляду в зв`язку зі спливом процесуальних строків. З огляду на вищевикладене вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними не можуть розглядатися в межах даної справи, оскільки позивачем не були заявлені такі вимоги в позовній заяві за травень 2024 року. Вказував, що рішенням суду першої інстанції було відмовлено у позові в зв`язку з обранням неналежного способу захисту права. ПАТ «КБ «Акордбанк» погоджувався з такими висновками, оскільки ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем вимоги щодо зобов`язання ПАТ «КБ «Акордбанк» вчинити певні дії в першу чергу можуть призвести до порушення прав самого ОСОБА_1 , а тому такий спосіб захисту є неналежним. Стверджував, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду щодо застосування норм права та обґрунтуванням позиції суду в рішенні. В судовому засіданні брав участь представник ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» у режимі відеоконференції. ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом направлення судової повістки-повідомлення на поштову адресу, яку отримав 08 червня 2026 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. Відмовляючи у позові ОСОБА_1 про зобов`язання виконання умов, встановлених договором, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. З матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 уклав з ПАТ «КБ «Акордбанк» кредитний договір №СІК-151121/062-05, за яким ПАТ «КБ «Акордбанк» зобов`язався надати споживчий кредит в розмірі 84118,57 грн., а позивач зобов`язався щомісячно до 15 листопада 2026 року повертати кредит про частинам, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 16,99 % та комісію за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,99 % (а. с. 7 - 10). В додатку №1 до кредитного договору №СІК-151121/062-05 від 15 листопада 2021 року (а. с. 11 - 12) викладений графік платежів, згідно з яким ОСОБА_1 був визначений щомісячний ануїтетний платіж в розмірі 3069,03 грн., який складався з платежу по поверненню кредиту, платежу по сплаті процентів за користування ним та комісії за розрахунково-касове обслуговування. Зі структури платежів вбачається, що суми платежу за розрахунковий період складають підсумковий розмір 183312,81 грн., з них погашення суми кредиту 88324,50 грн., проценти за користування кредитом 42523,71 грн., розрахунково-касове обслуговування 52464,60 грн., комісія за надання кредиту 2405,93 грн. Зі змісту листа голови правління ПАТ «КБ «Акордбанк» №02-5/1451 БТ від 09 квітня 2024 року (а. с. 14) вбачається, що за кредитним договором було проведено наступні реструктуризації заборгованості: у зв`язку з введенням воєнного стану на території України ОСОБА_1 було зупинено нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування та зменшено розмір процентів за користування кредитом до 0,01% в період часу з 28 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року. Крім того, в липні 2022 року позивачу була проведена реструктуризація боргу за кредитним договором, за умовами якої позивачу було зменшено розмір процентів за користування кредитом з 16,99% до 13,00% та відмінено нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування в період часу з 07 липня 2022 року до 01 листопада 2022 року. Відповідачем надано оновлений графік платежів, складений в зв`язку з проведенням реструктуризації, згідно якого суми платежу за розрахунковий період складають підсумковий розмір 0 грн., з яких погашення суми кредиту 82433,83 грн., проценти за користування кредитом 36234,33 грн., розрахунково-касове обслуговування 43720,50 грн., комісія за надання кредиту 4205,93 грн. (а. с. 37 - 38). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право проводити за погодженням із споживачем реструктуризацію зобов`язань за договором про споживчий кредит. Реструктуризація зобов`язань за договором про споживчий кредит - це зміна істотних умов договору про споживчий кредит, що здійснюється кредитодавцем на договірних умовах із споживачем і впливає на умови та/або порядок повернення такого кредиту. Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 підтримав позов та наполягав на його задоволенні. Представник відповідача ПАТ «КБ «Акордбанк» не визнав позов, посилаючись на те, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України ОСОБА_1 було зупинено нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування та зменшено розмір процентів за користування кредитом до 0,01% в період часу з 28 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року. Крім того, в липні 2022 року позивачу була проведена реструктуризація боргу за кредитним договором, за умовами якої позивачу було зменшено розмір процентів за користування кредитом з 16,99% до 13,00% та зовсім відмінено нарахування комісії за розрахунково-касове обслуговування в період часу з 07 липня 2022 року до 01 листопада 2022 року. Вжиття вказаних заходів не порушує права позивача як позичальника. Крім того, під час телефонної розмови ОСОБА_1 дав згоду на проведення реструктуризації боргу за кредитним договором. Тому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову. Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку з тим, що кредитний договір №СІК-151121/062-05 від 15 листопада 2021 року був укладений в письмовій формі, реструктуризація грошових зобов`язань за вказаним договором також підлягала оформленню в письмовій формі. Зі змісту дослідження у судовому засіданні звукозапису телефонної розмови позивача та працівника ПАТ «КБ «Акордбанк» (а. с. 103) стало відомо про те, що ОСОБА_1 хоч невиразно, але не заперечував проти проведення реструктуризації. Однак сторони так і не узгодили її умови у письмовій формі, як того вимагає ч. 1 ст. 17 Закону України «Про споживче кредитування». Оскільки в пред`явленому позові не було заявлено вимогу про визнання протиправними дій ПАТ «КБ «Акордбанк», що полягають у безпідставному проведенні реструктуризації грошових зобов`язань за кредитним договором №СІК-151121/062-05 від 15 листопада 2021 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що в такому випадку відсутні підстави для покладення на відповідача зобов`язання дотримуватись попередніх умов, викладених у додатку №1 до кредитного договору №СІК-151121/062-05 від 15 листопада 2021 року, і ці обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту права. Разом із тим, суд першої інстанції встановив і доводами апеляційної скарги не спростовано, що внаслідок проведення реструктуризації грошових зобов`язань за кредитним договором у позивача зменшився фінансовий тягар, зокрема в частині нарахованих процентів за користування кредитом та комісії за розрахунково-касове обслуговування. Тому дії відповідача не порушують права ОСОБА_1 як позичальника. Апеляційний суд погоджується з такими висновками, враховуючи, що за первісним графіком платежів ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитом мав сплатити в цілому 183312,81 грн., а за новим графіком - лише 162388,66 грн. У контексті вищевикладеного апеляційний суд звертає увагу, що як у позові, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не обґрунтовано, яке його право, свободи, інтереси було порушено діями відповідача і яким саме чином. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як неспроможні доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції мав задовольнити позов згідно ч. 1 ст. 654 ЦК України, і що суд першої інстанції, встановивши порушення закону, дозволив відповідачу не виконувати його норми. Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши всі доводи сторін, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справах доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги, про відмову в позові як недоведеному та необґрунтованому. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не розглянув заявлену ним вимогу про визнання дій відповідача протиправними, апеляційний суд враховує таке. Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 4, 5 частини другої статті 175 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. При цьому при поданні такої заяви позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України. Так, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 визначив такий предмет позову: зобов`язати ПАТ «КБ «Акордбанк» до виконання умов, встановлених договором, визначених в додатку № 1 до кредитного договору, з урахуванням сплачених та несплачених позивачем сум грошових коштів, як до, так і після подачі позивачем позовної заяви. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 17 січня 2025 року (а. с. 69 - 70) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті. 09 червня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету спору, яка фактично є заявою про зміну предмету позову, в якій просив визнати дії відповідача щодо реструктуризації договору протиправними, зобов`язати відповідача до виконання обов`язків між відповідачем та позивачем, визначених за заявою-пропозицією № СІК-151121/062-05 договору щодо оформлення споживчого кредиту від 15 листопада 2021 року та додатку № 1 до цієї заяви-пропозиції, який є невід`ємною частиною цієї пропозиції, відповідно до порядку і умов, визначених Правилами. З протоколу судового засідання від 17 лютого 2026 року вбачається, що на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України заяву ОСОБА_1 про часткову зміну предмета спору залишено без розгляду та повернуто позивачу (а. с. 182). Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Отже, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про зміну підстав позову після закінчення підготовчого засідання, клопотання про поновлення відповідного процесуального строку для подання заяви про зміну підстав позову ним ініційовано не було, за таких обставин суд першої інстанції, залишивши заяву ОСОБА_1 без розгляду, не припустився порушень норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, у суду першої інстанції не було підстав для розгляду позовних вимог, викладених у заяві про зміну підстав позову, а тому суд правомірно розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 в редакції від 13 травня 2024 року (а. с. 1). При цьому доводи апеляційної скарги, що суд розглянув питання, яке ним у позові від 13 травня 2024 року не ставилось, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом. Так, в описовій частині оскаржуваного рішення судом першої інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ПАТ «КБ «Акордбанк» дотримуватись попередніх умов, викладених у додатку №1 до кредитного договору №СІК-151121/062-05 від 15 листопада 2021 року. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з судовим рішенням та відхиляються апеляційним судом. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.