Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/5527/25

Дата документу 30.06.2026 Справа № 333/5527/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/5527/25 Провадження №22-ц/807/1188/26 Головуючий в 1-й інстанції Холод Р.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Кочеткової І.В., Трофимової Д.А., секретарТовстопятко З.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжі (повний текст рішення складено 06 березня 2026) у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: Приватне акціонерне товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ», про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди у зв`язку з невиплатою страхової компенсації малолітній потерпілій в дорожньо-транспортній пригоді дитині, яка отримала інвалідність,- В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ПрАТ «СК «Оранта-Січ» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди у зв`язку з невиплатою страхової компенсації малолітній потерпілій в дорожньо-транспортній пригоді дитині, яка отримала інвалідність. В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 21.11.2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої малолітня ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, що призвели до інвалідності. У подальшому, на підставі медичних висновків, експертиз та спостережень лікарів дитині встановлено інвалідність (зокрема, аутизм і посттравматична енцефалопатія), що виникла внаслідок психоемоційного та фізичного ушкодження внаслідок ДТП. Незважаючи на численні звернення, страхова компанія виплатила лише 1 933,30 грн., що є надзвичайно заниженою сумою порівняно зі встановленою законом компенсацією. На підставі викладеного, з урахуванням уточнення позову позивачка просила стягнути з відповідача на користь малолітньої ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 120 000,00 грн.; моральну шкоду в розмірі 80 400,00 грн.; витрати на правову допомога 14 000,00 грн.; інфляційні втрати 39 814,52 грн. 08.09.2025 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 задоволено, замінено відповідача ПрАТ «СК «Оранта-Січ» на Моторне (транспортне) страхове бюро України; залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ». Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2026 року, позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: 02154, м. Київ, бульвар Русанівський, буд. 8, код ЄДРПОУ: 21647131), третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Європейська, буд.16, код ЄДРПОУ: 02307292) про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди у зв`язку з невиплатою страхової компенсації малолітній потерпілій в дорожньо-транспортній пригоді дитині, яка отримала інвалідність залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно було оцінено надані позивачем докази, покази свідка ОСОБА_4 були висвітлені однобічно, звужено предмет доказування лише до питання генетичної природи аутизму, не забезпечено належного встановлення причинного зв`язку між ДТП, черепно-мозковою травмою, посттравматичною енцефалопатією та подальшим істотним погіршенням стану здоров`я дитини. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 08.05.2018 року Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №538. В графі «Батько» зазначено ОСОБА_5 . Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.11.2023 №12023080000000516, «21.11.2023, приблизно о 13:00 год., на 50-55 км автомобільної дороги Н-15 «Запоріжжя-Донецьк» сталося зіткнення легкового автомобіля «Suzuki», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався в напрямку м. Донецьк та легкового автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який рухався в напрямку м. Запоріжжя. В результаті ДТП водій автомобіля «Suzuki», р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , та пасажир даного автомобіля ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який сидів на задньому пасажирському сидінні за водієм, загинули на місці, а пасажири автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який сидів на передньому пасажирському сидінні, та малолітня ОСОБА_2 (5 років), яка сиділа на задньому пасажирському сидінні за переднім пасажирським сидінням, та водій автомобіля Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_7 , отримали тілесні ушкодження та госпіталізовані до медичних закладів». 29.12.2023 року постановою прокурора у кримінальному провадженні прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадження досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління з нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Запорізької обласної прокуратури Столяра Д.Є. кримінальне провадження №12023080000000516 від 21.11.2023 за ч.3 ст.286 КК України закрите на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно якого зібрано достатньо доказів для повідомлення йому про підозру, але не повідомлено про підозру у зв`язку з його смертю. Згідно висновку експерта №2347п від 12.12.2023 року: 1. (2.1.-2.3.) Згідно даних наданої медичної карти стаціонарного хворого №8393 із КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, у дитини ОСОБА_2 , 2018 року народження, виявлено: закриту черепно-мозкову травму; струс головного мозку, садно у ділянці підборіддя зліва, підшкірна гематома лівої скроневої ділянки, субкон`юктивальний крововилив правого ока, кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (згідно п.2.3.1.а. «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6). 2. (2.3.) Виявлена черепно-мозкова травма у дитини ОСОБА_2 , 2018 року народження, утворилася за механізмом тупої травми, тобто від дії тупого (их) предмету (ів). 3. (2.3.) Давність утворення черепно-мозкової травми не суперечить строку, вказаному в фабулі постанови слідчого та в наданій медичній документації. 4. (2.4.) Принципова можливість травмування ОСОБА_2 , 2018 року народження, під час дорожньо-транспортної пригоди (всередині транспортного засобу) не виключається. Для встановлення механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 , 2018 року народження, та характерні ушкодження у неї, як пасажира заднього сидіння, встановлюється тільки комплексно (автотехніки як раз вказують напрямок сил, які діють на людину всередині транспортного засобу, виходячи з механізму дорожньо-транспортної пригоди, крім того якщо в автомобілі було декілька людей, встановити конкретне положення кожного з них, можна тільки аналізом травм на кожному потерпілому). Таким чином, визначити розташування постраждалої ОСОБА_2 , 2018 року народження, в салоні транспортного засобу та механізм утворення тілесних ушкоджень, в межах даної експертизи, не є можливим. Відповідно до висновку №1 від 17.01.2024 року, у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз: Дитячий аутизм. Стійка соціальна дезадаптація (F840). Об`єктивно: стан середньої важкості по основному захворюванню. Дитина неспокійна, не розмовляє. Реакція на обстеження негативна. Висновок ЛКК (№943): згідно Наказу МОЗ України №454 від 08.11.2001 року, р. Х, п.3, пп.3.5 (код захворювання F840) має покази для отримання державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю терміном до 18 років. Корінцем медичного висновку №1 про дитину-інваліда віком до 18 років від 17.01.2024 року, виданим ТОВ «Діаклінік», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз: «Дитячий аутизм. Стійка соціальна дезадаптація». Згідно виписки (епікризу) із медичної карти стаціонарного хворого 8393, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в період з 21.11.2023 р. по 23.11.2023 р. перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні гнійної хірургії, нейрохірургічні ліжка, з діагнозом: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій, садна м`яких тканин обличчя. Анамнез захворювання: зі слів лікаря ШМД, 21.11.2023 за 2 години до надходження потрапила у ДТП (пасажир авто, знаходилась на задньому пасажирському сидінні). Зі змісту виписки із медичної карти стаціонарного хворого №256 вбачається, що ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП «ОДЗПД» ЗОР з 20.12.2023 р. по 05.01.2024 р. з діагнозом: Дитячий аутизм. Стійка соціальна дезадаптація. Короткий анамнез: спостерігається у психіатра з червня 2023 року. Скарги на затримку мовного та розумового розвитку, порушення сну, повторювальні рухи, вибірковість у їжі, істерики, неадекватні емоції. В період з 18.03.2025 р. по 26.03.2025 р. ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Міська дитяча лікарня №5» ЗМР з діагнозом: Посттравматична енцефалопатія. Аутизм, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1663. Короткий анамнез: скарги на відсутність мовлення, порушення психомоторного розвитку та поведінки, порушення ходи, судоми. З 3 років відмічалось порушення психо-мовного розвитку. Згідно листа №352 від 28.05.2024 року за підписом заступника голови правління ПрАТ «СК «Оранта-Січ» Ворони І., ОСОБА_1 було повідомлено, що страхове відшкодування в результаті ДТП, яка трапилась 21.11.2023 року за шкоду життю та здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 (витрати на лікування та моральна шкода) становить 1 933,30 грн. Зі змісту листа №445 від 03.07.2024 року за підписом в.о. заступника голови правління ПрАТ «СК «Оранта-Січ» Щербак Т., вбачається, що адвокату Олійнику І.В., який діяв в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , надано інформацію про відшкодування витрат на лікування та стійкої втрати працездатності. Так, лікарем-експертом страхової компанії було встановлено, що витрати на лікування ОСОБА_2 , які пов`язані безпосередньо із завданою шкодою здоров`ю потерпілої в ДТП складають 1 841,24 грн., які були сплачені в повному обсязі. Листом №139 від 27.05.2025 року за підписом голови правління ПрАТ «СК «Оранта-Січ» Ворони І., ОСОБА_1 повідомлено про те, що на підставі наданих останньою медичних документів, відсутні підстави вважати, що інвалідність, яка була встановлена дитині з дитячим аутизмом та стійкою соціальною дезадаптацією, пов`язана з ДТП. Підстави для додаткових виплат страхового відшкодування, заявлених ОСОБА_1 в заяві на страхове відшкодування №01/02/57 від 16.04.2025 р., відсутні. Відповідно до листа №115 від 03.12.2025 року за підписом директора ТОВ «ДІАКЛНІК» Сур І., наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діагноз: Дитячий аутизм. Стійка соціальна дезадаптація (F 84.0). Вкорочення ахіллового сухожилля з обох сторін. Контрактура гомілковостопного суглоба з обох сторін. Еквінусна деформація стоп. Дитина спостерігається у педіатра з 17.07.2023 року. З анамнезу відомо, що зі скаргами на затримку мовного розвитку мама звернулась до педіатра 30.05.2023 року, виписано направлення до невролога. До 21.11.2023 року дитина була оглянута педіатром ТОВ «ДІАКЛІНІК» двічі: 17.07.2023 р. та 25.10.2023 р., мама зверталась зі скаргами на закладеність носа. Під час огляду дитина була неспокійна, не розмовляла. З 21.11.2023 р. по 23.11.2023 р. дитина знаходилась у відділенні гнійної хірургії Обласної дитячої лікарні після ДТП з діагнозом: Струс головного мозку. Після виписки з`явилися скарги на порушення сну, нав`язливі рухи, неадекватні емоції. На прийом до педіатра потрапила 12.12.2023 року, діагноз: ГРВІ. Реакція дитини на огляд різко негативна. Скарги матері на затримку мовного та розумового розвитку. Направлена на консультацію до невролога. З 20.12.2023 р. по 05.01.2024 р. дитина перебувала у КНП «ОДЗПД» ЗОР. Висновок ЛКК (№943 від 04.01.2024 року): код захворювання F 84.0, користується правом одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів строком до 18 років. 17.01.2024 року оформлено медичне заключення на дитину-інваліда №1. Висновок психолого-педагогічної комісії (18.11.2025 р.) Інтелектуальні труднощі ІV ступеня прояву (тяжкого), інтелектуальні труднощі Мовленева функція ІV ступеня прояву (тяжкого). Навчальні труднощі ІІІ ступеня прояву (помірного). Рекомендовано розроблення індивідуальної програми розвитку з використанням Типової освітньої програми спеціалізованих закладів загальної середньої освіти І-ІІ ступеня для дітей, які мають розлади аутистичного спектру. Допитаний у судовому засіданні в якості спеціаліста голова лікарсько-консультативної комісії директор КНП «Обласний дошкільний заклад з надання психіатричної допомоги та реабілітації» ЗОР, лікар-психіатр ОСОБА_4 , суду пояснив, що спеціалізовані установи (неврології, психіатрії тощо), в залежності від медичних показань, дають висновок, з яким батьки йдуть в поліклініку за місцем проживання до лікаря-педіатра, який у свою чергу організовують ЛКК, а потім отримують дані, шифр діагнозу, рекомендації, якщо є необхідність, залучають інших спеціалістів, а потім видають корінець, з яким батьки звертаються до відповідного органу для оформлення соціальних виплат. Лікар підтвердив, що в КНП «Обласний дошкільний заклад з надання психіатричної допомоги та реабілітації» ЗОР перебувала на стаціонарному лікуванні малолітня ОСОБА_2 . Після її виписки, матері дитини були видані документи, з якими вона звернулася до педіатра, де й було видано корінець про інвалідність. Висновок (лікувально-консультативної комісії (ЛКК) не є підставою для встановлення інвалідності, комісія лише оцінює, чи є медичні показання для оформлення соціальних виплат, і відповідно надаються рекомендації на оформлення за місцем проживання документу про встановлення інвалідності. Комісія, з урахуванням всієї картини життя та здоров`я дитини, дійшла до висновку, що дитина ОСОБА_2 має діагноз аутизм. Генетики вважають, що розвиток аутизму пов`язаний з генами. На даний час ліків від цієї хвороби не має. Отримана дитиною в результаті ДТП черепно-мозкова травма вплинути на гени та хромосоми ніяк не могла. Черепно-мозкова травма не відноситься до аутизму, але погіршує якість життя будь-якої людини, а тим паче дитини з проблемами психічного здоров`я. Тобто, отримана ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди черепно-мозкова травма ніяк не могла вплинути на встановлений у неї діагноз, і відповідно на отримання інвалідності, а лише на структуру психічного розладу. Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 пов`язані зі стягненням страхового відшкодування та моральної шкоди у зв`язку з невиплатою страхової компенсації її малолітній доньці ОСОБА_2 , яка є потерпілою в дорожньо-транспортній пригоді. На переконання позивачки, внаслідок ДТП 21.11.2023 року здоров`ю її доньки була завдана шкода, у зв`язку з якою дитині встановлена інвалідність до 18 років. Натомість, досліджений судом обсяг доказів та пояснення спеціаліста - лікаря-психіатра ОСОБА_4 , свідчать про те, що інвалідність дитині ОСОБА_2 до 18 років встановлена у зв`язку із генетичним захворюванням «Аутизм», що не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої стала малолітня ОСОБА_2 . Жодних доказів того, що захворювання ОСОБА_2 , у зв`язку з яким останній встановлено інвалідність, було обумовлено або набуло загострення, або стало наслідком дорожньо-транспортної пригоди, суду надано не було, як і не заявлено відповідних клопотань про проведення експертизи з метою їх отримання. З урахуванням викладеного у відповідача не виникає обов`язку відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у разі визнання малолітньої особи дитиною з інвалідністю, а тому підстави для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог відсутні. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується виходячи з наступного. Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту порушених цивільних прав. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Разом із тим, частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги. В постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 61-61цс18), Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19). Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи. Позивачка ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 подала позов до ПрАТ «СК Оранта-Січ». Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року, до закінчення підготовчого провадження, за клопотанням позивача змінено відповідача ПрАТ «СК Оранта-Січ» на Моторне (транспортне) страхове бюро України. Між тим, Моторне (транспортне) страхове бюро України не є належним відповідачем у цій справі з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Пунктом 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до преамбули Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-IV (далі Закон України № 1961-IV), вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Відповідно до п. 39.1. ст. 39 Закону № 1961-IV Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту. Відповідно до п.2.1. ст.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Suzuki», державний номер НОМЕР_3 було застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Оранта-Січ» за полісом AP6612049. Отже, саме Страховик взяв на себе зобов`язання відшкодувати нанесену шкоду у разі звернення потерпілої особи до страховика винуватця ДТП. Такий висновок також викладений у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Стаття 41 Закону України № 1961-IV (Регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ), а саме п. 41.1. визначає, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу; в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону; ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством. Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2024 у справі №908/2671/24 відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ «СК «Оранта-Січ». Постановою господарського суду Запорізької області від 22.10.2025, визнано страховика Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул.Європейська, 16, м. Запоріжжя, 69104, код ЄДРПОУ 02307292) банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру страховика. Відповідно до даних, які знаходяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «СК «Оранта-Січ» знаходиться в стадії припинення. Зважуючи на статус юридичної особи ПрАТ «СК «Оранта-Січ», саме воно було належним відповідачем як на момент подачі позову, момент розгляду справи і на час апеляційного провадження. Враховуючи розгляд справи за позовом до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови у позові. Вказане не перешкоджає позивачу звернутись до суду з тим же позовом до належного відповідача ПрАТ «СК «Оранта-Січ». Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2026 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 03 липня 2026 року. Судді: С.В. Кухар І.В. Кочеткова Д.А. Трофимова