Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/6503/24

Дата документу 26.03.2025 Справа № 331/6503/24 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/6503/24 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є. Провадження № 22-ц/807/678/25 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 березня 2025 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Трофимової Д.А. суддів: Кухаря С.В., Онищенка Е.А. при секретарі: Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Турчинського Максима Ігоровича до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Турчинського М.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Турчинського Максима Ігоровича до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригодизадоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 2 500 гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок. 23.12.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Турчинський М.І. звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі, просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 в особі представника Турчинського Максима Ігоровича про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, повернуто заявнику без розгляду. 23.12.2024 року ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком заяву про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, просив на підставі наданих письмових доказів щодо сплати витрат на правничу допомогу ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про розподіл судових витрат у справі, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення з відповідача на його користь 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції. Мотивуючи апеляційну скаргу зазначає, що при подачі позовної заяви до суду позивачем було вказано орієнтовний (попередній) розмір судових витрат, зокрема, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Звертає увагу, що заяву про ухвалення додаткового рішення у справі позивач надав у 5-денний строк після того, як було отримано повний текст рішення, з якого дізнався про задоволення позовних вимог, та оскільки останній день подачі такої заяви - 21.12.2024 року припав на неробочий день (субота), така заява була подана на наступний робочий день, тобто 23.12.2024 року, що відповідає вимогам процесуального законодавства. Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Сторони, їх представники, будучи належним чином відповідно до вимог процесуального законодавства повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача не робилася заява щодо подальшого подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, стороною позивача не було заявлено про намір подати відповідні докази, які підтверджують витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді та оплату послуг за професійну правничу допомогу, та не подано відповідної заяви до закінчення судового розгляду у справі, як це передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що свідчить про порушення порядку для подання відповідних доказів. Враховуючи, що стороною позивача до закінчення судового розгляду у справі не заявлялося про подачу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів щодо витрат у зв`язку з розглядом справи, лише за умови чого законом передбачено можливість вирішення питання їх розподілу після ухвалення рішення по суті спору, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, оскільки його вимоги не ґрунтуються на приписах закону. Апеляційний суд не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Отже, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови: - докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; - до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20. У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 року у справі № 161/5317/18 зазначено, що неподання чи не з`явлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_1 у цій справі є адвокат Турчинський М.І., який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги (а.с. 5). Звертаючись до суду з позовом, представник позивача в позовній заяві зазначив що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрати на правничу допомогу) становить 3 000 грн. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у цій справі ухвалено 16 грудня 2023 року, повний текст рішення складено 16 грудня 2024 року. Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України останнім днем подачі до суду першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення було 21.12.2024 року, оскільки останній день припав на неробочий день, то згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України, останнім днем строку є перший після нього робочий день, тобто 23.12.2024 року. ОСОБА_1 направив поштовим зв`язком заяву про ухвалення додаткового рішення 23.12.2024 року (а.с. 57), до якої були додані: договір про надання правничої допомоги від 17.09.2024 року; акт до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 17.09.2024 року, що складений 23.12.2024 року; квитанція №б/н від 23.12.2024 року на суму 3 000,00 грн. Отже, підписаний сторонами Акт до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) від 17.09.2024 року, що складений 23.12.2024 року, та квитанція №б/н від 23.12.2024 року об`єктивно не могли бути подані до ухвалення рішення суду. Відмовляючи у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції наведеного не врахував, не звернув уваги на те, що заявник до закінчення судових дебатів, а саме в позовній заяві, зробив заяву про орієнтовний розмір витрат на правову допомогу, заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу та докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу подав протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Отже, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про недотримання заявником вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, що мало наслідком постановлення передчасної ухвали, яка не відповідає принципу верховенства права. З огляду на викладене, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про безпідставність відмови в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Оскільки судом першої інстанції додаткове рішення по суті заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не було ухвалено, тому у суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України відсутні підстави для ухвалення нового судового рішення, в цій частині вимоги апеляційної інстанції не підлягають задоволенню. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановлена судом ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, а отже наявні підстави для скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2025 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2025 року у цій справі скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складений 07 квітня 2025 року. Головуючий Д.А. Трофимова Судді: С.В. Кухар Е.А. Онищенко