Постанова 4815 № 572/3207/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 року м. Рівне Справа № 572/3207/25 Провадження № 22-ц/4815/682/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» відповідач ОСОБА_1 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2025 року у складі судді Довгого І. І., ухвалене в м. Сарни Рівненської області о 18 годині 00 хвилин, повний текст рішення складено 02 грудня 2025 року, в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 13.01.2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 401695849 в формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV22CK4. Згідно умов кредитного договору, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 5100 грн. 13.01.2021 року на банківську картку відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні кредитного договору. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. 28.11.2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, згідно якого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Таліон Плюс». На виконання Договору факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №133 від 11.05.2021 року. В подальшому 05.08.2020 року ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01, згідно якого ТзОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс». 29.05.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали договір факторингу №29/05/25-Е, згідно якого ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс». Відповідно до Реєстру боржників №б/н від 29.05.2025 року за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 18224,54 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором, складає 18224,54 грн., яка складається із 5 094,37 грн. заборгованості по тілу кредиту та 13 130,17 грн. заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, яку й просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи: судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 18 224 грн. 54 коп. заборгованості за кредитним договором, 2422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору, 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Вважаючи рішення суду незаконним, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що оскільки позивач не надав оригіналів доказів, які б підтверджували справжність кредитного договору, а надані копії не містять електронного підпису уповноваженого працівника позивача із кваліфікованою електронною позначкою часу та одноразових ідентифікаторів електронного підпису відповідача, які б мали бути зазначені пізніше ніж паспорт споживчого кредиту, тому суд не може брати такі докази до уваги. Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані у позовній заяві, а тому не є належним доказом наявності заборгованості. Розрахунок заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Звертає увагу суду, що договір факторингу №05/0820-01 між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено 05.08.2020 року, тобто до укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (до 13.01.2021р.). Позивач не надав доказів того, що між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено додаткову угоду, та/або реєстр прав вимоги, та/або акт приймання-передачі чи будь-який інший документ, який би підтверджував перехід прав вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 до нового кредитора. Тобто ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» не набуло права вимоги за кредитним договором № 401695849, а відтак і не могло передати таке право позивачеві. Також матеріали справи не містять доказів виконання таких договорів факторингу, зокрема, сплати ціни продажу факторами відповідним клієнтам (тобто фінансової послуги, про яку вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023р. справа №910/8115/19 (910/13492/21). Свої доводи він не міг надати в суді першої інстанції, оскільки не був належним чином повідомлений про розгляд справи, так як проходить військову службу. Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 13.01.2021 року відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали кредитний договір №401695849, згідно якого товариство надало ОСОБА_1 кредит в сумі 18224,54 грн. на споживчі ціла на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно цього Договору. Вказаний Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. 28.11.2018 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01 згідно якого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Таліон Плюс». На виконання Договору факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №133 від 11.05.2021 року. В подальшому 05.08.2020 ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01, згідно якого ТзОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс». 29.05.2025 року ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №29/05/25-Е згідно якого ТзОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс». Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду. Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Можливість укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією, яка викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 та ін. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору, що не заперечується відповідачем. У свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця. При цьому, отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У постанові Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі № 1005/7136/2012 (провадження № 61-18606св21) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13». Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно ст. 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Як встановлено судом, розрахунок заборгованості за кредитним договором, що наданий позивачем, відповідає умовам договору, в якому відображено інформацію стосовно суми кредиту, загальної кількості днів користування кредитом, процентну ставку і цілком підтверджує нарахування суми процентів за користування кредитом відповідно до умов договору, а тому заперечення відповідача, вкладені у апеляційній скарзі, апеляційним судом відхиляються. Нарахування процентів від суми позики було здійснено позивачем у розмірах та порядку, узгодженому в укладеному між сторонами кредитному договорі, відповідно до законодавства чинного на момент укладення договору. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» суму заборгованості в розмірі 18 224,54 грн, що складається із заборгованості по кредиту в сумі 5094,37 грн. та заборгованості по несплачених відсотках в сумі 13 130,17 грн.. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2025 року залишити без змін. Поновити дію рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 02 грудня 2025 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 липня 2026 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.