Постанова 4815 № 559/2308/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 квітня 2026 року м. Рівне Справа № 559/2308/25 Провадження № 22-ц/4815/487/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс", відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2025 року (ухвалене у складі судді Макеєва С.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У червні 2025 року ТзОВ "ФК "Ейс" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовну заяву обґрунтовано тим, що між ТзОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 210967858 від 20.01.2022 року. Позичальнику були надані грошові кошти в розмірі 21900,00 грн. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням. 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01 та додаткові угоди, у т.ч. щодо продовження терміну дії договору факторингу. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 року до договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги. 29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ "ФК "Ейс" уклали договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТзОВ "ФК "Ейс" право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників №б/н від 29 травня 2025 року за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39047,70 грн. Наявність боргу підтверджується наданими розрахунками заборгованості. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором. Просили стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39047,70 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2025 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суму заборгованості за Кредитним договором №210967858 від 20.01.2022 у розмірі 39047 (тридцять дев`ять тисяч сорок сім) гривень 70 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн та 7000 грн витрат на правову допомогу, а разом 9422 (дев`ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Рішення суду обґрунтовано тим, що, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти і у неї виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в кредитному договорі. Суми, які підлягають стягненню, відповідають умовам Договору та строку його дії. Фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку не повернуті і правонаступник первісного кредитора вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення коштів. Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника адвоката Калініна С.К. оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права. Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 210967858 від 20.01.2022 року, у зв`язку із чим у позивача відсутнє право на стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". На момент укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , тому у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ "Таліон Плюс" на підставі договору факторингу. Також позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01. Незважаючи на недоведеність позовних вимог, просить звернути увагу, що проведений позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам закону та долученому позивачем договору, оскільки розмір заборгованості за відсотками нараховано поза межами строку дії кредитного договору. Також не відбулася пролонгація строку кредиту на підставі п. 1.8 кредитного договору. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вирішити питання розподілу судових витрат. 15 січня 2026 року ТзОВ "ФК "Ейс" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Нарахування процентів повністю узгоджується з кредитним договором. Право вимоги за кредитним договором № 210967858 від 20.01.2022 року, передане, у подальшому, позивачу на підставі реєстрів прав вимоги, які оформлені належним чином. Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін. Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 20.01.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №210967858. Згідно п. 1.3 Договору позичальнику надано кредит у розмірі 21900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на умовах строковості, зворотності та платності (а.с. 11-13). До вказаного Договору позивачем додано Порядок дій споживача в інформаціно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «Moneyveo» (а.с. 61-65). Також до матеріалів справи надано Паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 та в якому містяться дані позичальника, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови. (а.с.11). Отримання відповідачем коштів в сумі 21900 грн. підтверджується платіжним дорученням від 20.01.2022 року (а.с. 57). Також перерахування ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів в сумі 21900 грн. підтверджується повідомленням АТ «Універсал Банк» та наданим витягом про рух коштів по картці. Відповідно до наданого первісним кредитором розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 19.05.2022 року у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором №210967858 в сумі 39 047,70 грн., яка складається з наступного: 21900,00 грн. - заборгованість по кредиту; 17147,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с.19, 20). 28.11.2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Додатковими угодами від 28.11.2019 року, від 31.12.2020 року, від 31.12.2021 року, від 31.12.2022 року, від 31.12.2023 року продовжувався строк дії вищевказаного договору факторингу. У подальшому, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права грошової вимоги до боржника за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників. 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 210967858 від 20.01.2022 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що позивачем доведено факт переходу права вимоги за кредитним договором до відповідача. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Як вбачається із матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) був укладений договір факторингу №28/1118-01. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п. 2.2). Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п. 4.1). Відповідно пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони). Строк дії вказаного договору згідно п. 8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року. У подальшому додатковими угодами вносилися зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно. 30.10.2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 30/1023-01 та 29.05.2025 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" укладено договір факторингу № 29/05/25-Е. Умовами укладених договорів факторингу передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб. Ураховуючи вищевикладене, укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Разом з тим, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "Ейс", виходячи з наступного. У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Крім цього, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17 висновано, що чинне законодавство не містить положень про те, що право вимоги до нового кредитора переходить з моменту сплати оплати новим кредитором на користь первісного кредитора заборгованості та інших платежів відповідно до договору відступлення права вимоги. Така вимога визначена законом лише щодо договору факторингу (ст. 1077 ЦК) чи може встановлюватися сторонами в укладених ними договорах. У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховним Судом зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо). Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання додаткової угоди. Згідно п. 3.1.2 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта. Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ "ФК "Ейс". У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що:

47. Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

48. Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. Апеляційний суд, розглядаючи справу, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, враховуючи правові позиції Верховного Суду під час вирішення того чи іншого спору. Беручи до уваги неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильність застосування місцевим судом норм матеріального права, апеляційний суд відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову з підстав, наведених вище. Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). За апеляційне оскарження рішення суду відповідач сплатив судовий збір у розмірі 3633,60 грн. Оскільки суд частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та відмовляє у задоволенні позову, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових витрат, понесених відповідачем, зокрема, належить стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн. у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Виходячи з критеріїв обґрунтованості та пропорційності судових витрат, а також принципу розумності їхнього розміру, конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача за провадження справи у суді першої інстанції становить 2000,00 грн., у суді апеляційної інстанції 2000,00 грн. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384, 389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Калініним Сергієм Костянтиновичем задовольнити частково. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 жовтня 2025 року скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на оплату професійної правничої допомоги за провадження справи у суді першої інстанції в розмірі 2000,00 грн., у суді апеляційної інстанції в розмірі 2000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.