Постанова 4815 № 556/2427/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року м. Рівне Справа № 556/2427/24 Провадження № 22-ц/4815/599/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : 15 серпня 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Кредитним договором №161233047 від 25.03.2021, сплачений судовий збір, а також витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.03.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінасова допомога" та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №161233047 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 12000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Вказує, що відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV936YQ. Взяті насебе зобов`язання за кредитним договором кредитодавець виконав своєчасно та повністю, перерахувавши відповідачу грошові кошти за договором на його банківську картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ "Манівео швидка фінасова допомога" У порушення умов кредитного договору №161233047 від 25.03.2021 ОСОБА_1 , зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує щомісячні платежі, в результаті чого станом на день звернення до суду відповідач має заборгованість в загальному розмірі 20784,03 грн., а саме: 11082,27 грн - заборгованість по кредиту; 9701,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Також вказує, що між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" 28.11.2018 укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу

1. В свою чергу 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» також укладено Договір факторингу №05/0820-01. У подальшому до зазначеного Договору факторингу №05/0820-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Надалі, 17.05.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" уклали Договір факторингу №17/07/24 відповідно до умов якого позивачу відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №161233047 від 25.03.2021. Таким чином, ОСОБА_1 , має непогашену заборгованість перед ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" в сумі 20784,03 грн., яку в добровільному порядку не погашає, тому позивач просить позов задовольнити. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ "ФК "ЕЙС" із рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи й чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово продовжувався, тому помилковим є висновок суду про неналежність відступлення права вимоги за таким правочином щодо кредитного договору, який уклався пізніше дати договору факторингу. Договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. При цьому наявні в матеріалах справи копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами щодо відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Тобто, Реєстр , що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). Зазначає, що даний реєстр укладено після виникнення кредитних правовідносин з Відповідачем. Тому, висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову потребують перегляду з урахуванням вищезазначених обставин. Витяги містять детальну інформацію про конкретні кредитні договори, зокрема № 161233047від 25.03.2021 року. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 161233047від 25.03.2021 року в розмірі 20784,03 гривень та судові витрати. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що між 25.03.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінасова допомога" та ОСОБА_1 , укладено кредитний Договір №161233047 у формі електронного документу за умовами якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 12000,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. Відповідно до п.1.1. договору за умовами цього договору товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 16 750 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Кредит надається строком на 126 днів (п.1.2.договору). Відповідно до п.1.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Пунктом 1.5. договору передбачено, що на умовах викладених в п.1.6. договору до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 1,3 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Відповідно до п.1.6. договору умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою застосовується за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в графіку платежів за цим договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим договором умови про нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує датою платежу. Згідно п. 1.7 повернення частини кредиту та всіх нарахованих процентів здійснюється раз в 2 тижні. Рекомендований розрахунок сукупної вартості кредиту, суми та дати платежів зазначаються в графіку платежів, що є невід`ємною частиною цього договору і є додатком №1 до кредитного договору. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV936YQ. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов`язання, а саме перерахувало на картку відповідача №5363-54XX-XXXX-0836 кредитні кошти в сумі 12 000,00 грн., згідно Договору, що підтверджується довідкою №07/2024 наданою АТ КБ «ПриватБанк». Згідно Паспорту споживчого кредиту продукту «КОМФОРТ» до Договору №161233047 від 25.03.2021 року відповідач ОСОБА_1 , отримав кредит у розмірі 12000 грн., строк кредитування 126 днів, мета отримання кредиту на споживчі цілі. 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. В свою чергу 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» також укладено Договір факторингу №05/0820-01. У подальшому до зазначеного Договору факторингу №05/0820-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Надалі, 17.05.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" уклали Договір факторингу №17/07/24 відповідно до умов якого позивачу відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №161233047 від 25.03.2021. Предметом даних Договорів факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору. Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, борг ОСОБА_1 , станом на момент подання позовної заяви складає 20784,03 грн., а саме: 11082,27 грн - заборгованість по кредиту; 9701,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Згідно із ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Так, суд першої інстанції помилково вважав неможливим відступлення майбутньої вимоги за рамковим договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Договір факторингу є рамковим, передача прав вимоги відбувається за реєстрами, підписання реєстру і є моментом переходу права. Реєстр прав вимоги відповідно до якого був включений кредитний договір № 161233047 від 25.03.2021, підписано 29.06.2021, тобто після виникнення зобов`язання, що підтверджує дійсність передачі. Аналогічно, перехід прав відбувався і для наступних договорів факторингу (від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та кінцево до ТОВ "ФК "ЕЙС"). Апеляційний суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25, ухваленій за участю цього ж позивача та щодо застосування того ж договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, хоча й стосовно іншого боржника, якийпідтверджує: майбутня вимога індивідуалізується на момент виникнення, рамковий договір факторингу з пролонгаціями дозволяє передачу прав за реєстрами після виникнення зобов`язання, підписання реєстру засвідчує перехід права. Презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) діє, доки договір не визнаний недійсним судом. Суд першої інстанції не врахував, що договори факторингу не визнані недійсними, чинні на момент передачі, а реєстри підписані після укладення кредитного договору. З огляду на те, що позивачем надано повний ланцюг доказів матеріального правонаступництва та витяги з реєстрів боржників на кожному етапі передачі права, ТОВ "ФК "ЕЙС" є належним кредитором у зобов`язанні. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79, 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме: підписаний сторонами договір №161233047 від 25.03.2021, платіжне доручення від 25.03.2021 про зарахування кредитних коштів в розмірі 12000 грн на картку відповідача, розрахунки заборгованості, за відсутності доказів погашення вказаної заборгованості позовні вимоги про стягнення 11082,27 грн за тілом кредиту (позивачем враховано оплату в розмірі 917,73 грн 19.04.2021) та 9701,76 грн відсотків за користування кредитом (враховано оплату відсотків в розмірі 1092,00 грн 19.04.2021; 1765,00 грн 21.05.2021; 135,00 грн 23.06.2021; 2000,00 грн 13.07.2021) є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Колегія суддів також враховує, що у відзиві на позов відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, здійсненого позивачем розрахунку заборгованості чи розміру заявлених до стягнення сум. Заперечення відповідача зводилися виключно до доводів про недоведеність переходу до позивача права вимоги за спірним зобов`язанням. Підставою для прийняття нової постанови - про задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн., що у сумі становить 6056,00 грн, який підлягає до стягнення з відповідача. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Апелянт просив стягнути 6000 гривень витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує вимоги частини третьої статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість та пропорційність таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Колегія суддів враховує, що дана справа не становила значної складності, не викликала публічного інтересу, не була пов`язана із захистом ділової репутації сторін чи іншими немайновими благами, а ціна позову є незначною. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що справедливим та розумним розподілом судових витрат буде стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" задовольнити. Скасувати рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 20784 гривень 03 копійок заборгованості за кредитним договором № 161233047 від 25.03.2021. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 9056 грн. 00 коп., що складається з: 6056 гривень 00 копійок сплаченого судового збору та 3000 гривні 00 копійок витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Шимків С.С.