Постанова Херсонський апеляційний суд № 766/1380/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/10340/25 Головуючий у 1-й інстанції: Ус О.В. Номер провадження: 22-ц/819/178/26 Доповідач: Воронцова Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя- доповідач): Воронцової Л.П., суддів: Майданіка В.В., Склярської І.В., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2025 року, ухвалене у складі судді Ус О.В., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" (скорочене найменування - ТОВ "ФК "ЕЙС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 05 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 300206515 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 17 000 грн. 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01, на строк до 28 листопада 2019 року, який відповідно до додаткових угод № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року продовжено до 31 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 162 від 30 листопада 2021 р. до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, з урахуванням додаткових угод, ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 34 112 грн 20 коп. 30 жовтня 2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу № 30/1023-01, на строк до 31 грудня 2024 року, відповідно до якого до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 34 112 грн 20 коп. 17 квітня 2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 17/04/24, згідно з яким до останнього перейшло право вимоги до відповідача в розмірі 34 112 грн 20 коп. Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору № 300206515 від 05 вересня 2021 року, станом на дату подання позовної заяви, його заборгованість складає 34 112 грн 20 коп., із якої: 17 000 грн - заборгованість за кредитом, 17 112 грн 20 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп. та 6 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2025 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" останнє ще не набуло право вимоги за кредитним договором № 300206515 від 05 вересня 2021 року, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ "ФК "ЕЙС" згідно договору факторингу №17/04/24 від 17 квітня 2024 року та стягнення з відповідача кредитної заборгованості. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду ТОВ "ФК "ЕЙС" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову та стягнути з відповідача понесені судові витрати. Рух справи в суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року справа розподілена колегії суддів Херсонського апеляційного суду у складі головуючого (суддя-доповідач) Воронцової Л.П., судді: Майданік В.В., Склярська І.В. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження. 11 грудня 2025 року цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у ній матеріалами. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і заперечення інших учасників справи Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, надавши суду всі документи, тому висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи та правовій природі договору факторингу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Фактичні обставини справи, встановлені судами 05 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено договір № 300206515 в електронній формі шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 17000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього. Строк дії договору - 84 дні. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 251,85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі "Дисконтна процентна ставка"). Відповідно до копії платіжного доручення№ da6316a2-35b3-4d1b-99e1-f3ece9bb47b4 від 05 вересня 2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 17 000 грн. 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено договір факторингу №28/1118-01 на строк до 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду №19, відповідно до якої строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 26, згідно з якою продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2021 року. 31 грудня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 27, відповідно до якої продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2022 року. 31 грудня 2022 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 31, згідно з якою продовжено строк дії договору фікторингу до 31 грудня 2023 року. 31 грудня 2023 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено додаткову угоду № 32, відповідно до якої продовжено строк дії договору факторингу до 31 грудня 2024 року. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №162 від 30 листопада 2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (з урахуванням додаткових угод), ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 34 112 грн 20 коп. 30 жовтня 2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №30/1023-01, на строк до 31 грудня 2024 року, відповідно до якого до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 34112,20 грн. 17 квітня 2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу №17/04/24, згідно з яким до останнього перейшло право вимоги до відповідача в розмірі 34 112 грн 20 коп. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 17 квітня 2024 року до Договору факторингу №17/04/24 ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" передало ТОВ "ФК "ЕЙС" право вимоги до відповідача на загальну суму 34 112 грн 20 коп. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №300206515 від 05 вересня 2021 року, складеного ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором за період з 05 вересня 2021 року до 30 листопада 2021 року складає 34 112 грн 20 коп. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) викладено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц). Встановлено, що 05 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 300206515 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 17 000 грн (п. 1.1 Договору) строком на 84 дні (п. 1.2.) Відповідно до пунктів 1.4-1.6 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 251, 85 відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - "Дисконтна процентна ставка"). На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - "Базова процентна ставка"). Умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку, вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Згідно з копією платіжного доручення № da6316a2-35b3-4d1b-99e1-f3ece9bb47b4 від 05 вересня 2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на рахунок ОСОБА_1 17 000 грн. Судом першої інстанції встановлено факт укладення між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 в електронному вигляді кредитного договору від 05 вересня 2021 року № 300206515, а також невиконання відповідачем умов вказаного договору, проти чого останній не заперечував. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №300206515 від 05 вересня 2021 року, складеного ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 34 112 грн 20 коп., із якої: 17 000 грн - заборгованість за кредитом, 17 112 грн 20 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Заборгованість відповідача нарахована за період з 05 вересня 2021 року до 30 листопада 2021 року, тобто в межах строку дії договору. Вказаний розрахунок заборгованості складений, підписаний уповноваженою особою, посвідчений печаткою, здійснений правильно і відповідачем не спростований, відтак є належним доказом заборгованості відповідача ОСОБА_1 . Щодо доводів відповідача про відступлення права вимоги, апеляційний суд дійшов такого висновку. Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Водночас грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право в разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника. Отже, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора. У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передає (відступає) ТОВ "Таліон Плюс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Таліон Плюс" приймає належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року передбачено, що згідно з умовами Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Тобто предметом договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Згідно з п. 1.3. Розділу 1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. П. 4.1. Розділу 4 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги по формі, встановленій відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Відповідно до додаткових угод № 19 від 28 листопада 2019 року, № 26 від 31 грудня 2020 року, № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово продовжено, востаннє - до 31 грудня 2024 року. Згідно з витягом з реєстру прав вимоги № 162 від 30 листопада 2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, з урахуванням додаткових угод, підписаного сторонами договору, ТОВ "Таліон Плюс" отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 вересня 2021 року № 300206515 на загальну суму 34 112 грн 20 коп. Крім того, встановлено, що 30 жовтня 2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу № 30/1023-01, у відповідності до умов якого ТОВ "Таліон Плюс" передає (відступає) ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" приймає належні ТОВ "Таліон Плюс" права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно з п. 4.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій відповідному додатку. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 30 жовтня 2023 року, підписаного сторонами договору, ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 вересня 2021 року № 300206515 на загальну суму 34 112 грн 20 коп. 17 квітня 2024 року між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено Договір факторингу №17/04/24, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" відступило ТОВ "ФК "ЕЙС" право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 вересня 2021 року № 300206515 на загальну суму 34 112 грн 20 коп. Згідно з п. 1.5. договору факторингу, права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акта прийому-передачі реєстру боржників. Відповідно до реєстру боржників від 17 квітня 2024 року та акта прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №17/04/24, підписаного сторонами договору, ТОВ "ФК "ЕЙС" отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 вересня 2021 року № 300206515 на загальну суму 34 112 грн 20 коп. ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо. Важливо, щоб за допомогою таких засобів майбутня вимога з невизначеної не стала визначеною, однак набувала характеру вимоги, яка може бути визначена. У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року № 909/968/16. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ТОВ "ФК "ЕЙС" не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором. Крім того, слід звернути увагу на те, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання Реєстру права вимоги та не пов`язано з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договорами строк. Колегія суддів зазначає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому законом, зокрема, за договором факторингу №17/04/24 від 17 квітня 2024 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 викладено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять доказів визнання судом договору факторингу від 28 листопада 2018 року №28/1118-01 та додаткових угод недійсними. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена. Отже, позивачем ТОВ "ФК "ЕЙС" доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", наступні переходи прав вимоги, які є похідними, та передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ "ФК "ЕЙС". Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним згідно з умовами кредитного договору № 300206515 від 05 вересня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 , як первісному кредитодавцю ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", так і його правонаступникам у спірних правовідносинах: ТОВ "Таліон Плюс", ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС", тому суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у визначеному позивачем розмірі підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, а саме про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором від 05 вересня 2021 року № 300206515 на загальну суму 34 112 грн 20 коп., із якої: 17 000 грн - заборгованість за кредитом, 17 112 грн 20 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Щодо стягнення судових витрат Відповідно до частини тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи вбачається, позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. та 3 633 грн 60 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду. Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 , з останнього підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп., а загалом 6 056 грн. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Звертаючись до суду першої інстанції, ТОВ "ФК "ЕЙС" у позовній заяві заявляло вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн. При поданні до суду першої інстанції позовної заяви, представник позивача зазначив орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу у розмірі 6 000 грн, що складаються із: вивчення матеріалів справи - 1 000 грн (2 год.); складання позовної заяви - 5 000 грн (2 год.). На підтвердження витрат на правову допомогу до позову долучено копію Договору про надання правничої допомоги №03/04/24 від 03 квітня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро "Тараненко та Партнери" та ТОВ "ФК "ЕЙС", додаткову угоду № 3 до договору про надання правничої допомоги № 03/04/24 від 03 квітня 2024 року, Акт прийому-передачі наданих послуг, довіреність, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до Акта прийому-передачі наданих послуг від 03 квітня 2024 року, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №03/04/24 від 03.04.2024 року, Адвокатське бюро "Тараненко та Партнери" надало наступні правничі послуги: вивчення матеріалів справи - 1000 грн (2 год.), складання позовної заяви - 5 000 грн (2 год.). Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19. Оскільки відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру судових витрат, понесених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" 6 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Наведена невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідно до вимог пунктів 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" задовольнити. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за № 300206515 від що 05 вересня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 у розмірі 34 112 грн 20 коп., із якої: 17 000 грн - заборгованість за кредитом, 17 112 грн 20 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. та 3 633 грн 60 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду, а загалом 6 056 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 6 000 грн судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.П. Воронцова Судді: В.В. Майданік І.В. Склярська