Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/8631/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3343/26 Справа № 214/8631/25 Суддя у 1-й інстанції - Гринь Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в порядку ч.13 ст. 7, ч.2 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Обласов Сергій Анатолійович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року, яке ухвалено суддею Гринем Н.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення не зазначена), ВСТАНОВИВ В грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 08.12.2023 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено кредитний договір №738720061, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 11200,00 грн строком на 30 днів. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру боржників №271 від 13.02.2024 до Договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №738720061 від 08.12.2023. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №31/0724-01, відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024 до Договору факторингу №31/0724-01, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №738720061 від 08.12.2023. 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними в реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №№08/07/25-Е, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії №738720061 від 08.12.2023 у сумі 54176,64 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 738720061 від 08.12.2023 у розмірі 54176,64 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Обласов С.А., посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилається на те, що позивачем не надано доказів, які свідчать про належність електронного підпису саме відповідачу, не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018, на дату такого договору зобов`язання ОСОБА_1 ще не існували, а тому не могли відступатися новому кредитору; надано не заповнену форму Реєстру боржників, як додатку №1 до договору факторингу; позивач не надав суду будь-яких підтверджень отримання відповідачем повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін як законне і обґрунтоване. Представник зазначив, що відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування», обов`язок повідомити споживача про заміну кредитора покладається на кредитодавця, який відступив право вимоги, а не на позивача по справі. Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, передача прав вимоги до відповідача відбулася між первинним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно до Реєстру прав вимоги №271 від 13.02.2024 року щодо реального існуючого зобов`язання відповідача ОСОБА_1 , 31.07.2024 року право вимоги набуло ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за договором факторингу №31/0724. 08.07.2025 року позивач набув право вимоги за договором факторингу №08/07/25-Е. Представник відповідача також заперечив проти доводів апеляційної скарги стосовно недоведеності факту, що відносно відповідача було проведено належну верифікацію особи, саме йому надіслано одноразовий ідентифікатор на його номер телефону. Зазначив, що відповідач ввів свої персональні дані, які є сталими, індивідуальними та відомими виключно йому, а саме: прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер платника податків, паспортні дані, та реквізити належної йому банківської картки. Відповідачем не надано доказів, що зазначені дані стали відомі третім особам або використані без його відома чи згоди. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №738720061 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора (а.с.13-22). Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (п.2.1. Договору). У п. 2.3. Договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 11200 грн 00 коп. (одинадцять тисяч двісті грн. нуль коп.) 08.12.2023 (що є датою надання Кредиту). На підтвердження надання кредиту шляхом безготівкового зарахування грошей позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» надано платіжне доручення від 08.12.2023, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 11200 грн. згідно з договором №738720061 від 08.12.2023 року ОСОБА_1 для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 43 зворот). Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», останнє повідомило, що на виконання кредитного договору №738720061 від 08.12.2023, Кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію за наступними реквізитами, зокрема особа отримувача ОСОБА_2 , рахунок/платіжна карта отримувача № НОМЕР_1 , сума платіжної операції 11200,00 грн, ідентифікатор платіжної операції 40203-60766-41603, дата ініціювання платіжної операції 08.12.2024 13:47:54 (а.с.45). Відповідно до інформації, наданої АТ «Ощадбанк» від 13.10.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_3 , здійснено переказ на картку в сумі 11200,00 грн (а.с. 104-108) . Таким чином, позивачем доведений факт укладення Кредитного договору №738720061 на умовах, визначених у ньому, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) укласти такий договір у мережі Інтернет в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення ним заявки (форми) про на отримання грошових коштів) та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Договору кредитної лінії №738720061 від 08.12.2023. За таких обставин, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконало, а відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 11200 грн на свій картковий рахунок. 18.11.2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (а.с.48 зворот-51). У подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися Додаткові угоди: № 19 від 28 листопада 2019 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року; № 26 від 31 грудня 2020 року, строком дії до 31 грудня 2021 року; № 27 від 31 грудня 2021 року, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, строком дії до 31 грудня 2023 року, № 32 від 31 грудня 2023 року, строк дії договору продовжений до 31 грудня 2024 року (а.с.52-61). Таким чином, Договір факторингу № 28/1118-01 є угодою двох сторін на співпрацю протягом визначеного проміжку часу, який закріплювався у відповідних Додаткових угодах, і яка була чинною на час укладення кредитного договору №738720061. 31.07.2024 між ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» укладено Договір факторингу №31/0724/01, предметом якого є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного реєстру права вимог, встановленому у відповідному додатку договору (пункти 2.1, 4.1 Договору) (а.с. 63 зворот-66). 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 738720061 від 08.12.2023, відповідно до умов якого до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача (а.с.70 зворот-73). Таким чином, на момент укладення Кредитного договору №738720061 Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 був чинним, і відповідно до його умов право вимоги по кредитному договору були передані від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», яке в свою чергу, передало право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», та в подальшому позивачу на підставі відповідних реєстрів, які оформлені належним чином. У договорі факторингу визначено, що «право вимоги» означає всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитним договором, строк платежу за яким настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому (п.1.3 договору). «Борг» означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили (п.1.4 договору). Як передбачено у п. 4.1 договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному договорі. За розрахунком заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» станом на 13.02.2024 року загальна сума заборгованості за даним договором складала 26474,56 грн, із яких 11200,00 грн - заборгованість по кредиту, 15608,32 грн - заборгованість по відсоткам. Оскільки відповідач не повертав заборгованість за договором №738720061, ТОВ «Таліон Плюс», отримавши право вимоги до ОСОБА_1 , продовжив нарахування відсотків відповідно до п. 1.12 договору з 14.02.2023 року по 31.07.2024 року, загальна сума заборгованості за даним договором склала 54176,64 грн, із яких 11200,00 грн - заборгованість по кредиту, 42976,64 грн - заборгованість по відсоткам. Наступні кредитори ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» нового нарахування суми боргу не проводили. Отже, право вимоги щодо договору №163840511, укладеного з відповідачем, кінцево набув позивач ТОВ «ФК «ЕЙС», і таке відступлення відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 513 ЦК України, що визначає правомірність звернення ТОВ «ФК «ЕЙС» до суду з вимогами до ОСОБА_1 як дійсним кредитором. Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що ТОВ «ФК «Ейс» є неналежним позивачем, оскільки товариство не набуло права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 08 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд критично ставиться до посилань представника відповідача стосовно того, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача, оскільки строки укладених договорів факторингу 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» подовжено відповідними додатковими угодами, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи. Таким чином, позивачем надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження тієї обставини, що первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь ТОВ «Таліон Плюс», а останній передав право грошової вимоги позивачеві, а відтак позивач як черговий правонаступник кредитора набув право вимоги за кредитним договором №738720061 від 08.12.2023 року. За встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, оскільки відповідач не в повному обсязі виконав прийняті на себе відповідно до Кредитним договором №738720061 від 08.12.2023 року зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис". Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20. Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу. У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам. Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» (а.с. 11 зворот) та Договір 738720061 від 08.12.2023 року (а.с. 13 зворот-26) підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Окрім цього, доводи, що позивачем не набуто права грошової вимоги до відповідача, спростовуються тим, що строки укладених договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» подовжено відповідними додатковими угодами. Доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятому ним рішенні, з яким у повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції. При таких обставинах, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 54176,64 грн, що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Обласов Сергій Анатолійович, залишити без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 13 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: