Постанова 4815 № 569/18671/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 року м. Рівне Справа № 569/18671/25 Провадження № 22-ц/4815/614/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" - Полякова Олексія Володимировича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : ТОВ "ФК "ЕЙС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 486354791 від 09 квітня 2021 в розмірі 21869 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09 квітня 2021 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідач уклали Кредитний договір № 486354791 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов якого, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" надало відповідачу кредит в сумі 7000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. Враховуючи, що відповідач не виконував умови договору, 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого та додаткових угод ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" передає ТОВ "Таліон Плюс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Таліон Плюс" приймає належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 486354791 від 09.04.2021. 05.08.2020 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ " ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу №05/0820-01. 08.07.2025 року ТОВ " ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" уклали договір факторингу №08/07/25-Е відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги відповідача за кредитним договором. ТОВ "ФК "ЕЙС" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 486354791 від 09.04.2021 року в розмірі 21869 грн., з яких 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 14869 грн. заборгованості за відсотками. На підставі вищевикладеного, просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 08 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ "ФК "ЕЙС" із рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає його таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи й чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року неодноразово продовжувався, тому помилковим є висновок суду про неналежність відступлення права вимоги за таким правочином щодо кредитного договору, який уклався пізніше дати договору факторингу. Договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. При цьому наявні в матеріалах справи копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами щодо відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Тобто, Реєстр , що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання). Зазначає, що даний реєстр укладено після виникнення кредитних правовідносин з Відповідачем. Тому, висновки суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову потребують перегляду з урахуванням вищезазначених обставин. Витяги містять детальну інформацію про конкретні кредитні договори, зокрема № 912297848від 09.04.2023 року. З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 486354761від 09.04.2021 року в розмірі 21869/00 гривень та судові витрати. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 09 квітня 2021 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено договір № 486354791 , за умовами якого Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у на суму 7000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Відповідно до умов договору строк кредитування складає 10 днів з можливістю продовження. Загальна вартість кредиту, відсотки зазначені в паспорті споживчого кредиту продукту "СМАРТ" та графіку розрахунків. Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий на номер телефону відповідача. Відповідно до платіжного доручення № 065ae09e-c3e0-4966-aebc-f989ab30b124 від 09.04.2021, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на картковий рахунок відповідача № 5375-23XX-XXXX-0567 у сумі 7000 гривень 00 копійок згідно договору №486354791 від 09.04.2021. Таким чином, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на його картковий рахунок. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ТОВ "ФК "ЕЙС" зазначило, що право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №486354791 від 09.04.2021 року перейшло до товариства на підставі договорів факторингу. Встановлено, що 28.11.2018 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.3, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно п. 8.2 договору, строк цього договору закінчується 28 листопада 2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. 28.11.2019 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Всі інші умови залишаються без змін. 31.12.2020 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції 31.12.2021 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 включно. 31.12.2022 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду №31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно. 31.12.2023 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2024 включно. Згідно витягу з реєстру прав вимоги 25.05.2021 року до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13336 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості здійснений ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" встановлено, що заборгованість за кредитним договором № 486354791 від 09.04.2021року за період з 09.04.2021 року по 25.05.2021 року становить 13175 грн. 05 серпня 2020 року ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 05/0820-01, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. В той же час, відповідно до п. 1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п. 8.2 договору факторингу, строк дії цього договору закінчується 04.08.2021 року. Згідно додаткових угод №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "Онлайн фінанс" перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 до договору факторингу № 05/0820-01 від 08.08.2020 від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 21869 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 7000 грн., по відсоткам 14869 грн. Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс", за кредитним договором №486354791 від 09.04.2021 року, за період з 25.05.2021 року по 31.08.2023 року, борг відповідача становить 21869 грн. 08 липня 2025 ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЙС" було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, за яким передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою ( проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п.п.1.1 п.1 Договору). Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 , до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 21869 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 7000 грн., по відсоткам 14869 грн. Згідно із ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Так, суд першої інстанції помилково вважав неможливим відступлення майбутньої вимоги за рамковим договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Договір факторингу є рамковим, передача прав вимоги відбувається за реєстрами, підписання реєстру і є моментом переходу права. Реєстр прав вимоги відповідно до якого був включений кредитний договір № 486354791 від 09.04.2021, підписано 25.05.2021, тобто після виникнення зобов`язання, що підтверджує дійсність передачі. Аналогічно, перехід прав відбувався і для наступних договорів факторингу від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" до ТОВ "Таліон Плюс", далі до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та кінцево до ТОВ "ФК "ЕЙС"). Висновок Верховного Суду, викладений у Постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 підтверджує: майбутня вимога індивідуалізується на момент виникнення, рамковий договір факторингу з пролонгаціями дозволяє передачу прав за реєстрами після виникнення зобов`язання, підписання реєстру засвідчує перехід права. Презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) діє, доки договір не визнаний недійсним судом. Суд першої інстанції не врахував, що договори факторингу не визнані недійсними, чинні на момент передачі, а реєстри підписані після укладення кредиту. З огляду на те, що позивачем надано повний ланцюг доказів матеріального правонаступництва та витяги з реєстрів боржників на кожному етапі передачі права, ТОВ "ФК "ЕЙС" є належним кредитором у зобов`язанні. Між тим, незважаючи на те, що позивач є новим кредитором, його вимоги до задоволення в повному обсязі не підлягають, позаяк нарахована попередніми кредиторами заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами здійснена поза межами строку кредитування. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до кредитного договору № 486354791 від 09.04.2021, довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", заявки на отримання грошових коштів в кредит від 09.04.2021 кредит надавався строком на 10 днів. Згідно з розрахунком заборгованості первинного кредитора у межах цього строку, а саме станом на 19.04.2021 до повернення підлягало 8190,00 грн. Подальше поза строком кредитування (з 20.04.2023) нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором є безпідставним. Доказів, що відбулась повторна пролонгація договору, відповідно до його умов, матеріали справи не містять. Крім того, колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань. Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості не підлягають врахуванню завуальовані, двозначні умови, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, поза чітко вказаного строку кредитування. Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним. Отже, враховуючи, що до стягнення підлягає заборгованість в межах первинно обумовленого строку кредиту, то до стягнення на користь нового кредитора підлягає заборгованість в розмірі 8190,00 грн., що складається з 7000 грн. тіла кредиту та 1190 грн. - відсотків за користування кредитом. Підставою для прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., та за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн., що у сумі становить 6056,00 грн. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 37.45% від сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 2267 грн. 97 коп. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Апелянт просив стягнути 7 000 гривень витрат на правничу допомогу. Здійснені позивачем витрати на правничу допомогу під час розгляду справи підтверджуються договором від 09.07.2025 року № 09/07/25-01, укладеним між ТОВ "ФК "ЕЙС" та Адвокатським бюро "Тараненко та партнери" в особі керуючого адвоката Тараненка Артема Ігоровича, про надання правничої допомоги і додатковою угодою №25770557693 до цього договору; актом прийому-передачі наданих послуг від 17.07.2025 року; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; довіреність від 04.12.2024 р., які є достатніми для підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу. Колегія суддів вважає, що стягненню із відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позов задоволено частково 37.45%, що становить 2621 грн. 50 коп. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" задовольнити частково. Скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 08 січня 2026 року. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" 8190 гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором № 486354791 від 09.04.2021. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 4889 грн. 47 коп., що складається з: 2267 гривень 97 копійок сплаченого судового збору та 2621 гривні 50 копійок витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Шимків С.С.