Постанова 4873 № 911/875/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" липня 2026 р. Справа№ 911/875/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яценко О.В. суддів: Спаських Н.М. Горбасенка П.В. розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін) матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2026 (повний текст складено 07.04.2026) у справі № 911/875/25 (суддя Бацуца В.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 270 602, 20 грн. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - позивач, ТОВ «Бізнес Позика») звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1) про стягнення 75 000,00 грн. основної заборгованості по кредиту, 184 352,20 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, 11 250,00 грн. несплаченої комісії за надання кредиту. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредиту, плати процентів та комісії за користування кредитом згідно з Договором № 478651-КС-005 про надання кредиту від 15.06.2024. У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позов в частині основної заборгованості по кредиту, та просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення відсотків та комісії по кредиту, вказавши, що: - позивачем не надано достовірних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 15.06.2024 ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП ОСОБА_1 Договору про надання кредиту № 478651-КС-005, зокрема, щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта; - позивачем не надано доказів приєднання відповідача до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», зокрема, і шляхом їх окремого підписання, а тому самі по собі такі Правила не можуть оцінюватись як договір приєднання та породжувати передбаченими цими правилами права і обов`язки для ФОП ОСОБА_1; - саме лише зазначення в інформаційній довідці № 714/02 від 13.02.2025 призначення платежу «Перерахунок коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 зг. до кредитного дог. № 478651-КС-005 від 15.06.2024 року» жодним чином не спростовує висновків про недоведеність обставин укладення між сторонами кредитного договору саме на тих умовах, про які стверджує позивач та які наведено у доданому до позову кредитному договорі № 478651-КС-005; - враховуючи те, що між сторонами не погоджено строк повернення 75 000,00 грн. у відповідача ОСОБА_1, вказаний обов`язок виник на підставі вимоги позивача, якою у вказаному спорі є подання позову; - позивачем не доведено, що його інформаційно-телекомунікаційна система та/або інші передбачені законом носії збереження електронних даних містять відомості про отримання, запис, збереження та/або облік інформації про обставини вчинення саме тих дій і у той час, про який стверджує позивач у позові, зокрема і про вхід відповідача до системи, яка згідно зазначених вимог закону також має здійснюватись з використанням отриманого від товариства ідентифікатора. Відтак, відповідач вважає, що ТОВ «Бізнес Позика» не довело порушення його прав як кредитодавця/позикодавця в частині сплати/повернення відповідачем процентів за користування позикою та по сплаті комісії. На виконання вимог ухвали Господарського суду Київської області від 18.03.2025 від Акціонерного товариства «Приватбанк» надійшло повідомлення про те, що банківська картка № НОМЕР_2 випускалась на ім`я ОСОБА_1, на вказану карту здійснено переказ коштів 15.06.2024 в сумі 75 000,00 грн. У відповіді на відзив позивач зазначив, що: - відповідач в листуванні з позивачем визнає отримання кредиту, обіцяє погасити заборгованість та просить реструктуризацію боргу; - відповідач добре обізнаний про всі умови кредитного договору №478651-КС-005 від 15.06.2024, оскільки це вже четвертий кредитний договір, укладений відповідачем з позивачем; - укладаючи договір №478651-КС-005 від 15.06.2024, відповідач з`ясував, на яких умовах він укладається, тому з власної ініціативи на момент укладення договору, визначив для себе правила отримання і повернення коштів та наслідки невиконання договору; - позичальник жодного разу не звертався до кредитора з будь-яких спірних або не висвітлених питань, не відмовлявся від одержання кредиту, а в повній мірі скористався коштами, наданими позивачем; - згідно презумпції правомірності правочину, електронний кредитний договір №478651-КС-005 від 15.06.2024 є правомірним, тому позивач взагалі не повинен доводити його дійсність; - позичальник за допомогою одноразового ідентифікатора, відправленого йому на його номер телефону НОМЕР_3 , визначений ним як фінансовий, належним чином, відповідно до ч.4 ст.14 ЗУ «Про електронну комерцію» ідентифікувався в інформаційній системі кредитора - особистому кабінеті, де і підписав договір; - Договір підписаний - одноразовим ідентифікатором, як відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», так і відповідно до ст. 207 ЦК України. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач додатково зауважив, що: - позивачем не надано доказів на підтвердження домовленості між сторонами щодо умов про сплату відсотків за користування наданими у позику 75 000,00 грн. та комісії чи будь-яких інших платежів, тоді як саме по собі перерахування на рахунок відповідача коштів для користування не свідчить про таку домовленість, а також про волю позичальника на сплату/повернення будь-яких інших сум, окрім отриманих у користування 75 000,00 грн.; - у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія, відтак, умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» комісії є нікчемними. Окрім цього, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватись будь-якою зустрічною оплатою з боку позивальника. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2026 у справі № 911/875/25 позов задоволено повністю. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного: - матеріалами справи підтверджується укладання, узгодження та прийняття всіх умов Договору № 478651-КС-005 про надання кредиту (Електронна форма) від 15.06.2024 в електронній формі, шляхом прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору № 478651-КС-005 про надання кредиту (Електронна форма) від 15.06.2024 та її підписання зі сторони кредитодавця - кваліфікованим електронним підписом, зі сторони позичальника - електронним підписом одноразовим ідентифікатором, згідно з Законом України «Про електронну комерцію»; - матеріалами справи підтверджено, що у встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач свої обов`язки щодо повернення кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом згідно з договором № 478651-КС-005 від 15.06.2024 про надання кредиту (електронна форма) не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 270 60,20 грн., з якої 75 000,00 грн. основна заборгованість по тілу кредиту, 184 352,20 грн. основна заборгованість по сплаті відсотків по кредиту, 11 250,00 грн. основна заборгованість по сплаті комісії по кредиту; - відповідачем у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов`язків по своєчасному поверненню у повному обсязі кредиту, сплати процентів та комісії за користування кредитом згідно з договором № 478651-КС-005 від 15.06.2024; факт наявності основної заборгованості по тілу кредиту за вказаним договором відповідачем не заперечується, позовні вимоги позивача про стягнення в частині основної заборгованості визнано повністю; - відповідач, керуючись принципом свободи договору, взяв на себе відповідне зобов`язання щодо повернення кредиту в строк до 24 тижнів, сплати процентів за наданий йому кредит, що складається з комісії за надання кредиту та стандартної/зниженої процентної ставки в день, та, враховуючи відсутність підстав щодо не виконання даного обов`язку, дане зобов`язання є обов`язковим до виконання відповідачем. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем в даному випадку заявлених позовних вимог, з огляду на що задовольнив їх у повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним рішенням, 11.04.2026 фізична особа-підприємця ОСОБА_1 через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» (судом зареєстровано 13.04.2026) у встановлений процесуальний строк звернулась з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2026 у справі № 911/875/25 скасувати в частині стягнення на користь позивача 184 352,20 грн. основної заборгованості по сплаті відсотків по кредиту, 11 250,00 грн. основної заборгованості по сплаті комісії по кредиту та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції при розгляді справи не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж доводи, що й в суді першої інстанції, додатково зауваживши, що; - позивачем не надано достовірних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин укладення 15.06.2024 ТОВ «Бізнес Позика» та ФОП ОСОБА_1 договору про надання кредиту № 478651-КС-005, зокрема, щодо виконання сторонами дій, вказаних у візуальній формі послідовності дій клієнта, то і обов`язок сплачувати відсотки по кредиту та комісійні за надання кредиту у відповідача - відсутній; - у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» комісії є нікчемними; - посилання ж позивача на те, що згідно повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 13.02.2019 візуальна форма послідовності дій клієнта є належним доказом укладення договору, не може сприйматися як належний доказ, з огляду на те, що вказане повідомлення не є нормативно-правовим актом, який би встановлював допустимість доказів за спірними правовідносинами,та таке повідомлення носить внутрішньо-розпорядчий характер саме для вказаного органу; - заборгованість, яку просить стягнути позивач перевищує більше ніж в у два рази суму боргу по договору, при цьому, жодних штрафних або інфляційних витрат позивач не нараховує. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 справа № 911/875/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Горбасенко П.В., Спаських Н.М. Згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 в розмірі 3 028,00 грн. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800 грн. 00 коп., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2026 у справі № 911/875/25, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/875/25. 29.04.2026 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду. 04.05.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що: - ТОВ «Бізнес Позика» видало кредит ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, відтак, в даних правовідносинах, відповідач не є споживачем у розумінні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування»; - оскільки проценти за користування кредитом є легітимною платою за користування кредитними коштами протягом періоду кредитування, то вони в будь-якому випадку не можуть відноситись до компенсаційних виплат в розумінні норм пункту 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»; - при підписанні Кредитного договору, відповідач ознайомився та погодився з його умовами, про що свідчить пункт 6 Договору, відповідно до якого відповідач підтверджує, що він ознайомлений з Кредитним договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх; - комісія за надання кредиту була вказана в 1 пункті Кредитного договору, підписаного відповідачем, що свідчить про попередню обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за кредитом; - Закон України «Про споживче кредитування» чітко передбачає право кредитодавця на встановлення комісії за надання кредиту; - спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості відповідача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і позивач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від позивача. У період з 15.06.2026 по 28.06.2026 суддя Спаських Н.М. перебувала у відпустці. Окрім цього, у період з 15.06.2026 по 19.06.2026 та у період з 22.06.2026 по 26.06.2026 суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці. Крім цього, у період з 16.06.2026 по 19.06.2026 суддя Горбасенко П.В. перебував у відпустці. Станом на дату ухвалення постанови пояснень та клопотань до суду не надходило. Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав. Колегією суддів встановлено наступне. 15.06.2024 між позивачем (надалі - Кредитодавець) та відповідачем (надалі - Позичальник) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» було укладено Договір про надання кредиту (електронна форма) № 478651-КС-005 (далі - Договір), згідно з умов п. 1 якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. (Сімдесят п`ять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язаний повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі Договір). Тип Кредиту: Кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процентна ставка: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,15012667, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 11 250,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 75 000,00 грн. Термін дії Договору до 30.11.2024 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 195 000,00 грн. Згідно з п. 2 Договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі Проценти за користування Кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 Договору на залишок заборгованості по Кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, в залежності від дотримання Позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3 Договору і розраховується в порядку описаному нижче. Згідно з п. 2.1 Договору у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов`язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору. Згідно з п. 2.2 Договору сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування Процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору. При цьому, нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.

3. До Договору, та до закінчення терміну дії Договору. У випадку не повернення будь-якого з платежів у строки, передбачені графіком платежів, Кредитодавець здійснює відповідне коригування зобов`язань Позичальника, в тому числі з врахуванням скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою, при чому проценти за користування Кредитом нараховуються на фактичний залишок суми Кредиту. Всі нараховані проценти за користування Кредитом мають бути сплачені не пізніше дати кожного із наступних чергових платежів, при цьому Сторони погодили, що Кредитодавець надає Позичальнику оновлений графік платежів шляхом відображення такого графіку в Особистому кабінеті Позичальника. Скасування умови про нарахування процентів за Зниженою процентною ставкою та початок нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах, викладених в цьому Договорі не є зміною істотних умов цього Договору. Відповідно до п. 3 Договору сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що Позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься Знижена процентна ставка, та який передбачає 12 платежів в рівних частинах в сумі 16 250,00 грн. у період з 29.06.2024 до 30.11.2024. Пунктом 6 Договору визначено, що Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням. Відповідно до п. 9 Договору підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою та п`ятою ст.7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Відповідно до п. 11 Договору сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інших нормативно-правових актів законодавства України та цього Договору. Згідно з п. 16 Договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України. Позивач зазначає, що на виконання умов Договору про надання кредиту (електронна форма) № 478651-КС-005 від 15.06.2024 позивачем було надано відповідачу кредит та перераховано грошові кошти у розмірі 75 000,00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» Вих. № 714/02 від 13.02.2025. Відповідно до інформації, наданої Акціонерним товариством «Приватбанк» на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 18.03.2025, банківська картка № НОМЕР_2 випускалась на ім`я ОСОБА_1 , на вказану карту здійснено переказ коштів 15.06.2024 в сумі 75 000,00 грн., що підтверджується випискою Акціонерного товариства «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_1 за період 15.06.2024 по 21.06.2024 (а.с.27-28). Таким чином позивач стверджує, що належним чином виконав зобов`язання за Договором про надання кредиту № 478651-КС-005 від 15.06.2024 та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (яка вказана позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті). Проте, відповідач свої зобов`язання за Договором про надання кредиту належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором в частині повернення кредитних коштів у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в загальній сумі 270 60,20 грн., з якої 75 000,00 грн. основна заборгованість по тілу кредиту, 184 352,20 грн. основна заборгованість по сплаті відсотків по кредиту, 11 250,00 грн. основна заборгованість по сплаті комісії по кредиту. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі. Позиції сторін детально викладені вище. Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 270 602,20 грн. в повному обсязі, що колегія суддів вважає правильним, з огляду на наступне. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Згідно Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», затверджені наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізпозика» № 9-ОД від 02.04.2024 (далі - Правила про надання грошових коштів у кредит), які визначають порядок і умови надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізпозика» кредитів, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення і належного виконання умов договору (як визначено в пункті 1.4.3 Правил), а також регулюють відносини, що виникають між кредитодавцем і фізичною особою-підприємцем, які є сторонами договору. Відповідно до п. 5.1. Правил про надання грошових коштів у кредит після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту та відкриття відповідного рішення в Особистому Кабінеті Заявник ознайомлюється з Паспортом кредиту, який містить умови кредитування, зокрема, включає умови, викладені у цих Правилах, які Заявник підписує в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після підписання Заявником Паспорту кредиту, в Особистому кабінеті розміщується Оферта (проєкт Договору), що є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід`ємною частиною Договору, що пропонується до укладення Заявнику, зокрема, щодо процентів за користування Кредитом, комісії за видачу Кредиту та строків сплати процентів та комісії. Після отримання Заявником Оферти (безпосередньо до використання Заявником електронного підпису) Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор. Позивачем додано до матеріалів справи візуальну форму послідовності дій клієнта фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_3 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізпозика» щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 478651-КС-005 від 15.06.2024 в інформаційно-комунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com. Як вбачається з візуальної форми послідовності дій клієнта: - 15.06.2024 о 17:50:05 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (клієнт) через веб-сайт кредитодавця (позивача), використовуючи номер телефону, ідентифікувалась в інформаційно-телекомунікаційній системі, зайшла в особистий кабінет; - 15.06.2024 о 18:09:36 клієнт надав інформацію для формування Товариством належної пропозиції клієнту; - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (кредитодавець) направило (розмістило) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідним активним посиланням), яка містить істотні умови Договору; - 15.06.2024 о 18:09:37 Товариство відправило в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора UA-3500, клієнт ознайомився з офертою Товариства та приймає її умови. Матеріалами справи підтверджено, що Договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3500 15.06.2024 18:10:11». Вчинення таких дій з ідентифікацією особи позичальника за ПІБ, номером телефону, прив`язаним до банківської картки, та e-mail вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора. Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію», а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» Договору про надання кредиту № 478651-КС-005 від 15.06.2024, що підтверджено матеріалами справи. Колегія суддів зазначає, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» обов`язковий реквізит електронного документа - обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги» (далі - Закон про електронні послуги). Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Згідно з приписами статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством. Статтями 9-12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису. Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону). Водночас, відповідно до частини 1 статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. В частині другій та третій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Проте, паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої ГПК України). Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (частина п`ята статті 96 Господарського процесуального кодексу України). У постанові від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22 Верховний Суд зазначив про те, що відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК України, і відповідно до стандарту доказування «баланс ймовірностей», передбаченого ст. 79 зазначеного Кодексу. Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом. В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує, що в пункті 66 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 вказано, що при розгляді справ суди мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує. На підтвердження укладення електронного кредитного договору разом з позовною заявою та в якості додатку до неї позивачем було надано до суду візуальну форму щодо укладення електронного кредитного договору, з чіткою хронологією укладення останнього. Отже, окрім долученого позивачем до матеріалів справи цілісного кредитного договору, зазначена візуальна форма також є належним та допустимим доказом в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства України. При цьому, в преамбулі візуальної форми, наданої позивачем до матеріалів справи, зазначаються, в тому числі і наступні відомості: - РНОКПП відповідача; - номер телефону відповідача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було надано до суду належні та допустимі докази в розумінні приписів ГПК України, які підтверджують факт укладення Кредитного договору у відповідності до норм чинного законодавства України, а доводи скаржника про відсутність таких доказів є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Судова колегія зазначає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. З огляду на викладене колегія суддів відхиляє твердження відповідача про непогодження ним умов Договору, та про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження домовленості між сторонами щодо умов про сплату відсотків за користування наданими у позику 75 000,00 грн. та комісії чи будь-яких інших платежів, позаяк оферта, яку акцептував позичальник (як і сам Договір), містила в собі інформацію про суму кредиту, відсотки, які мають нараховуватись за ним, комісію, строки кредитування, графік платежів із роз`ясненням сум таких платежів, а також загальну вартість кредиту для споживача та іншу інформацію щодо кредитування. При цьому, в особистому кабінеті клієнта було розміщено підписаний договір та Правила кредитування, які доступні для відповідача цілодобово. Окрім викладеного колегія суддів також зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2- 383/2010). Відповідачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи не було надано будь-яких доказів на спростування тих обставин, що кредитний договір відповідачем не укладався, хоча саме відповідач в такому випадку повинен був довести факт неукладення кредитного договору і саме на нього у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України покладено тягар доказування відсутності укладення кредитного договору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20. Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ст. 1046 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Судом першої інстанції цілком вірно встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання з видачі відповідачу кредитних коштів у відповідності до п. 1 Договору. Так, 15.06.2024 позивач, на виконання умов кредитного договору, надав відповідачу кредитні кошти в сумі 75 000,00 грн. шляхом їх перерахування на номер банківської картки позичальника № НОМЕР_2 (який вказаний позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Крім того, зі змісту виписки про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 , що випускалась на ім`я ОСОБА_1 , яка надана Акціонерним товариством «Приватбанк» на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2025, вбачається, що 15.06.2024 відповідач отримав на вказану картку грошові кошти в загальній сумі 75 000,00 грн. Слід врахувати правову позицію, висвітлену в постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, згідно якої банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Отже, за договором позики та кредитним договором обов`язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов`язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором. Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором. За умовами ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У п. 1 Договору сторонами погоджено наступне: Строк кредиту: 24 тижнів. Стандартна процента ставка: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1,15012667, фіксована. Комісія за надання кредиту: 11 250,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 75 000,00 грн. Термін дії договору - до 30.11.2024. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 195 000,00 грн. Згідно з графіком платежів наведеним в п. 3 договору, сторони домовились про те, що повернення кредиту, сплата процентів та комісії відбувається шляхом сплати відповідачем кожні 14 днів, з кінцевою датою повернення - 30.11.2024. Таким чином, останнім днем для повернення відповідачем кредитних коштів позивачу, відповідно до графіку платежів та умов кредитного договору, є 30.11.2024. Отже, строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором є таким, що настав. За змістом п. 2.2 Договору у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 1 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3 до договору, та до закінчення терміну дії договору. Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, колегія суддів встановила, що він є арифметично вірним. Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього процентів за користуванням кредиту. Стосовно доводів апелянта про нікчемність положень кредитного договору в частині сплати комісії, слід відмітити наступне. Відповідно до п. 3.7 Правил про надання грошових коштів у кредит плата за користування Кредитом встановлюється у формі процентів та комісії за видачу Кредиту (якщо сплата комісії за видачу Кредиту передбачена умовами Договору). Проценти за користування Кредитом та комісія за видачу Кредиту (якщо сплата комісії за видачу Кредиту передбачена умовами Договору) сплачуються у розмірі та у строки, які визначені в Оферті з врахуванням проведеної Кредитодавцем оцінки кредитоспроможності Заявника та узгоджуються Сторонами у Договорі. Згідно з п. 9.2.1.2 Правил про надання грошових коштів у кредит, кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення суми Кредиту, процентів за користування Кредитом комісії за видачу Кредиту (якщо комісія за видачу Кредиту передбачена умовами Договору) та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених Договором. Нарахування комісії здійснюється в момент укладення договору. Порядок та розмір оплат комісії визначено графіком платежів (п. 5.3 Правил). Як зазначено вище, за умовами договору сторони дійшли згоди, що за надання кредиту передбачена сплата комісії в розмірі 11 250,00 грн. (п. 1 Договору). Тобто, в Договорі вказано за які саме послуги позивач встановив комісію. За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касового обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, чинним законодавством передбачено право кредитодавця встановлювати комісію «за надання кредиту». Саме за надання кредиту встановлювалась комісія в спірному договорі, що спростовує наведені вище твердження апелянта. Посилання скаржника на те, що заборгованість, яку просить стягнути позивач перевищує більше ніж в у два рази суму боргу по договору, оцінюються колегією суддів критично, оскільки відповідач добровільно погодився на запропоновані йому умови кредитування. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду та не свідчать про порушення чи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, керуючись принципом свободи договору, взяв на себе відповідне зобов`язання щодо повернення кредиту в строк до 24 тижнів, сплати процентів за наданий йому кредит, що складається з комісії за надання кредиту та стандартної/зниженої процентної ставки в день та вказане зобов`язання є обов`язковим до виконання відповідачем. Водночас, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань. За таких обставин судом першої інстанції правильно встановлено, що вимоги позивача про стягнення із відповідача 75 000,00 грн. основної заборгованості по кредиту, 184 352,20 грн. відсотків за користування кредитом, 11 250,00 грн. комісії за надання кредиту за Договором № 478651-КС-005 від 15.06.2024 є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, рішення суду першої інстанції залишається без змін. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 07.04.2026 у справі № 911/875/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2026 у справі № 911/875/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.04.2026 у справі № 911/875/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено 02.07.2026. Головуючий суддя О.В. Яценко Судді Н.М. Спаських П.В. Горбасенко