Постанова КЦС ВС № 589/3656/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ справа № 589/3656/24 провадження № 61-1553св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименка Тараса Васильовича, на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 рокуу складі судді Прачук О. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 06 січня 2026 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Рунова В. Ю., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

2. На обґрунтування позову зазначав, що відповідно до розписки від 20 вересня 2019 року відповідачка отримала від нього 20 000,00 дол. США за умови відсутності з її боку будь-яких претензій щодо сплати аліментів, інших додаткових коштів на утримання малолітнього ОСОБА_3 .

3. Змістом розписки позивач та відповідачка передбачили, що у разі порушення умов розписки відповідачка зобов`язана повернути отримані грошові кошти. 4. 22 квітня 2023 року відповідачка звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, чим порушила умови позики.

5. Станом на 04 серпня 2024 року кошти за борговою розпискою відповідачкою не повернуті.

6. З урахуванням вищевказаного ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у змісті якого просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики від 20вересня 2019 року у розмірі 20 000,00 дол. США та судові витрати. Короткий зміст рішень суду першої інстанції

7. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

8. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, міськрайонний суд мотивував своє рішення тим, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом є договором про сплату аліментів на дитину.

10. Водночас, оскільки сторони не дотрималися встановленої законом вимоги щодо нотаріального посвідчення такого договору, міськрайонний суд дійшов висновку, що він є нікчемним відповідно до статті 220 ЦК України.

11. Відтак, урахувавши нікчемність договору у зв`язку з недотриманням обов`язкової нотаріальної форми, міськрайонний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

12. Додатковим рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської областівід 07 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича, про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

13. Ухвалюючи додаткове рішення у справі та стягуючи з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, міськрайонний суд мотивував своє рішення тим, що сторона відповідача належними та допустимими доказами підтвердила понесення таких витрат у розмірі 15 000,00 грн.

14. Відтак, зогляду на відмову у задоволенні позовних вимог суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогуіз позивача. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

15. Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням міськрайонного суду, ОСОБА_1 оскаржив їх в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

16. Постановою Сумського апеляційного суду від 06 січня 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 року та додаткове рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2025 року скасовано. Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн витрат за надану правничу допомогу в суді першої інстанції.

17. Скасовуючи рішення міськрайонного суду по суті вирішення спору та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд вказав на порушення міськрайонним судом норм процесуального права.

18. Відтак, Сумський апеляційний суд погодився із висновками районного суду за результатами вирішення спору, водночас вказав, що міськрайонний суд помилково розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу із ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що є підставою для скасування судового рішення із ухваленням нового.

19. Крім того, скасовуючи додаткове рішення міськрайонного суду та ухвалюючи нове рішення в частині стягнення з позивача на користь відповідачки 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходив із того, що визначений судом першої інстанції розмір витрат, які підлягають відшкодуванню на користь відповідачки, не відповідає критерію співмірності зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. У лютому 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Клименка Т. В., на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 січня 2026 рокуу вказаній справі.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва М. А.,про поновлення строку на подачу відзиву. Продовжено ОСОБА_2 строк на подачу відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименка Т. В., на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 січня 2026 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд у порядку загального позовного провадження.

24. Підставою касаційного оскарження вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме розгляд судом першої інстанції справи у порядку спрощеного позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції вказує, що останній, встановивши факт порушення міськрайонний судом норм процесуального права, не усунув його належним процесуальним способом, яким, на його переконання, є направлення справи на новий розгляд до місцевого суду, розглянувши спір по суті. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

26. У березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва М. А., на касаційну скаргу, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу.

27. На переконання заявника, апеляційний суд у межах повноважень, визначених процесуальним законодавством, переглянув справу та, встановивши порушення міськрайонним судом норм процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення у справі.

28. Вказує, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України розгляд судом першої інстанції справи в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, а не для направлення справи на новий розгляд.

29. Також у змісті відзива адвокат Андрєєв М. А. порушив питання про відшкодування на користь його довірительки витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із касаційним переглядом справи. Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. Судами попередніх інстанцій зі змісту копії розписки від 20 вересня 2019 року встановлено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 20 000,00 дол. США за таких умов: отримання грошових коштів у рахунок сплати аліментів на утримання спільної дитини до досягнення 23 років; відсутність будь-яких матеріальних претензій у зв`язку з отриманням коштів у рахунок сплати аліментів; зобов`язання до досягнення дитиною 23 років не звертатись до суду чи будь-яких інших органів з метою отримання будь-яких інших додаткових коштів на утримання дитини; у випадку порушення взятих на себе за розпискою зобов`язань відповідачка зобов`язалась повернути позивачу позику (Т.1, а.с.12).

31. Засвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу заявою ОСОБА_2 підтвердила отримання від ОСОБА_1 повної суми аліментів до досягнення 23 років ОСОБА_3 і жодних претензій майнового та фінансового характеру, які б стосувалися сплати аліментів на дитину, не має і не буде звертатись до суду щодо визначення суми аліментів (Т.1, а.с.13). 32. 22 квітня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Андрєєв М. А., звернувся до Шосткинського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 (Т.1, а.с.14-17).

33. Судовим наказом, виданим Шосткинським міськрайонним судом Сумської області 16 травня 2023 року (справа № 589/2165/23), стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред`явлення заяви про видачу судового наказу і до повноліття дитини (Т.1, а.с.18).

34. Листом-вимогою, датованим 03 серпня 2024 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Васильченко М. М. повідомив ОСОБА_2 про обов`язок повернути кошти за розпискою від 20 вересня 2019 року у зв`язку із порушенням умов договору, які отримали прояв у зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів (Т.1, а.с.19-20).

35. Вищевказана вимога залишилася без жодного реагування зі сторони ОСОБА_2 , а тому у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувсядо судуіз позовом до ОСОБА_2 , у змісті якого порушив перед судом питання про стягнення з відповідачки на його користьзаборгованості за договором позики від 20 вересня 2019 року в розмірі 20 000,00 дол. США (Т.1, а.с.1-6).

36. Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (Т.1, а.с.50).

37. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 року, ухваленим у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (Т.1, а.с.165-166).

38. У червні 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Андрєєв М. А., звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, за наслідками вирішення якої просив стягнути на користь його довірительки витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку із розглядом справи у розмірі 15 000,00 грн (Т.1, а.с.170-171).

39. Додатковим рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської областівід 07 липня 2025 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Андрєєва Микити Андрійовича, про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн (Т.1, а.с.186-187).

40. Не погоджуючись із рішенням міськрайонного суду по суті вирішення спору та із додатковим рішенням міськрайонного суду, позивач оскаржив їх в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду (Т.1, а.с.196-201; 219-222).

41. Постановою Сумського апеляційного суду від 06 січня 2026 року Апеляційні скарги ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 року та додаткове рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 07 липня 2025 року скасовано. Позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 000,00 грн витрат за надану правничу допомогу в суді першої інстанції.

Позиція Верховного Суду

42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

43. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

44. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

45. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

46. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

47. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

48. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

49. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

50. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, заявник у якості підстави касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій зазначив розгляд міськрайонним судом справи в порядку спрощеного позовного провадження, незважаючи на те, що остання підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, а також помилковість висновків апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду справи, оскільки,на переконання заявника, за наслідками апеляційного перегляду справа підлягала направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

51. Вищезазначені посилання касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на таке.

52. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

53. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п`ята статті 4 ЦПК України).

54. Частиною першою статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

55. Згідно з пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

56. Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

57. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України у редакції на момент подачі позову у справі для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

58. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).

59. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 20 000,00 дол. США, що станом на день подання позову (04 серпня 2024 року) за офіційним курсом Національного банку України (41,225 грн за 1 дол. США)становило 824 500,00 грн.

60. Вищевказана сума перевищувала 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленогозаконодавцемстаном на 2024 рік (3 028,00 грн ? 250 = 757 000,00 грн).

61. Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

62. Вищезазначене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що справа, яка є предметом касаційного перегляду не є малозначною в силу прямої вказівки закону та не могла бути визнана такою на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

63. Як вже зауважувалось колегією суддів, ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 серпня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі та зазначено, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

64. У змісті рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 року зазначено, що розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження.

65. З урахуванням вищевказаного колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ціна позову у справі перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України справа не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

66. Водночас колегія суддів в контексті підстави касаційного оскарження, визначеної заявником у змісті касаційної скарги, зауважує таке.

67. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

68. Відтак, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що ціна позову у цій справі перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже, справа не могла бути розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги, що таке порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення міськрайонного суду, ухваленого за наслідками вирішення спору по суті, а також додаткового рішення щодо розподілу судових витрат із ухваленням нового рішення у справі.

69. При цьому в силу змісту пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України апеляційний суд позбавлений можливості за наслідками апеляційного перегляду справи скасувати судове рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що спростовує посилання касаційної скарги на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

70. Відтак, установивши, що суд першої інстанції помилково розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування судового рішення із ухваленням нового рішення, оскільки саме такі повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи передбачені законодавцем у змісті пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

71. При цьому колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на порушення права позивача на повне судове дослідження доказів, права заявляти клопотання, права на змагальність у повному обсязі, права на усний розгляд справи, оскільки апеляційним судом апеляційний перегляд рішення міськрайонного суду здійснювався у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, що дозволяло сторонам особисто брати участь у розгляді справи та реалізувати всі права, надані їм процесуальним законодавством.

72. Сторона позивача, своєю чергою, була належним чином повідомлена про призначене судове засідання та не була позбавлена можливості бути присутньою у судовому засіданні з метою вчинення вищевказаних процесуальних дій.

73. Більше того, представник позивача хоча і звертався до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з його госпіталізацією (т. 2, а. с. 75), проте не надав належних і допустимих доказів на підтвердження неможливості брати участь у судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд не був зобов`язаний відкладати судове засідання, за результатами якого було ухвалено постанову за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

74. Відтак здійснення апеляційним судом апеляційного перегляду справи у відкритому судовому засіданні з викликом сторін за умови належного повідомлення учасника справи, який обґрунтовує незаконність судових рішень порушенням його права на усний (публічний) розгляд справи, спростовує відповідні доводи касаційної скарги та не свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень.

75. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, що не свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Щодо судових витрат

76. Як вже зауважувалось колегією суддів, представником ОСОБА_2 - адвокатом Андрєєвим М. А., у змісті відзива було порушено питання про відшкодування на користь його довірителя витрат на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 4 000,00 грн, понесених у зв`язку із касаційним переглядом справи.

77. На підтвердження розміру понесених судових витрат адвокат Андрєєв М. А. додав до відзива копію договору копію договору про надання професійної правничої допомоги від 17 березня 2024 року № 110223-б, копію додаткової угоди № 250226 до договору про надання правничої допомоги від 17 березня 2024 року № 110223-б, датованої 25 лютого 2026 року, копію акту до договору про надання правничої допомоги від 17 березня 2024 року № 110223-б та додаткової угоди № 250226, датованого 03 березня 2025 року відповідно до змісту якого адвокатське бюро «Микити Андрєєва» надало з 25 лютого 2026 року по 03 березня 2026 року, а клієнт ОСОБА_2 прийняла послуги за вищевказаним договором, які складаються із подання відзиву на касаційну скаргу вартістю 4 000,00 грн та копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 27 лютого 2026 року на підтвердження сплати ОСОБА_2 на користь адвокатського бюро «Микити Андрєєва» грошових коштів у розмірі 4 000,00 грн за подачу відзиву на касаційну скаргу у справі № 589/3656/24.

78. Заперечень на визначений у змісті відзива розмір витрат на професійну правничу допомогу до Верховного Суду не надходило.

79. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла наступних висновків.

80. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

81. Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

82. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

83. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

84. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

85. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

86. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

87. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

88. Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

89. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

90. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

91. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

92. Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

93. Великою Палатою Верховного Суду у змісті додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)зауважено, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

94. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

95. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

96. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

97. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у змісті постанови від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

98. Вищезазначене свідчить про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

99. Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

100. Як вбачається із документів, доданих адвокатом Андрєєвим М. А. до відзива на касаційну скаргу, 17 березня 2024 року між Адвокатським бюро «Микити Андрєєва» та ОСОБА_2 як клієнтом було укладено договір про надання правничої допомоги № 110223-б, у пункті 1.1 якого зазначено, що за договором Адвокатське бюро «Микити Андрєєва» приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, зокрема, щодо складання процесуальних документів, представництва та захисту інтересів клієнта у будь-яких органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, а також у судах під час здійснення, зокрема, цивільного судочинства з будь-яких питань. 101. 25 лютого 2026 року між Адвокатським бюро «Микити Андрєєва» та ОСОБА_2 як клієнтом було укладено додаткову угоду № 250226 до договору про надання правничої допомоги № 110223-б від 17 березня 2024 року, за змістом якої Адвокатське бюро «Микити Андрєєва» як виконавець зобов`язується надати, а ОСОБА_2 як замовник зобов`язується прийняти послуги з представництва інтересів останньої у судовій справі № 589/3656/24 (касаційна інстанція). Також сторони погодили ціну послуг із підготовки відзиву на касаційну скаргу у розмірі 4 000,00 грн. 102. 03 березня 2026 року між Адвокатським бюро «Микити Андрєєва» в особі керуючого Андрєєва М. А. та ОСОБА_2 було підписано акт приймання виконаних робіт, в якому сторонами засвідчено, що адвокатське бюро передало (виконало/надало), а замовник прийняв наступні юридичні послуги згідно умов Договору про надання правової допомоги № 110223-б від 17 березня 2024 року та додаткової угоди № 250226 від 25 лютого 2026 року: подання відзиву на касаційну скаргу загальною вартістю 4 000,00 грн.

103. Відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 27 лютого 2026 року ОСОБА_2 сплатила на користь Адвокатського бюро «Микити Андрєєва» 4 000,00 грн за подання відзива на касаційну скаргу у справі № 589/3656/24.

104. З урахуванням вищезазначеного, а також вимог статей 137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих ОСОБА_2 адвокатських послуг щодо подання відзиву на касаційну скаргу, конкретних обставин справи, відсутності заперечень іншого учасника справи на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд вважає, що понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають складності справи та є обґрунтованими, а відтак підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

105. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

106. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 141, 400, 401, 402, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименка Тараса Васильовича,залишити без задоволення.

2. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 19 травня 2025 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 січня 2026 року залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк