Постанова 4856 № 240/19477/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19477/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Любов Анатоліївна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 30 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , в якому просило: - визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.05.2026 ВП № 79435053 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн; - скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.05.2026 ВП №79435053 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №240/137/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено з 22.11.2024 перерахунок пенсії згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Проте, незважаючи на виконання судового рішення Головним управлінням в межах покладених зобов`язань та не враховуючи роз`яснення щодо виплати коштів після їх виділення Головному управлінню, 12.05.2026 в.о. начальника відділу винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 за невиконання рішення суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Наголошує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виконано рішення у справі №240/137/25 в повному обсязі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 30.06.2026 року. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення в адміністративній справі №240/137/25, яким адміністративний позов задоволено, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 22.11.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком. Вказане рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі №240/137/25, 01 жовтня 2025 року надіслано виконавчі листи. В подальшому, 27.10.2025 винесена постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №240/137/25, відповідно до якої Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зобов`язувалось провести перерахунок та виплату пенсії з 22.11.2024 згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. З метою перевірки виконання рішення суду державним виконавцем винесено вимогу від 12.02.2026, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській виконати рішення суду. У відповідь на вимогу від 12.02.2026, боржником надано інформацію на адресу відділу, де вказано про виконання судового рішення та зазначено, що при цьому застосовано мінімальну пенсію на дату зобов`язання (22.11.2024). 12.05.2026 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономарьовою К.В. винесено постанову ВП №794350 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Згідно з ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Так, пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII) та п.п.1 та 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону та накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, відповідно, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII) та за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч.6 ст.26 Закону №1404-VIII). Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Згідно з ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У свою чергу, ст.75 Закону №1404-VIII встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (ч.1 ст.75 Закону №1404-VIII). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 Закону №1404-VIII). Аналізуючи вищенаведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Як видно із матеріалів справи, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №240/137/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.11.2024 згідно з вимогами рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум. Статтею 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2023 передбачено що, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 та з 01.01.2025 становить 2361,00 грн., згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 - 2595,00 грн. В результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії становив 22 315,76 грн., в тому числі 18888,00 грн. (2361 грн. х8), з 01.01.2025 становить 19115,76 грн., в тому числі: - 18888,00 грн. (2361 грн. х 8), що підтверджується доданими позивачем розпорядженнями. В результаті чого за період з 22.11.2024 по 30.06.2025 нарахована доплата пенсії в розмірі 81208,63 грн, яка буде виплачуватись згідно Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Водночас, підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду слугувало встановлення державним виконавцем невиконання рішення суду відповідно до його резолютивної частини, а саме розмір мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини, застосований на дату зобов`язання та не змінений у зв`язку зі зміною мінімальної пенсії за віком згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" (з 01.01.2026 - 2595,00 грн). Колегія суддів вважає хибною позицію органу Пенсійного фонду про необхідність застосування розміру мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини, на дату зобов`язання, оскільки ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, зокрема законом про Державний бюджет на відповідний рік. Враховуючи викладені обставини, які підтверджуються матеріалами адміністративної справи та не спростовані боржником, суд вважає, що обов`язок щодо належного виконання рішення суду у справі у встановлений строк позивачем не виконано, що у свою чергу є самостійною підставою для накладення штрафу за невиконання рішення суду. Крім цього, матеріали справи не містять доказів, щодо незрозумілості боржнику порядку та способу виконання рішення суду у справі №240/137/25, оскільки доказів щодо звернення до суду із заявою про роз`яснення судового рішення у справі №240/137/25 та доводів про незрозумілість резолютивної частини вказаного рішення суду, територіальним управлінням Пенсійного фонду України до суду не надано. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обов`язок щодо повного та належного виконання рішення суду у справі №240/137/25 позивачем не виконано та, як наслідок, відсутні підстави для скасування постанови від 12.05.2026 ВП №79535053 про накладення штрафу. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 30 червня 2026 року. Головуючий Капустинський М.М. Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.