Постанова 4856 № 240/1909/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1909/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 14 травня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , за участю: секретаря судового засідання: Мокрак С.А., представника позивача: Фамілярського О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : 25.01.2024 позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області, в якому просив: - визнати протиправною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.01.2024 №73674011; - скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.01.2024 №73674011 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Згідно вимог ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №240/16106/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.05.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року. Вказане рішення набрало законної сили 03.10.2023, у зв`язку з чим Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 31.08.2023 у справі №240/16106/23, 13 грудня 2023 року видано виконавчий лист. 19 грудня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №73634011 з виконання виконавчого листа №240/16106/23, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 13.12.2023, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.05.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. 04 січня 2024 року старшим державним виконавцем було сформовано вимогу виконавця за вих.№560 про зобов`язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2023, визначеного статтею 39 Закону №796-XII, протягом 5 днів з моменту отримання даної вимоги. У разі невиконання рішення суду з поважних причин письмово повідомити про них з наданням доказів, з яких державний виконавець може встановити їх поважність. Листом від 10.01.2024 за вих.№0600-0304-8/3516 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що на виконання рішення суду від 31.08.2023 у справі №240/16106/23 проведено з 01.05.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІ1, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року. Також повідомлено, що підстав для застосування величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 грн немає. У результаті перерахунку на виконання рішення суду розмір пенсії з 01.05.2023 становить 7821,21 грн, у тому числі 5368,00 грн підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (2684,00 грн х 2). З 01 листопада 2023 року виплата пенсії здійснюється у розмірі, визначеному на виконання рішення суду. 15 січня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду в адміністративній справі №240/16106/23. Цією ж постановою зобов`язано боржника протягом десяти робочих днів виконати рішення суду, а також попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. Підставою для винесення вказаної постанови, державним виконавцем вказано, що рішення суду не виконано, оскільки нарахування доплати до пенсії проведено не в розмірі, визначеному судовим рішенням, який повинен дорівнювати двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, тобто, змінюватися в залежності від встановленого на кожен наступний рік на законодавчому рівні прожитковому мінімуму. Позивач, не погоджуючись з прийнятою виконавчим органом постановою, звернувся з адміністративним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. В свою чергу, спеціальним законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі примусового виконання судових рішень та рішень інших органів, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 1404-VIIІ). Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України №1404-VIII. Отже постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що виконуючи рішення суду з 01 січня 2024 року ГУ ПФУ в Житомирській області не здійснює нарахування підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний календарний рік такої виплати (станом на 01.01.2024). В свою чергу, позивач обмежує таке нарахування та застосовує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року. Суд першої інстанції врахував, що передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. При цьому, вирішуючи питання про зобов`язання нарахувати та виплатити відповідний періодичний платіж особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, орган Пенсійного фонду України повинен керуватися нормами законів, чинними на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Окрім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2013 року №21-239а11, від 19 березня 2013 року №21-53а13, від 05 листопада 2013 року №21-293а13, від 07 липня 2014 року №21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача. Указана правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі №620/2928/20. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач протиправно не збільшив ОСОБА_1 у 2024 році розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обмежившись розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року. Отже, враховуючи вказане, суд зазначив, що державний виконавець, застосувавши до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як на боржника у виконавчому провадженні ВП №73634011, штраф у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення суду, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством. В свою чергу, позивачем (боржником) не надано до суду доказів, які б свідчили про нарахування і виплату стягувачеві підвищення пенсії у період із 01.01.2024 у належному розмірі (з урахуванням двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік - 2024 рік). Враховуючи викладені обставини, які підтверджується матеріалами адміністративної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язок щодо повного та належного виконання рішення суду у справі №240/16106/23 у встановлений строк позивачем не виконано, як наслідок відсутні підстави для скасування постанови від 15.01.2024 ВП №73634011 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII). Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Статтею 63 Закону № 1404-VIIІ встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Відповідно до ч.1 ст.63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Згідно вимог ч. 1,2 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу, а саме не виконання рішення суду без поважних причин. При цьому, поважними, в розумінні Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його власного волевиявлення. З матеріалів справи встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №240/16106/23, зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 із 01 травня 2023 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Як свідчать матеріали справи, в результаті перерахунку пенсії на виконання рішення суду розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2023 становить 7 821,21 грн., в тому числі 5 368,00 грн. - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (2 684,00 грн.х2). Сума донарахованих коштів за період з 01.05.2023 по 31.10.2023 складає 31 807,26 грн., що підтверджується розрахунком сум, що підлягають виплаті по пенсійній справі 916070156612. В свою чергу, зі змісту наданих позивачем в межах виконавчого провадження пояснень, судом встановлено, що на думку пенсійного органу підстав для застосування величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2024 в розмірі 3028 грн немає. Саме вказані обставини слугували підставою для прийняття державним виконавцем постанови від 15.01.2024 №73674011 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, згідно якої позивачем розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовано на день порушеного права станом на 01.01.2023 та не змінено у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму, встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» в розмірі 3028 грн. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №240/16106/23 немає зобов`язання здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії, що дорівнює двом прожитковим мінімумам (згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідні роки або в подальшому при зміні розміру прожиткового мінімуму). Однак, колегія суддів критично оцінює аргументи апелянта, оскільки згідно резолютивної частини рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у справі №240/16106/23 нарахування і виплата підвищення до пенсії, має здійснюватися у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного календарного року (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ визначено, що у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 2684 гривні, а статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 9 листопада 2023 року №3460-IX визначено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3028 гривень. В свою чергу, зі змісту листа пенсійного органу від 10.01.2024, наданого в межах виконавчого провадження, встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 на даний час (тобто на час надання відповіді) становить 7821,21 грн, в тому числі 5368,00 грн підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (2 684,00 грн.х2). Крім того, в судовому засіданні представником апелянта надано пояснення, згідно яких пенсійним органом на даний час здійснюється виплата підвищення до пенсії в розмірі 5368,00 грн (в розмірі двох прожиткових мінімумів станом на 01 січня 2023 року). Тобто, вказане свідчить про те, що пенсійним органом не вчинялись дії щодо зміни розміру прожиткового мінімуму для здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно не збільшив стягувачу у 2024 році розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обмежившись розрахунковою величиною прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року. Отже, надаючи оцінку викладеному, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 15.01.2024 №73674011 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.