Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/6590/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6590/22 cуддя першої інстанції: Дмитрієв В.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Безименної Н.В., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НІК» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 640/6590/22 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «НІК», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Материк» про визнання недійсним договору та стягнення коштів за нікчемною угодою, В С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДПС у м. Києві,) звернулося з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «НІК» (далі - апелянт, відповідач-1, ТОВ «НІК»), товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Материк» (далі - відповідач-2, ТОВ «ПТК «Материк»), у якій просило суд визнати недійсним договір поставки № 0112-1 від 01.12.2015, укладений між відповідачами, та стягнути з ТОВ «НІК» на користь держави 22 533 027,00 грн, одержаних у рамках цієї нікчемної угоди. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір поставки № 0112-1 від 01.12.2015, укладений між ТОВ «НІК» та ТОВ «ПТК «Материк», у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 22 533 027,00 грн відмовлено. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з доведеності факту вчинення спірного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з посиланням на вирок щодо директора ТОВ «ПТК «Материк» та обставини, встановлені стосовно директора ТОВ «НІК». Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ «НІК» звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції обмежився посиланням на вирок щодо директора контрагента та жодним чином не дослідив питання, чи мало місце фактичне виконання спірного договору, тоді як в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано 537 податкових накладних на поставку товару від ТОВ «ПТК «Материк» до ТОВ «НІК» на загальну суму 22 533 027,49 грн, а сам суд першої інстанції визнав встановленим, що заборгованість ТОВ «НІК» перед контрагентом відсутня, що, на переконання апелянта, свідчить про реальність господарської операції та виключає підстави для застосування статті 228 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач-1 звертає увагу на те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, попри тривалість розгляду справи з 2022 року, що, на його думку, унеможливило повне та всебічне дослідження обставин. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Донецького окружного адміністративного суду. Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ГУ ДПС у м. Києві, посилаючись на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22 зазначило, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю, а господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та первинними документами. Крім того, позивач звернув увагу на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі № 826/7786/17, якою відмовлено в задоволенні позову ТОВ «НІК» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2017 № 0001971402 та № 0001981402, прийнятих на підставі висновків акта перевірки № 83/26-15-14-02-2/31305795 від 14.03.2017 саме щодо спірного договору поставки № 0112-1. Згаданою постановою встановлено, що первинні документи за цим договором підписані від імені ТОВ «ПТК «Материк» особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємством, а тому такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженою особою і не посвідчують факту поставки товару. Ухвалою апеляційного суду від 15.06.2026 апеляційну скаргу ТОВ «НІК» призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне. Між ТОВ «НІК» (покупець), від імені якого договір підписано директором ОСОБА_2 та ТОВ «ПТК «Материк» (постачальник), від імені якого договір підписано директором ОСОБА_1 01.12.2015 укладено договір поставки № 0112-1, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором та специфікаціями до нього. В Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні від 25.12.2015 на поставку кабелів, котлів, блоків каскадного водозалежного регулювання, пальників, компенсаторів від ТОВ «ПТК «Материк» на адресу ТОВ «НІК» у кількості 537 штук на загальну суму 22 533 027,49 грн, у тому числі ПДВ 3 755 504,41 грн. Згідно з банківськими виписками ТОВ «НІК» та даними бухгалтерського обліку по рахунку 631 заборгованість відповідача-1 перед ТОВ «ПТК «Материк» за спірним договором відсутня. Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 757/3250/17-к встановлено, що ОСОБА_1 , вступивши у змову з невстановленою особою, у червні 2015 року, не маючи наміру здійснювати підприємницьку діяльність, за грошову винагороду став засновником юридичної особи ТОВ «ПТК «Материк» з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, для чого надав невстановленій особі копії власних документів, які використано для підготовки статутних і реєстраційних документів товариства. За цими діями ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 та частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2021 у справі № 757/37425/21-к директора ТОВ «НІК» ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України з нереабілітуючих підстав у зв`язку з добровільним відшкодуванням завданої державі шкоди на суму 7 831 450,00 грн. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 у справі № 826/7786/17, ухваленою за результатами перевірки саме спірних господарських операцій за договором № 0112-1 (акт перевірки № 83/26-15-14-02-2/31305795 від 14.03.2017), відмовлено в задоволенні позову ТОВ «НІК» про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.04.2017 № 0001971402 та № 0001981402, якими позивачу зменшено суму податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого за наслідками цих операцій. Зазначеною постановою встановлено, що первинні документи, складені в межах угоди № 0112-1 від 01.12.2015 підписані від імені ТОВ «ПТК «Материк» особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємством, у зв`язку з чим такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженою особою, не посвідчують факту придбання товару, а відображені в них суми податку на додану вартість безпідставно віднесено до податкового кредиту. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин, який порушує вимогу щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний судом недійсним. Якщо визнаний судом недійсним правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін, у разі виконання правочину обома сторонами, в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з другої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування наслідків такої недійсності, у тому числі щодо стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемними договорами. При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі № 420/12471/22, контролюючий орган, звертаючись з таким позовом, не є стороною оспорюваного правочину, не перебуває у цивільних правовідносинах з його сторонами та не є носієм приватного інтересу, а реалізує владну компетенцію щодо здійснення податкового контролю, у зв`язку з чим спір є публічно-правовим. Велика Палата Верховного Суду в цій же постанові визнала, що статус фіктивного, нелегального підприємства є несумісним з легальною господарською діяльністю, а господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та документами бухгалтерського обліку. Разом із тим сама лише констатація факту засудження керівника контрагента за злочин, пов`язаний із протиправним заволодінням (реєстрацією) юридичною особою, автоматично не тотожна встановленню судом обставини невиконання чи фіктивності кожного окремого правочину, укладеного від імені такої юридичної особи, ці обставини потребують оцінки в сукупності з іншими доказами у справі. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Питання ж про те, чи виконувався фактично конкретний господарський договір, вирок як такий не вирішує і вирішувати не повинен. З огляду на зазначене, висновок про недійсність спірного договору не може ґрунтуватися виключно на вироку щодо директора контрагента без установлення судом додаткових обставин, які свідчать про відсутність реального виконання договору. Колегія суддів звертає увагу, що за загальним правилом частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Оскільки в цій справі позивачем є суб`єкт владних повноважень, який звернувся з вимогою про втручання в цивільні правовідносини приватних осіб, саме на позивача покладається обов`язок довести обставини, що є підставою для визнання правочину недійсним, а подані на підтвердження цього докази мають відповідати підвищеному стандарту доказування, які виключають будь-яке інше розумне пояснення встановлених обставин, окрім того, що обґрунтовує позов. Досліджуючи наявні у справі докази в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що сам факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 537 податкових накладних та відсутність заборгованості ТОВ «НІК» перед ТОВ «ПТК «Материк» за даними бухгалтерського обліку, на які апелянт посилається як на підтвердження реальності господарської операції, не спростовують, а лише частково підтверджують виконання договору саме з боку покупця ТОВ «НІК» (сплату коштів), однак самі по собі не свідчать про фактичне виконання зобов`язання постачальником ТОВ «ПТК «Материк» щодо поставки товару. Реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі відповідно до пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є формальною фіксацією факту, який платник податків вважає постачанням, однак, як послідовно вказує Верховний Суд, зокрема в постанові від 19.02.2019 у справі № 826/11252/16, на яку послався й позивач, правові наслідки в податковому обліку створюють виключно реально вчинені господарські операції, а недоведеність фактичного здійснення операції позбавляє первинні документи юридичної значимості навіть за наявності всіх формальних реквізитів, передбачених законодавством, включно з реєстрацією податкової накладної. Рух коштів від покупця до постачальника без підтвердженого зустрічного руху товару є характерною ознакою саме тих схем, для прикриття яких, за встановленими вироком обставинами, і було використано ТОВ «ПТК «Материк», а тому наведена апелянтом обставина відсутності заборгованості не є доказом, який спростовує висновок суду першої інстанції, а, навпаки, узгоджується із встановленим механізмом переведення безготівкових коштів на рахунки підконтрольної особи без реального товарного забезпечення. При цьому колегія суддів враховує, що питання про реальність саме цієї господарської операції за договором № 0112-1 від 01.12.2015 вже було предметом судового дослідження в межах справи № 826/7786/17, за наслідками розгляду якої постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2017 встановлено, що первинні документи за спірним договором підписані від імені ТОВ «ПТК «Материк» особою, яка заперечує свою фактичну участь в управлінні підприємством, унаслідок чого такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженою особою і не посвідчують факту поставки товару. Ця обставина, встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, має преюдиційне значення та не була спростована апелянтом жодними належними доказами ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду. У сукупності з установленими вироком суду фактами фіктивної реєстрації ТОВ «ПТК «Материк» з метою прикриття незаконної діяльності та звільнення директора ТОВ «НІК» від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків з нереабілітуючих підстав ці обставини утворюють достатню та взаємопов`язану сукупність доказів, яка виключає будь-яке інше розумне пояснення спірних правовідносин, окрім того, що договір був укладений без наміру реального постачання товару та використовувався для штучного формування податкового кредиту. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що спірний правочин вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін унеможливив повне з`ясування обставин, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, по-перше, обрання такої форми провадження здійснено ухвалою суду, яка апелянтом не оскаржувалася, по-друге, матеріали справи, включаючи акт перевірки, вирок, ухвалу суду в кримінальному провадженні та постанову у справі № 826/7786/17, у своїй сукупності були достатніми для прийняття обґрунтованого рішення, а по-третє, апелянт, наполягаючи на неповноті з`ясування обставин, не зазначив, які саме конкретні докази реальної поставки товару (товарно-транспортні накладні, документи складського обліку, документи про перевезення чи зберігання товару, акти приймання-передачі, підписані уповноваженими особами) не були досліджені судом першої інстанції з незалежних від апелянта причин, і не подав таких доказів на стадії апеляційного перегляду в порядку частини третьої статті 308 КАС України. За таких обставин посилання на неповне з`ясування обставин справи не може бути самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки не підтверджене конкретними доказами, здатними змінити висновок суду по суті спору. Отже, незважаючи на те, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції в частині оцінки доказів викладена стисло та не містить розгорнутого аналізу співвідношення реєстрації податкових накладних, стану розрахунків та висновків постанови у справі № 826/7786/17, кінцевий висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі частини третьої статті 228 ЦК України є правильним по суті та ґрунтується на застосовних нормах матеріального права, а неповнота мотивування сама по собі не є підставою для скасування рішення в цій частині, якщо його резолютивна частина відповідає закону та встановленим у справі обставинам. Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НІК» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 640/6590/22 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «НІК», товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова компанія «Материк» про визнання недійсним договору та стягнення коштів за нікчемною угодою - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 у справі № 640/6590/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України. Суддя-доповідач С.В. Воловик Судді Н.В. Безименна О.О. Осіпова