Ухвала КГС ВС № 14/5026/1020/2011

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ cправа № 14/5026/1020/2011 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Пєскова В. Г. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я., перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" (вх. № 4770/2026) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 у справі № 14/5026/1020/2011 за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси до Закритого акціонерного товариства "Рось", про банкрутство, - ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Черкаської області на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 21.08.2012, перебуває справа №14/5026/1020/2011 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Рось". Ліквідатор Закритого акціонерного товариства "Рось" - арбітражний керуючий Юдицький О. В. звернувся до суду із клопотанням (від 16.09.2025 №02-01/1436/1020-2011) про визначення умов продажу рухомого майна банкрута на першому аукціоні без можливості зниження початкової вартості. 18.11.2025 ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №14/5026/1020/2011 задоволено повністю клопотання боржника в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Юдицького О.В. від 16.09.2025 №02-01/1436/1020-2011 та визначено умови продажу рухомого майна банкрута на першому аукціоні без можливості зниження початкової вартості у складі лотів згідно переліку. 12.05.2026 постановою Північного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 12.06.2026) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 у справі №14/5026/1020/2011 (за клопотанням ліквідатора 16.09.2025) - залишено без змін. 19.06.2026 (через підсистему "Електронний суд") Товариством з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить: - скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 у справі № 14/5026/1020/2011, якою залишено без змін ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 за клопотанням ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось" Юдицького О.В. від 16.09.2025 № 02-01/1436/1020-2011; - скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 у справі № 14/5026/1020/2011 в частині задоволення клопотання ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Рось" Юдицького О.В. від 16.09.2025 №02-01/1436/1020-2011 про визначення умов продажу рухомого майна банкрута на першому аукціоні. - передати справу № 14/5026/1020/2011 в оскаржуваній частині на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області. Також скаржником заявлено клопотання про зупинення дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 у справі №14/5026/1020/2011 в оскаржуваній частині до закінчення касаційного перегляду. 19.06.2026 зазначену касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г. (суддя-доповідач), суддів: Погребняка В.Я., Огородніка К. М. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначено, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Згідно з частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 дійшла висновку, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи: 1) перша група стосується розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо; 2) друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України. Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною третьою статті 9 КУзПБ у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність). Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню. У даному випадку предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026, прийнята за результатом перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 у справі № 14/5026/1020/2011 про задоволення клопотання ліквідатора (від 16.09.2025 № 02-01/1436/1020-2011) про визначення умов продажу рухомого майна банкрута на першому аукціоні, можливість оскарження якої у касаційному порядку не передбачена частиною третьою статті 9 КУзПБ. Такого ж висновку щодо застосування частини третьої КУзПБ дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 19.08.2025 у справі № 905/909/21, від 15.04.2025 у справі № 5011-15/2551-2012, від 14.03.2025 у справі №914/1200/21, від 05.09.2022 у справі № 904/5570/20. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Як зазначалося вище, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення (рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Таким чином, вичерпний перелік прийнятих у справі про банкрутство ухвал місцевого суду та постанов суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 у справі № 14/5026/1020/2011, оскільки вона подана на судові рішення, які відповідно до частини третьої статті 9 КУзПБ не підлягають касаційному оскарженню. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі №14/5026/1020/2011 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д", Верховним Судом не розглядається клопотання скаржника про зупинення дії оскаржуваних постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 у справі № 14/5026/1020/2011. На підставі викладеного та керуючись частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 14/5026/1020/2011 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техносоюз-Д" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.11.2025 (про задоволення клопотання ліквідатора від 16.09.2025 № 02-01/1436/1020-2011). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий В. Пєсков Судді К. Огороднік В. Погребняк