Постанова 4876 № 904/2777/26

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.07.2026 м.Дніпро Справа №904/2777/26 Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач) суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у справі №904/2777/26 про повернення позовної заяви за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн у справі за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ОСОБА_1 про стягнення 18355,01 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення. Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 18355,01 грн, з яких: основний борг за поставлену теплову енергію за період з 01.11.2024 до 25.02.2025 у розмірі 15485,10 грн; плата за абонентське обслуговування за період з 01.04.2024 до 25.02.2025 у розмірі 91,74 грн; 3% річних у розмірі 556,84 грн; втрати від інфляції у розмірі 1543,84 грн; пеня у розмірі 677,49 грн. 27.05.2026 до Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , відповідно до якої просить: - зобов`язати Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_2 , про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу; - стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100000,00 грн; - при винесенні рішення судові витрати стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на користь ОСОБА_2 . Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи. Розглянувши матеріали зустрічного позову місцевий господарський суд зауважив про те, що в даному випадку зустрічний та первісний позови не є взаємопов`язаними, задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. На думку господарського суду, спільний розгляд зазначених позовів може ускладнити вирішення цієї справи. Окремо судом було акцентовано увагу на тому, що представником ОСОБА_1 не було долучено до матеріалів зустрічного позову доказів повноважень представляти інтереси позивача як адвоката або в порядку самопредставництва. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач за зустрічним позовом наполягав на помилковості висновків суду першої інстанції стосовно відсутності взаємопов`язаності зустрічного та первісного позову. На думку скаржника, задовольняючи вимоги про видалення та знищення персональних даних, суд зазначає про протиправність як володіння, обробку, використання персональних даних позивачки, так і стягнення з останньої будь-яких сум та грошових коштів, наслідком чого є повна відмова в задоволенні первісного позову. Крім того, апелянт вважає, що сам факт зазначення в оскаржуваній ухвалі про те, що аргумент протилежної сторони у вигляді зустрічної позовної заяви «може ускладнити вирішення справи» вже є протиправним зважаючи на ст. 6 Конвенції та тлумачення, застосоване у п. 5 ч. 2 ст. 238 ГПК України. Також, в апеляційній скарзі скаржник висловив незгоду з позицією суду щодо відсутності належних повноважень представника ОСОБА_1 . Підсумовуючи, апелянт наголосив на тому, що оскаржувана ухвалу суду першої інстанції унеможливлює доступ позивача за зустрічним позовом до правосуддя, що є грубим порушенням ст. 6 Конвенції. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу. 23.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від АТ "Криворізька теплоцентраль" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач за первісним позовом заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. За змістом поданого відзиву представник товариства, зокрема, повідомив апеляційний суд про те, що 03.06.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся до Покровського районного суду м. Кривого Рогу з позовною заявою до АТ "Криворізька теплоцентраль", за змістом якого просив зобов`язати відповідача негайно видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_1 , про що скласти відповідний акт, направивши засвідчену копію останнього позивачу; стягнути з АТ "Криворізька теплоцентраль" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 100000 грн. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_4 (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Андрейчука Л.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено скаржнику п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. 11.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією №635 від 10.06.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 про повернення зустрічного позову у справі №904/2777/26; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). 17.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшло клопотання, за змістом якого останній просить суд:

1. Витребувати у Господарського суду Дніпропетровської області усі матеріали справи №904/2777/26.

2. Розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з повідомленням(викликом) сторін.

3. Забезпечити представнику позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 проведення всіх без винятку судових засідань по даній справі у режимі відеоконференції.

4. Визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання(пропоную Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області).

5. Задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, з будь-яких причин та за будь яких обставин. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування всіх матеріалів справи з суду першої інстанції та розгляд з повідомленням (викликом) учасників справи. 29.06.2026 через підсистему "Електронний суд" апелянтом було подано заяву-клопотання про підстави задоволеної апеляційної скарги. На думку колегій суддів, станом на дату апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин. Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України. Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Нормою пункту 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Частиною 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Згідно із частиною 4 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. За своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що висновки про наявність умов за яких зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом неодноразово викладались Верховним Судом. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У постанові від 20.03.2019 по справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 зазначив, що зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або залік, або спростування його частково чи повністю, або розгляд в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов`язаних вимог. Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 та постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/3310/21, від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20. У постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі № 909/161/23 зазначено, що конструкція частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, матеріально правовою вимогою позивача за первісним позовом є стягнення боргу, що виник за договором про постачання теплової енергії. Натомість, відповідачем заявлено зустрічні вимоги про зобов`язання видалити з усіх без винятку джерел та інформаційних ресурсів та знищити всю без винятку інформацію, персональні дані, у будь-яких трактуваннях та варіаціях, щодо ОСОБА_1 , а також стягнення моральної шкоди. В обґрунтування зустрічного позову покладено положення +5 посилань, а також посилання на те, що позивач за зустрічним позовом не надавав відповідачу згоди на обробку, зберігання та використання своїх персональних даних. Оцінюючи доводи апелянта щодо взаємопов`язаності позовів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічний та первісний позови не є взаємопов`язаними, задоволення зустрічного позову жодним чином не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову. Викладені в апеляційній скарзі заперечення відповідача стосовно того, що встановлення факту протиправності володіння, обробки та використання персональних даних ОСОБА_1 автоматично буде свідчити про відсутність в останнього заборгованості за договором про постачання теплової енергії, на думку колегії суддів, є виключно суб`єктивним баченням скаржника, яке ґрунтується на помилковому тлумаченні норм матеріального права та хибному розумінні критеріїв взаємопов`язаності позовів. Крім того, судова колегія звертає увагу і на те, що важливим аспектом прийнятності зустрічного позову є не тільки його взаємопов`язаність з первісним позовом, а і встановлення судом факту доцільності спільного розгляду цих позовних заяв. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відзначив, що матеріально-правові вимоги заявлені сторонами в первісному та зустрічному позовах спричинять необхідність встановлення судом різних обставин і доказів, на які вони посилаються, а відтак спільний розгляд зустрічного позову із первісним не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору, тобто не може вважатись доцільним в розумінні ч. 2 ст. 180 ГПК України. Наведена вище позиція також узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 справі №922/4409/21. Окремо колегія суддів також наголошує на тому, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах. При цьому, матеріалами справи наразі достеменно підтверджується, що апелянт вже реалізував відповідне право на звернення до суду з окремим позовом про що свідчить долучена до відзиву позивача ухвала Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15.06.2026 у справі №212/8668/26. За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим як для суду, так і для інших учасників судового процесу, вбачається, що рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 24.06.2026 у справі №212/8668/26 позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишено без задоволення. За таких обставин теза скаржника про те, що повернення судом першої інстанції зустрічного позову мало наслідком порушення гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод доступу до правосуддя є маніпулятивною та такою, що не відповідає дійсним обставинам цієї справи. Інші доводи апеляційної скарги також зводяться до суб`єктивної незгоди апелянта з висновками суду, однак не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо прийнятності заявленого зустрічного позову. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В розрізі наведених норм колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , відтак оскаржувану ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 належить залишити без змін. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись статтями 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2777/26 залишити без змін. Справу №904/2777/26 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 01.07.2026. Головуючий суддя Г.В. Левшина Суддя А.М. Висоцький Суддя Л.В. Андрейчук