Постанова 4876 № 908/3094/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.07.2026 м.Дніпро Справа №908/3094/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач) суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 (суддя Педорич С.І.) у справі №908/3094/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення коштів за зустрічним позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання права не сплачувати кошти ВСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення 3% річних у розмірі 7253020,48 грн та інфляційних втрат в розмірі 17881228,20 грн. 29.05.2026 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до суду першої інстанції надійшла зустрічна позовна заява до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання за АТ «ДТЕК Дніпроенерго» права не сплачувати 3% річних у розмірі 7253020,48 грн, інфляційні втрати в розмірі 17881228,20 грн. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 у справі №908/3094/25 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання права не сплачувати кошти повернуто заявнику. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заявник жодним чином не обґрунтовував причини пропуску строку на подачу зустрічної позову, відповідне клопотання про поновлення пропущеного строку не заявив. Посилання представника товариства на те, що строк звернення до суду продовжується на строк дії воєнного стану місцевий господарський суд оцінив як необґрунтовані та такі, що не відповідають, ані приписам процесуального законодавства, ані практиці Верховного Суду. Врахувавши зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог частин 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, а тому відповідно до частини 6 цієї статті підлягає поверненню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго», в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 у справі №908/3094/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваної ухвали не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вважає, що оскільки воєнний стан на території України триває, то строк звернення до суду продовжується на строк дії воєнного стану. Позивач не повинен окремо просити суд поновити строк для звернення до суду. Натомість суд першої інстанції міг уникнути надмірного формалізму і не повертати зустрічний позов, а залишити його без руху для надання можливості стороні обґрунтувати свою позицію та подати відповідне клопотання про поновлення процесуальних строків. Відтак, на думку скаржника, не дослідивши вказані обставини, не врахувавши позицію Верховного суду та практику ЄСПЛ у даному питанні, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для прийняття заяви, у зв`язку з чим повернув зустрічний позов АТ «ДТЕК Дніпроенерго» необґрунтовано. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу. 23.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач за первісним позовом заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Віннікова С.В. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» залишено без руху; встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. 11.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом із платіжною інструкцією №4600813 від 09.06.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 про повернення зустрічного позову у справі №908/3094/25; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Зазначену ухвалу надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 16.06.2026 о 17:00, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа. У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України. Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило. Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5). Згідно з ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги. Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виходячи з норм статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України. Частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Зустрічний позов - це позов, що подається відповідачем до позивача для одночасного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов характеризується самостійністю матеріально-правової вимоги відповідача до позивача. Відповідно до положень ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам ст. ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. При цьому, ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. За приписами п. 8 ч. 2 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання відзиву на позов. При цьому, реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків. Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ст. 118 Кодексу, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. З урахуванням вищевикладеного, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. Одночасно слід враховувати, що процесуальні строки, з-поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків. Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.10.2025 відкрито провадження у справі №908/3094/25, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки, зокрема, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст.165 ГПК України для подачі відзиву на позовну заяву. Судом першої інстанції встановлено, що ухвала суду від 13.10.2025 була доставлена до електронного кабінету АТ «ДТЕК Дніпроенерго» 13.10.2025. Відповідачу ухвала суду про відкриття провадження у справі доставлена до його електронного кабінету в системі Електронний суд 13.10.2025. Відтак, останній день строку для подання відзиву на позовну заяву та відповідно зустрічного позову 28.10.2025. Відповідач АТ «ДТЕК Дніпроенерго», зустрічну позовну заяву подав лише 29.05.2026 через систему «Електронний суд», тобто за межами строку, встановленого для подання відзиву та, відповідно, зустрічної позовної заяви, що суперечить приписам ч. 1 ст. 180 ГПК України. Водночас, як слушно зазначив суд першої інстанції, за період з моменту відкриття провадження у справі відповідач жодного разу не вказував, що він має намір підготувати та подати зустрічний позов у цій справі, а також не зазначав про існування обставин, що перешкоджають у підготовці такого зустрічного позову в установлений законодавством строк. Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Колегія суддів зазначає, що закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються. Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Таким чином, пропущений процесуальний строк може бути поновлений лише за заявою учасника справи у разі, якщо суд визнає наведені причини пропуску цього строку поважними, в той час як продовжити встановлений процесуальний строк суд має право також із власної ініціативи, однак у цьому разі відповідне продовження строку може мати місце лише до його закінчення. Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.02.2019р. у справі №922/1161/18, від 02.12.2019р. у справі №921/230/19. Матеріали справи свідчать, що АТ «ДТЕК Дніпроенерго» до зустрічного позову заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин його пропуску подано не було. Доказів звернення до суду з повідомленням про необхідність продовження строку для подання зустрічного позову матеріали справи також не містять. Посилання апелянта на те, що введення на території України воєнного стану автоматично зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду, колегія суддів розцінює як помилкові та неспроможні. Так, згідно сталої та послідовної позиції судової практики питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою пісдтавою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2023 року у справі №918/393/22). Отже, загальне посилання заявника на правовий режим воєнного не є підставою для нівелювання судом імперативних законодавчих приписів та чинних процедурних вимог. Колегія суддів також наголошує, що самостійне відновлення строку на подання відповідачем зустрічного позову господарським судом, без наведення відповідачем причин пропуску такого строку буде суперечити засадам змагальності сторін та свідчитиме про ухилення відповідача від наслідків пов`язаних з вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій, зокрема від наслідків пропуску строку на подання зустрічного позову, що вочевидь не відповідає положенням ч. ч. 1, 4 ст. 13 ГПК України. За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач подав зустрічну позовну заяву з порушенням приписів ч. 8 ст. 165 ГПК України, що є підставою для повернення зустрічної заяви відповідно до ч. 6 ст. 180 ГПК України. Щодо доводів апелянта про те, що відповідно до положень ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічна позовна заява підлягала залишенню без руху, а не поверненню, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 4 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зустрічна позовна заява має відповідати загальним вимогам, встановленим до подання позову, зокрема вимогам статей 162, 164, 172 та 173 цього Кодексу. Частина п`ята цієї ж статті передбачає, що у разі невідповідності зустрічної позовної заяви вимогам частини четвертої застосовуються положення статті 174 ГПК України, яка визначає підстави для залишення заяви без руху. З огляду на вищенаведені норми, немає підстав вважати, що порушення процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви усувається шляхом залишення заяви без руху. Зазначені статті містять вимоги до форми та змісту позову, а також до надання необхідних документів, але не регламентують наслідки пропуску строку на подання зустрічного позову. Отже, у випадку подання зустрічного позову з порушенням установленого процесуального строку, суд діє відповідно до загальних засад процесуального права, що не передбачають можливості залишення такої заяви без руху, а визначають необхідність її повернення заявнику. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. В розрізі наведених норм колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго», відтак оскаржувану ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 у справі №908/3094/25 належить залишити без змін. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 у справі №908/3094/25 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.06.2026 у справі №908/3094/25 залишити без змін. Справу №908/3094/25 повернути до Господарського суду Запорізької області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 01.07.2026. Головуючий суддя Г.В. Левшина Суддя Л.В. Андрейчук Суддя С.В. Вінніков