Постанова 4854 № 400/11937/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11937/25 Перша інстанція: суддя Брагар В. С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: Рух справи 05.11.2025 р. ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив: визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 03.03.2022р. по 31.12.2022р., за виключенням вже виплаченої частини індексації; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 03.03.2022р. по 31.12.2022р. з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) жовтень 2020р. з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та виплатити її недоотриману частину; визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення за період служби з 03.03.2022р. по 19.05.2023р. (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 роки з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) з застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення за період служби з 03.03.2022р. по 19.05.2023р. (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023 рр. в сторону збільшення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) за періоди: з 03.03.2022 р. по 31.12.2022 р. із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 р.; з 01.01.2023р. по 19.05.2023р. із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 р., шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт. На обґрунтування позову вказано, що відповідач у 2022-2023 р.р. протиправно не здійснював нарахування та виплату усіх належних видів грошового забезпечення у повному обсязі. А саме відповідач протиправно не виплачував позивачу грошове забезпечення за період з 03.03.2022р. по 19.05.2023р. (включно), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023рр. та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023рр. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом 01 січня календарного року. Також, відповідач не провів нарахування індексації грошового забезпечення з 03.03.2022р. по 31.12.2022р. жовтень 2020 року та індексації-різниці з урахуванням вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, у якому заперечувала проти задоволення позову і зазначила, що грошове забезпечення позивача обраховувалось на підставі чинного на час виплати законодавства та підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні. Щодо індексації грошового забезпечення, то відповідач зазначає, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в період з 27.06.2022р. по 15.05.2023р. У вказаний період не відбулось такої обставини як підвищення грошового забезпечення (така обставина відбулась у березні 2018р.). Дана обставина є обов`язковою для нарахування та виплати щомісячної фіксованої індексації. Миколаївський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково рішенням від 01.04.2026р. Визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 03.03.2022р. по 19.05.2023р. включно грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 р. та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №

704. Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 03.03.2022р. по 19.05.2023р. грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки, доплати, підвищення та премії) з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р. та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р., відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовив. Не погодившись з прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 (надалі скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 18.05.2026р. Обставини справи З 03 березня 2022 р. ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Представник позивача 30.09.2025р. звернувся з адвокатським запитом про надання інформації про грошове забезпечення позивача. Відповідач на адвокатський запит листом від 18.10.2025 р. за вих. № 4683/р надав відповідь, за якою позивач з 05.04.2025р. самовільно залишив військову частину та незаконно відсутній на військовій службі протягом тривалого часу. Вважаючи протиправними дії відповідача, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Оцінка суду першої інстанції Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків. Військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність при обчисленні та виплаті позивачу грошового забезпечення за спірний період з 03.03.2022р. по 19.05.2023р. без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет України на рік станом на 01 січня календарного року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що військова частина НОМЕР_1 у спірний період з 03.03.2022р. 19.05.2023р. нараховувала і виплачувала позивачу грошове забезпечення відповідно до чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Скаржник твердить, що позивач порушив строк звернення до адміністративного суду, а також окремо наголошує на обмежених матеріально-фінансових спроможності в умовах воєнного часу. Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу Позивач, належно повідомлений про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків. Щодо доводів скаржника з приводу порушення позивачем строку звернення до суду Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, згідно з наведеними нормативними приписами передбачено можливість встановлення в КАС України та інших законах спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 КАС України. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Проте у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що врегульовували б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати в разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців). Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Конституційний Суд України визнав частину першу статті Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат Рішенням від 11.12.2025р. №1-р/2025. Згідно з матеріалами справи позивач на час звернення до суду з даною позовною заявою не є звільненим з військової служби, тому строки звернення до нього не застосовуються. Щодо суту спірних правовідносин Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. 01.03.2018р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704 (далі Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. Згідно з пунктом 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначали шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з-поміж осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу затверджено згідно з додатком 1 до постанови №

704. Схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу затверджено згідно з додатком 14 до Постанови №

704. У примітці 1 додатка 1 до постанови № 704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначають шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Якщо посадовий оклад визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидають, а від 5 і вище заокруглюють до десяти гривень. У примітці додатка 14 до Постанови № 704 зазначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначають шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Якщо розмір окладу визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидають, а від 5 і вище заокруглюють до десяти гривень. 21.02.2018 р. до Пункту 4 постанови № 704 було внесено зміни і викладено його в редакції Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103, яка набрала чинності 24.02.2018 р. (надалі Постанова № 103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Водночас зміни до додатків 1, 12, 13 і 14, затверджених Постановою № 704, не внесли. Так, не змінився текст примітки додатків 1, 14 до Постанови № 704, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 у редакції постанови №

103. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. №1038 «Про внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» примітку додатка 1 до постанови № 704 викладено в новій редакції, а саме: «

1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладено також примітку додатка 14 до Постанови №

704. Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі №826/6453/18 пункт 6 Постанови № 103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704, було визнано протиправним та скасовано. Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, із 29.01.2020 р. дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у редакції, чинній до внесення змін згідно з Постановою №103. Суд у складі колегії суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд дійшов правового висновку в подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції із дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18, який викладено, серед іншого, у постанові від 02.08.2022 р. у справі № 440/6017/21, у постанові від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, у постанові від 27.02.2023 р. у справі № 640/11131/21, у постанові від 05.06.2024 р. у справі № 420/18318/23, у постанові від 14.11.2024 р. у справі № 580/3452/22 тощо. Суд у складі колегії суддів зазначає, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684 грн. Отже, внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року збільшився розмір грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум. Таким чином, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та похідне від цього зростання розмірів грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача виникли підстави на перерахунок грошового забезпечення у період з 03.03.2022р. по 19.05.2023р. Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення позивача а спірний період, колегія суддів враховує, що відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 р. за №745/32197, такі розраховуються із місячного грошового забезпечення військовослужбовця. Отже, у зв`язку із перерахунком місячного грошового забезпечення, також потрібно перерахувати виплати, які обраховуються з урахуванням цієї величини, зокрема, грошову допомогу для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, які були нараховані та виплачені у спірний період. Висновки суду апеляційної інстанції Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права. Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється. З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, - П О С Т А Н О В И В : У задоволенні апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 відмовити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 р. у справі № 400/11937/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення. Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя: Д.С.Терлецький Суддя: Н.В.Вербицька Суддя: О.О.Димерлій