Постанова Дніпровський апеляційний суд № 199/11453/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1253/26 Справа № 199/11453/25 Суддя у 1-й інстанції - СЕНЧИШИН Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м.Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.А., захисника особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 його - адвоката Чорнокнижник О.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника Чорнокнижник О.В. на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року, щодо ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП встановити не видалося за можливе, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця ЗСУ, за ч.1 ст.130 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Згідно постанови суду 30 липня 2025 року о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1 в районі будинку № 38 по вул. Центральній у с. Криворіжжя Покровського району Донецької області, керував транспортним засобом «ВАЗ 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: блідість обличчя, тремтіння пальців рук, та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудні камери працівників патрульної поліції. Постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір 605,60 грн. З таким судовим рішенням не погодився захисник Чорнокнижник О.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, з пропуском строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин. Вказує, що ОСОБА_1 не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні під час розгляду адміністративних матеріалів, повістки не отримував, з оскаржуваною постановою суду належним чином не був ознайомлений та її не отримував у зв`язку з перебуванням у зоні бойових дій і виконанням заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 01 серпня 2025 року по 31 жовтня 2025 року. Також зазначає, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є військовослужбовцем учасником бойових дій. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, визнати причини пропуску такого строку поважними, прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що постанова судді є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, а також порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи і помилково дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказує, що суд не врахував, що станом на 30 липня 2025 року ОСОБА_1 був чинним військовослужбовцем, молодшим сержантом, командиром І відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_2 , перебував на території Покровського району Донецької області у службовому відрядженні та виконував службові обов`язки. Вказує, що під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам поліції про проходження військової служби у Збройних Силах України з 2013 року, перебування у службовому відрядженні, а також про те, що протягом останнього року постійно приймав лікарські засоби для зменшення болю від травм, отриманих під час виконання бойових завдань на території Донецької області 14 серпня 2024 року. Зазначає, що блідість обличчя та тремтіння пальців рук могли бути наслідком фізичного стану ОСОБА_1 після отриманих поранень, а не ознаками наркотичного сп`яніння. Також вказує, що ОСОБА_1 повідомляв працівникам поліції, що наркотичних засобів та алкогольних напоїв не вживав. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 підписав поспіхом та без детального ознайомлення з викладеною у ньому інформацією, оскільки після його складення працівники поліції запевнили його, що відобразили у протоколі повідомлені ним відомості щодо поранення, поганого самопочуття та приймання сильнодіючих знеболювальних засобів. Вказує, що згідно з довідкою № 592 від 14 серпня 2024 року, виданою військовою частиною НОМЕР_2 про обставини травми, молодший сержант ОСОБА_1 14 серпня 2024 року отримав вибухову травму, вогнепальне осколочне сліпе поранення грудної клітки справа, закритий перелом тазу та інші ушкодження. Зазначає, що після отриманих травм він тривалий час проходив реабілітацію у військовому госпіталі, після чого йому були призначені лікарські засоби та знеболювальне у зв`язку з наявністю сильного болю. Зазначає про необхідність прийняття апеляційним судом нових доказів, а саме: довідки № 592 від 14 серпня 2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_2 про обставини травми; довідки військово-лікарської комісії від 11 грудня 2024 року, виданої КНП «Ужгородська багатопрофільна клінічна лікарня» Ужгородської міської ради; рецепта № 54 від 18 травня 2025 року на медичний препарат; довідки військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказує, що зазначені документи підтверджують доводи апеляційної скарги, а причини неподання таких доказів до суду першої інстанції є поважними, оскільки протягом усього часу розгляду справи судом першої інстанції та до 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Щодо відмови від проходження огляду водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зазначає, що 30 липня 2025 року під час зупинки працівниками поліції ОСОБА_1 перебував у службовому відрядженні та не міг відлучитися до медичного закладу для проходження такого огляду, про що повідомляв уповноваженим особам. Вказує, що працівники поліції, не зважаючи на його пояснення, оформили направлення для проходження медичного огляду. Зазначає, що наступного дня після складення адміністративного протоколу, 01 серпня 2025 року, ОСОБА_1 згідно з наказом командира було направлено на позиції для виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вважає, що матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння. Вказує, що з долученого до матеріалів справи відеозапису неможливо встановити такий стан, а зазначені у протоколі ознаки блідість обличчя та тремтіння пальців рук є лише особистою оцінкою працівників поліції та можуть бути наслідком поганого самопочуття після перенесених травм і участі у бойових діях. Вказує, що згідно з Інструкцією огляд на стан сп`яніння може проводитися як у медичному закладі, так і безпосередньо поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів. Посилаючись на положення ст. 7, 245, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, ст. 62 Конституції України та практику Європейського суду з прав людини щодо стандарту доказування поза розумним сумнівом, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, а всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи мають тлумачитися на її користь. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити. Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін з таких підстав. Суд апеляційної інстанції визнає наведені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе поновити цей строк. Суд апеляційної інстанції бере до уваги надані стороною захисту довідки про стан здоров`я та відомості про особу. Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП. Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП. Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який оформлений повноважною особою згідно вимог КУпАП та підписаний без зауважень; направленням на огляд водія транспортного засобу для виявлення стану наркотичного сп`яніння, відповідно до якого останнього було направлено на огляд у зв`язку із виявленими ознаками наркотичного сп`яніння блідістю обличчя та тремтінням пальців рук, від проходження якого він відмовився; актом прийому-передачі транспортного засобу від 30 липня 2025 року; відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Проаналізувавши докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу та відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував проходження ОСОБА_1 військової служби, його участь у бойових діях, службове відрядження та виконання службових обов`язків є необґрунтованими та безпідставними. Апеляційний суд врахував надані стороною захисту документи про проходження військової служби та стан здоров`я особи, однак сам по собі факт проходження військової служби у Збройних Силах України з 2013 року не впливає на доведеність вини та правильність висновків суду. Крім того, твердження про те, що під час зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 безпосередньо виконував службові обов`язки, не підтверджується матеріалами справи. Апеляційному суду не надано належних та допустимих доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу він виконував службовий наказ, тоді як з наданих документів убачається, що участь у відповідних заходах він розпочав лише з 01 серпня 2025 року. Не заслуговують на увагу й доводи про те, що виявлені працівниками поліції ознаки наркотичного сп`яніння були наслідком поранень та прийому лікарських препаратів. Апеляційний суд встановив, що зазначені обставини не спростовують факту виявлення працівниками поліції зовнішніх ознак сп`яніння, а навпаки підтверджують наявність причин для проведення відповідної перевірки. За наявності у водія ознак наркотичного сп`яніння вимога поліцейських про проходження огляду була законною, а водій був зобов`язаний виконати вимоги п. 2.5 ПДР України. Посилання апелянта на те, що на відеозаписі відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, також є необґрунтованими. Такі твердження суперечать іншим доводам апеляційної скарги, згідно з якими сам апелянт пояснює наявність блідості обличчя та тремтіння пальців рук станом здоров`я та наслідками поранень. Отже, сторона захисту фактично не заперечує наявність зазначених зовнішніх проявів, а лише пропонує їх власне тлумачення. Крім того, право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735. Апеляційний суд зазначає, що саме поліцейський під час спілкування з водієм встановлює наявність ознак сп`яніння, а виявлення таких ознак є достатньою правовою підставою для пропонування пройти огляд. Виявлені у ОСОБА_1 ознаки блідість обличчя та тремтіння пальців рук віднесені Інструкцією до ознак, за наявності яких водій підлягає направленню на огляд. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для проведення такого огляду є безпідставними та мають суб`єктивний характер. Крім того, право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух», постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735. Апеляційний суд зазначає, що саме поліцейський під час спілкування з водієм встановлює наявність ознак сп`яніння, а виявлення таких ознак є достатньою правовою підставою для пропонування пройти огляд. Виявлені у ОСОБА_1 ознаки блідість обличчя та тремтіння пальців рук віднесені Інструкцією до ознак, за наявності яких водій підлягає направленню на огляд. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для проведення такого огляду є безпідставними та мають суб`єктивний характер. Безпідставними є також доводи про порушення порядку проведення огляду та відсутність доказів відмови від проходження огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів. Апеляційний суд встановив, що предметом інкримінованого правопорушення є саме відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, що підтверджується направленням на огляд та відеозаписом з нагрудних камер поліцейських. Відповідно до п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015р. у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто, вимогами вказаної інструкції передбачено, що огляд водія з ознаками наркотичного сп`яніння проводиться в медичній установі, огляд на місці зупинки вимогами цієї інструкції передбачений тільки для виявлення стану алкогольного сп`яніння. Для виявлення стану наркотичного сп`яніння процедура огляду водія на місці зупинки не передбачена. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд звертає увагу, що згідно з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи від проходження огляду, за винятком випадків, передбачених ст. 17 КУпАП. Тому наведені апелянтом пояснення щодо причин відмови не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення. Дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами. Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами. Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику Чорнокнижник О.В. строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу захисника Чорнокнижник О.В. залишити без задоволення. Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 серпня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене за ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя