Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/2169/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2169/26 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. у справі № 160/2169/26 за позовом:ОСОБА_1 до: про:Військової частини НОМЕР_1 визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 30.01.2026р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії та 02.02.2026р. судом першої інстанції за цим адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/2169/26 і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Позивач, в особі свого представника, посилаючись у адміністративному позові на те, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, та внаслідок отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), яке пов`язано із захистом Батьківщини, неодноразово перебував на лікуванні в закладах охорони здоров`я, але відповідачем безпідставно не нарахована та не виплачена йому додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн. на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022р. (далі Постанова № 168), тому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 у розмірі 100 000,00 грн. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров`я для лікування за період з 05.06.2025 по 23.07.2025; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров`я для лікування за період з 05.06.2025 по 23.07.2025. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. у справі №160/2169/26 позовні вимоги задоволено. Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, за якою судом апеляційної інстанції 20.04.2026р. відкрито апеляційне провадження і справу №160/2169/26 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 26.05.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи. Відповідач Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 17.03.2026р. та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник позивача, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечувала проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 17.03.2026р. залишити без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 у період з 10.09.2020р. по 24.09.2025р. проходив службу в Військовій частина НОМЕР_2 посаду старшого навідника, що підтверджується наказами від 10.09.2020р. №157-РС та від 24.09.2025р. №277. 05.06.2025 позивач отримав травму в період проходження служби під час виконання службово-бойових завдань в зоні проведення бойових дій на території в районі села Сухецьке Мирноградської міської громади Покровського району Донецької області. Внаслідок ворожої атаки ОСОБА_1 отримав бойове травмування, вибухова травма акубаротравма з розвитком двобічної сенсоневральної приглуховатості легкого ступеня, помірно-виразного цефалгічного синдрому, вестибуло-координаторних, астено-вегетативних розладів, логоневрозу (Т70.0). Довідкою про обставини травми №1978/175/362 від 23.06.2025 підтверджуються вищевказані обставини та встановлено, що бойове травмування старшого солдата ОСОБА_1 вважати таким, що отримане під час безпосередньої участі у бойових діях, внаслідок дій противника та пов`язані з захистом Батьківщини. З 05.06.2025 по 20.06.2025 після отриманої травми позивач перебував на безперервному стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_3 , що підтверджується виписним епікризом №1136/і/п від 20.06.2025. Довідкою ВЛК №2025-0623-1159-2726-3 від 23.06.2025, за результатами медичного огляду позивачу визначено потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів. З 23.06.2025 по 22.07.2025 позивач перебував у відпустці для лікування терміном 30 календарних днів. 22.07.2025р. позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №277 від 24.09.2025, старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , оператора 1 комплексу радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами взводу радіоелектронної боротьби роти радіоелектронної боротьби військової частини, звільнено у запас відповідно п. 3 п.п. «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу )) ч. 5 та п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.09.1992 (зі змінами); з 24.09.2025 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. Позивач, зазначає про те, що за період перебування ним на стаціонарному лікуванні з 05.06.2025 по 20.06.2025 та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою з 23.06.2025 по 22.07.2025, наданої за наслідками бойового травмування, відповідачем протиправно не було нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн, передбачену чинним законодавством України для військовослужбовців, які отримали поранення (травмування, контузію) під час безпосередньої участі у бойових діях, у тому числі за період стаціонарного лікування та відпустки, пов`язаної з лікуванням. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом за захистом свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, а також матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992р. (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 2232-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 2011-ХІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 1 ст. 3 Закону № 2232-XII). В силу ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991р. (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Положеннями п. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Відповідно до п. 2,3 цієї ж статті Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок № 260). Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168» (далі - Постанова №168). Пунктом 1 Постанови №168 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року. 01 квітня 2022 року до постанови № 168 постановою Кабінету Міністрів України №400 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі Положення № 402), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями та поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Розділом 21 визначено порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні. Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини. З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 05.06.2025 по 20.06.2025 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписним епікризом №1136/і/п від 20.06.2025 та з 23.06.2025 по 22.07.2025 перебував у відпустці для лікування, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №2025-0623-1159-2726-3 від 23.06.2025, за медичними показниками поранення та захворювання, які пов`язані із захистом Батьківщини. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що період стаціонарного лікування позивача, який підтверджуєтьсявиписним епікризом, та довідкою військово-лікарської комісії, у якій зазначено про те, що Захворювання, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, про те, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000 грн. на місяць за період перебування на стаціонарному лікуванні у періоди з 05.06.2025 по 20.06.2025 та у період з 23.06.2025 по 22.07.2025 перебування у відпустці для лікування. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту першого постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за спірні періоди в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після перенесеної травми та зобов`язав відповідача вчинити дії щодо поновлення порушеного права позивача. Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 17.03.2026р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026р. у справі №160/2169/26 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України. Постанову виготовлено та підписано 27.05.2026р. Головуючий - суддя А.О. Коршун суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова