Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/6928/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6928/23 пров. № А/857/4594/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Коваля Р.Й., Носа С.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (суддя Кафарський В.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту 23.01.2024), в адміністративній справі №300/6928/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, встановив: У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач-1), в якому просив: 1) визнати незаконною відмову відповідача-1 у виплаті позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень за кожен місяць перебування на лікуванні (три місяці), надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії у розмірі 556% від посадового окладу, з 01.02.2023 року по 06.03.2023 року; 2) зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду у розмірі 100000 гривень за кожен місяць перебування на лікуванні (три місяці), надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії у розмірі 556% від посадового окладу, з 01.02.2023 року по 06.03.2023 року; 3) стягнути з відповідача судові витрати. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 залучено до участі в справі в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі відповідач-2). Позивач подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив: 1) визнати незаконною відмову відповідача-1 у виплаті позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини; 2) зобов`язати відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000 грн. у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. Відповідач-2 позовних вимог не визнав, подавши відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 премії у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за період з 19.01.2023 по 31.01.2023 як особі, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премії у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за період з 19.01.2023 по 31.01.2023 як особі, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 1000 гривень. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права, яке підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-2) покликається на те, що на підставі наданих доказів позивачу все ж виплачувались щомісячні основні та щомісячні додаткові види грошового забезпечення. При поданні позовної заяви представник позивача зазначив, що згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №68 від 06.03.2023 солдату ОСОБА_1 вказано виплатити: з 01.02.2023 по 06.03.2023 надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, оклад за військове звання та надбавки за вислугу років; з 01.02.2023 по 06.03.2023 премію в розмірі 556% від посадового окладу. Наведене вище підтверджується відомостями про виплату грошового забезпечення особовому складу військової частини НОМЕР_1 за лютий і березень 2023 року згідно яких ОСОБА_1 була виплачена премія у розмірі 556% та інші додаткові виплати. Отже, суд не встановивши обставин, фактів, що мають важливе значення для вирішення спору по суті та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст.ст.242, 244, 245 КАС України, тому має бути скасоване. За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач-2) просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.01.2024 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Також з рішенням суду першої інстанції частково не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (позивач) покликається на те, що згідно довідки, виданої позивачу, вбачається, що відповідачем не було сплачено грошового забезпечення позивачу в повному обсязі, оскільки додаткова грошова винагорода повинна становити 100000 гривень за кожний місяць перебування військовослужбовця на лікуванні (тобто в сумі 300000 гривень за вказані три місяці). Окрім того, позивачу не було виплачено надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, з 01.02.2023 року по 06.03.2023 року, премію у розмірі 556% від посадового окладу, з 01.02.2023 року по 06.03.2023 року, про які він зазначав у поданому рапорті відповідачу. Вважає апелянт, що має право на виплату йому додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку із пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини за час перебування позивача на лікуванні (як мною вказувалося вище - три місяці) незалежно від того, чи останній перебував на стаціонарному лікуванні чи ні. Вважає скаржник, що суд першої інстанції не об`єктивно дослідив обставини, та фактично незаконно відмовив у задоволенні даної позовної вимоги. Також апелянт не погоджується з рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про понесення сторонами судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача суму розміром 1000 гривень. Вважає таку суму неспіврозмірною з фактичним обсягом наданих юридичних послуг. За результатами апеляційного розгляду апелянт (позивач) просить скасувати оскаржене рішення суду від 23.01.2024 року та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити повністю. Відповідач-2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача. Вважає, що наведені у ній доводи є безпідставні, необґрунтовані і такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційних скарг відповідача-2 і позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а подану апеляційну скаргу відповідача-2 належить задоволити частково. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2022 №6, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу на посаду гранатометника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 21). 04.12.2022 ОСОБА_1 під час штурмових дій на околиці н.п. Опитне, РОП Малой Донецької області зі сторони збройних сил російської федерації, під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини одержав мінно-вибухову травму ВОСП м`яких тканин правої щічної ділянки, губи та підборіддя ліворуч з багато уламковим відкритим переломом тіла нижчої щелепи (а.с. 6). 05.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП МКЛ 4 ДМР (а.с. 18). З 12.12.2022 по 19.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ПОКЦПЗ ІФ ОР (а.с. 17). З 19.12.2022 по 20.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради (а.с. 16). З 21.12.2022 по 31.01.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Коломийська центральна районна лікарня КРР (а.с. 15). Рішенням ВЛК надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів з 31.01.2023 по 01.03.2023 (а.с. 31). З 14.03.2023 по 21.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Коломийська центральна районна лікарня КРР (а.с. 14). З 22.03.2023 по 29.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради (а.с. 11). З 13.06.2023 по 24.07.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Коломийська центральна районна лікарня КРР (а.с. 10). З 24.07.2023 по 02.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю.Липи (а.с. 9). З 02.08.2023 по 11.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ЛОР ЛОКЛ (а.с. 8). Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2023 №68 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 28). Цим наказом вирішено, зокрема, виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років; з 01.02.2023 року по 06.03.2023 року премію в розмірі 556% від посадового окладу: з 01.02.2023 року по 06.03.2023 року. 07.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату: додаткового грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 06.03.2023 у зв`язку із перебуванням на безперервному стаціонарному лікуванні та у відпустці після лікування за рішенням ВЛК; надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років з 01.02.2023 по 06.03.2023; премію у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023 (а.с. 35). Листом від 11.04.2023 відповідач повідомив позивача, що йому за період з 01.01.2023 по 06.03.2023 було виплачено грошове забезпечення, у тому числі надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років. За лютий у розмірі 20557,80 грн., з березень 2023року у розмірі 3978,95 грн, окрім премії в розмірі 556% від посадового окладу з 01.02.2023 року по 06.03.2023 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №68 від 06.03.2023. Що стосується виплати додаткової винагороди за виконання особливо важливих завдань, передбаченої Порядком №260 від 07.06.2018 року за №260, з 04.12.2022 по 18.01.2023 за №5 позивачу нараховувалась додаткова винагорода з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно дням, оскільки 04.12.2022 року позивачем було отримане важке вогнепальне поранення. Оскільки подальших звернень до командування військової частини від Вас не надходило та інших підтверджуючих документів Вами не надавалися, то в періоди з 19.01.2023 до 01.02.2023 нараховувалась додаткова винагорода за виконання особливо важливих завдань з розрахунку 30000,00 грн пропорційно дням, та період з 01.02.2023 по 02.03.2023 нараховувалась додаткова винагорода, за виконання особливо важливих завдань з розрахунку 100000,00 грн. пропорційно дням згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №33 від 01.02.2023. Загальна сума нарахованої додаткової винагороди за виконання особливо важливих завдань за січень 2023 року становить 70645,17 грн (а.с. 36). Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень за кожен місяць перебування на лікуванні, надбавки за особливості проходження служби та премії, позивач звернувся до суду із даним позовом. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції враховує наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для виплати позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень за кожен місяць перебування на лікуванні (три місяці) у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, надбавки за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, премії у розмірі 556% від посадового окладу, з 01.02.2023 року по 06.03.2023 року. Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Як визначено статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Частинами 1 - 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відносно надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01.02.2023 по 06.03.2023, суд першої інстанції вірно врахував наступне. Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Відповідно до п. 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок №260), грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. Згідно із п. 3 розділу І Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Пунктом 8 розділу І Порядку №260 передбачено грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Згідно наявного у матеріалах справи листа Військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 №369 міститься інформація про те, що ОСОБА_1 виплачено за період з 01.01.2023 по 06.03.2023 грошове забезпечення, у тому числі надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, оклад за військове звання та надбавку за вислугу років за лютий у розмірі 20557,80 грн., з березень 2023 року у розмірі 3978,95 грн.. Відповідно до довідки від 11.04.2023 №368, з січня по березень 2023 року, позивачу виплачено грошове забезпечення на загальну суму 108914,72 грн. (а.с. 38). Вказане дає підстави вважати, що позивачем не доведено належними та допустими доказами факт невиплати йому надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, з урахуванням чого підстави для задоволення позову у цій частині відсутні, що не спростовано доводами апеляційної скарги позивача. Відносно виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. за кожен місяць перебування на лікуванні (три місяці), суд враховує наступне. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 58/2023 від 06.02.2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. В подальшому дію воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, який не скасовано станом на час розгляду справи. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні та № 69/2022 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України 28.02.2022, прийнято постанову №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168). Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №400 п. 1 Постанови №168 доповнено абзацом такого змісту: Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Вказана норма застосовується з 24.02.2022. Таким чином, у разі поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії мають право на отримання збільшеної винагороди в розмірі до 100000 грн. З аналізу наведених норм Постанови № 168 слідує встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: 1) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини; 2) факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. За змістом позовних вимог ОСОБА_1 просить виплатити йому додаткову грошову винагороду у розмірі 100000 грн. за кожен місяць перебування на лікуванні (три місяці) у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини. При цьому суд першої інстанції вірно врахував, що передбачена Постановою №168, додаткова грошова винагорода у розмірі 100000 грн. виплачується пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні, а не за кожен місяць, у якому особа перебувала на лікуванні. У розглядуваних правовідносинах судом встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров`я у періоди з 12.12.2022 по 19.12.2022, з 19.12.2022 по 20.12.2022, з 21.12.2022 по 31.01.2023, з 14.03.2023 по 21.03.2023, з 22.03.2023 по 29.05.2023, з 13.06.2023 по 24.07.2023, з 24.07.2023 по 02.08.2023, з 02.08.2023 по 11.08.2023. У період з 31.01.2023 по 01.03.2023 ОСОБА_1 було надано відпустку за станом здоров`я на 30 календарних днів. Листом від 11.07.2023 №369 підтверджується, що у період з 04.12.2022 по 18.01.2023 позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100000 грн., у період з 19.01.2023 до 01.02.2023 додаткова винагорода з розрахунку 30000 грн., а у період з 01.02.2023 по 02.03.2023 додаткова винагорода в розмірі 100000 грн.. Суд враховує, що ОСОБА_1 виключено з особового складу Військової частини НОМЕР_1 06.03.2023. У межах спірних правовідносин необхідно виокремити період, у який позивач знаходився на лікуванні, водночас додаткової винагороди у розмірі 100000 грн. не отримував, а саме: з 19.01.2023 по 31.01.2023. Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (надалі - Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно п. 21.1 глави 21 розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 встановлено, що Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема, А) Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Другої світової війни, участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України. Наведене дає підстави вважати, що під категорію військовослужбовців, яким має виплачуватись збільшена (до 100000 грн) додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, підпадають військовослужбовці, щодо яких наявний висновок, сформульований у пп. А п. 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 (Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини). Відповідно до свідоцтва про хворобу №91/4, травма позивача ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (а.с. 31, зворотній бік). Згідно із довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 13.01.2023 №62, травму позивач отримав під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини (а.с. 6). Враховуючи, що у період з 19.01.2023 по 31.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), ТАК, пов`язаним із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн., відповідно до Постанови №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. Матеріалами справи підтверджено, що у періоди з 04.12.2022 по 18.01.2023 та з 01.02.2023 по 02.03.2023 позивачу виплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100000 грн.. Відповідач-2 жодних обґрунтувань в апеляційній скарзі щодо наданої судом першої інстанції оцінки наявності підстав для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. за період з 19.01.2023 по 31.01.2023 не навів. З урахуванням вказаного колегія суддів погоджується з прийнятим окружним судом рішенням про визнання протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, за період з 19.01.2023 по 31.01.2023 як особі, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, зобов`язавши відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, за період з 19.01.2023 по 31.01.2023 як особі, яка перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Відносно вирішення судом першої інстанції вимоги позивача про виплату премії у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023, то як встановлено судом, наказом Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2023 №68 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Цим же наказом вирішено виплатити надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавку за вислугу років; з 01.02.2023 року по 06.03.2023 року премію в розмірі 556% від посадового окладу: з 01.02.2023 року по 06.03.2023. Листом від 11.07.2023 відповідач повідомив позивача, що йому не виплачено премію в розмірі 556% від посадового окладу з 01.02.2023 року по 06.03.2023 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №68 від 06.03.2023. Відповідач-2 стверджує, що згідно з відомостями про виплату грошового забезпечення особовому складу військової частини НОМЕР_1 за лютий і березень 2023 року ОСОБА_1 була виплачена премія у розмірі 556% та інші додаткові виплати. В такій ситуації колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що в разі фактичної невиплати передбачених сум премії в розмірі 556% від посадового окладу з 01.02.2023 року по 06.03.2023 можна ставити вимогу про стягнення з відповідача такої. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції, що позов у частині виплати позивачу премії у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023 підлягає до задоволення. У зв`язку із невідповідністю висновку суду першої інстанції у цій частині обставинам справи суд апеляційної інстанції вважає, що рішення окружного суду в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 премії у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023 підлягає скасуванню із прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у задоволенні таких позовних вимог. Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує наступне. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта. У розглядуваній справі судом встановлено, що стороною позивача надано суду договор від 16.08.2023, акту виконаних робіт від 02.10.2023 та квитанції від 02.10.2023 №473427 (а.с. 40-42). Згідно наданих доказів адвокатом Атаманюком В.М. було надано послуги позивачу на суму 10000 грн.. З акта наданих послуг від 02.10.2023 слідує, що ОСОБА_1 надано наступні види послуг: консультація 2 години, складання позовної заяви, запиту 3 години. Вартість однієї робочої години 2000 грн. (а.с. 41). Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, ціни позову та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд першої інстанції правильно вважав, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10000 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а також те, що послуги щодо надання консультації охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду. Отже, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, та враховуючи, що окружний суд позов задовольнив частково, суд правильне прийняв рішення про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 1000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач. В апеляційній скарзі позивач не обґрунтував належним чином заперечення щодо визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи у решта частині, окрім вирішення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо невиплати позивачу премії у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023 та зобов`язання відповідача-2 нарахувати та виплатити позивачу премію у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023, ухвалено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому у наведеній частині відповідно до статті 316 КАС України його необхідно залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для перерозподілу судом апеляційної інстанції судових витрат відсутні. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року в адміністративній справі №300/6928/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 премії у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію у розмірі 556% від посадового окладу за період з 01.02.2023 по 06.03.2023, і в цій частині прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні таких позовних вимог. В решта частині рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року в адміністративній справі №300/6928/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Р. Й. Коваль С. П. Нос