Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/1874/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/1874/22 пров. № А/857/18302/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В. за участі секретаря судового засідання: Вовка А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року (суддя Плеханова З.Б., час ухвалення 12:04 год., місце ухвалення м.Ужгород, дата складання повного тексту 22.11.2022), в адміністративній справі №260/1874/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, встановив: У травні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів ГУ ПФУ в Закарпатській області (далі відповідач-1), ГУ ПФУ в Хмельницькій області (далі відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо неприйняття довідки про заробітну плату для обчислення пенсії позивачу вих.№62 від 30.11.2020 року, видану ліквідатором ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" Гусар І.О.; 2) зобов`язати відповідача-2 прийняти довідку про заробітну плату для обчислення пенсії позивачу, видану ліквідатором ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" Гусар І.О. для здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу починаючи з дня виникнення права на пенсію з урахуванням раніше виплачених сум; 3) стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 судові витрати. Відповідачі позовних вимог не визнала, кожен подав до суду першої інстанції відзив на адміністративний позов, у яких просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо неприйняття довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 вих № 62 від 30.11.2020 року, видану ліквідатором Акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" Гусар І.О.. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області прийняти довідку про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 вих. №62 від 30.11.2020 року, видану ліквідатором Акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" Гусар І.О.. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача судовий збір в розмірі 992 гривні та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року внесено виправлення в резолютивну частину рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.11.2022 року, а саме, вважати вірним п.3 резолютивної частини цього рішення в наступній редакції: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області прийняти довідку про заробітну плату для обчислення пенсії вих. № 62 від 30.11.2020 року видана ліквідатором Публічне Акціонерне Товариство Українська страхова компанія Гарант - Авто Гусар І.О. для здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком ОСОБА_2 починаючи з дня виникнення права на пенсію з урахуванням раніше виплачених сум.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач-2 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач-2) зазначає, що з урахуванням положень законодавства, з 01 липня 2000 року заробітна плата для обчислення пенсії зараховується за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до 30 червня 2000 року заробітна плата має підтверджуватись первинними документами в обов`язковому порядку. 13.01.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV. До заяви позивачкою було додано, зокрема довідку про заробітну плату за 1995-2000 роки від 30.11.2020 №62, видану ПАТ «Українська Страхова Компанія «Гарант-Авто». Скаржник просить врахувати, що за відсутньої можливості провести перевірку достовірності даних, зазначених у довідці про заробітну плату від 30.11.2020 №62, виданій ПАТ «Українська Страхова Компанія «Гарант-Авто», враховувати її для обчислення пенсії немає підстав. Щодо стягнення судом першої інстанції відповідача-2 витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не враховано, що наявними матеріалами справи не підтверджено обставини надання позивачу адвокатом правової допомоги саме за даною справою. Крім того, в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснення ним витрат необхідних для їх зібрання по справі. При тому поданої позивачем довідки недостатньо для підтвердження сплати гонорару адвокату в сумі 6000 грн. Крім того, при вирішенні питання щодо відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу має бути враховано принцип співмірності, оскільки дана справа є незначної складності (судом відкрито спрощене позовне провадження). Відтак, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача-2 вказаних витрат. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 15.11.2022, винести постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно записів трудовій книжці, яка належить ОСОБА_1 , в період з 1995 року по 2002 рік позивач безперервно працювала у АТ Українська страхова компанія Гарант - Авто, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, яка належить ОСОБА_1 з проставленням печаток АТ Українська страхова компанія Гарант - Авто (а.с. 11-12 т.1). Факт роботи позивача у ВАТ Українська страхова компанія Гарант - Авто підтверджується випискою Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , форми ОК-5 від 12.05.2022, записами якої підтверджується відповідні страхові відрахування ВАТ Українська страхова компанія Гарант - Авто Закарпатська філія, код 20442711 в період з 1998 по 2002 рік (а.с. 13-14 т.1). Також згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела сум виплачених доходів та утримання податків станом на 12 травня 2022 №0701-22-01327, виданих посадовою особою ГУ ДПС у Закарпатській області, в період з 1 кварталу 1998р. по 4 квартал 2000р. вказано про відрахування Закарпатською філією Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія Гарант - Авто, код 20442711 (а.с. 19-20 т.1). Згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, що видана ліквідатором Публічного акціонерне товариство Українська страхова компанія Гарант - Авто Гусар І.О. на ім`я ОСОБА_1 за вих. №62 від 30.11.2020, що заробітна плата, яка враховується при обчисленні пенсії та розрахована в період з липня 1995 року по червень 2000 року включно, склала 54166,90 грн. На всі виплати нараховані страхові внески до Пенсійного фонду України. Довідка видана на підставі первинних документів, а саме відомостей по нарахуванню заробітної плати за період з 1995 р. по 2000 р., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено у довідці про не заперечення проти проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у цій довідці (а.с. 21, 82 т.1). 13 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, до якої серед іншого додала довідку про заробітну плату №62 від 30.11.2020, видану ліквідатором ПАТ Українська Страхова Компанія Гарант-Авто (а.с. 71-72 т.1). Рішенням Пенсійного фонду України (7175 Ужгородське об`єднане управління ПФУ) від 24.01.2022 за №071750006753 на звернення від 13.01.2022 призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 18.11.2021 року (а.с. 58, 227 т.1). На повторне звернення ОСОБА_1 від 28 квітня 2022 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про надання пояснень причин неврахування даних, зазначених в довідці про заробітну плату від 30.11.2020 №62, виданої ПАТ Українська Страхова Компанія Гарант-Авто, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало відповідь від 09.05.2022 за №1316-1567/З-02/8-0700/22, повідомивши, що довідка №62 від 30.11.2020, видана ліквідатором ПАТ Українська Страхова Компанія Гарант-Авто, підлягає перевірці щодо відповідності її первинним документам. За результатами проведеної роботи відділом контрольно-перевірочної роботи №1 управління контрольно-перевірочної роботи Головного управління щодо здійснення перевірки достовірності вказаної довідки складено акт про неможливість проведення перевірки документів ПАТ Українська Страхова Компанія Гарант-Авто №345 від 11.04.2022 року. Згідно акту з`ясовано, що ПАТ «Українська Страхова Компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) припинило діяльність 14.07.2021 року. Документи на зберігання до державного архіву Закарпатської області та архівного відділу Ужгородської міської ради від ПАТ «Українська Страхова Компанія «Грант- Авто» не надходили (лист Державного архіву Закарпатської області №3-47/01-13 від 16.02.2022 року та лист архівного відділу Ужгородської міської ради №84/02-07 від 15.02.2022 року додається). Отже, провести перевірку достовірності поданої ОСОБА_1 довідки наразі неможливо (а.с. 25-27 т.1). До матеріалів справи доданий акт №345 від про неможливість проведення перевірки документів ПАТ Українська Страхова Компанія «Гарант-Авто» (а.с. 44, 83 т.1). Вважаючи бездіяльність відповідача-2 протиправною щодо неприйняття довідки про заробітну плату для обчислення пенсії позивачу №62 від 30.11.2020 року, виданої ліквідатором ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", позивач звернулася до суду із цим адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем-2 протиправно відмовлено в прийнятті спірної довідки для перерахунку пенсії. Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Суть спірних правовідносин полягає в тому, що пенсійний орган протиправно не врахував довідку ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" про заробітну плату для обчислення пенсії №62 від 30.11.2020 року, видану позивачу для перерахунку пенсії. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV). Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно із статтею 64 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII), пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією. Статтею 65 Закону №1788-XII визначено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Наведені правові норми дають підстави зробити висновок, що за бажанням пенсіонера пенсія може обчислюватися з урахуванням заробітку за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв, в тому числі і до 1 липня 2000 року. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, у разі надання особою заяви на призначення (перерахунок) пенсії із наданням довідки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 01.07.2000, зазначена довідка може бути врахована для призначення (перерахунку) розміру пенсії тільки після обов`язкового підтвердження первинними документами, на підставі яких було видано зазначену довідку. Згідно з ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV врегульовано Порядком №22-1. Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1). Згідно із пунктом 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії. Таким чином, підставою для проведення розрахунку пенсії згідно ч.1 ст.40 Закону №1058-IV на основі довідки про заробітну плату є підтвердження відомостей про таку заробітну плату додатковою інформацією - первинними чи іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату тим підприємством, де працював заявник. Матеріалами справи підтверджується, що підставою відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки Публічного Акціонерного Товариства Українська страхова компанія Гарант - Авто № 62 від 30.11.2020 року про заробітну плату в період з липня 1995 року по червень 2000 року включно стала неможливість здійснення пенсійним органом перевірки, оскільки ПАТ Українська Страхова Компанія Гарант-Авто (код ЄДРПОУ 16467237) припинило діяльність 14.07.2021 року. Документи на зберігання до архівних установ не надходили. Частиною 3 ст.44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Як визначено пунктом 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Таким чином, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до п. 4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку. Водночас, покликання на неможливість пенсійного органу здійснити перевірку архівних документів не може бути підставою для позбавлення права позивача на перерахунок пенсії та у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення, оскільки такі обставинами виникли не з вини позивача та вона не могла вплинути на них. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Тобто в розрізі цієї справи позивач, як громадянка України, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних(надуманих) підстав. Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ліквідатором ПАТ Українська Страхова Компанія Гарант-Авто (код ЄДРПОУ 16467237) визначено Каштан Михайла Йосиповича та ОСОБА_3 . Товариство припинило діяльність 14.07.2021 року. Довідка №62 від 30.11.2020 року про заробітну плату в період з липня 1995 року по червень 2000 року включно, видана ПАТ Українська страхова компанія Гарант - Авто на ім`я ОСОБА_1 за підписом ліквідатора товариства Гусара І.О. та скріплена печаткою ПАТ Українська страхова компанія Гарант - Авто, з реквізитами «Україна. Публічне акціонерне товариство. м.Київ. Українська страхова компанія Гарант - Авто. Ідентифікаційний код 16467237». Відтак, зазначену довідку позивач отримала у ліквідатора в період, коли товариство ще не припинило діяльність. Судом також враховується, що обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17. Поряд з цим, у постанові від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17 Верховний Суд дійшов наступного висновку: " посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на неможливість врахування заробітної плати в зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним і висновки судів попередніх інстанцій не спростовує, оскільки надана позивачем довідка містила посилання на особові рахунки, як на первинні документи, на підставі яких вона видана, підприємство яке її видало на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки поданої довідки у відповідача були відсутні". Суд не знаходить підстав для відступу від вказаних правових висновків у справі, що розглядається. Зазначене, також узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.03.2020 у справі №280/1411/16-а, обставини якої є подібними. Як видно з матеріалів справи, довідка про заробітну плату в період з липня 1995 року по червень 2000 року включно видана на підставі первинних документів, а саме відомостей по нарахуванню заробітної плати за період з 1995 р. по 2000 р., які знаходяться за адресою: 88000, м.Ужгород, вул.Берчені,12. Зазначено у довідці про не заперечення проти проведення перевірки первинних документів за період, зазначений у цій довідці, а тому відповідає вимогам Порядку № 22-1. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що неврахування спірної довідки є непропорційним меті, якої намагався досягти відповідач, зокрема, відповідачем-2 проявлено бездіяльність без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована така бездіяльність, що є порушенням балансу між конституційним правом позивача на належне соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії. За вказаного у відповідача відсутні підстави не приймати до уваги спірну довідку для перерахунку позивачу пенсії. Відповідно до 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Наведеним спростовуються доводи апелянта, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було допущено норм матеріального та процесуального права, покликаючись на відсутню можливість провести перевірку достовірності даних, зазначених у довідці про заробітну плату від 30.11.2020 №62, виданій ПАТ «Українська Страхова Компанія «Гарант-Авто». Такі доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач-2 не довів правомірність своїх дій, проявивши бездіяльність щодо неприйняття довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1 №62 від 30.11.2020 року АТ "Українська страхова компанія "№ Гарант-Авто". Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та законне рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 у неприйнятті довідки про заробітну плату для обчислення пенсії позивачу вих №62 від 30.11.2020, видану ліквідатором АТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто". Належним способом захисту порушеного права позивача визначено шляхом зобов`язання відповідача-2 прийняти вказану довідку для здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу з дня виникнення права на пенсію з урахуванням раніше виплачених сум. Відносно доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 понесених стороною позивача судових витрат на правову допомогу в розмір 6000 грн, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Так, за положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, проведення експертизи, підготовки справи до розгляду зокрема, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги та витрат на підготовку експертного висновку, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), на проведення судових експертиз, експертних досліджень та надання інших послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, проведенням експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта. У розглядуваній справі судом встановлено, що представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про стягнення з відповідача-1 витрат на правничу допомогу в розмірі 16000 грн.. Від ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшов відзив на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого відповідач-2 висловив непогодження із заявленими вимогами, вважаючи, що відсутні підстави для стягнення таких витрат. Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалася адвокатом Мельником Я.Ю. на підставі Договору №05/18 від 18.05.2022 про надання правової допомоги адвокатом та ордеру серії АО №1061949 від 27.05.2022. Пунктом 3.1 вищевказаного Договору передбачено розмір гонорару, який клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього Договору визначається за домовленістю Сторін та може бути оформлено Додатковою угодою, що є невід`ємною частиною цього Договору. 18 травня 2022 року між адвокатом Мельником Я.Ю. та Зубик Н.Ю. укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 05/18 про надання правової допомоги адвокатом від 18.05.2022р. Згідно п.1 Додаткової угоди зазначено вартість гонорару (винагороди) за надання правової допомоги Адвокатом по захисту прав та інтересів Клієнта у справі про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії в суді першої інстанції становить фіксований розмір 16000,00 грн.. Відповідно до п.2 Додаткової угоди, погоджено, що оплата гонорару адвоката Я.Мельника зазначеного у п.1 Додаткової угоди здійснюється в безготівковій формі в наступному порядку: 2.1 8000,00 (вісім тисяч) гривень 00 коп. протягом дня з моменту підписання Основного Договору та Додаткової угоди; 2.2 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 коп. після спливу 1 (одного) календарного місяця з моменту підписання Основного Договору та Додаткової угоди на протязі 5 (п`яти) календарних днів; 2.3 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 коп. після спливу 2 (двох) календарних місяців з моменту підписання Основного Договору та Додаткової угоди на протязі 5 (п`яти) календарних днів; 2.4 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 коп. після спливу 3 (трьох) календарних місяців з моменту підписання Основного Договору та Додаткової угоди на протязі 5 (п`яти) календарних днів. 2.5 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 коп. після спливу 4 (чотирьох) календарних місяців з моменту підписання Основного Договору та Додаткової угоди на протязі 5 (п`яти) календарних днів. Згідно виставленого рахунку №05/18 від 18 травня 2022 року ФОП, адвоката Мельника Я.Ю. клієнтом ОСОБА_1 сплачено 18.05.2022 року через банківське відділення АТ Комінвестбанк 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп., які отримані фізичною особою підприємцем, адвокатом Я.Мельником 18.05.2022 року, що підтверджується банківською виписку по рахунку. 23 червня 2022 року клієнтом ОСОБА_1 сплачено через банківське відділення АТ Комінвестбанк 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., які отримані фізичною особою підприємцем, адвокатом Я.Мельником 23.06.2022 року, що підтверджується банківською виписку по рахунку. 18 липня 2022 року клієнтом ОСОБА_1 сплачено через банківське відділення АТ Комінвестбанк 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., які отримані фізичною особою підприємцем, адвокатом Я.Мельником 18.07.2022 року, що підтверджується банківською виписку по рахунку. 23 серпня 2022 року клієнтом ОСОБА_1 сплачено через банківське відділення АТ Комінвестбанк 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., які отримані фізичною особою підприємцем, адвокатом Я.Мельником 23.08.2022 року, що підтверджується банківською виписку по рахунку. 21 вересня 2022 року клієнтом ОСОБА_1 сплачено через банківське відділення АТ Комінвестбанк 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп., які отримані фізичною особою підприємцем, адвокатом Я.Мельником 21.09.2022 року, що підтверджується банківською виписку по рахунку. Факт виконання умов Договору №05/18 про надання правової допомоги адвокатом від 18 травня 2022 року передбачає акт прийому-передачі наданих послуг. Однак такий акт у матеріалах справи відсутній. На підставі наведених доказів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача-2 на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн, який є співмірним та обґрунтованим зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Апеляційний суд також враховує, що представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про стягнення з відповідача-2 на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.. Вирішуючи по суті вказану заяву про відшкодування відповідних судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що вказане клопотання є частково обґрунтованим, з врахуванням наступного. Відповідно до ст.17 Закону України №3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V). У пункті 269 рішення у справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями). Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору. На підтвердження понесених позивачем у суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: копія Додаткової угоди №2 від 08.02.2023 до Договору №05/18 про надання правової допомоги адвокатом від 18.05.2022; копію рахунку №02/08 від 08.02.2022; копію банківської квитанції з онлайн банкінгу АТ «Укргазбанк» від 17.02.2023 на суму 8000 грн; роздруківку з онлайн системи АТ «Універсалбанк» рух коштів по рахунку фізичної особи підприємця від 14.03.2023р. за 17 лютого 2023р. ОСОБА_4 .. Так, згідно п.1 Додаткової угоди зазначено, що вартість гонорару (винагороди) за надання правової допомоги Адвокатом по захисту прав та інтересів Клієнта у справі №260/1874/22 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії у Восьмому апеляційному адміністративному суді становить фіксований розмір 8000 гривень 00 коп.. Відповідно до п.2 Додаткової угоди, погоджено, що оплата гонорару адвоката Я.Мельника зазначеного у п.1 Додаткової угоди здійснюється в безготівковій формі протягом 10 календарних днів. Згідно виставленого рахунку №02/08 від 08 лютого 2022 року ФОП, адвоката Мельника Я.Ю. клієнтом ОСОБА_1 сплачено 17 лютого 2023 року через онлайн банкінг АТ «Укргазбанк» 8000 (вісім тисяч) гривень 00 коп., які отримані адвокатом Я.Мельником 17.02.2023 року, що підтверджується банківською виписку по рахунку від 14.03.2023 року ФОП ОСОБА_4 за 17 лютого 2023 року. Надаючи оцінку наданим доказам щодо понесених позивачем витрат на надану правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 8000,00 грн, колегія суддів зауважує, що такий розмір не є у вказаному обсязі співмірним та обґрунтованим зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а являється завищеною, оскільки предмет спору в даній справі не є складним та не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних. Водночас, взявши до уваги принцип співмірності, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних правовідносин, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, колегія суддів вважає, що обсяг наданої стороні позивача професійної правничої допомоги у вказаній справі в апеляційному суді складає 2000 грн, із затраченим часом не більше 2 годин (послуги: підготовка та подання пояснення до суду апеляційної інстанції та інші процесуальні документи 1 год. (1000 грн.), участь у судовому засіданні двічі в режимі відеоконференції 1 год. (500 грн х 2 засід. по 0,5 год.)), який відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), співмірності із складністю справи та обсягу виконаних адвокатом робіт. З врахуванням встановленого колегія суддів вважає, що фактична вартість витрат адвоката складає підтверджений розмір у 2000 грн. в суді апеляційної інстанції і такий розмір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2. З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції винесене із всебічним з`ясуванням обставини справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги в оскарженій частині висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав у вказаній частині для його скасування. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року в адміністративній справі №260/1874/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Повний текст постанови суду складено 12.04.2023 року