Постанова Київський апеляційний суд № 752/3086/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №33/824/2280/2026 справа №752/1903/26 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поліщук Н.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,- встановив: Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень. Суд першої інстанції вказав, що згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 18 січня 2026 року о 03:06 хвилин за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали у стусанах, штовхав останню, висловлювався нецензурною лайкою, чим було завдано фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю громадянці ОСОБА_2 . Вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 1732 КУпАП. Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність, необґрунтованість оскаржуваної постанови, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом першої інстанції не установлено обов`язкових елементів адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 1732 КУпАП. Оскаржуваною постановою не установлено обставин родинних зв`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чи їх спільного проживання однією сім`єю що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП. Вказує на відсутність належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, оскільки фактично оскаржувана постанова ґрунтується на заяві та поясненнях однієї особи. Відеозапис із нагрудної камери працівника поліції не доводить подію адміністративного правопорушення. Крім цього, оскаржувана постанова не містить аналізу змісту долученого відеозапису, не встановлено чи зафіксовано на відео саме подію правопорушення, чим можна із відеозапису встановити конкретні дії особи та факт завдання шкоди потерпілій особі. Зазначає, що форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складена працівниками поліції, не є належним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Посилається на порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист та розгляд справи за його відсутності, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений права надавати пояснення, поставити питання потерпілій, подавати докази та заявляти клопотання. Посилається на порушення положень статті 256 КУпАП, оскільки у складеному протоколі фактично зроблено висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 лютого 2019 року у справі №522/25049/16-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №466/3769/16, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №686/16157/17, від 03 червня 2020 року у справі №761/15819/16-а, від 24 березня 2021 року у справі №761/18049/20, від 05 лютого 2020 року у справі №686/11314/17, від 18 лютого 2021 року у справі №554/6762/17, від 17 квітня 2019 року у справі №363/3496/18, від 23 січня 2020 року у справі №522/19197/16-а, від 11 червня 2020 року у справі №761/39912/16-а, від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, від 11 липня 2019 року у справі №522/10652/17. Мотивуючи наведеним, просить постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року скасувати, провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити. Пояснив, що ОСОБА_2 не є співмешканкою, вони разом не проживають і не проживали. Зазначив, що в 18 січня 2026 року ОСОБА_2 у нього ночувала. З телефонної розмови ОСОБА_2 ОСОБА_1 зрозумів про неприємності у ОСОБА_2 . Також ОСОБА_1 вказав, що не вчиняв будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 . Звернув увагу, що зареєстрований та фактично проживає у квартирі лише він, інші особи з ним не проживають. Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживають, що виключає склад адміністративного правопорушення. Просив апеляційну скаргу задовольнити, провадження у справі закрити. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась у встановленому порядку. Дослідивши відеофайл, доданий до протоколу, доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 , суд робить висновок, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено: Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 10 КУпАП визначено: Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі, за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому аби повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були вчинені. Для установлення події правопорушення, зазначеного у частині 1 статті 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Відповідно до пунктів 3, 9, 14, 16, 17 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству": домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. З матеріалів справи убачається, що 18 січня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві із заявою, у якій просила розглянути її звернення щодо домашнього насильства, яке було вчинене стосовно неї громадянином ОСОБА_1 (а.с.6). В письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначила, що 18 січня 2026 року відбулось фізичне, психологічне та фінансове насильство, яке відбувалось не вперше. Зазначила, що кривдник ізолював ОСОБА_2 від її родини, звинувачував, що ОСОБА_2 довела ОСОБА_1 до фізичної розправи над нею (а.с. 7). Відповідно до даних письмових пояснень ОСОБА_1 від 18 січня 2026 року убачається, що він вказав, що знайома викликала поліцію, причина виклику ОСОБА_1 не відома, будь-яких протиправних дій він не вчиняв (а.с. 8). Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №123445 ОСОБА_1 18 січня 2026 року о 03:06 хвилин за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали у стусанах, штовхав, висловлювався нецензурною лайкою, чим було завдано фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого було завдано шкоди фізичному та психологічному здоров`ю громадянці ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП Відповідно до даних форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеного інспектором УПП у м. Києві Бурлицьким О.І. убачається, що інспектором встановлено високий рівень небезпеки (а.с. 4-5). Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять відеофайл, тривалістю дві з половиною години. На вказаному відеофайлі тривалістю більше двох годин зафіксовано прибуття працівниками патрульної поліції за викликом, розмову із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також процедуру складання відповідних матеріалів. Досліджений судом відеозапис не фіксує подію правопорушення, не містить відомостей про момент застосування фізичного насильства чи висловлювання образ, а розпочинається вже після прибуття працівників поліції за викликом. Фактично із зазначеного відеозапису можливо встановити лише обставини спілкування працівників поліції із сторонами конфлікту після події та оформлення адміністративних матеріалів. При цьому відеозапис не фіксує очевидних наслідків застосування до потерпілої фізичного насильства та не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Не містять матеріали справи й пояснень свідків події, фотоматеріалів, висновків спеціалістів чи інших доказів, які б об`єктивно підтверджували факт вчинення саме тих дій, які зазначені у протоколі. За таких обставин наявні у справі докази не дають можливості поза розумним сумнівом встановити факт вчинення ОСОБА_1 конкретних дій, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства сама по собі не є доказом факту вчинення адміністративного правопорушення, оскільки її призначенням є оцінка ймовірності продовження чи повторення насильства та визначення рівня небезпеки для постраждалої особи, а не встановлення факту винуватості особи у вчиненні конкретного правопорушення. Тому відомості, викладені у формі оцінки ризиків, можуть враховуватись лише у сукупності з іншими доказами, але не можуть самостійно підтверджувати подію адміністративного правопорушення. Окрім того, відповідно до пункту 5 частини 2 статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів щодо перебування учасників справи у сімейних відносинах, спільно проживають (проживають) у розумінні наведеного Закону. Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі №1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу. Згідно частини 1статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У відповідності до пункту 2 частини 8 статті 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 05 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 1732 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СУДДЯ Н.В. ПОЛІЩУК