LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4802159/1397/25

від 07.04.2025 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу захисника особи, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня …

Справа № 159/1397/25 Провадження №33/802/240/25 Головуючий у 1 інстанції:Бойчук П. Ю. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2025 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03.03.2025 року о 14 год. 30 хв., за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме - умисні дії, які полягали у ображанні нецензурною лайкою, висловлюванні погроз, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 та фізичного характеру, а саме - умисні дії, які полягали у стусанах, штовханнях, ляпасах, що не завдало тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю ОСОБА_2 , вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись із такою постановою судді захисник Матвєєва Т.С. подала апеляційну скаргу в якій вказує на невідповідність постанови вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи. Посилається на те, що судом, неповно та необ`єктивно, з`ясовано обставини справи та вирішено її всупереч вимог законодавства. Просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити. В обґрунтування своїх вимог захисник Матвєєва Т.С. посилається на те, що не доведено належними та допустимими доказами вчинення щодо ОСОБА_2 , психологічного домашнього насильства, не виявлено, які конкретно дії вчинив ОСОБА_1 , і чи призвели вони до психологічного розладу та побоювань ОСОБА_2 , а також чи завдали вони шкоди психічному чи фізичному стану потерпілої особи, або чи могли завдати таку шкоду. ОСОБА_1 та його захисник Матвєєва Т.С., будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи телефонограмою (а.с. 30), в судове засідання 07.04.2025 року не з`явилися. Разом з тим, 07.04.2025 року на адресу Волинського апеляційного суду від захисника Матвєєвої Т.С. надійшла заява в якій остання вказує про те, що у зв`язку з її зайнятістю в іншій справі та узгоджену правову позицію із ОСОБА_1 просить розгляд справи проводити без неї та ОСОБА_1 . Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги положення ст.268 КУпАП, апеляційний суд вважає, що справу можливо розглядати у відсутності ОСОБА_1 та його захисника Матвєєвої Т.С. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу до наступного висновку. Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» вирізняє такі види домашнього насильства: - фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру; - психологічне насильство - насильство, пов`язане з тиском одного члена сім`ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; - економічне насильство - навмисні дії одного члена сім`ї щодо іншого, спрямовані на позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Об`єктивна сторона ч. 1ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов`язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року(далі Закон) визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Згідно зі ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.. Зважаючи на викладене, адміністративним правопорушенням є не будь-яке домашнє насильство, а те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду. Сама по собі сварка в сім`ї, нецензурні висловлювання чи образи не становлять собою домашнє насильство. Такі дії утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість завдання чи завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство. Судом першої інстанції правильно встановлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: - даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 349559 від 03 березня 2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення; - письмовою заявою ОСОБА_2 від 03.03.2025 року; - письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 03.03.2025 року; - даними форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 03.03.2025 року, який визначений низький; - відеозаписом з нагрудних бодікамер з місця події від 03.03.2025 року. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у сукупності, дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності вбачається склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення правильно враховував: ступінь суспільної небезпеки правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його провини, майновий стан. Апеляційний суд вважає неспроможними посилання сторони захисту, що лише сам факт звернення особи, до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 349559 від 03.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , 03.03.2025 року о 14 год. 30 хв., за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме умисні дії, які полягали у ображанні нецензурною лайкою, висловлюванні погроз, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 та фізичного характеру, а саме: умисні дії, які полягали у стусанах, штовханнях, ляпасах, що не завдало тілесних ушкоджень, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров`ю ОСОБА_2 . Враховуючи сукупність зазначеного вище і в мотивувальній частині постанови, можна дійти висновку, що дії ОСОБА_1 можна характеризувати як домашнє насильство у формі психологічного та фізичного насильства, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Позиція сторони захисту, щодо невизнання ОСОБА_1 своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП. Суд першої інстанції, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, на підставі наявних доказів, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.03.2025 року, щодо ОСОБА_1 без змін. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника особи, щодо якої складено протокол ОСОБА_1 - адвоката Матвєєвої Тетяни Сергіївни залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 березня 2025 року, щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Копію постанови, у відповідності до ст. 295 КУпАП, протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»