Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/3284/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/3284/25Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/754/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №601/3284/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року (ухвалене суддею Мочальською В.М., повний текст якого складено 24 березня 2026 року ) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд», про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «ЗАК», позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка 1), товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» (далі ТОВ «ПрофАгроТрейд», відповідач 2), про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Позов обґрунтований тим, що 25 червня 2016 року СТОВ «Агро-Лан» (орендар) уклало з ОСОБА_2 (орендодавець) договір оренди землі, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6123482900:01:001:0834 загальною площею 0.267 га, яка розташована за адресою: с.Катеринівка, Кременецький район, Тернопільська область. Додатковою угодою від 14 березня 2018 року про заміну сторони та внесення змін до договору новим орендарем стало ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та додатково сторони домовились, що договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладання додаткової угоди, але в будь-якому випадку Сторони дійшли згоди, що даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Отже, строк дії даного договору закінчився 14 березня 2025 року. Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 18 лютого 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало ОСОБА_2 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі, який відповідачка отримала 04 березня 2025 року. Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідачка не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення не заперечила проти продовження договору на новий строк. Отже, позивач (орендар) скористався своїм переважним правом на поновлення договору та запропонував підписати додаткову угоду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Вважає, що дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Однак, на право оренди спірної земельної ділянки проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 59186298. ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з ТОВ «ПрофАгроТрейд». З урахуванням того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі». Вважає, що відповідачами порушено його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. У зв`язку із викладеним позивач просив суд: - визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 01 лютого 2025 до договору оренди землі №б/н від 25 червня 2016 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_2 , в редакції, запропонованій позивачем; - визнати відсутнім у ТОВ «ПрофАгроТрейд» права оренди земельної ділянки площею 0.267 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0834; - скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 0.267 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0834, номер запису про інше речове право: 59186298. 19 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Іванько О.С. подала через систему «Електронний суд» заяву, до якої долучено копії доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу. Заява обґрунтовувалась тим, що у відзиві на позовну заяву представником відповідача було заявлено про орієнтований розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 15000 грн. Водночас посилалась на те, що фактичний розмір витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги у даній справі становить 10000 грн. На підставі наведеного, просила заяву задовольнити та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 вищезазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також 17 лютого 2026 року представник ТОВ «ПрофАгроТрейд» - адвокат Іванько О.С. через систему «Електронний суд» подала заяву, до якої долучено копії доказів на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу. На підставі аналогічних обґрунтувань, просила заяву задовольнити та стягнути з позивача на користь відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року позов ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишено без задоволення. Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «ПрофАгроТрейд» та ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 5000.00 грн на кожного. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині стягнення судових витрат, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», в інтересах якого діє керівник Русин Ю.Ю., подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що подані до суду першої інстанції представником відповідачів ОСОБА_3 копії платіжних документів, на підставі яких з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» було стягнуто витрати на правничу допомогу, містять ознаки підробки. Також просив витребувати: - з банківських установ виписку по рахунку Адвокатського бюро «Олени Іванько «Фактум» за 17 лютого 2026 року, інформацію стосовно платежів за надання правничої допомоги; - в ОСОБА_2 оригінал квитанції щодо здійсненої банківської операції 17 лютого 2026 року. Також просив винести окремі ухвали щодо необхідності притягнення адвоката ОСОБА_3 та дисциплінарної та кримінальної відповідальності. У зв`язку з наведеним просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року в частині стягнення судових витрат скасувати. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив. За правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Рішення суду оскаржується в частині стягнення судових витрат, розмір яких не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 14 листопада 2025 року між відповідачкою ОСОБА_2 та адвокатським бюро «Олени Іванько «Фактум» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 97/25. Згідно умов договору адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити винагороду у порядку та строки, обумовлені сторонами. Додатком №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №97/25 є детальний опис наданих послуг. 17 лютого 2026 між Самборською Г.І. та адвокатським бюро «Олени Іванько «Фактум» підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №17-02/05 відповідно до Договору про надання правової допомоги, згідно якого сторони погодили, що Адвокатське бюро виконало свої зобов`язання у межах Договору про надання правничої допомоги № 97/25 у повному обсязі, а саме: - ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год., 2000 грн; - підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год., 2000 грн. - підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Кременецького районного суду Тернопільської області: 1 год., 6000.00 грн. Разом 10000.00 грн. Згідно виписки за рахунками за 17 лютого 2026 року ОСОБА_2 сплатила АБ «Олени Іванько «Фактум» за надання правничої допомоги винагороду у розмірі 10000.00 грн. Також 07 листопада 2025 року між ТОВ «ПрофАгроТрейд» та адвокатським бюро «Олени Іванько «Фактум» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 67/25. Згідно умов договору адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити винагороду у порядку та строки обумовлені сторонами. Додатком №49 до договору про надання правової (правничої) допомоги №67/25 є детальний опис наданих послуг, а саме: - ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год., 2000 грн; - підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год., 2000 грн; - підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Кременецького районного суду Тернопільської області: 1 год., 6000.00 грн. Разом 10000.00 грн. Згідно рахунку на оплату №17-02/06 від 17 лютого 2026 року та виписки по картці АБ «Укргазбанк» з 17 лютого 2026 року по 17 лютого 2026 року ТОВ «ПрофАгроТрейд» сплатило АБ «Олени Іванько «Фактум» за надання правничої допомоги винагороду у розмірі 10000.00 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). У справі, яка переглядається апеляційний судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ «ПрофАгроТрейд» на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано належним чином завірені копії договорів про надання професійної правничої допомоги № 67/25 від 07 листопада 2025 року та № 97/25 від 14 листопада 2025 року, в яких сторони погодили вартість правничої допомоги та розрахунок гонорару, а також детальних описів робіт (надання послуг), докази про оплату послуг на суму 10000 грн та 10000 грн відповідно. Таким чином витрати відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з цим, проаналізувавши наведений у заявах про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих відповідачам ОСОБА_2 та ТОВ «ПрофАгроТрейд», адвокатом Іванько О.С. послуг, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та не є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Колегія суддів зазначає, що розрахунок гонорару допомоги в договорі про надання правничої допомоги та акт виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Крім того, колегія суддів зазначає, що з поданих представником відповідачів документів вбачається подвоєння адвокатських послуг з огляду на їх однаковість для обох відповідачів, зокрема, подвійне ознайомлення із матеріалами єдиної для всіх позовної заяви та участь у судових засіданнях, встановлення однієї правової позиції щодо захисту прав клієнтів. Таким чином, правильним є висновок місцевого суду, що зазначені у заяві представника відповідачів адвоката Іванько О.С. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000.00 грн щодо ТОВ «ПрофАгроТрейд» та 10000.00 для щодо ОСОБА_2 , не є співрозмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та не є пропорційними до предмета спору. Таким чином, правильним є висновок місцевого суду, що зазначені у заяві представника відповідачів адвоката Іванько О.С. витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 20000.00 грн не є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та не є пропорційними до предмета спору. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що згідно статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачів слід стягнути понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10000.00 грн (по 5000.00 грн на кожного). Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Доводи апеляційної скарги про наявність ознак підробки платіжних документів колегія суддів відхиляє, оскільки у даному випадку обставина фактичної оплати правничої допомоги не має вирішального значення для вирішення питання про розподіл судових витрат. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вищезгаданих правових висновків Верховного Суду, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені стороною, чи лише підлягають сплаті, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та виконаних робіт. Водночас у разі наявності у скаржника обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих документів чи ознак їх підроблення, останній не позбавлений права звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення у встановленому законом порядку. Також колегія суддів не вбачає підстав для витребування додаткових доказів, зокрема банківських виписок, оригіналів платіжних документів, оскільки зазначені обставини не мають правового значення для правильного вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у даній справі. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали у даній справі щодо адвоката Іванько О.С. Більше того, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін. Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення та скасування судових рішень. У відповідності до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 29 червня 2026 року. Головуючий О.З. Костів Судді: Б.О. Гірський Н.М. Храпак