Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/3403/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/3403/25Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/583/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 травня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Костів О. З., Хома М. В., за участі секретаря - Гичко К.С. та сторін: представника позивача Бахмацької А.В., представника відповідачів - адвоката Іванько О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу №601/3403/25 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року та на додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2026 року, ухвалених суддею Мочальською В.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, - ВСТАНОВИВ: у листопаді 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки та стягнення судових витрат. В обґрунтування позовних посилається на те, що 08.04.2013 СТОВ «Агро-Лан» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі № б/н, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки площею 2,1946 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0403, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Додатковою угодою від 04.07.2018 до Договору (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) сторону Орендаря замінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія», а також змінено строк оренди на сім років з дати угоди (до 04.07.2025). Згідно з вказаним вище договором, після закінчення цього строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар до закінчення строку дії цього договору повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення № 2063 від 03.04.2025 про намір продовжити дію договору оренди землі. Проте, обґрунтованої відповіді на вказаний лист відповідачка не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення та не заперечила проти продовження Договору на новий строк. Однак, на право оренди спірної земельної ділянки проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 60713548. ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з ТОВ «ПрофАгроТрейд». З урахуванням того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі». Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди в нового орендаря та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки - відмовлено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2026 року заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» адвоката Іванько Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. В решті задоволення вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Ю.Ю. подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16.01.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи. Вказують, що суд зокрема у своєму рішенні зазначає наступне: «згідно п. 4.1 додаткової угоди від 04.07.2018 орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Останнім днем строку направлення вказаного листа-повідомлення було 04.04.2025, тобто за 3 місяці до закінчення строку дії договору. Позивачем лист-повідомлення №2063 від 03.04.2025 відправлений 08.04.2025. В свою чергу ОСОБА_1 завчасно, а саме 10.04.2025, надіслав ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву, якою повідомила, що вона заперечує в поновленні договору оренди, яку позивач отримав 21.04.2025». Однак вважають, що вказані висновки суду є неправильними, адже відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», орендар має переважне право на поновлення договору за умови належного виконання договору та направлення орендодавцю повідомлення у строк, визначений договором, але не пізніше ніж за один місяць до закінчення договору. Крім того, вказують, що у спірному договорі містяться взаємовиключні положення щодо строку повідомлення: п.8 договору 3 місяці (змінений додатковою угодою), п.19 договору 2 місяці (залишений без змін та вказує, що у питаннях поновлення договору оренди землі сторони керуються положенням статті 33 Закону України «Про оренду землі». Зокрема орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладання договору, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 2 (два) місяці до спливу строку договору оренди землі ). Фактично орендар направив повідомлення більше, ніж за 2 місяці. Водночас звертають увагу суду, що відповідно до п.8 Договору оренди землі з відповідними змінами внесеними додатковою угодою: «договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію» Відтак, зазначають, що у зв`язку зі збором врожаю договір оренди формально визначав строк до 04.07.2025, однак урожай, посіяний орендарем, було зібрано лише 05.11.2025 (довідку про збір врожаю за №313 від 17.02.2026 року додано). Отже, фактичні орендні правовідносини між сторонами тривали до завершення збору врожаю 05.11.2025. Таким чином, повідомлення орендаря про поновлення договору у будь-якому випадку було направлено вчасно 08.04.2025, тобто за 7 місяців до фактичного закінчення договору оренди земельної ділянки. Вказують, що орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення. Натомість, орендодавець не узгодила істотних умов, які були б узгоджені з орендарем, не запропонувала жодної альтернативної редакції умов, не висловила конкретних зауважень до надісланого проєкту, не ініціювала переговорів, чим порушила вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Щодо посилання відповідачки на прострочення орендної плати, то вказують, що за весь період договірних відносин, заявник лише один раз порушив виплату орендної плати. Водночас враховуючи введений воєнний стан на території України із 2022 року по сьогодні, постійні обстріли, представник заявника вважає, що разове порушення виплати орендної плати за 12 років не є суттєвим порушення умов договору оренди. Відтак, одноразове прострочення сплати орендної плати не позбавляє орендаря переважного права на поновлення договору оренди. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вказують, що враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості вчинених адвокатом дій (надання послуг), суд протиправно задовольнив вимогу про відшкодування витрат в розмірі 5 000,00 грн на користь відповідача ОСОБА_1 . Від представника ОСОБА_1 - адвоката Іванько О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ Західна агровиробнича компанія залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що оскаржуване рішення є ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставини справи та судом з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зазначають, що у апеляційній скарзі позивач вказує, що заявником дотримано строк звернення до відповідача ОСОБА_1 із наміром про поновлення договору. Вважають, що вказані доводи апеляційної скарги не відповідають умовам укладеного договору оренди землі від 08.04.2013 та додаткової угоди до вказаного договору. Так, сторонами договору оренди землі від 08.04.2013, внесено зміни до п.4.1 договору та додатковою угодою від 04.07.2018, де чітко визначено строк, протягом якого позивач має повідомити про своє бажання на поновлення договору оренди землі. Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до орендодавця із наміром про поновлення договору, що зокрема встановлено Кременецьким районним судом Тернопільської області. Водночас, 10 квітня 2025 ОСОБА_1 , було надіслано шляхом поштового відправлення заяву, за змістом якої орендодавцем було повідомлено орендаря про намір надалі не продовжувати договір оренди землі, термін дії якого закінчується 04.07.2025 року, оскільки її не влаштовують істотні умови договору запропоновані ТОВ «Західна агровиробнича компанія», які передбачають умови, розміри та терміни оплати за користування земельною ділянкою, доказом чого є поштова квитанція та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які наявні у матеріалах справи. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав даний лист за довіреністю 21.04.2025 року. Проте відповіді відповідачці ОСОБА_1 надано не було, не було також запропоновано кращі істотні умови договору оренди землі, які на дату звернення передбачали суму орендної плати у розмірі 9735,89 грн. за рік оренди. 12.04.2025 ОСОБА_1 отримала від позивача лист- повідомлення про намір продовжити дію Договору оренди землі № б/н від 04.07.2018 року, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення права землекористувача вих. № 2063 від 03.04.2025 року. 18.04.2025 року ОСОБА_1 повторно було надіслано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, згідно із яким власником земельної ділянки було повідомлено, що ознайомившись із отриманим листом-повідомленням про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 04.07.2018 року, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення права землекористувача вих. № 2063 від 03.04.2025 року, нею прийнято рішення, яким орендодавець відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах, оскільки інші орендарі, які провадять господарську діяльність за місцем розташування земельної ділянки пропонують значно кращі умови орендної плати, термінів її виплати, соціальну допомогу, тощо. 24.04.2025 року позивачем отримано лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення від 15.04.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне у матеріалах справи. Відтак, враховуючи зазначене, зазначають, що доводи представника позивача про те, що відповідачка знехтувала обов`язком добросовісно провести переговори, не відповідають дійсності, оскільки вона повідомила, що відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах (через низький розмір орендної плати). Однак позивач, отримавши вказану відповідь, не звернувся до відповідача і не запропонував кращі умови договору, хоча б вищий розмір орендної плати. Вважає, що вона добросовісно надала свою відповідь на пропозицію позивача, натомість позивач не вчинив подальших активних дій для проведення переговорів. Звертають увагу, що документи, наявні у матеріалах справи і дослідженні судом першої інстанції, підтверджують, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє. Тому судом першої інстанції правильно встановлено, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження ним на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо. Натомість такої згоди сторони у цій справі не досягли. Щодо доводів апеляційної скарги про одноразове прострочення орендної плати, то звертають увагу суду, що у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву поданий представником ОСОБА_1 , де зазначено доведення того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не належно виконувало покладені на нього обов`язки, визначені умовами договору оренди землі щодо своєчасної оплати орендної плати та виплати її з урахуванням індексації, протягом строку дії договору. Зокрема, орендна плата за 2021 рік була внесена несвоєчасно. Крім того посилання представника заявника щодо несвоєчасної оплати оренди на введення воєнного стану на території України не мають жодного відношення до виплати орендної плати за 2021 рік, оскільки орендна плата мала бути внесена до 31 грудня 2021 року. Крім того, під час дії договору оренди землі 08.04.2013 року мало місце систематична виплата орендної плати без урахування вимог щодо індексації, що доведено у відзиві на позовну заяву. Таким,чином, вважають, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що після закінчення строку дії договору оренди між ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не було досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди, орендодавець скористався своїм правом, передбаченим законом, на відмову від продовження правовідносин, отже переважне право первинного орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки не може вважатися порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди землі або укладати новий. Крім того, не погодившись із додатковим рішення Кременецького районного суду від 18.02.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2026 року у справі №601/3403/25 в частині відшкодування витрат на правову допомогу виклавши резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» 2500 гривень витрат на професійну правничу допомогу». Витребувати у Кременецького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільській області (розташований за адресою: 47000, м. Кременець, вул. Шевченка, 54, тел. (03546) 2-23-45) інформацію щодо підтвердження реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що може в свою чергу вказувати на конфлікт інтересів зі сторони адвокатки Іванько Олени Сергіївни. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що позивач з аналітичної IT-платформи «VKURSI» довідався, що адвокат Іванько Олена Сергіївна здійснюючи на договірних засадах адвокатське представництво та отримуючи гонорар (з наданих документів 10000 грн) є водночас учасником (співзасновником) компанії ТОВ «Профагротрейд» та володіє 50% статутного капіталу (копію структури власності ТОВ «Профагротрейд» додає). У додатку до договору про надання правничої допомоги Іванько О.С. визначає вартість кожної дії щодо представництва нею ТОВ «Профагротрейд», зокрема ознайомлення та вивчення документів наданих клієнтом, консультація клієнта та інше, але водночас фактично ОСОБА_2 і є тим самим клієнтом. За таких обставин витрати на правничу допомогу фактично формуються всередині самого товариства та не можуть розглядатися як незалежні витрати на залучення стороннього професійного представника. Окрім того, директор Іванько Олександр Петрович ТОВ «Профагротрейд» перебуває у сімейних відносинах з Іванько Оленою Сергіївною, що однозначно вказує на зацікавленість у стягненні з позивача необґрунтовано завищеної суми за надання адвокаткою правової допомоги власному підприємству. Таким чином, виплата адвокатського гонорару є штучним створенням витрат, щоб потім стягти їх з опонента. Позивач також вважає, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» є неспівмірними з фактично наданими послугами адвокатки та нерозумними. Суд першої інстанції, розподіляючи понесені позивачем витрати мав об`єктивно врахувати обсяг і характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставин справи й її складність. Ця справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору, адвокат Іванько О.С. не брала участі в судових засіданнях, нею була підготовлена незначна кількість документів у цій справі (лише відзив на позовну заяву як представника ТОВ «ПрофАгроТрейд»), окрім того адвокатка була представником від обох відповідачів (рішенням суду від 16.01.2026 у цій справі вже було стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу). Вказують, що судом першої інстанції не було з`ясовано, що адвокат Іванько Олена Сергіївна здійснюючи на договірних засадах адвокатське представництво та отримуючи гонорар (з наданих документів 10000 грн) є водночас учасником (співзасновником) компанії ТОВ «Профагротрейд» та володіє 50% статутного капіталу (копію структури власності ТОВ «Профагротрейд» додаю) та здійснює таким чином за кошти, що прагне стягти з позивача, представництво власного підприємства, де водночас директором є як виявилось її чоловік, ОСОБА_3 . Самостійно отримати відомості щодо державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявник не має можливості, оскільки така інформація міститься у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та відповідно до законодавства надається органами державної реєстрації актів цивільного стану лише особам, яких безпосередньо стосується відповідний актовий запис, або на підставі рішення (запиту) суду. При цьому, заявник не є стороною відповідного актового запису про шлюб та не належить до кола осіб, яким може бути надана така інформація на запит, у зв`язку з чим отримати зазначені відомості в позасудовому порядку є неможливим. Вказані обставини свідчать про наявність тісних особистих та майнових зв`язків між представником та особою, інтереси якої вона представляє. Така пов`язаність однозначного вплинула на фактичність та реальність понесених витрат на правничу допомогу. Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іванько О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу на додаткове рішення Кременецького районного суду від 18.02.2026 у справі №601/3403/21 залишити без задоволення, а додаткове рішення - без змін. Вказують, що в апеляційній скарзі, представник позивача посилається на те, що виплата адвокатського гонорару є штучним створенням витрат, щоб потім стягнути їх з опонента, а також те, що адвокат Іванько Олена Сергіївна є учасником компанії ТОВ «ПрофАгроТрейд». Вважають, що вказані доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та судової практики. Зокрема, факт того, що адвокат Іванько О.С. є співзасновником товариства, не свідчить про відсутність у відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» права на відшкодування витрат на правничу допомогу. Звертають увагу, що чинне законодавство України не містить обмежень щодо участі адвоката у діяльності юридичної особи, інтереси якої він представляє. Крім того, така обставина сама по собі не впливає на правовий статус адвоката як незалежного суб`єкта надання професійної правничої допомоги та не нівелює факту надання відповідних послуг. Більше того, правовідносини з надання правничої допомоги виникли на підставі договору про надання правової допомоги, який укладений між Адвокатським бюро «Олени Іванько «ФАКТУМ» та клієнтом, товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд». У межах таких правовідносин адвокат діє як самостійний професійний суб`єкт, а не як орган чи структурний підрозділ юридичної особи, навіть якщо він є її співзасновником. Звертають увагу суду, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені вимоги щодо несумісності, серед них не передбачено заборони для адвоката бути засновником підприємств, установ чи організацій. Крім того, вказують, що відповідно до статті 59 Конституція України кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав. Таким чином, відповідач ТОВ «ПрофАгроТрейд» мав та має право на отримання правничої допомоги, право на вільний вибір адвоката та в подальшому на відшкодування понесених витрат. Відповідно до практики Верховного Суду, вирішальним при розподілі витрат на правничу допомогу є встановлення їх реальності, необхідності та розумності, а не оцінка тих чи інших зв`язків між адвокатом та клієнтом. У даному випадку у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, які підтверджують факт надання правової допомоги ТОВ «ПрофАгроТрейд», обсяг наданих послуг та їх оплату, що свідчить про реальне понесення відповідних витрат відповідачем ТОВ «ПрофАгроТрейд». Таким чином, доводи представника заявника про протиправність відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав того, що адвокат є співзасновником товариства, є юридично безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать усталеній судовій практиці. Крім того, перебування адвоката у сімейних відносинах із директором ТОВ «ПрофАгроТрейд» - взагалі не стосується суті спору, а вказане заперечення спрямоване на уникнення компенсації відповідачу ТОВ «ПрофАгроТрейд» фактично понесених витрат, що суперечить підходу Верховного Суду та чинній судовій практиці. Також вказують, що вимога представника позивача про витребування відомостей щодо державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Насамперед, відповідно до вимог процесуального законодавства, доказами у справі є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Водночас обставини особистого життя представника відповідачів, зокрема наявність чи відсутність сімейних відносин із керівником відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд», жодним чином не стосуються предмета доказування у даній справі та не впливають на встановлення прав та обов`язків сторін. Більше того, це не створює жодних правових наслідків, зокрема: законності представництва інтересів юридичної особи адвокатом Іванько О.С., дійсності укладеного договору про надання правової допомоги та права сторони на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу. Крім того, заявлене клопотання фактично спрямоване на втручання у приватне життя осіб, що охороняється законом, та не відповідає критеріям необхідності і співмірності втручання, оскільки не переслідує легітимної процесуальної мети у межах розгляду справи. Таким чином, витребування інформації про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не має доказового значення, не стосується предмета доказування, не впливає на вирішення спору по суті та порушує право на повагу до приватного життя. Враховуючи зазначене вважають, що вказане клопотання є не лише безпідставним, але й таким, що подане з порушенням принципу добросовісності та спрямоване на зловживання процесуальними правами. Крім того, заявник зазначає, що адвокат Іванько Олена Сергіївна була представником обох відповідачів у межах справи №601/3403/25. Звертають увагу суду, що відповідачі є самостійними учасниками процесу та є самостійними суб`єктами права на отримання професійної правничої допомоги. Надання правничої допомоги кільком особам, навіть у межах однієї справи, передбачає здійснення адвокатом окремих дій в інтересах кожного клієнта, зокрема: проведення консультацій, погодження правової позиції, підготовку процесуальних документів, що не виключає можливості відшкодування витрат кожному відповідачу окремо. Таким чином, представництво інтересів кількох осіб одним адвокатом у межах однієї справи не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу кожному з них, за умови підтвердження фактичності понесених витрат. Звертають увагу суду, що докази, долучені до матеріалів справи, підтверджують реальність понесених витрат на правничу допомогу. Крім того, зауважують, що розмір витрат є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, а також відповідає критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. При цьому, вказують, що позивачем, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», не було подано до Кременецького районного суду Тернопільської області клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу. Враховуючи зазначене та беручи до уваги, що відповідачем - ТОВ «ПрофАгроТрейд» понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджено належними та допустимими доказами, які були подані суду своєчасно, а також відсутність клопотання позивача про зменшення судових витрат, Кременецьким районним судом Тернопільської області додаткове рішення від 18 лютого 2026 року у справі №601/3403/25 було прийнято рішення на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, що свідчить, що вказане рішення є законним та обґрунтованим. У судовому засіданні представник позивача Бахмацька А.В. апеляційні скарги підтримала з мотивів, викладених у них та просить їх задовольнити. Представник відповідачів Іванько О.С. в судовому засіданні апеляційних скарг не визнала, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції законними та обґрунтованими. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 08.04.2013 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Катеринівської сільської ради, площею 2,19 гектарів, кадастровий номер 6123482900:01:001:0403. 04 липня 2018 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як новим орендарем було укладено додаткову угоду (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди від 08.04.2013), відповідно до умов якого орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в Договорі оренди. Пунктом 4.1 сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 03.07.2025 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «ПрофАгроТрейд», як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Катеринівської сільської ради, площею 2,19 гектарів, кадастровий номер 6123482900:01:001:0403. Договір укладено на 7 років з дати його підписання та державної реєстрації. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого 2,1946 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0403, на підставі вказаного вище договору оренди землі було зареєстровано 08.07.2025, номер запису про інше речове право:60713422 за ТОВ «ПрофАгроТрейд». ТОВ «Західна агровиробнича компанія» за №2063 від 03 квітня 2025 року направило 08.04.2025 відповідачці лист-повідомлення «Про намір продовжити дію Договору оренди земельної ділянки №б/н від 04.07.2018», згідно якого позивач повідомив про намір поновити дію Договору оренди земельної ділянки від 04.07.2018 (земельна ділянка площею 2,1946 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0403, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 7611681. Просить підписати додаткові угоди на поновлення дії Договору оренди земельної ділянки №б/н від 04.07.2018 та направити один екземпляр. Вказаний лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди було відправлено відповідачу 08.04.2025, що підтверджується копією опису вкладення листа та трекінгом №0505285576169. 10 квітня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву про те, що повідомляє про свій намір не продовжувати строк дії договору оренди землі, який закінчується 04.07.2025, оскільки її, як орендодавця, не влаштовують істотні умови Договору, які вони пропонують. Просить на протязі 3-х днів після закінчення терміну дії договору повернути йому земельну ділянку та надіслати Акт прийому-передачі земельної ділянки. 21 квітня 2025 року позивач отримав зазначену заяву, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Ф.119. Згідно платіжних інструкцій ТОВ «Західна агровиробнича компанія» здійснювало орендну плату ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Західна агровиробнича компанія», суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, який висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткової угоди до нього, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Таким чином, суд вважав, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладено 08 квітня 2013 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц. У разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18. Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови). У справі, що переглядається, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро - Лан» укладено Договір оренди землі № б/н від 08.04.2013, додаткову угоду № б/н (якою визначено нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та внесено зміни до договору) від 04.07.2018, щодо земельної ділянки площею 2,19 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123482900:01:001:0403, розташованої на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), строком на 7 років (а.с.10-11,13 т.1). Пунктом 4.1 додаткової угоди сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно у позивача право оренди земельної ділянки закінчувалось 04.07.2025. 08 квітня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» засобами поштового зв`язку (цінним листом із описом вкладення) надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення від 03 квітня 2025 року за №2063 про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 04.07.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача, з проханням підписати додані до данного листа два примірники угоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки б/н від 04.07.2018 (а.с.23, 26-30, т.1 ). При цьому, 10.04.2025 ОСОБА_1 було надіслано на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву, за змістом якої повідомлено орендаря про свій намір не продовжувати договір оренди землі від 08.04.2013 та додаткову угоду № б/н від 04.07.2018, термін дії якого закінчується 04.07.2025 та прохання повернути їй земельну ділянку (а.с.55, т.1). Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» отримав вищевказану заяву відповідачки ОСОБА_1 21.04.2025 року (а.с.55 зворіт, т.1). Таким чином, встановивши, що договір оренди землі укладено 08 квітня 2013 року та додаткову угоду до нього укладено 04 липня 2018 року, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направило орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір, однак ОСОБА_1 10.04.2025 у встановлений законом строк, а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення, повідомила про небажання продовжувати орендні правовідносини, а також зважаючи на відсутність погодженої сторонами додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право відповідача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що фактичні орендні правовідносини між сторонами тривали до завершення збору врожаю, тобто до 05.11.2025, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 37 Договору оренди землі від 08 квітня 2013 року визначено, що його дія припиняється зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Так, матеріалами справи встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 08 квітня 2013 року укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 04 липня 2018 року. Отже, строк його дії закінчився 04 липня 2025 року, тому і право оренди земельної ділянки у позивача закінчувалось 04.07.2025, що в силу вимог статті 31 Закону України «Про оренду землі» закінчення строку, на який було укладено договір, є самостійною підставою припинення орендних правовідносин. Враховуючи зазначене, подана довідка про збір врожаю не є належним доказом у розумінні процесуального закону, оскільки не підтверджує обставин, що входять до предмета доказування у даній справі. Також, відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 Закону України №161-ХІ для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року №594/376/17-ц). Водночас, слід зазначити, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого ч.1 ст.33 Закону України №161-ХІ, можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України №161-ХІ) процедури, так і наявності волевиявлення сторін. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі №902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі №923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі №912/1138/19. Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору з застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах, ( частина перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору ( частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Разом з тим, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували наявність згоди ОСОБА_1 у поновленні дії договору та укладення додаткової угоди до нього, натомість орендодавець до закінчення строку дії договору висловила заперечення щодо його поновлення, повідомивши орендаря про небажання продовжувати орендні правовідносин, що підтверджується відповідним листом. Сам по собі факт направлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листа-повідомлення не є безумовною підставою для поновлення договору оренди, з огляду на те, що реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови належного дотримання встановленої законом процедури та за наявності відповідного волевиявлення сторін. Оскільки орендодавець висловив заперечення проти продовження орендних правовідносин, підстав для задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди не вбачається. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди. Крім цього, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що орендодавець фактично проект додаткової угоди не розглянула, жодних обґрунтованих заперечень щодо умов додаткової угоди не висловила, не запропонувала жодної альтернативної редакції умов, не ініціювала переговорів, чим порушила вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі», з огляду на те, що відповідно до частин першої п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін на продовження орендних правовідносин. Відсутність у орендодавця наміру поновлювати договір оренди землі виключає можливість покладення на нього обов`язку погоджувати нові умови договору чи досягати з орендарем домовленості щодо його поновлення. Також, чинне законодавство не покладає на орендодавця обов`язку мотивувати своє рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки приватної власності. При, цьому положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлюють спеціальної форми чи вичерпного змісту заперечення на поновлення договору оренди землі, а тому вирішальним є саме наявність однозначного волевиявлення власника земельної ділянки щодо відмови у поновленні договору, а не назва документа чи ступінь деталізації наведених у ньому мотивів. Оскільки орендодавець відмовився поновлювати договір оренди землі, суд першої інстанції правильно констатував відсутність за таких обставин справи порушення переважного права орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження ним на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо. Щодо доводів заявника про безпідставне стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, колегія суддів виходить з такого. У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Іванько О.С. у відзиві на позовну заяву просила стягнути з позивача понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати, зазначивши про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 15000 грн (а.с.46-52, т.1). 16.01.2026 представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Іванько О.С. подано через систему «Електронний Суд» до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме: копію ордера на надання правничої допомоги серії ВО №1125437 від 08.12.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000213 від 24.01.2020, договору про надання правової допомоги №107/25 від 24.11.2025, Додаток №1 від 24.11.2025 до договору про надання правової допомоги № 107/25 від 24.11.2025, акт надання послуг № 13-01/03 від 13.01.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Іванько О.С., від 24.11.2025, платіжну інструкцію від 16.01.2026 (а.с.97-101, т.1). При цьому, зі змісту акта наданих послуг №13-01/03 від 13.01.2026 (а.с.101, т.1) вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від №107/25 від 24.11.2025 адвокатське бюро «Олени Іванько «Фактум» в особі адвоката Іванько О.С. надало, а клієнт отримав правову допомогу в такому обсязі: -ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год 2000 грн; -підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год 2000 грн. -підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Кременецького районного суду Тернопільської області: 1 год 6000,00 грн. Отже, загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000, 00 грн. Згідно платіжної інструкції від 16.01.2026 ОСОБА_1 сплатила АБ «Олени Іванько «Фактум» за надання правничої допомоги винагороду у розмірі 10000,00 грн. Таким чином, витрати представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Іванько О.С. на професійну правничу (правову) допомогу у Кременецькому районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті № 13-01/05 від 13.01.2026, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідачки ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним процесуальним законом та практикою Верховного Суду і ЄСПЛ, є неспівмірним із ціною позову та фактичним обсягом наданих послуг, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного судом розміру витрат принципам розумності та співмірності або про їх явну надмірність. Щодо оскарження додаткового рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2026 року. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» - адвокат Іванько О.С. у відзиві на позовну заяву просила стягнути з позивача понесені ТОВ «ПрофАгроТрейд» судові витрати, зазначивши про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 15000 грн (а.с.50-56). 22.01.2026 представником відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» адвокатом Іванько О.С. подано через систему «Електронний Суд» до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з позивача понесених відповідачем ТОВ «ПрофАгроТрейд» судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн (а.с.121-123). На підтвердження понесення таких витрат в суді першої інстанції до заяви адвокатом Іванько О.С. долучено: копію ордера на надання правничої допомоги серії ВО №1125440 від 09.12.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000213 від 24.01.2020, договору про надання правової допомоги № 67/25 від 01.10.2025, Додаток №74 від 24.11.2025 до договору про надання правової допомоги № 67/25 від 01.10.2025, акт надання послуг № 14-01/01 від 14.01.2026 за договором про надання правової допомоги № 67/25 від 01.10.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Іванько О.С., від 14.01.2026, рахунок на оплату№14-01/01 від 14.01.2026 (а.с.124-129, т.1). При цьому, зі змісту акта наданих послуг № 14-01/01 від 14.01.2026 вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги № 67/25 від 01.10.2025 адвокатське бюро «Олени Іванько «Фактум» в особі адвоката Іванько О.С. надало, а клієнт отримав правову допомогу в такому обсязі: -ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год 2000 грн; -підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год 2000 грн. -підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Кременецького районного суду Тернопільської області: 1 год 6000,00 грн. Отже, загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000, 00 грн. Таким чином, витрати представника відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» адвоката Іванько О.С. на професійну правничу (правову) допомогу у Кременецькому районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з цим, проаналізувавши наведений у акті надання послуг від 14.01.2026, детальний опис наданих відповідачу ТОВ «ПрофАгроТрейд» адвокатом Іванько О.С. послуг, апеляційний суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Також слід зазначити, що акт надання послуг від 14.01.2026 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Крім, цього, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті № 14-01/01 від 14.01.2026, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Доводи заявника в апеляційній скарзі про те, що судом ухвалено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат в розмірі 5 000 гривень з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» є неспіввмірними з фактично наданими послугами адвокатки та нерозумними є безпідставними, оскільки заявником не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного судом розміру витрат принципам розумності та співмірності або про їх явну надмірність. Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про протиправність відшкодування витрат на правничу допомогу з підстав того, що адвокат Іванько О.С. є співзасновником ТОВ «ПрофАгроТрейд», оскільки правовідносини з надання правничої допомоги виникли на підставі договору про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025, який укладений між Адвокатським бюро «Олени Іванько «ФАКТУМ» в особі адвоката Іванько О.С. та клієнтом - товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд». У межах таких правовідносин адвокат діє як самостійний професійний суб`єкт, а не як орган чи структурний підрозділ юридичної особи, навіть якщо він є її співзасновником. Крім того, законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, вимоги щодо несумісності, серед них не передбачено заборони для адвоката бути засновником підприємств, установ чи організацій. Колегія судів звертає увагу, що під час вирішення питання про розподіл витрат направничу допомогу суд має оцінювати виключно дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність таких витрат, а не будь-які обставини, що не передбачені процесуальним законом як критерії їх відшкодування. Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача - адвокатом Іванько О.С., для підтвердження здійснених судових витрат було надано суду належні та допустимі доказами, які доводять дійсність понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, суд врахувавши складність справи та виконані адвокатом роботи, час, витрачений адвокатом на надання послуг, їх обсяг тощо, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідача ТОВ «ПрофАгроТрейд» 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року та додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року та додаткове рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 лютого 2026 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 18 травня 2026 року Головуюча: Н.М. Храпак Судді: О.З. Костів М.В. Хома