Постанова 4803 № 523/6020/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6833/26 Справа № 523/6020/25 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2026 року м.Кривий Ріг Справа № 523/6020/25 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Акуленка В.В., Остапенко В.О. сторони: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року, яке ухвалено суддею Сіденком С.І.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 серпня 2025 рокуроку, - ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (надалі - ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»,ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , укладено Договір позики № 76662118 від 15 березня 2024 року та №4927449 від 12 жовтня 2023 року. Згідно з п. 1 Договору позики, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього Договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п.п. 5.1. п. 5 Договору), а також погодився, що до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/docimients-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі, (п. п. 5.3. п. 5 Договору). Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.mycredit.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Відповідно до п. 20 Договору позики Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно- телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію". Згідно з п. 24 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст. ст. 6, 627 ЦК України. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, до якого були укладені Додаткові угоди: №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №34 від 19.08.2024, відповідно до яких право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до Реєстру боржників №30 від 19 серпня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 31950 грн 00 коп, з яких: 9 000 грн 00 коп - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22950 грн 00 коп - сума заборгованості за відсотками. Відповідно до Реєстру боржників №23 від 11 квітня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 30940 грн 00 коп, з яких: 7000 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23940 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками. З моменту отримання права вимоги до відповідача за кожним із вищевказаних договорів позики нарахування жодних санкцій, процентів на заборгованість не здійснювалось. З огляду на те, що відповідач наявну кредитну заборгованість за договорами в добровільному порядку не погашає, позивач, будучи дійсним кредитом, просив суд: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість: за договором позики №79437266 від 15.03.2024 у розмірі 31950 грн 00 коп., з яких: 9 000 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22950 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; за договором позики №4927449 від 12.10.2023 у розмірі 30940 грн 00 коп., з яких: 7000 грн 00 коп - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23940 грн 00 коп - сума заборгованості за відсотками; та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати. Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року, описки у якому виправлено ухвалою цього ж суду від 30 грудня 2025 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» 31950 грн. заборгованості за договором позики №79437266 від 15.03.2024 року, 30940 грн. заборгованості за договором позики №4927449 від 12.10.2023 року та 3028 грн судового збору. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що на підтвердженя факту укладення договорів суду було надано електронін копії, однак суд не витребував у позивача оригінали електронних доказів, а тому у справі відсутні наледні та допустимі докази у розумінні ст.ст. 76, 100 ЦПК України на підтвердження зазначених у позові обстаивн щодо укладення договору. Позива чне вказує яким чином проводилась ідентифікація позичальника та не надає доказів, що саме ОСОБА_1 використав ідентифікатор для укладення договорів. У матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують виконання первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» умов критного договору щодо переархунку коштів саме на банківський рахунок ОСОБА_1 . Також, суд першої інстанції не взяв до уваги, що у матеріалах справи відсутні належним чином оформлені Договори факторингу, на які посилається ТОВ «ФК «ЄАПБ», адже, кредитні договори було укладено після укладення договору факторингу. Відповіда вважає, що по своїй суті додаткові угоди не є новим договормо факторингу та не свідчать про перехід права вимоги за договорами позики, адже, на момент укладення договору факторингу, право вимоги за договорами позики ще не виникло. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ»зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду та слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 15.03.2024 та 12.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у режимі онлайн укладено два договори позики №79437266 та №4927449 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), відповідно до умов якого ОСОБА_1 , шляхом перерахування на його банківський картковий рахунок отримав 9000 грн позики, строком на 30 днів по 13.04.2024, зі сплатою відсотків за користування позикою за базовою ставкою (2,5%), процентною ставкою за понадстрокове користування позикою (2,70%), які нараховуються на залишок позики за кожен день користування позикою, та шляхом перерахування на його банківський картковий рахунок отримав 7000 грн позики, строком на 30 днів по 11.11.2023, зі сплатою відсотків за користування позикою за базовою ставкою (3%), процентною ставкою за понадстрокове користування позикою (3,50%), які нараховуються на залишок позики за кожен день користування позикою. Підписанням договору ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився на сайті позикодавця з повною інформацією щодо нього та його послуг, яка передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ознайомився з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», в яких зазначені умови застосування зниженої процентної ставки, а також з правилами постійно діючої акції під умовною назвою «Оh my freedom (перша позика 0,01%)» для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». ОСОБА_1 підтвердив, що до моменту підписання договору вивчив його та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті позикодавця. Відповідно до п. 5.5 договору позичальник розуміє та підтверджує, що у випадку неналежного виконання зобов`язань за договором позикодавець має право залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, відступити право вимоги за договором або звернутися до суду для примусового стягнення заборгованості. Згідно з до п. 17 договору позики якщо сума позики перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі 2,70% за кожен день такого користування. Між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було підписано Додаток №1 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №79437266, та Додатку №1 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №4927449 а саме: «Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», де вони визначили періодичність та суму платежів. У договорах позики №79437266 та Додатку №1 та №4927449 та Додатку №1 до нього позичальником зазначений ОСОБА_1 та вказано, що вони підписані ним електронними підписами одноразовим ідентифікатором 60520 та Q6q5tNiq3O. 14.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, який додатковою угодою №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №34 від 19.08.2024 викладено в новій редакції, відповідно до умов якої ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуває права вимоги до позичальників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору перехід право вимоги від ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників. 19.08.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №8 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021. Відповідно до витягу з реєстру боржників №30 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 у розмірі 31950 грн 00 коп. за договором позики №79437266, з яких: 9000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 22950 грн 00 коп. заборгованість за відсотками. Відповідно до витягу з реєстру боржників №23 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 у розмірі 30940 грн 00 коп. за договором позики №4927449, з яких: 7000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 23940 грн 00 коп. заборгованість за відсотками. Сума заборгованості за договорами позики №72355933 та №4927449 також підтверджується розрахунками заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ», який наявний в матеріалах справи. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості за наведеними вище договорами, суд першої інстанції виходив з факту отримання позичальником ОСОБА_1 кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язання за укладеними договорами позичальником в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування й права позивача, у зв`язку з цим, вимагати від відповідача повернення заборгованості за кредитними договорами та відсотків за користування кредитними коштами, у межах строку кредитування. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, 15.03.2024 та 12.10.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у режимі онлайн укладено два договори позики №79437266 та №4927449. Зазначені договори укладено в електронній формі, а тому є чинними. Слід зазначити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини 4 статті 263 ЦПК України). З матеріалів справи слідує, що наведені вище договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Так, у Договорі позики №79437266 та Додатку №1 та Договорі позики №4927449 та Додатку №1 до нього позичальником зазначений ОСОБА_1 та вказано, що вони підписані ним електронними підписами одноразовим ідентифікатором 60520 та Q6q5tNiq3O. Отже, вказані договори відповідають вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписівстатті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору, й доводи апеляційної скарги в цій частині є неприйнятними. При цьому, посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинила дії з укладення договорів, колегією суддів відхиляються, оскільки наведені вище договори містіть інформацію, яка ідентифікує позичальника ОСОБА_1 , зокрема, щодо його особистих персональних даних, й останнім не надано доказів щодо використання такої інформації третіми особами, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19. Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи скарги про те, що надані позивачем копії електронних документів не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, враховуючи, що відповідачем не додано відповідно до ст. 84 ЦПК України доказів неможливості (існування перешкод) самостійно отримати та надати зазначені докази суду, а також не наведено достатнього обґрунтування в чому саме полягають обґрунтовані сумніви відповідача наданому позивачем доказу, а також ту обставину, що ці сумніви не можуть бути усунені. Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 2804.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-20329св19). На підставі викладеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підписавши кредитний договір, відповідач погодився з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). При цьому, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною. Кредитодавець ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої обов`язки за договорами позики виконав у повному обсязі. Факт отримання відповідачем кредитних коштів та непогашення простроченої заборгованості підтверджується змістом самих договорів та довідками ТОВ «ФК «ЄАПБ»про рух коштів по кредитам, у зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що надані позивачем розрахунки суми боргу за кредитними договорами не підтверджені первинними обліковими бухгалтерськими документами. Відповідач, в обґрунтування своїх заперечень та доводів щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції, указував на те, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, однак, наголошуючи на відсутності доказів наявності заборговансоті за отриманими ним коштами, які за умовами договорір переховувались в безготівковій формі на платіжну банківську картку, не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту погашення ним заборгованості у повному обсязі, враховуючи, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є первісним кредитором та не є банківською установою. У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Отже, в даному випадку надано достатні докази на підтвердження порушення відповідачем умов кредитних договорів та наявності у відповідача відповідного розміру заборгованості, при цьому відповідачем доказів на спростування вказаних обставин не надано. Спірні договори позики та їх умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання. Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісних кредиторів матеріали справи не містять. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. 14.06.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, який додатковою угодою №2 від 28.07.2021, №7 від 13.06.2022, №34 від 19.08.2024 викладено в новій редакції, відповідно до умов якої ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуває права вимоги до позичальників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору перехід право вимоги від ОСОБА_1 та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників. 19.08.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №30 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021. Відповідно до витягу з реєстру боржників №30 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 у розмірі 31950 грн 00 коп. за договором позики №79437266, з яких: 9000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 22950 грн 00 коп. заборгованість за відсотками. 19.08.2024 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників №23 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021. Відповідно до витягу з реєстру боржників №23 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 у розмірі 30940 грн 00 коп. за договором позики №4927449, з яких: 7000 грн 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 23940 грн 00 коп. заборгованість за відсотками. Наявними в матеріалах справи договором факторингу та додатковими угодами до нього, витягам з реєстру боржників і прав вимог, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги до позивача. Тобто, ТОВ «ФК «ЄАПБ»набуло право грошової вимоги до відповідача за наведеними вище договорами, й доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язань, ні перед первісними кредиторами, ні перед позивачем, не надано, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач умови договорів позики не виконує, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка правомірно стягнута судом першої інстанції на користь нового кредитора - ТОВ «ФК «ЄАПБ». Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та комісію. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Встановлено, що нарахування відсотків за наведеними вище договорами здійснено судом першої інстанції в межах строку, узгодженого сторонами, й в апеляційній скарзі відповідач наведенного не спростував. Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 серпня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 29 червня 2026 року. Головуючий: Судді: