Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5692/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" червня 2026 р. Справа№ 910/5692/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Спаських Н.М. суддів: Яценко О.В. Горбасенка П.В. при секретарі судового засідання Кузьменко А.М., за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11 червня 2026 року розглянувши матеріали апеляційної скарги від 30.04.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 (повний текст рішення складено 08.04.2026) у справі № 910/5692/25 (суддя Андреїшина І.О.) за позовом Заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури (м. Хмельницький) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Заслучненської сільської ради Хмельницької області (Хмельницька обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" (м. Київ) про визнання недійсними актів приймання-передачі та стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 114 486,20 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст і підстави позовних вимог. Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Заслучненської сільської ради Хмельницької області, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті", в якому просить суд: - визнати недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2058 від 23.07.2024, укладений між ТОВ "Промгаз Сіті" (код ЄДРПОУ 41559270) та Заслучненською сільською радою (код ЄДРПОУ 04407170); - визнати недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2187 від 21.08.2024, укладений між ТОВ "Промгаз Сіті" (код ЄДРПОУ 41559270) та Заслучненською сільською радою (код ЄДРПОУ 04407170); - визнати недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2228 від 13.09.2024, укладений між ТОВ "Промгаз Сіті" (код ЄДРПОУ 41559270) та Заслучненською сільською радою (код ЄДРПОУ 04407170); - визнати недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2336 від 21.08.2024, укладений між ТОВ "Промгаз Сіті" (код ЄДРПОУ 41559270) та Заслучненською сільською радою (код ЄДРПОУ 04407170); - визнати недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2418 від 12.11.2024, укладений між ТОВ "Промгаз Сіті" (код ЄДРПОУ 41559270) та Заслучненською сільською радою (код ЄДРПОУ 04407170); - визнати недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2650 від 11.12.2024, укладений між ТОВ "Промгаз Сіті" (код ЄДРПОУ 41559270) та Заслучненською сільською радою (код ЄДРПОУ 04407170); - визнати недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № ПГС00001892 від 25.12.2024, укладений між ТОВ "Промгаз Сіті" (код ЄДРПОУ 41559270) та Заслучненською сільською радою (код ЄДРПОУ 04407170); - стягнути з ТОВ "Промгаз Сіті" (код 41559270) на користь Заслучненської сільської ради (код ЄДРПОУ: 04407170) кошти в сумі 114 486,20 грн як надмірно сплачені за договором № 201 від 28.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі №910/5692/25 позов задоволено повністю. Визнано недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2058 від 23.07.2024, укладений між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" (код 41559270) та Заслучненською сільською радою (код 04407170). Визнано недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2187 від 21.08.2024, укладений між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та Заслучненською сільською радою. Визнано недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2228 від 13.09.2024, укладений між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та Заслучненською сільською радою . Визнано недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2336 від 21.08.2024, укладений між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та Заслучненською сільською радою. Визнано недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2418 від 12.11.2024, укладений між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та Заслучненською сільською радою . Визнано недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № 2650 від 11.12.2024, укладений між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та Заслучненською сільською радою . Визнано недійсним акт приймання-передачі електричної енергії № ПГС00001892 від 25.12.2024, укладений між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та Заслучненською сільською радою. Стягнуто з ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" (код 41559270) на користь Заслучненської сільської ради Хмельницької області (код 04407170) надмірно сплачені грошові кошти у сумі 114 486 грн 20 коп. Стягнуто з ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" (код 41559270) на користь Хмельницької обласної прокуратури 24 224 грн 00 коп. судового збору. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" не було належно обґрунтовано стійке коливання ціни на електроенергію упродовж спірного періоду в тому вигляді, який відображений в оспорюваних актах приймання - передачі; сторонами Договору було послідовно змінено вартість електроенергії більше ніж на 10% та без укладення додаткових угод до Договору і за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для відповідача у порівнянні з періодом на час укладення Договору. Враховуючи вищевикладене, внесення змін до істотних умов договору шляхом укладання вищевказаних Актів приймання - передачі, як оспорюваних правочинів, суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", а тому вони підлягали визнанню недійсними як такі, що не відповідають вимогам ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України. Оскільки спірні акти №2058 від 23.07.2024, №2187 від 21.08.2024, №2228 від 13.09.2024, №2336 від 21.08.2024, №2418 від 12.11.2024, №2650 від 11.12.2024, №ПГС00001892 від 25.12.2024 підлягають визнанню недійсними, та відповідно, не породжують правових наслідків по змінених умовах Договору, то правова підстава для оплати поставленої електричної енергії за ціною, встановленою у цих актах приймання-передачі, фактично відпала. Тому ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ", як Постачальник та одержувач коштів за товар, має обов`язок повернути позивачу грошові кошти в частині збільшеної ціни товару за недійсними актами, як безпідставно набуте майно, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" 30.04.2026 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі № 910/5692/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити в повному обсязі. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права і з неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкового рішення. Так, за твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки механізму формування ціни, погодженому сторонами у Договорі про постачання електричної енергії споживачу від 28.12.2023 №

201. На думку апелянта, Договором передбачено формульне ціноутворення, за яким ціна електричної енергії визначається як ринковий індикатор плюс постачальницька маржа: ринкова складова змінюється залежно від цін на електроенергію на ринку, тоді як маржа постачальника залишається сталою протягом усього строку дії Договору. Отже, зміна числового значення ціни у спірних актах приймання-передачі є результатом механічного застосування погодженої сторонами формули, а не зміною економічних умов Договору. Суд першої інстанції не встановив формулу ціни, не дослідив її складові, не перевірив сталість маржі постачальника, у зв`язку з чим висновок про порушення ЗУ"Про публічні закупівлі" є необґрунтованим. Щодо застосування статті 1212 ЦК України апелянт вказує, що суд першої інстанції помилково застосував цю норму, оскільки не встановив відсутності правової підстави набуття коштів, що є обов`язковою умовою її застосування. На думку апелянта, стаття 1212 ЦК України має субсидіарний характер та застосовується лише за відсутності будь-якої договірної підстави, тоді як у даній справі між сторонами існує чинний договір про закупівлю, укладений за результатами процедури публічної закупівлі та який виконаний без зауважень обома сторонами - електрична енергія поставлена, спожита та оплачена. Апелянт також зазначає, що визнання недійсними окремих актів приймання-передачі не перетворює відносини сторін на позадоговірні та не означає автоматичної відсутності правової підстави для платежів, здійснених у межах виконання договору. Крім того, застосування статті 1212 ЦК України до правовідносин у сфері публічних закупівель, які регулюються спеціальним Законом України "Про публічні закупівлі", не підлягає. Відповідальність за порушення правил закупівлі має покладатися на службових осіб сторін за правилами ст. 164-14 КУаП. Щодо обраного прокурором способу захисту апелянт зазначає, що акти приймання-передачі електричної енергії є документами, які засвідчують факт прийому-передачі майна на виконання Договору, а не самостійними правочинами, а тому вимога про визнання їх недійсними не може бути предметом позову у господарському суді. У зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення основної вимоги апелянт вважає, що похідна вимога про стягнення надмірно сплачених коштів у розмірі 114 486,20 грн також задоволенню не підлягає Правові позиції інших учасників справи щодо поданої апеляційної скарги. 27.05.2026 через підсистему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. В засіданні 11.06.2026 прокурор свою позицію підтримав. Щодо безпідставності посилань скаржника на статтю 44 ЗУ "Про публічні закупівлі" та на статтю 164-14 КУпАП, прокурор зазначає, що ці норми передбачають персональну (адміністративну, цивільно-правову чи дисциплінарну) відповідальність виключно службових та уповноважених осіб замовників за порушення правил закупівель. Застосування або незастосування таких заходів є окремим видом правовідносин публічного права, які жодним чином не впливають на цивільно-правові наслідки недотримання вимог закону при вчиненні правочинів сторонами договору. Представник відповідача хибно ототожнює персональну відповідальність посадових осіб із наслідками недійсності правочину, врегульованими статтями 215, 216 ЦК України, які регулюються різним законодавством. При цьому питання персональної/публічної відповідальності осіб, які відповідають за здійснення закупівель та казначейське обслуговування бюджетних коштів, якими оплачується закупівля таких товарів, взагалі не входить до предмета доказування у цій справі. Також прокурор зазначає, що внаслідок недійсності спірних актів приймання-передачі електричної енергії відпала будь-яка законна підстава для оплати товару на користь відповідача за підвищеними цінами, які були в них установлені. Відповідно, ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" зобов`язане повернути позивачу надмірно сплачені грошові кошти у сумі 114 486,20 грн як безпідставно набуте майно, що повністю відповідає приписам статей 216 та 1212 ЦК України. Явка представників сторін. Всі учасники про час і дату проведення засідання у справі повідомлені належним чином, що підтверджується довідками у справі про доставку ухвали суду в їх електронні кабінети. У судове засідання 11.06.2026 з`явились прокурор та представник відповідача. Позивач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, клопотання про відкладення не подавав. Оскільки явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції ухвалив розгляд апеляційної скарги по суті проводити за відсутності представника позивача. Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Прокурор просить оскаржене рішення Господарського суду м. Києва залишити без змін. Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду. 10.06.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5692/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026(178/26) за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" та справи № 3-107/2026(239/26) за конституційною скаргою ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі". Мотивуючи зазначене клопотання, заявник посилається на те, що ухвалами Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 06.05.2026 та Третьої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 04.06.2026 відкрито конституційні провадження щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" - норми, яка є безпосередньою правовою підставою позовних вимог у цій справі. Відповідач обґрунтовує, що у справах № 3-78/2026(178/26) та № 3-107/2026(239/26) за конституційними скаргами ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" та ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" відповідно, конституційне провадження по яким відкрите ухвалами Конституційного Суду України від 06.05.2026 та від 04.06.2026, суб`єкти права на конституційне оскарження посилаються на те, що аналіз застосування п 2 ч5 ст 41 Закону № 922 у остаточному судовому рішенні дає підстави для висновку, що відповідна норма була витлумачена та застосована судом касаційної інстанції у спосіб, що не відповідає Конституції України. Таким чином, предметом конституційного контролю у даному випадку є не лише формальна конституційність норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі", але й допустимість її судового тлумачення та практики застосування, сформованої Верховним Судом. Отже, за доводами відповідача, результат вирішення Конституційним Судом України питання конституційності/неконституційності пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" безпосередньо впливає на вирішення позову у даній справі через посилання позивача на цю норму у якості підстави для визнання недійсними оскаржуваних додаткових угод до договору про закупівлю. Проте, суд не повноважний самостійно вирішувати при розгляді справи питання конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", а тому існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається у порядку конституційного провадження. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи, є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинене. Відповідач при вирішенні питання про зупинення провадження у справі просить застосувати п.5) ч. 1 ст. 227 ГПК України. За твердженням апелянта, без встановлення КСУ конституційності чи неконституційності положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд позбавлений можливості належним чином вирішити питання наявності чи відсутності порушення відповідачем вимог цієї норми, а тому продовження розгляду справи створює ризик ухвалення рішення на підставі норми, конституційність якої перебуває під сумнівом. Розглянувши зазначене клопотання та заперечення прокурора проти нього, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке: Згідно з приписами п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Частиною 3 ст. 3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Такі ж положення містяться і в ст. 91 ЗУ "Про Конституційний Суд України". З огляду на зазначені норми, прийняття рішення Конституційним Судом України за наслідками розгляду конституційної скарг ТОВ "Укр Газ Ресурс" та ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" щодо відповідності Конституції України (конституційності) або неконституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" -- не вплине на висновки суду у справі № 910/5692/25. У будь-якому з таких випадків норма ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін, які виникли у 2023 році. З огляду на неприпустимість затягування судового розгляду спору, враховуючи, що результат розгляду справ №3-78/2026(178/26) та 3-107/2026(239/26) Конституційним Судом України не вплине на даний спір, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання відповідачу про зупинення провадження у справі № 910/5692/25 до закінчення розгляду Конституційним Судом України вказаних справ щодо відповідності Конституції України п. 2 ч.5 ст 41 ЗУ "Про публічні закупівлі". Крім того колегією суддів зауважено, що відповідач може скористатися положеннями п.1) ч. 3 ст. 320 ГПК України, що підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Як убачається з матеріалів справи, в грудні 2023 року Заслучненською сільською радою Хмельницького району Хмельницької області (позивач, замовник) було проведено закупівлю товару за кодом класифікації ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (ідентифікатор закупівлі UA-2023-12-04-006672-a), за результатами якої 28.12.2023 з переможцем - ТОВ "Промгаз Сіті" (постачальник і відповідач) було укладено договір №201 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір). За умовами п.п. 2.1, 2.5 Договору, додатку №1 до договору (комерційна пропозиція постачальника) (з урахуванням додаткової угоди №l від 15.01.2024, якою уточнено період постачання товару), постачальник продає споживачу із 01.01.2024 до 31.12.2024 електричну енергію в кількості 179 059 кВт/год. Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору додатку №1 до договору, базова ціна за одиницю товару (електричної енергії) становить 6,90 грн за 1 кВт/год без ПДВ. Ціна договору - 1 482 608,52 грн (з ПДВ). Згідно з п.13.1 договору останній набирає чинності з дня його підписання шляхом накладання електронних підписів, використання яких передбачено договором та діє до 31.12.2024. Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку із сторін від обов`язку виконати свої зобов`язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов`язання за договором. Так, прокурор зазначає, що упродовж січня - травня 2024 розрахунки між сторонами договору проводилися з урахуванням умов останнього щодо базової ціни за одиницю товару (електричної енергії) у розмірі 6,90 грн за 1 кВт/год без ПДВ та відповідно - 8,28 грн за кВт/год з ПДВ (лист Заслучненської сільської ради №36/02-06 від 16.01.2025). Водночас, прокурор стверджує, що упродовж червня-грудня 2024 року сторони без укладення додаткових угод до договору, змінювали ціну на електричну енергію, яка є істотною умовою договору шляхом підписання актів приймання-передачі електричної енергії (далі - акти), зокрема: - актом № 2058 від 23.07.2024 поставлено 6259 кВт/год електричної енергії споживачу в червні 2024 року по базовій ціні 7,94558 грн/кВт*год без ПДВ або 9,534696 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 59 677,67 грн з ПДВ; - актом № 2187 від 21.08.2024 поставлено 2756 кВт/год електричної енергії споживачу в липні 2024 року по базовій ціні 8,50931 грн/кВт*год без ПДВ або 10,211172 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 28 141,99 грн з ПДВ; - актом № 2228 від 13.09.2024 поставлено 8058 кВт/год електричної енергії споживачу в серпні 2024 року по базовій ціні 8,2808 грн/кВт*год без ПДВ або 9,93696 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 80 072,03 грн з ПДВ (у акті №2228 від 13.09.2024 невірно вказано кількість поставленого товару - 690 кВт/год, при цьому згідно з інформацією замовника вказаний обсяг (вірне значення) становить саме 8058 кВт/год. Вказане відповідає і математичним розрахункам суми оплати за актом, ціні за одиницю 8058), а також підтверджується копіями платіжних інструкцій №№ 189, 97, 214, 352 від 13.09.2024 щодо оплати товару згідно акту №2228 від 13.09.2024; - актом № 2336 від 16.10.2024 поставлено 5721 кВт/год електричної енергії споживачу у вересні 2024 року по базовій ціні 8,20636 грн/кВт*год без ПДВ або 9,847632 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 56 338,31 грн з ПДВ; - актом № 2418 від 12.11.2024 поставлено 13963 кВт/год електричної енергії споживачу за жовтень 2024 року по базовій ціні 8,20217 грн/кВт*год без ПДВ або 9,842604 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 137 432,28 грн з ПДВ; - актом № 2650 від 11.12.2024 поставлено 17916 кВт/год електричної енергії споживачу за листопад 2024 року по базовій ціні 8,10965 грн/кВт*год без ПДВ або 9,7314 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 174 350,99 грн з ПДВ; - актом № ПГС00001892 від 25.12.2024 поставлено 15021,164 кВт/год електричної енергії споживачу в грудні 2024 року по базовій ціні 8,62897 грн/кВт*год без ПДВ або 10,354764 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 155 540,61 грн з ПДВ.? Підставою для у кладення/підписання сторонами вищевказаних актів, якими внесено зміни до істотних умов договору № 201 від 28.12.2023, зокрема, щодо зміни ціни за одиницю товару, є п. 5.6 Договору. Згідно з п.5.6 Договору -- на виконання пп.7 п.19 "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 №1178 (далі - особливості), сторони домовились, що зміна ціни за одиницю товару та визначення ціни поставки товару за розрахунковий місяць здійснюється у разі зміни та на підставі середньозваженої ціни електричної енергії на ринку на добу наперед (РДН). Зміна ціни РДН підтверджується інформацією з сайту Оператора ринку (Інтернет адреса вказана). Таким чином, прокурор у позовній заяві зазначає, що вищевказані акти прийому-передачі постачальника №2058 від 23.07.2024, №2187 від 21.08.2024, №2228 від 13.09.2024, №2336 від 21.08.2024, №2418 від 12.11.2024, №2650 від 11.12.2024, №ПГС00001892 від 25.12.2024, є змінами до Договору, на підставі яких внесено зміни до істотних умов щодо ціни товару та які укладені з порушенням вимог ЗУ "Про публічні закупівлі" і підлягають визнанню недійсними. Зокрема, актом №2058 від 23.07.2024 підтверджено поставку 6259 кВт/год електричної енергії споживачу в червні 2024 року по базовій ціні 7,94558 грн/кВт*год без ПДВ або 9,534696 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 59 677,67 грн з ПДВ. Таким чином, даним правочином збільшено ціну електричної енергії з 8,28 грн/кВт*год з ПДВ до 9,534696 грн/кВт*год з ПДВ, тобто, збільшено на 15,1%. За доводами прокурора, підписання акту №2058 від 23.07.2024, збільшення ціни за одиницю товару (у порівняні з ціною, узгодженою сторонами згідно умов договору при його укладенні) на 15,1% прямо суперечить положенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі". Сторонами порушено максимальний розмір збільшення ціни закупівлі товару за відсутності належних доказів стійкого коливання ціни товару на ринку в бік збільшення. Це призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів. Враховуючи вищевикладене, Заступник керівника Хмельницької окружної прокуратури просить суд визнати недійсними акти приймання-передачі електричної енергії № 2058 від 23.07.2024, №2187 від 21.08.2024, №2228 від 13.09.2024, №2336 від 21.08.2024, №2418 від 12.11.2024, №2650 від 11.12.2024 та №ПГС00001892 від 25.12.2024, якими було замінено необхідність укладення додаткових угод до Договору для зміни його істотних умов та стягнути з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь Заслучненської сільської ради кошти в сумі 114 486,20 грн, надмірно сплачених за Договором № 201 від 28.12.2023 про постачання електричної енергії споживачу. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Щодо меж апеляційного перегляду та підстав представництва прокурора, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч1 ст 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" вбачається, що відповідачем не заперечуються та не оскаржуються висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Заслучненської сільської ради Хмельницької області. Отже дане питання не є предметом оцінки та перевірки в межах апеляційного провадження у даній справі. Щодо суті спору. Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Як зазначено в ч. 1 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з ч. 4 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 висловив правову позицію, що закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Отже, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне (стійке та істотне) коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди). Тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути істотно вищими, ніж на момент укладання основного договору про закупівлю. Така зміна ціни повинна обґрунтовано робити Постачальнику вкрай невигідним виконання Договору між сторонами в межах строку його дії за цінами, які узгоджувалися на момент його укладення. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже з урахуванням сукупності правових норм, які регулюють відносин сторін у публічних закупівлях, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - це коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10% незалежно від кількості змін; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу. За правилами ст. 43 ЗУ "Про публічні закупівлі" в редакції на час підписання сторонами Договору Актів приймання-передачі електроенергії зі збільшенням ціни, порушення вимог п.2 ч. 5 ст. 41 Закону свідчить про оспорюваність договору (тобто, про недійсність, яку треба довести), а не про його нікчемність. Так, згідно ст. 43 вказаного Закону Договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, укладення договору з порушенням вимог ч.4 статті 41 цього Закону. З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечено, що 28.12.2023 між ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ" та Заслучненською сільською радою Хмельницької області за результатами проведених публічних закупівель укладено Договір №201 про постачання електричної енергії споживачу. Порядок та підстави внесення змін до нього врегульовано п. 5.6. та 13.10-13.12 Договору. За правилами ст. 654 ЦК України -- зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. З обставин спору та наданих доказів вбачається, що сторонами Договору не було укладено додаткових угод про зміни до умов Договору в класичному розумінні оформлення таких правових актів. Натомість, зміна ціни товару у бік збільшення зафіксована сторонами лише Актами приймання-передачі електричної енергії, починаючи з 23.07.2024 за підписами обох сторін, в яких міститься посилання на Договір, його предмет, період поставки/прийняття електроенергії, обсяг поставки та ціна за одиницю товару, що відрізняється від первісної ціни в Договорі на час його укладення (починаючи з 7,94558 проти 6,90 у Комерційній пропозиції до Договору). Колегія суддів не погоджується із позицією відповідача у справі, що спірні Акти приймання-передачі електричної енергії до Договору не можуть бути самостійним предметом оскарження як правочини, бо за своїм змістом вони є лише доказом/підтвердженням виконання сторонами Договору зобов`язань за Договором. На думку колегії суддів, у даному конкретному випадку, враховуючи те, що між сторонами в ході виконання Договору в дійсності було оформлено збільшення ціни продажу за одиницю електроенергії і це збільшення зафіксовано виключно в Актах приймання передачі починаючи з 23.04.2024, то вказані акти слід розцінювати саме як правочини. В протилежному випадку між сторонами немає ніякого іншого належного доказу оформлення внесення змін до договору щодо збільшення ціни за одиницю товару, яке фактично відбулося. Натомість за правилами ст. 638, 654 ЦК України, умов відкритих торгів (а.с. 16 том 1, вибір постачальника за якими проводився виключно за критерієм найнижча ціна), істотними умовами договору між сторонами є ціна за одиницю товару, змінювати яку слід виключно за узгодженими сторонами правилами із умов Договору та положень ЗУ "Про публічні закупівлі". Згідно ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. На час укладення Договору від 28.12.2023 року був чинним Господарський Кодекс України, ч. 3 ст. 180 якого прямо вимагала, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Тому якщо на час виникнення спірних відносин, Акти приймання-передачі не є правочинами про зміни умов Договору (як стверджує відповідач у апеляційній скарзі на а.с. 199 том 2, бо вони лише підтверджують факт виконання умов Договору), а додаткових угод про збільшення ціни за одиницю товару сторони до Договору не укладали, то тим більше проведення розрахунків відповідачем на користь позивача за електроенергію за цінами, які перевищують обумовлені на час укладення Договору, є безпідставним та нічим не обґрунтованим витрачанням бюджетних коштів. З викладених підстав прокурор обґрунтовано заявив позов про визнання недійсними саме тих Актів приймання-передачі електричної енергії, як правочинів, за якими відбулося неправомірне збільшення ціни за одиницю товару у порівнянні з ціною на час укладення Договору. Така позиція колегії суддів в цілому відповідає подібним висновкам з ухвали Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №916/546/21. Суд касаційної інстанції зауважив, що встановлення правової природи акта приймання-передачі -- це питання дослідження як змісту такого акта, так і інших доказів. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи залежно від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має це юридичні наслідки (тобто, для встановлення, зміни чи припинення правовідносин). Крім того колегія суддів бере до уваги, що відповідно до п.5.9. договору зміна ціни за одиницю товару згідно з п.5.6. договору здійснюється в письмовій формі шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі товару згідно з п. 5.9.2. договору. Тим самим сторони визначилися у правових наслідках підписання ними Актів приймання-передачі товару - це не лише підтвердження факту виконання Договору, а й оформлення зміни істотної умови договору щодо ціни за одиницю товару. Отже, згідно п. 5.9.2. Договору сторони окремо погодили істотну умову, що зміна ціни за одиницю товару згідно із підставами, наведеними у п. 5.6. Договору, здійснюється в письмовій формі шляхом погодження та підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі товару, що підтверджує поставку партії товару. Датою внесення змін до Договору в частині зміни ціни за одиницю товару відповідно до умов Договору, є дата погодження та підписання обома сторонами відповідного Акту приймання-передачі на партію товару. Наведений порядок внесення змін до договору для сторін є належним, допустимим та прийнятним щодо порядку зміни ціни за договором. Отже навіть сама редакція погодженого обома сторонами п. 5.9.2 Договору вказує на те, що підписання сторонами Актів приймання-передачі з фіксацією збільшення ціни за одиницю товару є правочином, яким врегульовується дане питання. Колегія суддів проаналізувала доводи відповідача про формульний механізм утворення ціни одиниці товару за Договором (ринковий індикатор/складова + постачальницька маржа), що дозволяла сторонам змінювати ринкову складову залежно від зміни ціни електроенергії на ринку без зміни розміру маржі. Тобто, при збільшенні ціни за одиницю товару, відбувається перенос зміни ринкової ціни на споживача. Саме для технічної фіксації ринкового індикатора Сторони (за доводами відповідача) використовували дані офіційного сайту АТ "Оператор ринку". Тому, на переконання відповідача, зміна ціни за додатковими угодами фактично є механічним застосуванням погодженої сторонами формули ціноутворення, а не зміною економічних умов договору. Колегія суддів не погоджується із даного позицією відповідача, оскільки за умовами п. 5.6.1. Договору фактична ціна поставки за одиницю товару для свого визначення включає в себе суму коефіцієнта коливання ціни одиниці товару за визначеною даним пунктом формулою, тариф на послуги з передачі електроенергії (визначається НКРЕКП), тариф на послуги із розподілу електроенергії (визначається НКРЕКП), маржу постачальника з Додатку 1 до договору та яка є незмінною протягом строку дії договору. У Комерційній пропозиції з Додатку № 1 міститься розрахунок базової ціни за одиницю товару на суму 6,90 грн. без ПДВ за цим принципом (а.с. 28 том 1 оборот). За цим розрахунком оптова ціна товару без ПДВ складає 4,3578 грн. Акти приймання-передачі електричної енергії, які сторонами Договору складалися до 23.07.2024 року, містять вказівку на ту саму ціну за одиницю товару без ПДВ 6,90 грн. (а.с. 32-37 том 1). Починаючи з 23.07.2024 сторонами складалися спірні акти приймання-передачі електроенергії (як правочини), де складова у вигляді розрахункової оптової ціни вже вказана в розмірі 5,4038 грн. і вище (відповідно 5,96711; 5,73860; 5,65997; 5,56745; 6,08677), що потягло за собою збільшення кінцевої ціни за одиницю товару (а.с. 38-43 том 1). При цьому тариф на передачу, тариф на розподіл електроенергії та маржа постачальника дійсно залишалися незмінними. Колегія суддів зауважує, що для дотримання вимог ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" сторонам слід довести неперевищення цієї складової у вигляді розрахункової оптової ціни більше ніж на 10% незалежно від кількості змін цього складника та обґрунтованість таких змін коливанням ціни на ринку. Колегія суддів виходить з наступного: Відповідно до пп.7 п. 19 Особливостей, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до часу виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Так, згідно з п.5.6 Договору №201 від 28.12.2023, на виконання пп.7 п.19 "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), сторони домовились, що зміна ціни за одиницю товару та визначення ціни поставки товару за розрахунковий місяць здійснюється у разі зміни та на підставі середньозваженої ціни електричної енергії на ринку на добу наперед (РДН). Зміна ціни РДН підтверджується інформацією з сайту Оператора ринку. Враховуючи викладене, судом встановлено, що підставою зміни ціни в актах приймання-передачі та якими внесено зміни до істотних умов договору, з урахуванням пункту 5.6. договору, сторонами обрано положення п.п. 2,7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", з урахуванням пп.7 п.19 Особливостей, відповідно до яких зміни вносяться у зв`язку із зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю (коливанням ціни товару на ринку). Відповідно до п.13.12 договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених п.19 Особливостей, а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Внесення таких змін здійснюється згідно пункту 5.6 договору. Суд враховує, що за змістом законодавства про публічні закупівлі, кожна зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема, ціни за одиницю товару, повинна мати самостійне, належне та документально підтверджене обґрунтування. Документи, якими обґрунтовується зміна ціни, повинні містити підтвердження фактичного коливання ринкової ціни товару, динаміку такого коливання (що вказує на її стійкість зміни у бік збільшення), джерела інформації та їх співвідношення з попередніми періодами за Договором. Як встановлено судом, сторони договору змінювали ціну на електричну енергію, яка є істотною умовою договору, шляхом підписання в т.ч і спірних актів приймання-передачі електроенергії. Зокрема, актом №2058 від 23.07.2024 підтверджено поставку 6259 кВт/год електричної енергії споживачу в червні 2024 року по базовій ціні 7,94558 грн/кВт*год без ПДВ або 9,534696 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 59 677,67 грн з ПДВ. Таким чином, збільшено ціну електричної енергії з 8,28 грн/кВт*год з ПДВ до 9,534696 грн/кВт*год з ПДВ (на 15,1%). Водночас, на адресу Заслучненської сільської ради надходили листи постачальника щодо коливання ціни на ринку, зокрема, лист від 20.05.2024 №2005/24, від 27.05.2024 №2705/24, від 19.06.2024 №1906/24, а також листи від 30.06.2024 №3006/02Д. Так, згідно з листом від 20.05.2024 №2005/24, адресованим споживачам ТОВ " ПРОМГАЗ СІТІ " поінформовано позивача про значне коливання у квітні-травні 2024 року середньозваженої ціни на ринку електричної енергії (РДН) у бік збільшення. Згідно з листом від 27.05.2024 №2705/24, адресованим споживачам, ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ " поінформовано про значне коливання у червні 2024 року ціни на ринку електричної енергії. Листом від 19.06.2024 №1906/24, адресованим споживачам, ТОВ "ПРОМГАЗ СІТІ", поінформовано про значне коливання ціни на ринку електричної енергії, у зв`язку з чим виникає необхідність зміни ціни з 01 липня 2024 року. Також, на адресу споживача, ТОВ "Промгаз Сіті" надано листи від 30.06.2024 №3006/02Д щодо розрахунку уточненої ціни з 01.06.2024. До вказаних листів постачальником додано копію цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №802-3/24 від 01.07.2024, а також скріншоти з сайту www.oree.com.ua з інформацією про середньозважену ціну за листопад місяць 2023 та червень місяць 2024. Згідно використаної відповідачем/сторонами та доданої до справи цінової довідки Харківської торгово-промислової палати України №802-3/24 від 01.07.2024 (а.с. 67 том 1), проведено дослідження середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України, які склалися за листопад 2023 року та червень 2024 року та порівняння між вказаними періодами. Вказано в довідці, що Довідка ТПП носить виключно фактографічно-інформаційний характер, що відображає ситуацію на ринку електричної енергії та не враховує умов договорів та контрактів. За даними вказаної Довідки ТПП, в листопаді 2023 середньозважена ціна електричної енергії без ПДВ та тарифу на передачу електроенергії становила 4,35780 грн./кВт. У червні 2024 року вона вже становила 5,40338 грн/кВт. При цьому при укладенні договору від 28.12.2023 сторони вважали вигідною для себе ціну 4,35780 грн./кВт. на весь період виконання Договору, яка відповідала ринковій на час його укладення. Подібні відомості надані постачальником у доданих скріншотах з сайту www.oree.com.ua. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказана довідка Харківської торгово-промислової палати не містить інформацію про здорожчання ціни електроенергії на конкретні дати, тривалість періодів здорожчання електроенергії у їх взаємозв`язку, а містить лише відомості про формальне співвідношення цін на електричну енергію. З довідки не можна зробити висновок, що з моменту укладення Договору між сторонами, ціна на електроенергію має стійку тенденцію до зростання. Відповідач не вказує та не підтверджує доказами і власними розрахунками, чому при такому зростанні ціни, як вказано у довідці ТПП, подальше виконання Договору для відповідача є вкрай збитковим. З урахуванням Додаткової угоди від 15.01.2024 (а.с. 31 том 1) сторони уточнили, що період поставки електроенергії для відповідача триватиме з 01.01.2024 по 31.12.2024, що вказує на те, що відповідач мав усвідомлювати, що на весь період дії Договору першочергово визначена сторонами ціна має бути вигідною для нього, як постачальника. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і доводами прокурора, що цінова довідка №802-3/24 Харківської ТПП, додані скріншоти з сайту www.oree.com.ua, на підставі та з урахуванням яких укладено/підписано перший акт №2058 від 23.07.2024 про збільшення ціни, не підтверджують зміни середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України в період між укладенням договору від 28.12.2023 та підписанням кожного спірного акту. Довідка ТПП видана не на дату укладення/підписання Договору, не враховує період, з якого сторони домовилися про зміну ціни товару, а в сукупності це є неналежними документами для підтвердження наявності підстав для зміни істотних умов договору між сторонами. Отже збільшенням ціни Договору спірними актами приймання-передачі товару та без доказів стійкого коливання ціни на ринку електроенергії в бік збільшення та із перевищенням 10% порогу на таке збільшення, сторони також порушили вимоги ст. 56, п. 4 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії"; п. 3.1.1 ПРРЕЕ, п. 3.2.4. ПРРЕЕ, пп. 40 п.2.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу щодо обов`язку електропостачальника у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу (у тому числі комерційної пропозиції) не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір; п. 11 ч. 1 ст. 58 вказаного Закону щодо права споживача отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення. Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість постачальнику збільшити ціну товару, але не більше як на 10%. Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 р. у справі № 927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). 24 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону №114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю. У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до часу передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Такий правовий висновок є сталим у судовій практиці з подібних спорів, неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 922/433/22, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/779/23, від 06 лютого 2025 року у справі № 910/5182/24, від 18 лютого 2025 року у справі № 925/889/23 тощо, де проаналізовано та застосовано положення пункту 2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю. Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10%; - збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; - обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії. Застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %. Законом №1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону №114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії". Внесеними Законом №1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю /внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі. Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону №114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни. Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом №1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10 %. До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого/попереднього випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24. В даній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21). Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Щодо оцінки листа Мінекономіки від 24 листопада 2020 року № 3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю", то Велика Палата Верховного Суду нагадує, що позиція Міністерства економіки України, викладена в листах, не є нормативно-правовим актом і тому не створювала та не створює для осіб жодних прав чи обов`язків щодо дотримання визначеної у них інформації (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19). Отже, норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII. Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі), може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору неодноразово підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону №922-VIII. Окрім того, збільшення ціни за одиницю товару при забороні зміни ціни договору може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі за бюджетні кошти. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників закупівель, що є неприпустимим. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24 наголошено на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, суд звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ №1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ №1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю. Тобто положеннями постанови КМУ №1178 (в редакції постанови КМУ від 01 вересня 2025 року № 1067), на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю та розраховуючи нові зміни від попереднього збільшення. Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом №1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару. В даному випадку виникнення спору між сторонами, ціни, встановлені у спірних актах приймання-передачі після 23.07.2024, перевищували відповідну межу 10% від первісної ціни одиниці товару по Договору станом на час його укладення. Таким чином, колегія суддів вважає, що з боку ТОВ "Промгаз Сіті" не було належно обґрунтовано стійке коливання в бік збільшення ціни на електроенергію упродовж спірного періоду в тому вигляді, який відображений в оспорюваних актах приймання - передачі. Також спірними актами приймання-передачі, як правочинами про зміну умов Договору, було протиправно збільшено ціну за одиницю товару більше ніж на 10% від первісної ціни Договору. Враховуючи вищевикладене, внесення змін до істотних умов договору шляхом укладання вищевказаних оспорюваних правочинів (Актів приймання-передачі електроенергії) суперечить вимогам ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", тому вони підлягають визнанню недійсними як такі, що суперечать вимогам ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України. Спірним актом №2058 від 23.07.2024 необгрунтовано збільшено ціну за одиницю товару (5,40338 проти 4,3578 у Ціновій пропозиції, тобто, більше ніж на 20%). Наступним актом №2187 від 21.08.2024 підтверджено поставку 2756 кВт/год електричної енергії споживачу в липні 2024 року по базовій ціні 8,50931 грн/кВт*год без ПДВ або 10,211172 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 28 141,99 грн з ПДВ. Таким чином, даним правочином збільшено ціну електричної енергії з 9,534696 грн/кВт*год з ПДВ до 10,211172 грн/кВт*год з ПДВ, тобто, збільшено ще на 7,14% (у порівнянні із актом 2058 від 23.07.2024) або ж на 22,24% (у порівняні з умовами договору). Між сторонами також підписано наступні акти для розрахунку за спожиту електроенергію, зокрема: - актом № 2228 від 13.09.2024 поставлено 8058 кВт/год електричної енергії споживачу в серпні 2024 року по базовій ціні 8,2808 грн/кВт*год без ПДВ або 9,93696 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 80 072,03 грн з ПДВ; - актом № 2336 від 16.10.2024 поставлено 5721 кВт/год електричної енергії споживачу у вересні 2024 року по базовій ціні 8,20636 грн/кВт*год без ПДВ або 9,847632 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 56 338,31 грн з ПДВ; - актом № 2418 від 12.11.2024 поставлено 13963 кВт/год електричної енергії споживачу за жовтень 2024 року по базовій ціні 8,20217 грн/кВт*год без ПДВ або 9,842604 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 137 432,28 грн з ПДВ; - актом № 2650 від 11.12.2024 поставлено 17916 кВт/год електричної енергії споживачу за листопад 2024 року по базовій ціні 8,10965 грн/кВт*год без ПДВ або 9,7314 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 174 350,99 грн з ПДВ; - актом № ПГС00001892 від 25.12.2024 поставлено 15021,164 кВт/год електричної енергії споживачу в грудні 2024 року по базовій ціні 8,62897 грн/кВт/год без ПДВ або 10,354764 грн/кВт*год з ПДВ, всього на суму 155 540,61 грн з ПДВ. Вказані акти підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 236 ЦК України, як такі, що не відповідають вимогам ч.ч. 1, 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки коливання ціни у відповідний період на електроенергію належним чином не підтверджене, укладенні/підписані після акту №2058 від 23.07.2024, акту №2187 від 21.08.2024, узгоджена у таких актах ціна за одиницю товару є більшою (збільшеною) на понад 10% від ціни, передбаченої договором. Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Оскільки спірні акти №2058 від 23.07.2024, №2187 від 21.08.2024, №2228 від 13.09.2024, №2336 від 21.08.2024, №2418 від 12.11.2024, №2650 від 11.12.2024, №ПГС00001892 від 25.12.2024 підлягають визнанню недійсними, та відповідно, не породжують правових наслідків, підстава для оплати поставленого електричної енергії за збільшеною ціною, встановленою у цих актах приймання-передачі, фактично відпала, а тому Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгаз Сіті" має обов`язок повернути позивачу грошові кошти в частині збільшеної ціни товару за недійсними правочинами у вигляді Актів приймання-передачі електроенергії, як безпідставно набуте майно, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Таке правозастосування узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22. За правилами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів не погоджується із доводами відповідача у апеляційній скарзі, що станом на час вирішення спору продовжує існувати діалектична суперечність між правовою визначеністю для господарюючих суб`єктів між змістом норми п.2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" та позицією Мінекономіки щодо порядку укладення договорів про закупівлю (зокрема відображена в листі від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 (а.с. 101 том 1). Колегія суддів повторює, що дана суперечність повністю усунута судовою практикою, зокрема вже наведеними позиціями ВП ВС з постанови від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Так, не потребує отримання господарюючими суб`єктами правових висновків, зокрема, щодо семантичних тлумачень змісту вказаної норми п.2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" та яким не може бути надана перевага у порівнянні із сталими висновками судової практики у подібних спорах. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 дійшла висновку про те, що підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 немає. Спірні Акти приймання-передачі, як правочини, мають бути визнані недійсними повністю, оскільки без ціни за одиницю товару (яку суд за результатами вирішення спору не може визначати самостійно для відображення її в цих актах у відповідності до умов Договору) такі Акти не можуть далі існувати і, принаймі, виконувати функцію первинного документа для належного підтвердження здійснення господарських операцій та розрахунків. Договір між сторонами від 28.12.2023 виконано повністю, що підтвердила також і представник відповідача в засіданні. Судом першої інстанції за матеріалами справи вірно встановлено, що упродовж січня - травня 2024 року (період оплати за ціною, визначеною договором) поставлена електрична енергія у обсязі 95 538 кВт/год (17 500 (за січень 2024 з 01.01.2024 по 20.01.2024) - 7 333 (за січень 2024, з 21.01.2024 по 31.01.2024 )+ 23 997 (за лютий 2024) + 22 502 (за березень 2024) + 13 993 (за квітень 2024) + 10 213 (за травень 2024) = 253 038 кВт), яка оплачена споживачем згідно умов Договору на суму 791 054,64 грн. (144 900 4- 60 717,24 + 198 695,16 + 186 316,56 + 115 862,04 + 84 563,64 = 791 054,64). У період червня - грудня 2024 (період оплати на підставі оспорюваних актів) поставлена електрична енергія в обсязі 69 694,164 кВт (6 259 (за червень 2024) + 2 756 (за липень 2024) + 8 058 (за серпень 2024) + 5 721 (за вересень 2024) + 13 963 (за жовтень 2024) + 17 916 (за листопад 2024) + 15 021,164 (за грудень 2024) = 69 694,164 кВт), за яку споживачем сплачено 691 553,88 грн (59 677,67+28 141,99 + 80 072,03 + 56 338,31 + 137 432,28 + 174 350,99 + 155 540,61 = 691 553,88 грн). Заперечень проти вірності розрахунків ціни позову у справі чи власного контрозрахунку на його спростування, відповідачем у справу не подано. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про примусове стягнення з ТОВ "Промгаз Сіті" на користь Заслучненської сільської ради Хмельницької області в дохід місцевого бюджету 114 486,20 грн (691 553,88 грн - (69 694,164 кВт * 8,28 грн) безпідставно набутих коштів як кондикційних зобов`язань. Як вже обґрунтувала колегія суддів, навіть при передбаченні сторонами Договору особливостей формульного ціноутворення, складова цієї ціни у вигляді "розрахункової оптової ціни" має змінюватися виключено за правилами, передбаченими для договорів про публічні закупівлі у п. 2 ч. 5 ст. 41 "Про публічні закупівлі". Пунктом 5.6 Договору № 201 від 28.12.2023 сторони погодили порядок визначення ціни поставки товару за розрахунковий місяць на підставі середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед" (РДН). Водночас наявність у договорі механізму прив`язки ціни до ринкового індикатора не звільняє сторони від дотримання встановленого законом граничного розміру збільшення ціни за одиницю товару (10%). Свобода договору на противагу імперативним нормам спеціального законодавства з публічних закупівель, у даному випадку для регулювання відносин сторін застосована бути не може. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати 10 % від ціни, визначеної сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Зазначена норма є імперативною і не передбачає жодних винятків залежно від моделі ціноутворення, погодженої сторонами в договорі. Закон не розрізняє договори з фіксованою та формульною ціною - обмеження у 10 % поширюється на будь-який договір про закупівлю, предметом якого є електрична енергія. Таким чином, незалежно від того, яким є механізм ціноутворення - фіксованим чи формульним, - сторони договору про закупівлю не вправі збільшувати ціну за одиницю товару понад встановлений законом граничний поріг. Формульний механізм визначення ціни може застосовуватися в межах допустимого законом відсоткового збільшення; у разі перевищення цього порогу відповідний акт суперечить імперативним вимогам пункту 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" незалежно від методики обрахунку ціни. Доводи апелянта про те, що стаття 44 ЗУ "Про публічні закупівлі" та стаття 164-14 КУпАП покладають відповідальність за порушення законодавства про публічні закупівлі виключно на посадових і уповноважених осіб замовника, а тому покладення на постачальника обов`язку повернути кошти є неправомірним, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє з огляду на таке. Стаття 44 Закону України "Про публічні закупівлі" та стаття 164-14 КУпАП регулюють публічно-правову (адміністративну) відповідальність конкретних посадових та уповноважених осіб замовників за порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Зазначені норми встановлюють самостійний вид правовідносин, які є відокремленими від цивільно-правових наслідків учинення недійсного правочину та не виключають і не обмежують одночасне застосування із ними також і норм цивільного законодавства до правовідносин між сторонами договору для визначення долі і наслідків недійсного правочину. Таким чином, притягнення або непритягнення посадових осіб замовника до адміністративної відповідальності за статтею 164-14 КУпАП є самостійним публічно-правовим питанням, яке не входить до предмета доказування у цій справі, не ставить вирішення цих питань в залежність один від одного і жодним чином не впливає на цивільно-правовий обов`язок сторони недійсного правочину повернути все отримане на його виконання другій стороні за правилами ЦК України. Заперечень проти неналежного визначення позивача у справі з боку відповідача суду не подано. Отже, зважаючи на встановлені обставини у даній справі, доводи скаржника в апеляційній скарзі з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин та дослідження доказів, що є підставою для скасування судового рішення за правилами ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, також були проаналізовані колегією суддів, але не включаються до постанови, оскільки істотно не впливають на висновки суду при вирішення спору у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати. Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача). Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 30.04.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГАЗ СІТІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі № 910/5692/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2026 у справі № 910/5692/25 - залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України. З урахуванням перебування суддів колегії у відпустці з 15 по 28 червня 2026, повний текст постанови складено та підписано 29.06.2026. Головуючий суддя Н.М. Спаських Судді О.В. Яценко П.В. Горбасенко